УХВАЛА
28 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 520/35673/24
адміністративне провадження № К/990/42634/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шишова О. О.,
суддів: Васильєвої І. А., Яковенка М. М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду 20 серпня 2026 року у справі № 520/35673/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Еко Нова» до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,
установив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Еко Нова» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 29 липня 2024 року № 11495126/39523548 про відмову в реєстрації податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ЕКО НОВА» № 14 від 11 жовтня 2023 року;
- зобов`язати Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393, 04053, м. Київ, Львівська площа, 8) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 14 від 11 жовтня 2023 року, складену Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ЕКО НОВА» (пр. Героїв Сталінграда, буд. 45, м. Харків, 61105, код ЄДРПОУ 39523548).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року позов задоволено.
Не погодившись із рішенням суду, Головне управління ДПС у Харківській області подало апеляційну скаргу.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав порушення вимог, установлених статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у частині сплати судового збору.
До Другого апеляційного адміністративного суду від Головного управління ДПС у Харківській області надійшла заява про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року задоволено клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про продовження строку на усунення недоліків та продовжено строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги на 10 календарних днів з наступного дня після отримання копії цієї ухвали.
07 травня 2026 року від скаржника надійшло клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2026 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року повернуто скаржнику.
31 липня 2026 року відповідач повторно звернувся до суду з апеляційною скаргою.
Разом з апеляційною скаргою заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення.
Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про поновлення строку на апеляційне оскарження; апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику надано десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших причин пропуску такого строку та наданням доказів на їх підтвердження.
Згідно з довідками про доставку електронних листів копії зазначених ухвал отримано Головним управлінням ДПС у Харківській області 06 серпня 2026 року.
14 серпня 2026 року від Головного управління ДПС у Харківській області надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Обґрунтовуючи клопотання відповідач зазначав, що первинну апеляційну скаргу було подано своєчасно, однак повернуто у зв`язку з несплатою судового збору через недостатнє фінансування. Після надходження коштів судовий збір сплачено 05 червня 2026 року, а апеляційну скаргу повторно подано 09 червня 2026 року. Також відповідач посилається на воєнний стан, обстріли міста Харкова, значне навантаження на працівників, їх мобілізацію, пошкодження техніки, перебої з електропостачанням та доступом до мережі Інтернет, а також на відповідну судову практику.
На думку скаржника, наведені обставини свідчать про те, що ним вживалися належні заходи для реалізації права на апеляційне оскарження, а повторне звернення з апеляційною скаргою було здійснено без невиправданих затримок та зайвих зволікань одразу після усунення обставин, які стали підставою для її повернення.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про поновлення процесуального строку; відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд зазначив, що відповідач пропустив строк, установлений статтею 295 КАС України, а наведені причини його пропуску є неповажними.
Також суд зазначив, що наведеним вище доводам скаржника, поданим на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, вже надано оцінку судом в ухвалі Другого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2026 року про відмову в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. З огляду на те, що Головним управлінням ДПС у Харківській області не наведено жодних інших поважних причин пропуску строку, пов`язаних із непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежали від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги, а також не надано жодних доказів на підтвердження наведених обставин.
Надані відповідачем до клопотання вибіркові копії довідок про залишок коштів на рахунку Головного управління ДПС за КПКВК 3507010 «Керівництво та управління у сфері податкової політики», КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», станом на конкретні дати не є належними та достатніми доказами відсутності коштів у період із моменту первинного подання апеляційної скарги до моменту її повернення, а також у період із моменту повернення первинно поданої апеляційної скарги до моменту сплати судового збору у цій справі.
Таким чином, ураховуючи значний строк пропуску строку на апеляційне оскарження, з моменту повернення апеляційної скарги 18 травня 2026 року до повторного подання апеляційної скарги 31 липня 2026 року минуло 43 дні, а також відсутність належних доказів існування об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали поданню апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження слід відмовити.
Не погодившись з ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2026 року, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, заявник посилається на те, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з вищенаведеним висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.
Статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.
За правилами частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 КАС України).
Крім того, згідно з частиною другою статті 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.
Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про визнання зазначених відповідачем підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження неповажними.
Ураховуючи те, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду 20 серпня 2026 року у справі № 520/35673/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Еко Нова» до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. О. Шишов
Судді І. А. Васильєва
М. М. Яковенко