КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/1068/2026
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2026 року м. Київ
Справа № 381/5101/24
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2025 року, ухвалене у складі судді Ковалевської Л.М.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних,
встановив:
У жовтні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 , у якому просила стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати та три відсотки річних - 40 411,67 грн.
Позов мотивовано тим, що на виконання рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24.02.2010 відкрито виконавче провадження № 18119565 про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 заборгованості в сумі 84 965 грн. і судові витрати в розмірі 120 грн.
Станом на 01 січня 2021 року залишок заборгованості складав 58 535,74 грн., а оскільки у 2021 році стягнуто 2677,32 грн., то заборгованість складала 55 858,42 грн.
Відсоток інфляції за 2021 рік становив 110%, таким чином сума інфляційних втрат становила 5585,42 грн., а три відсотки річних - 1675,75 грн.
У 2022 році з відповідача стягнуто 450 грн. З урахуванням сплати за 2022 рік сума заборгованості становить 55 428,42 грн. Відсоток інфляції за 2022 рік становить 126,6%.
За період із жовтня 2022 року по серпень 2024 року на депозитний рахунок відділу державної служби кошти не надходили. В серпні і вересні 2024 року заборгованість погашено в повному обсязі.
Позивач також, зазначає, що сума інфляційних втрат за 2022 рік становить 13 567,62 грн., 3% річних становить 1530,18 грн. Сума інфляційних втрат з 03.10.2022 по 31.12.2022 становить 3650,30 грн. (з розрахунку: 55 408,42 +114 184,01 = 172 719,75 *26,6% / 365 * 29), 3% річних 411,69 грн. (з розрахунку: 172 719,75*3% / 365 *29).
Відсоток інфляції за 2023 рік становить 105,1%. Сума інфляційних втрат за 2023 рік становить 8808,70 грн., 3% річних становить 5181,59 грн.
Всього сума інфляційних втрат за 2021-2023 роки становить 31 612,46 грн., три відсотки річних за 2021-2023 роки становить 8799,21 грн.
Таким чином, позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, вказує на суму заборгованості станом на 2021 рік у розмірі 55 858,42 грн., станом на 2022 рік у розмірі 55 408,42 грн. та 114 184,01 грн., враховуючи дані суми боргу позивачка і розраховує суму інфляційних втрат, 3% річних. Загальна сума боргу становить 40 411,67 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних задоволено частково.
Стягнуто ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 21 918,19 грн., що складаються з інфляційних втрат в розмірі 17 926,88 грн., трьох відсотків річних у розмірі 3991,31 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 656,47 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, позивач ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення, оскільки судом неправильно зазначено суму інфляційних втрат і трьох відсотків річних, та ухвалити рішення і врахувати до стягнення інфляційні втрати і три відсотки річних за 2021-2023 роки в сумі 45 733,32 грн., згідно з перерахунком.
Апеляційна скарга мотивована тим, що станом на 01 січня 2021 року залишок заборгованості складав 55 858,42 грн., а 08 лютого 2022 року відповідачем сплачено 450 грн., тому для розрахунку взято залишок в сумі 55 408,42 грн. Судом першої інстанції безпідставно не було стягнуто інфляційні втрати та три відсотки річних за 2021 - 2022 роки, оскільки за цей період відповідні нарахування не були стягнуті рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2022 року.
На примусовому виконанні у відділі Державної виконавчої служби перебувало виконавче провадження № 699662299 з примусового виконання виконавчого листа від 23.03.2022 № 2-381(329)22, а заяву про стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних подано до суду 11 травня 2021 року, тобто нарахувати інфляційні втрати і три відсотки річних не було можливо, тому що за 2021 рік не було відомо відсоток інфляції.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов, що не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України, в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.
З`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач неправильно розрахувала розмір інфляційних втрат і трьох відсотків річних, у зв`язку з чим розмір інфляційних втрат і трьох відсотків річних підлягав розрахунку, виходячи з позиції, викладеної в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97 «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції та трьох відсотків річних при розгляді судових справ».
Суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивача інфляційні втрати і три відсотки річних на загальну суму 21 918,19 грн. за період з 08 березня 2022 року по 31 липня 2024 року .
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи і нормам матеріального права.
Відповідно до частини п`ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Реєстру.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24.02.2010 у справі № 2-270/10 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики і відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 84 845 грн., витрати на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. 00 коп., а всього - 84 965 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 848,45 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24.02.2010 набуло законної сили 07 березня 2010 року.
В подальшому заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2022 року у справі № 381/1550/21 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 наступні грошові кошти:
- суму інфляційних втрат у розмірі 8273,60 грн. та 3% річних у сумі 9469,52 грн. за період із 07.03.2010 року по 22.11.2013 року,
- суму інфляційних втрат у розмірі 20 116,17 грн. та 3% річних у сумі 2581,19 грн. за період з 23.11.2013 року по 25.12.2014 року,
- суму інфляційних втрат у розмірі 0,00 грн. та 3% річних у сумі 44,53 грн. за період з 26.12.2014 року по 01.01.2015 року,
- суму інфляційних втрат у розмірі 31 892,11 грн. та 3% річних у сумі 2208,94 грн. за період з 02.01.2015 року по 01.01.2016 року,
- суму інфляційних втрат у розмірі 8635,43 грн. та 3% річних у сумі 2095,75 грн. за період з 02.01.2016 року по 01.01.2017 року,
- суму інфляційних втрат у розмірі 9032,82 грн. та 3% річних у сумі 1982,51 грн. за період з 02.01.2017 року по 01.01.2018 року,
- суму інфляційних втрат у розмірі 6092,09 грн. та 3% річних у сумі 1869,29 грн. за період з 02.01.2018 року по 01.01.2019 року,
- суму інфляційних втрат у розмірі 2494,69 грн. та 3% річних у сумі 1866,41 грн. за період з 02.01.2019 року по 24.01.2020 року,
- суму інфляційних втрат у розмірі 2770,07 грн. та 3% річних у сумі 1628,36 грн. за період з 25.01.2020 року по 01.01.2021 року, а всього на загальну суму 113 053,48 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1130,53 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних відмовлено.
Заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2022 року набуло законної сили 19 вересня 2022 року.
Згідно із заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2022 позивач звернулася до суду із вищевказаною позовною заявою у травні 2021 року, оскільки станом на 01 січня 2021 року відповідач не виконала судове рішення про стягнення заборгованості за договором позики.
Відповідно до листа Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) від 16.10.2024 № 22.10.2024/87533-д на примусовому виконанні у відділу перебувало виконавче провадження АСВП-61069176 з виконання виконавчого листа № 2-270/10 від 09.03.2010, виданого Фастівським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості в сумі 58 535,74 грн.
На депозитний рахунок стягувача частково зараховано кошти для погашення боргу, з виконання виконавчого листа № 2-270/10 від 09.03.2010 року, зокрема 10 березня 2021 року надійшли кошти в розмірі 207,90 грн., 25 березня 2021 року - 410,33 грн., 11 травня 2021 року - 405,54 грн., 13 травня 2021 року - 1135,32 грн., 09 вересня 2021 року - 292,83 грн., 09 листопада 2021 року - 225,40 грн., а 08 лютого 2022 року - 450 грн. (а.с. 6). 18.07.2024 року - сплачено 46 215 грн., 01.08.2024 року - кошти в сумі 9193 грн. 42 коп. Отже, 02.08.2024 року боржником погашено заборгованість у повному обсязі.
Встановивши вищенаведені обставини, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 611 ЦК України регламентовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом
Так, частина друга ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Верховний Суд від 16.06.2021 у справі № 760/15679/15 сформульовано правовий висновок, згідно з яким за змістом ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц і від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 вказав на те, що правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три відсотки річних від простроченої суми.
Тобто, нарахування трьох процентів річних та індексу інфляції не є штрафними санкціями, а засобом захисту коштів кредитора від знецінення, оскільки передбачена законом, а не договором.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою позову слугувало невиконання відповідачем зобов`язання за договором позики, зокрема, рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24.02.2010, на підставі якого з відповідача стягнуто на користь позивача основну суму боргу в розмірі 84 965 грн., не було виконано.
У зв`язку з невиконанням зобов`язання за договором позики у травні 2021 року позивач пред`явила до відповідача новий позов, у якому просила стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати і три відсотки річних в загальному розмірі 237 529,25 грн., що обумовлювалося невиконанням відповідачем основного зобов`язання станом на 01 січня 2021 року включно.
Заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2022 року у справі № 381/1550/21 з відповідача стягнуто на користь позивача інфляційні втрати і три відсотки річних за період з 07.03.2010 по 01.01.2021 в загальному розмірі 113 053,48 грн.
Тож, встановивши факт невиконання відповідачем перед позивачем грошового зобов`язання за договором позики, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про існування підстав для стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
Разом з тим, стягуючи інфляційні втрати та три відсотки річних, суд першої інстанції необґрунтовано визначив період їх нарахування з 08 березня 2022 року по 31 липня 2024 року, залишивши поза увагою, що позивач у позовній заяві просила стягнути інфляційні втрати та три відсотки річних у зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2023 року.
Враховуючи ту обставину, що рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2022 року у справі № 381/1550/21 з відповідача стягнуто на користь позивача інфляційні втрати і три відсотки річних за період з 07.03.2010 по 01.01.2021 в загальному розмірі 113 053,48 грн., тобто охоплено період по 01 січня 2021 року, суд першої інстанції необґрунтовано відмовив позивачу у стягненні інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період з 01 січня 2021 року по 23 лютого 2022 року.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку у 2021 році інфляційні втрати становили 5585,84 грн., а три відсотки річних - 1675,75 грн., всього - 7261,59 грн., що були нараховані на суму заборгованості у розмірі 55 858 грн. 42 коп.
Відповідач не скористалася процесуальним правом на заперечення проти розрахунку позивача.
Перевіряючи розмір вказаних нарахувань, колегією суддів встановлено, що інфляційні втрати за 12 місяців 2021 року, виходячи із суми заборгованості 55 858 грн. 43 коп. складають: (55858,42 x 1.100153) - 55858,42 = 5594 грн. 41 коп.
Три відсотки річних за 2021 рік становлять суму : 55858.42 x 3% x 365 : 365 = 1675,75 грн.
Інфляційні втрати і три відсотки річних за період з 01 січня 2022 року по 23 лютого 2022 року розраховуються наступним чином.
Сума заборгованості складає 55 408,42 грн., період розрахунку береться 31 день січня 2022 року і 23 дні лютого 2022 року.
У січні 2022 року індекс інфляції складав 101,3% або 1,013, а в лютому 2022 року - 101,6%, сукупний індекс - 1,029208 = 1,013 х 1,016.
Таким чином розмір інфляційних втрат з 01 січня 2022 року по 23 лютого 2022 року складає 1618 грн. 37 коп.
Розмір трьох відсотків річних складає 245,95 грн. = (55 408,42 х 3 х 54) / (365 х 100).
Таким чином, за період з 01 січня 2021 року по 23 лютого 2022 року з відповідача на користь позивача підлягали стягненню інфляційні втрати в розмірі : 5594 грн. 41 коп. + 1618 грн. 37 коп. = 7212 грн. 78 коп.; три відсотки річних : 1675 грн. 75 коп. + 245 грн. 95 коп. = 1921 грн. 70 коп., а всього 9134 грн. 48 коп.
Разом з тим, нараховуючи до стягнення суму інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період з 08 березня 2022 року по 31 липня 2024 року, суд першої інстанції зробив висновок з порушенням норм матеріального права та необґрунтовано визначив суму, що підлягала стягненню з відповідача на користь позивача за цей період, в загальному розмірі 21 918,19 грн.
Так, згідно із Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», що набрав чинності 17 березня 2022 року, Прикінцеві та Перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, за змістом якого в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та в тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22 зазначено, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:
1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), які полягають в тому, що позичальник, серед іншого, звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 28 листопада 2024 року у справі № 756/8788/22, такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, починаючи з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Надалі, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та триває до даного часу.
Тож оскільки в період з 24 лютого 2022 року по 31 липня 2024 року на території України діяв правовий режим воєнного стану, який триває до цього часу, підстави для нарахування інфляційних втрат і трьох відсотків річних протягом вказаного періоду часу були відсутні, оскільки правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання, визначеного судовим рішенням на підставі договору позики, а тому в цій частині позовних вимог суд повинен був відмовити.
Разом з тим, позивач ОСОБА_1 як особа, яка звернулася до суду з апеляційною скаргою, не може отримати судове рішення, що погіршує становище, якого позивач досягла в суді першої інстанції.
У постановах Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 179/363/21, від 21 червня 2023 року в справі № 757/42885/19-ц, від 25 березня 2024 року в справі № 336/6023/20, від 12 червня 2024 року в справі № 756/11081/20 (пункт 83) сформульовано правовий висновок, згідно з яким принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius) відомий ще з часів римського права та існував у зв`язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги.
Відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Отже, доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді рішення місцевого суду, оскільки за період з 01 січня 2021 року по 23 лютого 2022 року з відповідача на користь позивача підлягали стягненню інфляційні втрати в розмірі 7212 грн. 78 коп. та три відсотки річних 1921 грн. 70 коп., а всього 9134 грн. 48 коп. Інша частина позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період з 24 лютого 2022 року по 31 липня 2024 року задоволенню не підлягала в силу приписів п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Проте оскільки судом першої інстанції за вказаний період було стягнуто інфляційні втрати та три відсотки річних на загальну суму 21 918 грн. 19 коп., яка перевищує суму, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за даним позовом, - 9134 грн. 48 коп., то, з урахуванням принципу заборони повороту до гіршого, оскаржуване рішення скасуванню не підлягає, слід змінити мотивувальну частину оскаржуваного рішення, виклавши її в редакції цієї постанови.
За результатами апеляційного перегляду витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відшкодуванню позивачу не підлягають, оскільки змінено лише мотивувальну частину рішення місцевого суду.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2025 року - змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Кирилюк Г.М.
Рейнарт І.М.