УХВАЛА
05 серпня 2026 року
м. Київ
справа №826/15279/16
адміністративне провадження №К/990/34308/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2026 у справі №826/15279/16 за позовом Державної адміністрації залізничного транспорту України до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування рішень,
УСТАНОВИВ:
До Верховного Суду 22.07.2026 надійшла касаційна скарга Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2026 у справі №826/15279/16 за позовом Державної адміністрації залізничного транспорту України (правонаступник - Акціонерне товариство «Українська залізниця») до Офісу великих платників податків ДФС (правонаступник - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків) про визнання протиправними та скасування рішень.
Вирішуючи питання про можливість відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, Державна адміністрація залізничного транспорту України звернулася до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 09.08.2016 № [номер приховано] про збільшення суми грошового зобов`язаннями з податку на прибуток на 3522204,00 грн, у тому числі: 3513440,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 9764,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 09.08.2016 № [номер приховано] про збільшення суми грошового зобов`язаннями з податку на додану вартість на 1201400,00 грн, у тому числі: 961120,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 240280,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 09.08.2016 № [номер приховано] про збільшення суми грошового зобов`язаннями з податку на доходи фізичних осіб на 1532351,19 грн, у тому числі: 761990,42 грн - за податковими зобов`язаннями, 554400,83 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями та 215959,94 грн - пеня;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 09.08.2016 № [номер приховано] про збільшення суми грошового зобов`язаннями по військовому збору на 88035,09 грн, у тому числі: 44231,84 грн - за податковим зобов`язанням, 30657,72 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями та 13145,53 грн - пеня;
- визнати протиправним та скасувати рішення Офісу великих платників податків ДФС від 09.08.2016 № [номер приховано] про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким визначено суму штрафу в розмірі 90745,84 грн та нараховано пеню в сумі 24842,83 грн;
- визнати протиправним та скасувати рішення Офісу великих платників податків ДФС від 09.08.2016 № [номер приховано] про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким визначено суму штрафу в розмірі 295528,04 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.07.2018, залишеним без змін, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2018, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду від 13.03.2026 касаційну скаргу Державної адміністрації залізничного транспорту України задоволено частково:
- постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2018 у справі №826/15279/16 скасовано в частині податкових повідомлень-рішень від 09.08.2016 №[номер приховано] та №[номер приховано], а також рішень від 09.08.2016 №[номер приховано] та №[номер приховано];
- справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції;
- в іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.07.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2018 у справі № 826/15279/16 залишено без змін.
Скасовуючи постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2018, Верховний Суд зазначив, що висновки суду апеляційної інстанції в частині перегляду рішення суду першої інстанції щодо правомірності податкових повідомлень-рішень від 09.08.2016 №[номер приховано] та №[номер приховано], а також рішень від 09.08.2016 №[номер приховано] та №[номер приховано] про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи.
Верховним Судом зазначено, що під час апеляційного розгляду даної справи не було надано оцінки податковій консультації від 04.09.2017 №1797/6-99-99-13-02-03-15/ІПК, а тому висновки суду апеляційної інстанції в частині правомірності податкових повідомлень-рішень від 09.08.2016 №[номер приховано] та №[номер приховано] колегія суддів касаційної інстанції вважає передчасними.
Також судом апеляційної інстанції залишено поза увагою доводи позивача, що викладені як в апеляційній скарзі, так і у клопотанні про долучення доказів від 13.11.2018 відносно того, що у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала адміністративна справа №826/15151/16 за позовом ДАЗТ України до Офісу ВПП ДФС про визнання протиправним та скасування вимоги від 25.07.2016 №Ю-5 №[номер приховано] про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. 15.05.2018 рішенням суду у справі № 826/15151/16 позов задоволено у повному обсязі та скасовано вимогу від 25.07.2016 №Ю-5 №[номер приховано]. Вказане рішення набрало законної сили 13.09.2018, що підтверджується постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018 у справі №826/15151/16, оцінку якому судом апеляційної інстанції надано не було.
За результатами нового розгляду постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2026 (повний текст виготовлено 11.05.2026) апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» задоволено частково.
Скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.07.2018 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 09.08.2016 №[номер приховано], податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 09.08.2016 №[номер приховано], рішення Офісу великих платників податків ДФС від 09.08.2016 №[номер приховано], рішення Офісу великих платників податків ДФС від 09.08.2016 №[номер приховано] та ухвалено в цій частині нове рішення.
Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 09.08.2016 №[номер приховано], податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 09.08.2016 №[номер приховано], рішення Офісу великих платників податків ДФС від 09.08.2016 №[номер приховано], рішення Офісу великих платників податків ДФС від 09.08.2016 №[номер приховано].
Стягнуто на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815), за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (ЄДРПОУ 44082145), витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 137126,43 грн (сто тридцять сім тисяч сто двадцять шість гривень) 43 коп.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Відповідно до положень частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною 2 статті 329 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу.
Касаційну скаргу подано вдруге, попередню касаційну скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 15.07.2026.
Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, в обґрунтування якого вказано, що вперше касаційну скаргу подано в межах строку, передбаченого КАС України, зазначено про конституційне право на касаційне оскарження судових рішень, можливість поновлення про пущеного строку касаційного оскарження.
Верховний Суд зауважує, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду касаційної інстанції не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення раніше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених статтею 329 КАС України.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Скаржником не доведено наявність поважних підстав для поновлення строку касаційного оскарження, не обґрунтовано зволікання з повторним поданням касаційної скарги.
Таким чином, скаржнику слід надати обґрунтоване клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, вказавши поважні підстави його пропуску.
Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.
Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Контролюючим органом вказано підставами касаційного оскарження пункти 1, 4 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2026 винесена без дотримання норм матеріального права - п.п. 14.1.172, 14.1.180, 14.1.222 п. 14.1. ст. 14 , п. 52.2 ст. 52 , п. 53.1 ст. 53, п.п. 164.2.1 п. 164.2, п. 164.5 ст. 164, п.п. 165.1.35 п. 165.1 ст. 165, п. 157.9 ст. 157, п. 142.1 ст. 142, п.п. 164.2.17 е п. 164.17, п. 164.5 ст. 164, п. 171.1 ст. 171, п.п. 168.1.1 п. 168.1, п/п. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168, п/п 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, п. 1 ч.2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7, чч. 5, 6, 7, 12 ст. 8, ч. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 №2464-IV «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», та з порушенням процесуального права - ст. ст. 72, 78, 242 КАС України.
Податковим органом зазначено про неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10.07.2024 по справі №120/11299/24, від 22.05.2025 по справі №420/29295/23, від 12.06.2024 по справі №200/3060/22, від 05.12.2019 по справі №820/5360/17, від 20.11.2025 по справі №826/3451/13-а.
Центральне МУ ДПС вважає, що посилання суду апеляційної інстанції на індивідуальну податкову консультацію та не обґрунтоване врахування її судом при прийнятті рішення є неприпустимим в розумінні ст.52 ПК України, яка така, що надана іншій юридичній особі (на час виникнення спірних правовідносин). Крім того, спірні відносини у ДАЗТ виникли у 2014-2015 роках, спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті контролюючим органом 09.08.2016, а податкова консультація надана від 04.09.2017 № 1797/6-99-99-13-02-03-15/ІПК на запит ПАТ «Укрзалізниця». Таким чином, позивач діяв на власний розсуд, а не на підставі податкової консультації. Відповідач на дану обставину звертав увагу Шостого апеляційного адміністративного суду в судовому засіданні 28.04.2026 року, про те судом апеляційної інстанції не було надано оцінку та відповідно не враховано при прийнятті оскаржуваної постанови.
Скаржником вказано, що на спростування висновків викладених в акті перевірки ДАЗТУ не надано жодного доказу та проігноровано останнім неодноразові вимоги суду надати первинні документи, що стосуються предмету розгляду даної справи. Таким чином судом апеляційної інстанції не проаналізовано та не досліджено зміст акта перевірки з додатками №3.5.1.2 та №3.5.1.3, зокрема перелік первинної документації, яка була досліджена у ході проведення перевірки, та встановлено під час проведення перевірки, що позивач перераховував кошти для придбання путівок на відпочинок працівників до первинної профспілкової організації позивача. (*розрахунок відображається в окремому додатку до акта-3.5.1.2). Крім путівок оплачених та наданих працівникам Державної адміністрації залізничного транспорту України (код ЄДРПОУ 00034045) також в зазначених в акті перевірки платіжних дорученнях оплачувалися та надавалися путівки пенсіонерам підприємства, та іншим фізичним особам.
На думку скаржника, обґрунтованим є висновок, що вартість придбаних путівок за рахунок Позивача, у розумінні ПК України є додатковим благом та компенсаційною виплатою, тому, Позивач, маючи статус податкового агента, не здійснив нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб з виплачених сум додаткового блага на користь платника податку при їх компенсації та за їх рахунок, чим порушив вимоги податкового законодавства.
Контролюючим органом зауважено, що покликання Шостого апеляційного адміністративного суду на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018 по справі №826/15151/16 є неприйнятними, оскільки вони мають преюдиційне значення лише в конкретній справі та не є обов`язковою для суду, враховуючи приписи статей 78, 242 Кодексу адміністративного судочинства України. На думку скаржника, посилання суду апеляційної інстанції на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018 по справі №826/15151/16 є необґрунтованими, оскільки такі рішення судів не були переглянуті Верховним Судом. Дана позиція Центрального МУ ДПС також підтверджується постановою Верховного Суду від 19.10.2022 по справі №600/2658/20-а.
Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів.
Також Верховний Суд зауважує, що пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України є відсильною нормою, обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт та частину статті 353 КАС України.
Норми частин 2 та 3 статті 353 КАС України визначають підстави для скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд у разі порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, або процедурних порушень.
Самі по собі посилання скаржника на порушення судами норм процесуального права не підміняють визначення підстав касаційного оскарження та також не можуть вважатися належним правовим обґрунтуванням касаційної скарги у розумінні частини 4 статті 328 цього Кодексу.
Невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 4 статті 328 та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України, однак скаржником не вказано дану підставу касаційного оскарження.
При цьому, зокрема, пунктом 1 частини 2 статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 цього Кодексу. Однак скаржником не обґрунтовано підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України.
Як встановлено зі змісту оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що будь-яких доказів на підтвердження здійснення позивачем переказів коштів конкретним фізичним особам (працівникам підприємства) надано не було. Судом апеляційної інстанції зазначено, що позивач не може вважатись податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб за дослідженими фінансовими операціями, а відтак відсутні правові підстави для виникнення у позивача обов`язку щодо сплати податку на доходи фізичних осіб внаслідок перерахування Державною адміністрацією залізничного транспорту України Профспілковій організації коштів на оздоровлення працівників УЗ.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що «в податковій консультації (зміст якої повністю узгоджується з п.п.165.1.35 п. 165.1 ст.165 ПК України) контролюючим органом було зазначено, що вартість путівок на відпочинок (оздоровлення, лікування), наданих платнику податку професійною спілкою взагалі не підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором. У разі ж надання платнику податку путівки профспілкою в усіх інших випадках, її вартість оподатковується на загальних підставах. Виходячи з призначення платежів здійснених позивачем, кошти позивачем профспілці були перераховані на оздоровлення працівників УЗ. Враховуючи викладене вище, судова колегія дійшла висновку про безпідставність висновку контролюючого органу щодо необхідності у даному випадку сплати позивачем відповідних сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору, та відповідно, законності та обґрунтованості винесення контролюючим органом податкових повідомлень- рішень…».
Судом апеляційної інстанції вказано, що «рішення Офісу великих платників податків ДФС від 09.08.2016 № [номер приховано] про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, є похідними від рішення про визначення суми єдиного внеску (вимоги про сплату недоїмки). В той же час, відповідно до судових рішень у справі №826/15151/16, які набрали законної сили, вимогу Офісу великих платників податків ДФС від 25.07.2016 № Ю-5 № [номер приховано] визнано протиправною та скасовано. «Відтак, приймаючи до уваги скасування в судовому порядку вимоги від 25.07.2016 № Ю-5 № [номер приховано] про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, підстави для застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, а також для застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нерахованого єдиного внеску відсутні, а відтак вимоги позивача щодо скасування рішень відповідача від 09.08.2016 № [номер приховано] та № [номер приховано] підлягають задоволенню.»
Доводи касаційної скарги не містять спростування вищенаведених висновків та зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм податкового законодавства, посилань на практику Верховного Суду без доведення подібності правовідносин у справах, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Касаційна скарга є подібною до попередньої та не усуває встановлених недоліків.
Відтак, скаржнику слід викласти передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до приписів пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України.
Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з частиною 3 статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
За правилами частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328-330, 332, 355, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2026 у справі №826/15279/16 залишити без руху.
Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження, належного викладення підстав касаційного оскарження.
Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута або у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.А. Васильєва
Л.І. Бившева
В.П. Юрченко ,
Судді Верховного Суду