УХВАЛА
18 серпня 2026 року
м. Київ
справа №826/15279/16
адміністративне провадження № К/990/34308/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2026 у справі №826/15279/16 за позовом Державної адміністрації залізничного транспорту України до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування рішень,
УСТАНОВИВ:
Державна адміністрація залізничного транспорту України звернулася до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 09.08.2016 № [номер приховано] про збільшення суми грошового зобов`язаннями з податку на прибуток на 3522204,00 грн, у тому числі: 3513440,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 9764,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 09.08.2016 № [номер приховано] про збільшення суми грошового зобов`язаннями з податку на додану вартість на 1201400,00 грн, у тому числі: 961120,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 240280,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 09.08.2016 № [номер приховано] про збільшення суми грошового зобов`язаннями з податку на доходи фізичних осіб на 1532351,19 грн, у тому числі: 761990,42 грн - за податковими зобов`язаннями, 554400,83 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями та 215959,94 грн - пеня;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 09.08.2016 № [номер приховано] про збільшення суми грошового зобов`язаннями по військовому збору на 88035,09 грн, у тому числі: 44231,84 грн - за податковим зобов`язанням, 30657,72 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями та 13145,53 грн - пеня;
- визнати протиправним та скасувати рішення Офісу великих платників податків ДФС від 09.08.2016 № [номер приховано] про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким визначено суму штрафу в розмірі 90745,84 грн та нараховано пеню в сумі 24842,83 грн;
- визнати протиправним та скасувати рішення Офісу великих платників податків ДФС від 09.08.2016 № [номер приховано] про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким визначено суму штрафу в розмірі 295528,04 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.07.2018, залишеним без змін, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2018, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду від 13.03.2026 касаційну скаргу Державної адміністрації залізничного транспорту України задоволено частково:
- постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2018 у справі №826/15279/16 скасовано в частині податкових повідомлень-рішень від 09.08.2016 №[номер приховано] та №[номер приховано], а також рішень від 09.08.2016 №[номер приховано] та №[номер приховано];
- справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції;
- в іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.07.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2018 у справі № 826/15279/16 залишено без змін.
Скасовуючи постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2018, Верховний Суд зазначив, що висновки суду апеляційної інстанції в частині перегляду рішення суду першої інстанції щодо правомірності податкових повідомлень-рішень від 09.08.2016 №[номер приховано] та №[номер приховано], а також рішень від 09.08.2016 №[номер приховано] та №[номер приховано] про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи.
Верховним Судом зазначено, що під час апеляційного розгляду даної справи не було надано оцінки податковій консультації від 04.09.2017 №1797/6-99-99-13-02-03-15/ІПК, а тому висновки суду апеляційної інстанції в частині правомірності податкових повідомлень-рішень від 09.08.2016 №[номер приховано] та №[номер приховано] колегія суддів касаційної інстанції вважає передчасними.
Також судом апеляційної інстанції залишено поза увагою доводи позивача, що викладені як в апеляційній скарзі, так і у клопотанні про долучення доказів від 13.11.2018 відносно того, що у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала адміністративна справа №826/15151/16 за позовом ДАЗТ України до Офісу ВПП ДФС про визнання протиправним та скасування вимоги від 25.07.2016 №Ю-5 №[номер приховано] про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. 15.05.2018 рішенням суду у справі № 826/15151/16 позов задоволено у повному обсязі та скасовано вимогу від 25.07.2016 №Ю-5 №[номер приховано]. Вказане рішення набрало законної сили 13.09.2018, що підтверджується постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018 у справі №826/15151/16, оцінку якому судом апеляційної інстанції надано не було.
За результатами нового розгляду постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2026 (повний текст виготовлено 11.05.2026) апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» задоволено частково.
Скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.07.2018 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 09.08.2016 №[номер приховано], податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 09.08.2016 №[номер приховано], рішення Офісу великих платників податків ДФС від 09.08.2016 №[номер приховано], рішення Офісу великих платників податків ДФС від 09.08.2016 №[номер приховано] та ухвалено в цій частині нове рішення.
Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 09.08.2016 №[номер приховано], податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 09.08.2016 №[номер приховано], рішення Офісу великих платників податків ДФС від 09.08.2016 №[номер приховано], рішення Офісу великих платників податків ДФС від 09.08.2016 №[номер приховано].
Стягнуто на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815), за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (ЄДРПОУ 44082145), витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 137126,43 грн (сто тридцять сім тисяч сто двадцять шість гривень) 43 коп.
До Верховного Суду 22.07.2026 надійшла касаційна скарга Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2026 у справі №826/15279/16 за позовом Державної адміністрації залізничного транспорту України (правонаступник - Акціонерне товариство «Українська залізниця») до Офісу великих платників податків ДФС (правонаступник - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків) про визнання протиправними та скасування рішень.
Ухвалою Верховного Суду від 05.08.2026 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження, належного викладення підстав касаційного оскарження.
На виконання вимог вказаної ухвали контролюючим органом надіслано заяву про усунення недоліків, уточнено підстави касаційного оскарження, заявлено клопотання про поновлення строку касаційного оскарження.
Скаржником вказано, що повторно касаційну скаргу подано у найкоротший строк, зауважено про конституційне право на касаційне оскарження судових рішень, вчинено посилання на практику Верховного Суду щодо поновлення процесуальних строків.
Розглянувши вказане клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження Верховний Суд зауважує наступне.
Відповідно до положень частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною 2 статті 329 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу.
Касаційну скаргу подано вдруге, попередню касаційну скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 15.07.2026.
Верховний Суд зауважує, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду касаційної інстанції не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення раніше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених статтею 329 КАС України.
Також Верховний Суд зауважує, що підставою для повернення попередньої касаційної скарги стало недотримання скаржником вимог статей 328, 330 КАС України щодо належного викладення підстав касаційного оскарження, тобто, саме проявлений податковим органом підхід до оформлення касаційної скарги став причиною для її повернення.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху податковим органом вказано, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2026 є необґрунтованою, винесеною без дотримання норм матеріального права - п/ п. 14.1.172, 14.1.180, 14.1.222 п. 14.1. ст. 14 , п. 52.2 ст. 52 , п. 53.1 ст. 53, п/п. 164.2.1 п. 164.2, п. 164.5 ст. 164, п/п. 165.1.35 п. 165.1 ст. 165, п. 157.9 ст. 157, п. 142.1 ст. 142, п/п. 164.2.17 е п. 164.17, п. 164.5 ст. 164, п. 171.1 ст. 171, п/п. 168.1.1 п. 168.1, п/п. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168, п/п 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, п. 1 ч.2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7, чч. 5, 6, 7, 12 ст. 8, ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-IV, та з порушенням процесуального права - ст. ст. 72, 78, 242 КАС України.
Податковим органом зауважено, що апеляційний суд в оскаржуваній постанові застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05.12.2019 по справі №820/5360/17, від 20.11.2025 по справі №826/3451/13-а, від 10.07.2024 по справі №120/11299/24, від 22.05.2025 по справі №420/29295/23, від 12.06.2024 по справі №200/3060/22, що є підставою для касаційного оскарження судового рішення згідно з п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України, абз. 6 ч. 4 ст. 328 КАС України.
На думку скаржника, апеляційний суд не здійснив повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, не дослідив належним чином зібрані в справі докази (що є підставою для касаційного оскарження судового рішення згідно з п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України, абз. 6 ч. 4 ст. 328 КАС України), що призвело до прийняття необґрунтованої, однобічної та незаконної постанови, в тому числі з порушенням принципу справедливості, що згідно з ч. 1 ст. 353 КАС Уукраїни, п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України є підставою для скасування судового рішення.
Верховний Суд зауважує, що скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів.
Як встановлено зі змісту оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що будь-яких доказів на підтвердження здійснення позивачем переказів коштів конкретним фізичним особам (працівникам підприємства) надано не було. Судом апеляційної інстанції зазначено, що позивач не може вважатись податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб за дослідженими фінансовими операціями, а відтак відсутні правові підстави для виникнення у позивача обов`язку щодо сплати податку на доходи фізичних осіб внаслідок перерахування Державною адміністрацією залізничного транспорту України Профспілковій організації коштів на оздоровлення працівників УЗ.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що «в податковій консультації (зміст якої повністю узгоджується з п.п.165.1.35 п. 165.1 ст.165 ПК України) контролюючим органом було зазначено, що вартість путівок на відпочинок (оздоровлення, лікування), наданих платнику податку професійною спілкою взагалі не підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором. У разі ж надання платнику податку путівки профспілкою в усіх інших випадках, її вартість оподатковується на загальних підставах. Виходячи з призначення платежів здійснених позивачем, кошти позивачем профспілці були перераховані на оздоровлення працівників УЗ. Враховуючи викладене вище, судова колегія дійшла висновку про безпідставність висновку контролюючого органу щодо необхідності у даному випадку сплати позивачем відповідних сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору, та відповідно, законності та обґрунтованості винесення контролюючим органом податкових повідомлень- рішень…».
Судом апеляційної інстанції вказано, що «рішення Офісу великих платників податків ДФС від 09.08.2016 № [номер приховано] про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, є похідними від рішення про визначення суми єдиного внеску (вимоги про сплату недоїмки). В той же час, відповідно до судових рішень у справі №826/15151/16, які набрали законної сили, вимогу Офісу великих платників податків ДФС від 25.07.2016 № Ю-5 № [номер приховано] визнано протиправною та скасовано. «Відтак, приймаючи до уваги скасування в судовому порядку вимоги від 25.07.2016 № Ю-5 № [номер приховано] про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, підстави для застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, а також для застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нерахованого єдиного внеску відсутні, а відтак вимоги позивача щодо скасування рішень відповідача від 09.08.2016 № [номер приховано] та № [номер приховано] підлягають задоволенню.»
Доводи касаційної скарги не містять спростування вищенаведених висновків та зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм податкового законодавства, посилань на практику Верховного Суду без доведення подібності правовідносин у справах, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені належним чином передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Касаційна скарга є подібною до попередньої та не усуває раніше встановлених недоліків.
Разом з тим, у цій справі у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України, проте, звертаючись повторно до суду з касаційною скаргою, скаржник не усунув недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги.
Слід зауважити, що приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Це правило ще в більшій мірі стосується суб`єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання покладених завдань.
Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 329, 330, 332, 333, 355, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
Визнати неповажними причини пропуску строку касаційного оскарження та відмовити у задоволенні клопотання Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про поновлення строку касаційного оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2026 у справі №826/15279/16.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2026 у справі №826/15279/16.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді І.А. Васильєва Л.І. Бившева В.П. Юрченко