ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
05 серпня 2026 року м. Дніпро справа № 160/7103/26
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.,
суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року (суддя Врона О.В.) в справі № 160/7103/26 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , третя особа - військова частина НОМЕР_2 , про:
визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо:
відмови розглянути поданий рапорт про звільнення з військової служби в запас у зв`язку із необхідністю здійснення постійного стороннього догляду за моєю матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю 2 групи;
відмови підготувати необхідні документи щодо звільнення з військової служби в запас у зв`язку із необхідністю здійснення постійного стороннього догляду за матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю 2 групи, та направлення їх на розгляд командира військової частини НОМЕР_2 ;
зобов`язання військову частину НОМЕР_1 підготувати та направити на адресу військової частини НОМЕР_2 документи для звільнення ОСОБА_1 з військової служби в запас у зв`язку із необхідністю здійснення постійного стороннього догляду за матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю 2 групи.
Позивачем подано до суду першої інстанції заява про зміну предмета позову та уточнення позовних вимог.
Позовні сформульовано таким чином:
визнати протиправними дії та бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби та неналежного розгляду його рапорту від 06.03.2026 року про звільнення в запас у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю, ОСОБА_2 , особою з інвалідністю II групи, на підставі абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;
зобов`язати військову частину НОМЕР_1 підготувати подання та всі необхідні документи для звільнення ОСОБА_1 , капітана, командира роти логістики військової частини НОМЕР_1 , з військової служби в запас за зазначеною підставою та направити їх до військової частини НОМЕР_2 як до уповноваженої щодо звільнення осіб офіцерського складу.
зобов`язати військову частину НОМЕР_2 звільнити ОСОБА_1 з військової служби в запас за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю, ОСОБА_2 , особою з інвалідністю II групи, на підставі абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та виключити його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 і всіх видів забезпечення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року прийнято заяву про зміну предмета позову, залучено до участі у справі військову частину НОМЕР_2 в якості другого відповідача.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Апелянт вважає, що судом першої інстанції не надана належна правову оцінку обставинам справи, а саме фактичної спроможності брата позивача здійснювати догляд за матір`ю - особою з інвалідністю 2 групи, суд першої інстанції обмежився констатацією того, що брат як особа існує та має абстрактний сімейний обов`язок щодо матері.
Зауважує, що висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та правовим висновкам Верховного Суду.
У відзиві відповідач військова частина НОМЕР_1 просить залишити рішення без змін.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена частково з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира роти забезпечення боєприпасами батальйону матеріального забезпечення.
Позивач 28.08.2025 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом (зареєстрований 01.09.2025), в якому просив звільнити з військової служби в запас на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу": "через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи".
До рапорту надані наступні документи: нотаріально засвідчена копія паспорту громадянина України ОСОБА_1 ; нотаріально засвідчена копія паспорту громадянки України матері позивача - ОСОБА_2 ; нотаріально засвідчена копія пенсійного посвідчення у зв`язку з інвалідністю ІІ групи ОСОБА_2 ; нотаріально засвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 ; довідка про спільне проживання ОСОБА_1 та його матері ОСОБА_2 ; засвідчений переклад з польської мови паспорта громадянина Республіки Польща ОСОБА_4 ; нотаріально засвідчена копія медичної форми №080-4/о, виданої ОСОБА_2 ; нотаріально засвідчена копія довідки ЛКК закладу охорони здоров`я про потребу в постійному сторонньому догляді ОСОБА_2 ; акт про обстеження сімейного стану, наданий ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.06.2025 №5718.
Оскільки рапорт не розглянуто військовою частиною НОМЕР_1 , позивач звернувся з позовом до суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі №160/31172/25 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Військова НОМЕР_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду поданого ОСОБА_1 рапорту від 28.08.2025 (вх. №1412 від 01.09.2025) про звільнення з військової служби в запас, у зв`язку із необхідністю здійснення постійного стороннього догляду за матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю 2 групи.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 розглянути поданий ОСОБА_1 рапорт від 28.08.2025 (вх. №1412 від 01.09.2025) про звільнення з військової служби в запас, у зв`язку із необхідністю здійснення постійного стороннього догляду за матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю 2 групи, та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Листом від 23.02.2026 №1788 Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі №160/31172/25 повторно розглянула рапорт з додатками ОСОБА_1 від 01.09.2025 вх №1412. За результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 відмовлено у задоволені рапорту у зв`язку з відсутністю законних підстав. Роз`яснено, що в даному випадку перелік документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, які подаються разом із рапортом на звільнення, визначений підпунктом 26 пункту 5 додатку 19 Інструкції №170, а саме: документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами); один із документів, що підтверджують відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником ІНФОРМАЦІЯ_4; один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року №2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законі України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особам з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року №946; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року №2067 про потребу в постійному догляді.
Із доданих до рапорту документів на підтвердження підстав для звільнення з військової служби неможливо встановити відсутність інших родичів першого або другого ступеня споріднення. В той же час, підтверджено наявність родича першого ступня споріднення, а саме брата - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Документів, які підтверджували б необхідність постійного стороннього догляду за братом у відповідності до Інструкції №170 до рапорту не долучено, а отже з наявних документів можливо прийняти до висновку, що ОСОБА_4 може здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю, що є однією із основних умов, які не підпадають під вимоги абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
06.03.2026 позивач знову звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби з таких же підстав і з тими ж документами.
Листом від 11.03.2026 №2421 Військова частина НОМЕР_1 надала відповідь про відмову у задоволенні рапорту, яка є аналогічною попередній.
Суд першої інстанції, зазначивши, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які б могли здійснювати догляд за хворою матір`ю, дійшов висновку, що у позивача відсутнє право на звільнення з військової служби у зв`язку із наявністю у нього одного з батьків з інвалідністю II групи, оскільки наявні також інші особи, зокрема, рідний брат, який відповідно до закону зобов`язаний утримувати і здійснювати догляд за своєю матір`ю.
Суд визнає висновок суду першої інстанції необґрунтованим, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 на посаді командира роти забезпечення боєприпасами батальйону матеріального забезпечення, має військове звання капітан.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є особою з інвалідністю II групи, за висновком лікарсько-консультативної комісії потребує постійного стороннього догляду.
Рідний брат позивача ОСОБА_4 є громадянином Республіки Польща, постійно проживає на території Республіки Польща.
ОСОБА_1 28 серпня 2025 року подано рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Військовою частиною НОМЕР_1 рапорт не розглянуто.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі №160/31172/25, яке набрало законної сили 19 березня 2026 року, зокрема, зобов`язано військову частину НОМЕР_1 розглянути поданий ОСОБА_1 рапорт від 28.08.2025 (вх. №1412 від 01.09.2025) про звільнення з військової служби в запас, у зв`язку із необхідністю здійснення постійного стороннього догляду за матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю 2 групи, та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Військова частина НОМЕР_1 листом від 23 лютого 2026 року?№1788 повідомила позивачу, що на виконання судового рішення у справі №160/31172/25?повторно розглянуто рапорт з додатками ОСОБА_1 .?від 01.09.2025 вх №1412 та відмовлено у задоволені рапорту у зв`язку з відсутністю законних підстав.
Позивач 06 березня 2026 року повторно звернувся до військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби з аналогічних підстав, надавши відповідні документи: нотаріально засвідчена копія паспорту громадянина України ОСОБА_1 , нотаріально засвідчена копія паспорту громадянки України матері позивача ОСОБА_2 , нотаріально засвідчена копія пенсійного посвідчення у зв`язку з інвалідністю ІІ групи ОСОБА_2 , нотаріально засвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 , нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , довідка про спільне проживання ОСОБА_1 та його матері ОСОБА_2 , засвідчений переклад з польської мови паспорта громадянина Республіки Польща ОСОБА_4 , нотаріально засвідчена копія медичної форми №080-4/о, виданої ОСОБА_2 , нотаріально засвідчена копія довідки ЛКК закладу охорони здоров`я про потребу в постійному сторонньому догляді ОСОБА_2 , акт про обстеження сімейного стану, складений ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30 червня 2025 року №5718.
Військова частина НОМЕР_1 листом від 11 березня 2026 року №2421 повідомила позивача про відмову у задоволенні рапорту. Фактичною підставою відмови у задоволенні рапорту є наявність у матері позивача іншого сина та відсутність документів про те, що брат сам потребує постійного догляду.
Спірним в цій справі є питання правомірності рішення відповідача про відмову у звільненні позивача з військової служби.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Частиною третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За приписами частини сьомої статті 1 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - ІНФОРМАЦІЯ_4).
З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану, який діє й на час апеляційного перегляду справи.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-ХІІ, застосовується судом у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який також визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 26 Закону № 2232-ХІІ встановлені підстави для звільнення з військової служби, підпунктом в) частини третьої якої установлено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу, звільняються із служби на підставах, зокрема, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Частиною дванадцятою статті 26 Закону № 2232-ХІІ визначено перелік сімейних обставин та інших поважних причин, які дають підстави для звільнення з військової служби, відповідно до пункту 3 якої встановлено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану, зокрема:
необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;
необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Відповідно до пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, (застосовується судом в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) ІНФОРМАЦІЯ_4, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Пунктом 12.11 розділу XIІ Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року №170, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за №438/16454 (далі - Інструкція №170, застосовується судом в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Пунктом 5 додатку 19 до Інструкції № 170 встановлено, що при поданні до звільнення з військової служби за підставою через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме:
26) у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:
документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником ІНФОРМАЦІЯ_4;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;
висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді;
27) у разі необхідності здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи, за умови, що така особа є членом сім`ї військовослужбовця першого ступеня споріднення та відсутності інших членів сім`ї, які здійснюють постійний догляд;
для особи, яка зайнята доглядом,- документи, що підтверджують родинні зв`язки з цією особою, та документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником ІНФОРМАЦІЯ_4;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду,- довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісіє, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;
висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.
Позивачем до рапорту надано перелік документ, передбачених наведеними положеннями, зокрема, нотаріально засвідчена копія паспорту громадянина України ОСОБА_1 , нотаріально засвідчена копія паспорту громадянки України матері позивача ОСОБА_2 , нотаріально засвідчена копія пенсійного посвідчення у зв`язку з інвалідністю ІІ групи ОСОБА_2 , нотаріально засвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 , нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , довідка про спільне проживання ОСОБА_1 та його матері ОСОБА_2 , засвідчений переклад з польської мови паспорта громадянина Республіки Польща ОСОБА_4 , нотаріально засвідчена копія медичної форми №080-4/о, виданої ОСОБА_2 , нотаріально засвідчена копія довідки ЛКК закладу охорони здоров`я про потребу в постійному сторонньому догляді ОСОБА_2 , акт про обстеження сімейного стану, складений ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30 червня 2025 року №5718.
Підставою, за якою суд першої інстанції вважав обґрунтованою відмову у задоволенні рапорту позивача про звільнення, є наявність у матері позивача іншого сина та відсутність документів про те, що ця особа сама потребує постійного догляду.
Не є спірним питання, що мати позивача ОСОБА_2 є особою з інвалідністю 2 групи, яка потребує постійного стороннього догляду.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 має двох дітей - позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який є громадянином Республіки Польща та постійно проживає у Республіці Польща.
Виходячи зі змісту абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ, для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:
- відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;
- інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.
Отже, «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону № 2232-XІІ.
Такий висновок наведений Верховним Судом у постанові від 27 лютого 2025 року у справі №380/16966/24.
Надаючи оцінку критерію «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» для цілей набуття позивачем права на звільнення з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ, з урахуванням наведеного висновку Верховного Суду, суд виходить з того, що брат позивача ОСОБА_4 є громадянином Республіки Польща, постійно проживає за межами України.
Мати позивача, яка є особою з інвалідністю 2 групи та потребує постійного стороннього догляду, проживає на території України (в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області).
Отже, громадянин Республіки Польща ОСОБА_4 , хоча й є членом сім`ї першого ступеню спорідненості особи з інвалідністю, реально не може здійснювати постійний догляд за матір`ю з об`єктивних причин (постійне проживання в іншій державі), тому суд доходить до висновку про відсутність у особи з інвалідністю ОСОБА_2 інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону № 2232-XІІ.
Висновок суду першої інстанції, що перебування рідного брата?позивача за кордоном не звільняє його від обов`язку утримувати свою матір та забезпечувати догляд за нею у разі такої необхідності, навіть якщо він не проживає з нею, адже обов`язок утримувати покладений на повнолітніх дітей незалежно від місця їхнього проживання, у контексті спірних правовідносин є помилковим, адже наявність у цієї особи обов`язку з утримання матері та догляду за нею у разі необхідності не вказує на реальну можливість такої особи здійснювати постійний догляд з урахуванням доведеності факту проживання в іншій державі.
Тому суд визнає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність у позивача права на звільнення з військової служби у зв`язку із наявністю у нього одного з батьків з інвалідністю II групи, оскільки наявні також інші особи, зокрема, рідний брат, який відповідно до закону зобов`язаний утримувати і здійснювати догляд за своєю матір`ю, та не надання позивачем належних доказів на підтвердження відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які б могли здійснювати догляд за хворою матір`ю.
Ураховуючи встановлені судом обставини, підтверджені належними доказами, щодо необхідності здійснення постійного догляду за хворою матір`ю ОСОБА_2 , особою з інвалідністю IІ групи, відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які б могли забезпечити та погодились здійснювати відповідний догляд, суд дійшов висновку про недоведення військовою частиною НОМЕР_1 правомірності свого рішення щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 статті 26 Закону № 2232-XII.
Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини вказав, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
У рішенні в справі «Рисовський проти України» (Rysovskyyv. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року (заява № 29979/04) ЄСПЛ вказав, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
Частинами третьою - четвертою статті 245 КАС України установлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Підпунктом 2 пункту 225 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008), передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу":
у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Отже, звільнення осіб офіцерського складу здійснюється командиром вищого рівня.
Пунктом 1 розділу Х Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року №280, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2022 року за №1407/38743 (далі - Інструкція №280), установлено, що накази по особовому складу є основними документами, які встановлюють, змінюють або припиняють правові відносини всіх військовослужбовців (крім осіб, які проходять базову військову службу).
Накази по особовому складу видаються посадовими особами, визначеними Положенням (пункт 2 розділу Х Інструкції №280).
Згідно з пунктом 3 розділу Х Інструкції №280 накази по особовому складу щодо військовослужбовців (крім осіб, які проходять базову військову службу) видаються з таких питань, зокрема,
5) звільнення з посад, переміщення по службі, продовження строків перебування на посадах, зарахування у розпорядження;
7) направлення для подальшого проходження військової служби з одного військового формування до іншого з виключенням із списків особового складу формування, з якого вибули, та включенням до списків особового складу формування, до якого прибули;
11) звільнення, призупинення, поновлення та продовження військовослужбовцю військової служби.
Пунктом 21 розділу Х Інструкції №280 передбачено, що встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період, здійснюються наказами по особовому складу, крім випадків зазначених у пункті 2 розділу XII цієї Інструкції.
Ураховуючи визначений статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлені статтею 2 КАС України завдання суду як державної правозахисної інституції, а також, що військова частина НОМЕР_1 розглянула рапорт позивача від 06 березня 2026 року та відмовила позивачу у звільненні з військової служби, належним способом захисту права позивача є зобов`язання військової частини НОМЕР_1 підготувати подання та відповідні документи для звільнення позивача з військової служби в запас та направити подання до військової частини НОМЕР_2 як уповноваженої щодо звільнення осіб офіцерського складу.
В свою чергу, військова частина НОМЕР_2 має бути зобов`язана звільнити позивача з військової служби в запас за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю, ОСОБА_2 , особою з інвалідністю II групи, на підставі абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та виключити позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 і всіх видів забезпечення.
Суд зауважує, що оскільки відповідачем військовою частиною НОМЕР_1 розглянуто рапорт позивача, то вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності не може бути задоволена.
З урахуванням викладеного висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року в справі № 160/7103/26 задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року в справі № 160/7103/26 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії скасувати.
Ухвалити у справі №160/7103/26 нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби про звільнення в запас у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 , особою з інвалідністю II групи, на підставі абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) підготувати подання та відповідні документи для звільнення командира роти логістики військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) та направити подання до військової частини НОМЕР_2 .
Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_6 , АДРЕСА_3 ) звільнити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) з військової служби в запас за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 , особою з інвалідністю II групи, на підставі абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та виключити його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 і всіх видів забезпечення.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 05 серпня 2026 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 05 серпня 2026 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов