Судові рішення

Ухвала № 138762845 у справі № 520/35673/24 від 05.08.2026

Ухвала від 05.08.2026 в адміністративній справі № 520/35673/24 (категорія «Зупинення, відмова в реєстрації податкових накладних»). Суд: Другий апеляційний адміністративний суд, суддя Чалий І.С.

Справа№ 520/35673/24
СудДругий апеляційний адміністративний суд
СуддяЧалий І.С.
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяЗупинення, відмова в реєстрації податкових накладних
Дата ухвалення05.08.2026
Надійшло до реєстру06.08.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/138762845

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Текст рішення

УХВАЛА

05 серпня 2026 р. Справа № 520/35673/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Семененко М.О. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про поновлення строку апеляційного оскарження у справі за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 року по справі № 520/35673/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Еко Нова"

до Головного управління ДПС у Харківській області , Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 року задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Еко Нова" до Головного управління ДПС у Харківській області , Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

На зазначене рішення суду Головне управління ДПС у Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2025 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 по справі № 520/35673/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Еко Нова" до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху. Надано відповідачу строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Роз`яснено заявнику апеляційної скарги, що недоліки апеляційної скарги можуть бути усунені шляхом направлення до Другого апеляційного адміністративного суду квитанції або оригіналу іншого документу про сплату судового збору у розмірі 3633,60 грн.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2026 клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про продовження строку на усунення недоліків - задоволено.

Продовжено Головному управлінню ДПС у Харківській області строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги на 10 календарних днів з наступного дня після отримання копії цієї ухвали.

07.05.2026 від апелянта надійшло клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, в обґрунтування якої зазначено, що на рахунках Головного управління ДПС у Харківській області відсутні кошти для сплати судового збору.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2026 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 року по справі № 520/35673/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Еко Нова" до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії повернуто скаржнику.

Копію ухвали суду про повернення апеляційної скарги відповідач, з урахуванням приписів абз. 2 п. 5 ч. 6 ст. 251 КАС України, отримав 19.05.2026 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в підсистемі "Електронний суд".

Від Головного управління ДПС у Харківській області 31.07.2026 року (через підсистему "Електронний суд") повторно надійшла апеляційна скарга на вказане вище рішення суду. Апелянт також просить суд поновити пропущений строк на апеляційне оскарження. В обґрунтування клопотання посилається на те, що вперше апеляційну скаргу було подано у межах процесуального строку на апеляційне оскарження. Через недостатнє фінансування апеляційну скаргу було подано без сплати судового збору і як наслідок ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду повернуто. Після надходження фінансування платіжною інструкцією від 05.06.2026 судовий збір сплачено у повному обсязі і вже 09.06.2026, тобто на наступний робочий день після отримання доказу сплати судового збору, апеляційну скаргу подано повторно. Зазначає, що ГУ ДПС у Харківській області здійснювались дії по сплаті судового збору і відразу після сплати апеляційну скаргу подано повторно в найкоротші строки, що свідчить про здійснення невідкладних дій для швидкого повторного подання апеляційної скарги. Звертає увагу суду на небезпечність ситуації в місті Харкові, а саме: територія міста Харкова відноситься до районів проведення воєнних (бойових) дій, ворогом здійснюються постійні обстріли адміністративних будівель та критичної інфраструктури міста, що унеможливлює безперебійну та нормальну роботу територіальних органів ДПС, зокрема ГУ ДПС у Харківській області. У зв`язку з цим на працівників ГУ ДПС покладено велике навантаження в роботі, а також через часткову мобілізацію працівників ГУ, а також неможливість доступу до всіх інформаційних баз ГУ ДПС через пошкодження великої кількості комп`ютерної техніки, перебоїв з електроенергією та доступом до мережі інтернет. Зазначає, що у зв`язку з обмеженою кількістю працівників неможливо виконувати покладені функції, які виконувались до впровадження воєнного стану. Також звертає увагу суду, що відповідно до Конституції України однією з основних засад судочинства є: забезпечення права на касаційний перегляд справи.

Перевіривши доводи клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та матеріали справи, колегія суддів вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що рішення Харківського окружного адміністративного суду ухвалене 11.03.2026 р.

Повторно апеляційна скарга подана до суду 31.07.2026 р., тобто вже після закінчення встановленого процесуальним законом тридцятиденного строку на її подання.

Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд зазначає, що статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006 року, заява № 23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги/відмови у відкритті апеляційного провадження за вперше поданою апеляційною скаргою до дати повторного звернення з апеляційною скаргою.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 19.06.2001 року справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Пунктом 1 частини п`ятої статті 296 КАС України передбачено, що однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.

Згідно з положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VІ органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Територіальні органи ДПС України є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб`єктами, що реалізують свою владну компетенцію.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Крім того, у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд звернув увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу».

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що «…у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб…».

Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

А отже, довготривала процедура погодження та сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Також, колегія суддів зазначає, що апелянт, діючи як суб`єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому зупинення на рахунку контролюючого органу фінансових операцій, зокрема, в частині видатків передбачених на сплату судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов`язків щодо оформлення апеляційної скарги, та не повинно ставитись у залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності, зокрема, з приводу безспірного списання коштів з його рахунків на підставі виконавчих документів, оскільки ці фактори не є взаємопов`язаними.

Колегія суддів зазначає, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а тому обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб`єктами владних повноважень не є об`єктивними та непереборними підставами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження та реалізувати своє право щодо оскарження без порушення порядку здійснення такої процесуальної дії.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський Суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Наведене вище узгоджується із правовими висновками, викладеними, зокрема, Верховним Судом у постановах від 02.11.2018 року по справі № 810/3539/17, та від 13.11.2018 року по справі № 804/958/17 та від 19.02.2019 року по справі № 820/2921/17.

З огляду на викладене, зазначені скаржником обставини про поновлення строку на подання апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а тому останні не можуть свідчити про поважність підстав його пропуску.

Також суд зазначає, що підставою для залишення апеляційної скарги без руху та подальше повернення апеляційної скарги мало місце у зв`язку з несплатою відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги. Разом з тим, заявляючи клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження відповідач не наводить обґрунтувань та не надає доказів відсутності коштів для сплати судового збору. В свою чергу, подальша сплата судового збору не надає особі, яка є суб`єктом владних повноважень, у будь-який необмежений строк після повернення первинно поданої апеляційної скарги, право на поновлення строку апеляційного оскарження, за відсутності поважних причин пропуску цього строку.

В постанові Верховного Суду від 24.07.2023 р. у справі № 200/3692/21, судом касаційної інстанції висловлену правову позицію, що зважаючи на зміст викладених у цій постанові Верховного Суду норм процесуального права, якими врегульовано питання строків апеляційного оскарження та їх поновлення, вимоги до процедурних рішень суду апеляційної інстанції, ухвалених з цього питання, а також беручи до уваги продемонстровані національними судами та ЄСПЛ підходи до поновлення процесуальних строків, правові позиції Верховного Суду з цього приводу, колегія суддів вважає, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

Щодо посилання відповідача на те, що на працівників ГУ ДПС покладено велике навантаження в роботі, а також на неможливість доступу до всіх інформаційних баз ГУ ДПС через перебої з електроенергією та доступом до мережі Інтернет, колегія суддів зазначає, що на підтвердження цих обставин відповідач жодних доказів не надає. Зокрема, ним не надано актів про відсутність електроенергії, доступу до мережі Інтернет, тощо.

Колегія суддів зазначає, що труднощі в організації належного виконання обов`язків працівників контролюючого органу не є об`єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження.

Вказана позиція підтверджена висновками Верховного Суду, викладеними в ухвалах від 27.07.2020 по справі № 580/1443/19, від 27.10.2020 по справі № 460/1245/19, від 02.03.2023 по справі № 400/12891/21.

Отже, організація роботи Головного управління ДПС у Харківській області є суб`єктивним чинником та, за відсутності об`єктивних підстав, що підтверджені належними та допустимими доказами, не є поважною підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки тривалість процедури оформлення документів безпосередньо залежить від ефективної роботи працівників і не свідчить про наявність особливих і непереборних обставин, які є поважними причинами для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Крім того, у ситуації з пропуском строків державними органами, поважними причинами пропуску строку апріорі не можуть виступати недоліки внутрішньої організації роботи суб`єкта владних повноважень, які перебувають у прямій залежності від волі скаржника. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу належного врядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 29.08.2022 у справі № 640/21878/20, від 13.09.2022 у справі № 520/11805/2020.

Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 29.06.2022 у справі № 240/16920/21, від 17.08.2022 у справі №240/30759/21, від 29.08.2022 у справі № 640/21878/20, від 22.09.2022 у справі № 640/9839/20, від 27.10.2022 у справі № 400/233/21.

Враховуючи наведене, значний термін пропуску строку на апеляційне оскарження, з моменту повернення апеляційної скарги 18.05.2026 року до повторного подання апеляційної скарги 31.07.2026 року пройшло 43 дні, відсутність належних доказів щодо існування об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали поданню апеляційної скарги, на підставі матеріалів справи, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про поновлення процесуального строку для подання апеляційної скарги.

За таких обставин, в задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження слід відмовити.

Керуючись ст. 118, 121, ч. 3 ст. 243, ч. 6 ст. 250, 295, 298, 299, ч.2 ст. 321, ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 року по справі № 520/35673/24 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) Чалий І.С.

Судді (підпис) (підпис) Семененко М.О. Подобайло З.Г.

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
28.09.2026 Ухвала № 140170982 Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
24.09.2026 Ухвала № 140038201 Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
20.08.2026 Ухвала № 139127693 Другий апеляційний адміністративний суд
05.08.2026 Ухвала № 138762852 Другий апеляційний адміністративний суд
18.05.2026 Ухвала № 136605001 без тексту Другий апеляційний адміністративний суд
27.04.2026 Ухвала № 136088676 без тексту Другий апеляційний адміністративний суд
13.04.2026 Ухвала № 135660597 без тексту Другий апеляційний адміністративний суд
11.03.2026 Рішення № 134738704 без тексту Харківський окружний адміністративний суд
24.01.2025 Ухвала № 124673324 без тексту Харківський окружний адміністративний суд
06.01.2025 Ухвала № 124260025 без тексту Харківський окружний адміністративний суд