Справа № 646/8979/26
Провадження № 2-о/646/189/2026
У Х В А Л А
05 серпня 2026 року м. Харків
Суддя Основ`янського районного суду міста Харкова Серпутько Д.Є., при прийнятті заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції про встановлення факту, що має юридичне значення,
ВСТАНОВИВ:
До Основ`янського районного суду міста Харкова надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій остання просить суд: встановити факт, що має юридичне значення, а саме: що актовий запис про розірвання шлюбу № 181 від 07.06.1996 року (складений Відділом ДРАЦС по місту Куп`янську) та свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , виписані на ім`я « ОСОБА_1 », належать мені - ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Ознайомившись з заявою та доданими до неї документами, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною третьою статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
За правилами цивільного процесуального законодавства, заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі N 320/948/18 (провадження N 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.
Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
За положеннями ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Однак, до заяви не долучено доказів на підтвердження звернення заявника до компетентних органів із заявою про виправлення відповідної помилки (описки), доказів відмови у виправленні такої помилки (описки) або відсутність органу, до повноважень якого належить вчинення таких дій.
Крім того, положеннями ст. 175 ЦПК України закріплено загальні вимоги до форми та змісту заяви.
Так, частиною 3 ст.175 ЦПК України передбачено, що заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Однак, як вбачається з матеріалів заяви заявником не зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету учасників провадження. Крім того позивачем не зазначено відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися та попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, а також заява не містить зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із заявою (за наявності).
Крім того, відповідно ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості учасників провадження. Відповідно до ч. 7 ст. 43 ЦПК України - у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Однак, заявником не надано доказів надсилання копії заяви з доданими до неї документами заінтересованій особі.
Крім того, частиною 4 ст. 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пп. 2 п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду заяви у справах окремого провадження, яка подана фізичною особою, розмір судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі на 01.01.2026 року складає 3328 грн, за подання цієї заяви підлягало б сплаті 665,60 грн судового збору.
Однак відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, а тому судовий збір за подання до суду вищевказаної позовної заяви сплачувався б у розмірі 532,48 грн.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що заявником долучено до заяви копію чеку на суму 677,58 грн.
Разом із тим, зазначений чек не містить реквізитів, які б давали можливість встановити, що вказаний платіж є сплатою судового збору саме за подання цієї заяви. Зокрема, у ньому відсутні відомості про отримувача коштів, реквізити бюджетного рахунку, код класифікації доходів бюджету, призначення платежу та інші обов`язкові реквізити, які підтверджують сплату судового збору.
За таких обставин долучений заявником чек не може бути визнаний належним та допустимим доказом сплати судового збору за заявою ОСОБА_1 .
У п. 26 Постанови «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року за № 10 Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснив, що відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 3674-VI суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв`язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення (п. 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року за № 22 (зі змінами).
Судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, включно з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу (ч. 1 ст. 6 Закону № 3674-VI).
Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року за № 22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція), якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Положеннями Інструкції встановлено вимоги про заповнення розрахункових документів.
Відповідно до п. 3.1 Інструкції платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладено в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, який обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.
Згідно з додатками 2, 8 до Інструкції одним із реквізитів платіжного доручення є «Призначення платежу», який заповнюється з урахуванням вимог, установлених гл. 3 Інструкції.
Положеннями п. 3.8. Інструкції визначено, що реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, які зазначено в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».
Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.03.2018 у справі №914/1542/17, від 16.01.2019 у справі №905/1057/18, від 10.05.2018 року у справі № 613/372/16-ц, та ухвалах Верховного Суду від 26.03.2018 у справі № 907/892/15, від 16.04.2018 року у справі № 922/3137/17, від 20.04.2018 року у справі № 910/12031/17, від 21.02.2019 року у справі № 910/8880/18, від 13.02.2020 року № 910/4557/18.
Вказані недоліки перешкоджають прийняттю позовної заяви до розгляду, у зв`язку з чим її слід залишити без руху і надати позивачу строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.
Згідно вимог ч. 1, ч. 2 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.175, 177, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без руху.
Встановити строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали про залишення заяви без руху.
В разі не усунення недоліків заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
Суддя Д.Є. Серпутько