04.08.26
22-ц/812/1808/26
Провадження № 22-ц/812/1808/26 Суддя першої інстанції Саламатін О.В.
Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
П О С Т А Н О В А
Іменем України
04 серпня 2026 року м. Миколаїв Справа № 490/2488/25
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Царюк Л.М.,
суддів - Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,
при секретарі судового засідання - Богуславській О.М.,
за участі представника позивачки - ОСОБА_1 ,
представниці відповідача - Захаренковій А.Ю.,
третіх осіб - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
представниці третьої особи Шатньої Н.О. - Коренко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , в інтересах якої діяв її представник - ОСОБА_1 , на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 червня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Саламатіна О.В., в залі судового засідання в м. Миколаїв, за позовом ОСОБА_4 до Миколаївської міської ради, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 про витребування земельної ділянки,
В С Т А Н О В И В:
25 липня 2025 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, вимоги якого уточнила в подальшому, до Миколаївської міської ради, третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про витребування земельної ділянки.
Позов обґрунтовано тим, що 27 червня 2024 року рішенням Миколаївської міської ради № 34/24 було надано громадянці ОСОБА_4 земельну ділянку (кадастровий номер [номер приховано]:01:012:0024) площею 692 кв.м у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 (забудована земельна ділянка). На підставі вказаного рішення Миколаївської міської ради позивачкою було зареєстроване речове право (право приватної власності) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:012:0024, площею 0,0692 га (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2972897648101).
Відповідно до інформації наданої сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_7 земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:01:012:0021 має співпадіння та перетин меж з земельною ділянкою [номер приховано]:01:012:0024 яка на праві приватної власності належить позивачці. Співпадіння земельних ділянок складає 95.3704 %
Спірна земельна ділянка була сформована рішенням Миколаївської міської ради від 21 травня 2021 року № 4/462 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для проведення земельних торгів для продажу права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2 » було затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 50 кв. м з кадастровим номером [номер приховано]:01:012:0021 по АДРЕСА_2 та зазначену земельну ділянку включено до переліку земельних ділянок або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами.
При цьому, надання у приватну власність позивачці земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:012:0024 площею 0,0692 га було здійснено в рамках повноважень Миколаївської міської ради, а саме розпорядження комунальними землями для потреб обслуговування та будівництва житлового будинку. В зв`язку з тим, що на об`єкті права приватної власності позивачки, а саме земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:01:012:0024 фактично зареєстровано об`єкт права комунальної власності - земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:012:0021, тому є наявні перешкоди у здійсненні права власності позивачки на вказаний об`єкт. Таким чином, існує реальна загроза порушення права власності позивачки шляхом реалізації планів Миколаївської міської ради, а саме продажу спірної земельної ділянки або прав на неї на конкурентних засадах, при тому що вказана ділянка фактично знаходиться на території приватної земельної ділянки позивачки.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_4 просила суд витребувати із володіння Миколаївської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:012:0021 на користь ОСОБА_4 .
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 жовтня 2025 року до участі у справі у якості третіх осіб залучено ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 .
Рішенням Центрального районного суду м Миколаєва від 15 червня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог. Суд вважав, що позивачка не надала належних та достатніх доказів на підтвердження факту накладання земельної ділянки відповідача Миколаївської міської ради на земельну ділянку позивачки ОСОБА_4 та ступінь такого накладення.
Не погодившись з рішення суду, ОСОБА_4 , в інтересах якої діяв її представник - ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким вимоги позову задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції фактично поклав в основу відмови у позові відсутність висновку земельно-технічної експертизи, однак перед цим відмовив позивачці у процесуальній можливості ініціювати та провести таку експертизу, закривши підготовче провадження в той самий день, коли залучив нових третіх осіб та коли представник позивачки просив відкласти підготовче засідання саме через необхідність вирішення питання про призначення земельно технічної експертизи.
У справі існує реальний технічний спір щодо меж, площі, координат та накладення земельних ділянок. Такий спір не міг бути належно вирішений без застосування спеціальних знань у сфері землеустрою, геодезії та кадастру.
Суд першої інстанції безпідставно закрив підготовче провадження, не забезпечивши стороні позивачки можливості провести земельно-технічну експертизу.
Залучення третіх осіб змінювало склад учасників справи. Після залучення третіх осіб позивачка мала отримати реальну можливість ознайомитися з їхніми поясненнями, оцінити нові доводи, подати відповідь, додаткові докази та належно сформулювати клопотання про призначення експертизи з урахуванням позиції всіх учасників.
Суд одночасно запропонував залученим третім особам подати пояснення, але закрив підготовче провадження до того, як ці пояснення були подані та до того, як позивачка отримала можливість надати на них відповідь. Такий підхід фактично позбавив підготовче провадження його процесуального змісту.
Суд першої інстанції не вирішив по суті питання про необхідність експертизи, не з`ясував, які саме обставини потребують спеціальних знань, не поставив на обговорення учасників справи питання, які мають бути поставлені експерту, не запропонував сторонам визначитися з експертною установою, не надав позивачці додаткового строку для подання висновку експерта, а натомість у рішенні відмовив у позові саме через відсутність такого висновку.
Тобто суд першої інстанції створив ситуацію, за якої сторона позивачки була позбавлена реальної можливості подати вирішальний доказ, а потім використав відсутність цього доказу як підставу для відмови у позові.
Посилання суду першої інстанції на закінчення строку підготовчого провадження саме по собі не може виправдовувати обмеження права сторони на подання доказів та заявлення клопотання про призначення експертизи.
Ухвала від 13 жовтня 2025 року не містить належного обґрунтування, які саме права або обов`язки кожної із залучених осіб можуть бути змінені, припинені чи обмежені у цій справі.
Саме по собі бажання окремих осіб у майбутньому придбати спірну земельну ділянку на земельних торгах не є суб`єктивним цивільним правом на цю земельну ділянку і не створює процесуального статусу третьої особи у спорі про захист права власності позивачки та усунення перешкод, спричинених накладенням кадастрових меж.
Суд першої інстанції фактично відхилив пояснення сертифікованого інженера землевпорядника ОСОБА_7 , план меж земельних ділянок та матеріали щодо перетину земельних ділянок на 95,3704 %, не встановивши при цьому за допомогою належних процесуальних засобів, чи відповідають ці дані фактичним відомостям Державного земельного кадастру та технічній документації.
Суд не вправі підміняти спеціальні знання припущеннями або формальним посиланням на відсутність експертизи, якщо сторона просила надати можливість таку експертизу провести.
Від третьої особи ОСОБА_3 , в інтересах якої діяла її представниця - ОСОБА_8 , надійшов відзив на апеляційну скаргу.
В своєму відзиві ОСОБА_3 зазначала, що вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, безпідставною, такою, що побудована на викривленому тлумаченні норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи та направлена на безпідставний перегляд правомірного рішення суду першої інстанції.
Апеляційна скарга не містить жодного аргументованого спростування висновків суду першої інстанції щодо неналежності обраного способу захисту.
Протягом усього часу перебування справи на стадії підготовчого провадження починаючи з квітня 2025 року по жовтень 2025 року, а ні позивачка, а ні її представник не подали до суду жодного клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи, яке б відповідало вимогам процесуального законодавства.
Залучення судом до участі у справі третіх осіб було здійснено в повній відповідності до вимог закону.
Позивачка не надала суду першої інстанції належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження своїх позовних вимог. За таких обставин суд першої інстанції дійшов абсолютно законного висновку про відмову в задоволенні позову.
ОСОБА_3 категорично заперечує проти задоволення клопотання позивачки заявленого на стадії апеляційного розгляду про призначення по справі експертизи.
Позивачка та її представник не довели наявності жодних виняткових обставин чи об`єктивних перешкод, які б заважали їм подати належним чином оформлене письмове клопотання про призначення експертизи під час підготовчого провадження або самостійно надати висновок експерта відповідно до статті 106 ЦПК України.
Миколаївська міська рада надала відзив на апеляційну скаргу.
В своєму відзиві відповідач зазначає, що позивачем не було додано до матеріалів провадження відомостей з Публічної кадастрової карти та земельно-технічної експертизи, а тому і не доведено факт того, що земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:01:012:0021 має співпадіння та перетин меж з земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:01:012:0024.
Позивачка має довести, яка саме земельна ділянка, в яких межах накладається на земельну ділянку, яка належить їй на праві приватної власності. Захистити право без ідентифікації земельної ділянки неможливо.
Позивачкою не було зазначено обставин того з яких підстав вона, як власник земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:012:0024, позбавлена права вільно розпоряджатися, володіти та користуватися спірною земельною ділянкою.
Посилання скаржниці на те, що суд нібито позбавив її можливості заявити клопотання про призначення експертизи, не відповідають матеріалам справи та фактичним обставинам її розгляду. Протягом усього часу розгляду справи позивачка була належним чином обізнана про предмет доказування, мала достатньо часу для подання доказів та реалізації наданих їй процесуальних прав, у тому числі щодо ініціювання проведення судової експертизи.
Суд обґрунтовано врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23листопада 2023 року у справі № 684/691/18, відповідно до якої факт накладення меж земельних ділянок може підтверджуватися, зокрема, відомостями Публічної кадастрової карти та висновком земельно технічної експертизи. Однак жодного такого доказу позивачкою подано не було.
На день розгляду справи відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходило.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що за договором дарування житлового будинку від 11 листопада 2022 року, ОСОБА_9 подарувала ОСОБА_4 житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці, що перебуває у комунальній власності, площею 0,0558 га, під кадастровим номером [номер приховано]:01:012:0024.
Рішенням Миколаївської міської ради від 27 червня 2024 року № 34/24, було надано громадянці ОСОБА_4 земельну ділянку (кадастровий номер [номер приховано]:01:012:0024) площею 692 кв.м у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 (забудована земельна ділянка).
В витязі з Державного реєстру речових прав від 18 липня 2024 року № 387367455, міститься інформація щодо ОСОБА_4 як власника земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:012:0024.
Як вбачається з Інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права від 02 квітня 2025 року на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:012:0024, цільове призначення: 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); категорія земель: землі житлової та громадської забудови; вид використання: будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); форма власності: інформація відсутня; площа земельної ділянки: 0,0692; місце розташування: АДРЕСА_1 , ПІБ інженера - землевпорядника ОСОБА_7 ; власник: ОСОБА_4 ; дата державної реєстрації права (в державному реєстрі прав) 11 липня 2024 року; номер запису про право (в державному реєстрі прав) 55907561.
Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права від 02 квітня 2025 року на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:012:0021, цільове призначення: 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам); категорія земель: землі житлової та громадської забудови; вид використання: для продажу прав на земельних торгах на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; форма власності: комунальна; площа земельної ділянки: 0,005; місце розташування: АДРЕСА_2 ; ПІБ інженера - землевпорядника ОСОБА_10 ; власник: Миколаївська міська рада; код ЄДРПОУ 26565573; дата державної реєстрації права (в державному реєстрі прав) 10 червня 2021 року; номер запису про право (в державному реєстрі прав) 42538983.
За інформацією Миколаївської міської ради, викладену в листі від 09 жовтня 2024 року за вих. №18021/02.02.01-40/12/3/24 встановлено, що рішень Миколаївської міської ради окрім рішення Миколаївської міської ради від 21 травня 2021 року № 4/462 "Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для проведення земельних торгів для продажу права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2 , щодо земельної ділянки із земель комунальної власності з кадастровим номером [номер приховано]:01:012:0021 площею 50 кв.м не приймалось, продажу земельної ділянки або прав на неї з кадастровим номером [номер приховано]:01:012:0021 площею 50 кв.м на конкурентних засадах не приймалось.
Відповідно пояснень сертифікованого інженера-землевпорядника Ю.В. Поляниці від 31 березня 2025 року за вих. № 6-03/25, під час виготовлення "Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд розташованої за адресою: АДРЕСА_1 " площею 0,692 га було встановлено, що земельна ділянка за вказаною адресою сформована на вказану площу за кадастровим номером [номер приховано]:01:012:0024 і на неї накладається земельна ділянка комунальної власності за кадастровим номером [номер приховано]:01:012:0021 на 95,3704%. Ця інформація підтверджується скріном із електронних сервісі Державного земельного кадастру. Крім того, виготовлено додатково план меж земельних ділянок за вищевказаними кадастровими номерами.
На доданому до пояснень сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_7 від 31 березня 2025 року за вих. № 6-03/25 "Плані меж земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 " міститься зображення земельної ділянки з позначкою " АДРЕСА_3 за кад. № [номер приховано]:01:012:0024" та заштрихована область з позначкою " АДРЕСА_4 за кад. № [номер приховано]:01:012:0021".
Також до пояснень сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_7 від 31 березня 2025 року за вих. № 6-03/25 додано аркуш формату А4 на якому міститься інформація щодо перетину земельних ділянок [номер приховано]:01:012:0024 та [номер приховано]:01:012:0021 на 95,3704%.
В провадженні Центрального районного суду міста Миколаєва перебувала цивільна справа № 490/2833/19 за позовною заявою ОСОБА_9 до Миколаївської міської ради, третьої особи ОСОБА_3 про визнання про визнання протиправним та скасування рішення.
Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва у справі № 490/2833/19 було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_9 до Миколаївської міської ради, третьої особи ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування пунктів 1.2, 2.2, 3.1 рішення Миколаївської міської ради від 19 жовтня 2018 року № 42/383 "Про затвердження переліку земельних ділянок, право оренди яких виставляється на торги окремими лотами, про надання дозволу на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для продажу прав на земельних торгах та про надання дозволу на виготовлення експертної оцінки земельної ділянки та про внесення змін до рішення міської ради".
У вказаному рішенні суду зазначено, таке:
«... Згідно Рішення виконкому Ради народних депутатів № 517 від 23.03.1954 правопопереднику позивача виділена для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 земельна ділянка, площею і 600 кв. м. Рішенням Ради народних депутатів № 1078 від 01.12.1981 року «Про оформлення надлишків на земельній ділянці АДРЕСА_5 додатково залишена в тимчасовому користуванні за цією адресою земельна ділянка в розмірі 42 кв.м.
За такого, судом встановлено, що згідно діючого на той час законодавства в установленому законом порядку для будівництва та обслуговування домоволодіння по АДРЕСА_1 виділена земельна ділянка площею 642 кв.м.
Земельна ділянка, яка є предметом спору, не входить до складу цих 642 кв.м., є неправильної конфігурації і дійсно є виходом з земельної ділянки під домоволодінням позивача на провулок та розташована між суміжними земельними ділянками АДРЕСА_6 та АДРЕСА_2 , про що не заперечували сторони в судовому засіданні.
...
Згідно рішення ММР №42/383 від 19.10.2018 року "Про затвердження переліку земельних ділянок, право оренди яких виставляється на торги окремими лотами, про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для продажу прав на земельних торгах та про надання дозволу на виготовлення експертної оцінки земельної ділянки та про внесення змін до рішення міської ради" - з метою сприяння соціально-економічному розвитку міста, керуючись ст.134 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", міська рада вирішила затвердити перелік земельних ділянок, право оренди яких виставляється на торги окремими лотами: п.1.2 Земельна ділянка орієнтовною площею 50 кв.м для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 . Висновок управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 02.08.2017 № 15-1998.
Пунктами 2, 2.2 вказаного рішення надано дозвіл управлінню земельних ресурсів Миколаївської міської ради на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для продажу на земельних торгах на земельну ділянку орієнтовною площею 50 кв.м для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 . Висновок управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 02.08.2017№ 15-1998.
Пунктами 3, 3.1 вказаного рішення надано дозвіл управлінню земельних ресурсів Миколаївської міської ради на виготовлення експертної оцінки земельної ділянки для продажу на земельних торгах на земельну ділянку орієнтовною площею 50 кв.м для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 , біля житлового будинку АДРЕСА_7 .
...
Проте, спірна земельна ділянка біля ділянки за адресою АДРЕСА_2 є вільною від забудов, належить на праві власності територіальній громаді м. Миколаєва та не передана у власність чи користування іншим особам, а доказів того, ща на цій ділянці розташоване будівлі домоволодіння по АДРЕСА_8 і ця ділянка є необхідною для обслуговування житлового будинку та господарських споруд , належних позивачці за цією адресою, суд не вбачає наявність винятків, передбачених частинами другою, третьою статті 134 ЗК України, для заборони передачі такої земельної ділянки на земельні торги.".
При цьому, як вбачається з Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (Договір: № 40/2023 від 11 квітня 2023 року. Замовник: громадянка ОСОБА_4 ), земельна ділянка на яку виготовлено вказану документацію за адресою: АДРЕСА_1 , як конфігураційно так і за загальними (лінійні розміри, площа) характеристиками відрізняється (більша на 50 кв.м.) від земельної ділянки, яка Рішенням виконкому Ради народних депутатів № 517 від 23 березня 1954 року та Рішенням Ради народних депутатів № 1078 від 01 грудня 1981 року "Про оформлення надлишків на земельній ділянці АДРЕСА_1 ", була надана для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , що, крім іншого, підтверджується Договором дарування від 11 листопада 2022 року та технічним паспортом на будинок садибного типу з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 .
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного.
Згідно з частинами 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно з частиною 1 статті 367, частиною 1 статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є, зокрема справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Способи захисту цивільних прав і інтересів визначені у статті 16 ЦК України, і наведений в ній перелік не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, не визнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення в інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
В силу частин 1 та 2 статті 78, частини 1 статті 79 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Згідно зі статтею 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 116 ЗК України громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений статтею 118 ЗК України.
Проєкт відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
За змістом положень статті 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Частинами 1, 2 статті 83 ЗК України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки на яких розташовані об`єкти комунальної власності.
Згідно з частиною 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодуванням завданих збитків.
За приписами частин 1, 4, 7 статті 55 Закону України «Про землеустрій» в редакції, чинній на час формування земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:012:0021, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.
Відповідно до статті 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.
Отже, щоб набути право власності на земельну ділянку необхідно здійснити комплекс робіт: провести кадастрову зйомку землі з геодезичним встановленням меж земельної ділянки, яка включає, зокрема, і, перенесення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки, погодження цих меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.
Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі громадянам безоплатно земельних ділянок у власність. Виконання усіх підготовчих робіт з виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку передбачає перевірку того, чи не належить земельна ділянка іншому власнику або правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивачка обґрунтовувала свої вимоги тим, що земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:01:012:0021 зареєстрована 10 червня 2021 року належить до земель комунальної власності Миколаївської міської ради повністю накладається на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:012:0024, що належить їй на праві власності та надана їй у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрована 11 липня 2024 року, що порушує її права як власника.
В апеляційній скарзі заявниця посилається на те, що суд неправильно керувався тим, що факт накладення земельної ділянки, належної відповідачу, на належну позивачці земельну ділянку лише на підставі висновків експерта, оскільки вважає, що такі обставини підтверджені, зокрема, графічними матеріалами, що містяться в технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою АДРЕСА_1 , поясненнями сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_7 , відомості каталогу системи координат з перетину меж спірної земельної ділянки, протоколом накладання земельної ділянки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц зазначила, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що право позивачки порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які беззаперечно вказували б, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста.
Отже, заявниця ставить на вирішення питання можливості доказування факту накладання земельних ділянок на підставі інших доказів, відмінних від висновку експерта чи спеціаліста шляхом відступу від зазначеного правового висновку Верховного Суду.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель тощо; технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.
Землеустрій забезпечує, зокрема, отримання інформації щодо кількості та якості земель, їхнього стану та інших даних, необхідних для ведення державного земельного кадастру, моніторингу земель, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель (стаття 2 Закону України «Про землеустрій»).
За змістом приписів статті 55 Закону України «Про землеустрій» » в редакції, чинній на час формування земельної ділянки з кадастровим номером[номер приховано]:01:012:0024, встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача. У разі передачі у власність та користування земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування технічна документація розробляється на підставі дозволу, виданого відповідним органом (крім випадків, якщо відповідно до закону розроблення технічної документації здійснюється без надання такого дозволу).
Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає:
а) завдання на складання технічної документації із землеустрою;
б) пояснювальну записку;
в) матеріали топографо-геодезичних робіт;
г) кадастровий план земельної ділянки;
ґ) перелік обмежень у використанні земельної ділянки;
д) відомості про встановлені межові знаки.
Пунктом 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок), передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49?54 цього Порядку.
Після прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про затвердження документації із землеустрою, яка є підставою для державної реєстрації земельної ділянки, та надання Держгеокадастру або його територіальному органові відповідно до компетенції засвідченої копії такого рішення Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить відповідні відомості до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі (пункт 112 Порядку).
Отже, встановлення, зокрема, межових знаків земельної ділянки відбувається під час виготовлення технічної документації з землеустрою безпосередньо на місцевості, де знаходиться земельна ділянка.
За змістом пункту 6 Розділу ІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 основними завданнями земельно-технічної експертизи є, зокрема, визначення відповідності фактичного землекористування в частині порушення меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки. Одним з орієнтованих вирішуваних питань, які ставляться на вирішення зазначеної експертизи, є встановлення факту порушення меж (або накладання) земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки.
Зазначені питання земельно-технічної експертизи вирішуються за наявності відповідної правовстановлювальної та технічної документації, зокрема результатів виконання топографо-геодезичних робіт, які проводяться відповідними фахівцями з використанням відповідного обладнання та бази даних. Для вирішення питань земельно-технічної експертизи експерту необхідно надати оригінали або завірені якісні копії відповідної правовстановлювальної та технічної документації із землеустрою на земельну ділянку. У разі неможливості експертом самостійно виконати топографо-геодезичні роботи, зокрема, польові абриси, відомості обчислення координат поворотних точок межі ділянок, зйомки із прив`язкою до існуючих на місцевості капітальних споруд чи огорож, тощо. Результати таких робіт повинні бути надані на дослідження органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).
Отже, питання, пов`язані з перевіркою обставин на предмет перетину земельних ділянок згідно з відомостями земельного кадастру віднесено законодавцем до компетенції відповідальних осіб, уповноважених на проведення судової земельно-технічної експертизи.
Частинами 1 - 3 статті 158 ЗК України передбачено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом (частина 4, 5 статті 158 ЗК України).
До компетенції суду відносяться питання щодо встановлення наявності чи відсутності порушення відповідачем права позивача в межах вимог позовної заяви. Водночас, до компетенції суду не входять функції з встановлення на підставі правовстановлюючої документації, зокрема, перетину спірних земельних ділянок.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно закрив підготовче провадження, не забезпечивши стороні позивачки можливості провести земельно-технічну експертизу відхиляються судом першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до приписів статті 76 ЦПК України висновки експертів є одним із доказів, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги чи заперечення учасників справи.
Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (частина 3 статті 102 ЦПК України).
Позивачі, особи, які законом надано право звертатися до суду зв інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (частина 2 статті 83 ЦПК України).
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. У випадку прийняття судом відмови сторони від визнання обставин суд може встановити строк для подання доказів щодо таких обставин (частини 4-6 статті 83 ЦПК України).
Матеріалами справи встановлено, що при зверненні до суду з позовною заявою ОСОБА_4 або її представник не додали до позовної заяви висновку експерта на підтвердження своїх вимог та не ставили до відома суд про наміри заявити клопотання про проведення земельно- технічної експертизи.
Більш того, таких доказів не було надано та відповідних клопотань не заявлено і при зміні позовних вимог ОСОБА_4 .
Як встановлено ухвалою судді Центрального районного суду від 22 квітня 2025 року було відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 01 липня 2025 року на 09.30 год. в приміщенні Центрального районного суду м. Миколаєва.
13 жовтня 2025 року судом залучено до участі у справі третіх осіб, відмовлено у заявленому клопотанні представника позивачки про відкладення підготовчого провадження, підготовче провадження закрито та призначено до розгляду на 09 грудня 2025 року на 10.00 год.
Вимоги щодо заявлених клопотань викладені у статті 183 ЦПК України.
Матеріали справи не містять заяви про продовження підготовчого засідання відповідно до вимог статті 127 ЦПК України, як не містять письмового клопотання про призначення земельно-технічної експертизи 13 жовтня 2025 року під час закриття підготовчого судового засідання.
Посилання в апеляційній скарзі про те, що після залучення третіх осіб позивачка мала отримати реальну можливість ознайомитися з їхніми поясненнями, оцінити нові доводи, подати відповідь, додаткові докази та належно сформулювати клопотання про призначення експертизи з урахуванням позиції всіх учасників не заслуговують на увагу, оскільки матеріали справи не містять письмового клопотання ОСОБА_4 або її представника адвоката Орловського М.А. про призначення по справі судової земельно-технічної експертизи, заявленого відповідно до вимог статей 182-183 ЦПК України протягом розгляду справи, та відмови суду першої інстанції у його задоволенні. Крім того, представник позивачки заперечував проти залучення до участі у справі третіх осіб, а тому пояснення останніх ніяк не впливають на процесуальні права та обов`язки позивачки щодо доведення доводів позовних вимог.
В апеляційній скарзі скаржниця, стверджуючи, що суд першої інстанції не вирішив по суті питання про необхідність експертизи, не з`ясував, які саме обставини потребують спеціальних знань, не поставив на обговорення учасників справи питання, які мають бути поставлені експерту, не запропонував сторонам визначитися з експертною установою, не надав позивачці додаткового строку для подання висновку експерта, фактично свої процесуальні обов`язки перекладає на суд.. Між тим відповідно до частини 1 статті 13 суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ним цим Кодексом випадках. Збирання доказів не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Законом (частина 2 статті 13 ЦПК України).
Отже, саме позивачка або її представник розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, а тому, саме вони повинні були звернутися до суду з письмовим клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи, де запропоновувати на вирішення експерта перелік питань, на які необхідно отримати відповідь, вказати експерта або експертну установу, де саме повинна проводитись експертиза, вказати об`єкти дослідження (витребувані позивачкою, а при неможливості заявити клопотання суду про їх витребування). При вирішення цього клопотання відповідно до приписів статті 103 ЦПК України, суд може погодитися з запропонованими питаннями експерту або сформулювати свої та у разі відсутності узгодження сторін щодо експертної установи, має право визначити самостійно.
Аргументи в апеляційній скарзі про безпідставне залучення третіх осіб не впливають на права та обов`язки позивачки та не звільняє її від процесуального обов`язку доводити свої вимоги.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду про те, що пояснення сертифікованого інженера землевпорядника ОСОБА_7 , план меж земельних ділянок та матеріали щодо перетину земельних ділянок на 95,3704 % не є достатніми доказами накладання земельних ділянок, а тому твердження в апеляційній скарзі, що суд підмінив спеціальні знання припущеннями або формальним посиланням на відсутність експертизи, відхиляються апеляційним судом.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції розглянув позовні вимоги ОСОБА_4 з урахуванням принципу змагальності та з врахуванням стандарту доказування цивільного судочинства.
У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Подібними міркуваннями керувався Верховний Суд, зокрема, у постановах від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 27 червня 2024 року у справі № 752/2284/17 тощо.
Отже, позивачка в повній мірі та на власний розсуд скористалася процесуальними правами для захисту порушеного права, усвідомлювала наслідки невчинення нею певних процесуальних дій та бажала їх настання, однак, не довела у визначений законом спосіб порушення свого цивільного права, а отже висновки суду першої інстанції законні та обґрунтовані і відповідають чинній правозастосовній практиці.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до положень статті 375 ЦПК України скасуванню не підлягає.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.
Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якої діяв її представник - ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 червня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Л.М. Царюк
Судді: Т.М. Базовкіна
Ж.М. Яворська
Повне судове рішення складено 05 серпня 2026 року.