Справа № 135/1831/25
Провадження № 22-ц/801/1502/2026
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковганич С. В.
Доповідач:Оніщук В. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2026 року Справа № 135/1831/25 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Оніщука В. В. (суддя-доповідач),
суддів: Берегового О. Ю., Панасюка О. С.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Рясного Владислава Денисовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 20 квітня 2026 року, ухвалене у складі судді Ковганича С. В. у залі суду,
встановив:
Короткий зміст вимог
У грудні 2025 року ТОВ «Факторинг партнерс» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов обґрунтовано тим, що 21 жовтня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 3085218 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого відповідачці було надано кредит у розмірі 15 000 грн на умовах платності та зворотності.
ТОВ «Авентус Україна», свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти.
Проте відповідачка взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала.
26 серпня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір відступлення прав вимоги № 26082021, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №3085218 від 21 жовтня 2020 року.
23 травня 2024 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Факторинг партнерс» було укладено договір відступлення прав вимоги № 23/05/24, відповідно до умов якого позивач набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №3085218 від 21 жовтня 2020 року.
Станом на день подання позову заборгованість відповідача за вказаним договором становить 49 150 грн, з яких 15 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 34 150 грн -заборгованість за відсотками.
Покликаючись на викладене, ТОВ «Факторинг партнерс» у заявленому позові просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 3085218 від 21 жовтня 2020 року у вказаному розмірі, а також вирішити питання судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 20 квітня 2026 року позов ТОВ «Факторинг партнерс» було задоволено та вирішено стягнути на його користь із ОСОБА_1 заборгованість за договором № 3085218 про надання споживчого кредиту від 21 червня 2020 року в розмірі 49 150 грн, судові витрати у виді судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що вони є обґрунтованими та доведені позивачем у повному обсязі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із таким рішенням, представник відповідачки подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції змінити та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором № 3085218 про надання споживчого кредиту від 21 жовтня 2020 року в загальній сумі 12 385 грн, в іншій частині позовних вимог відмовити.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 11 травня 2026 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Оніщук В. В., судді: Голота Л. О., Рибчинський В. П.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 14 травня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 22 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 10 червня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 21 липня 2026 року суддю Голоту Л. О. замінено на суддю на суддю Берегового О. Ю.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 21 червня 2026 року строк розгляду справи було продовжено на п`ятнадцять днів.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 03 серпня 2026 року суддю Рибчинського В. П. замінено на суддю на суддю Панасюка О. С.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що проценти за користування кредитом нараховані неправильно та значно перевищують суму кредиту, а також нараховані після спливу строку дії договору.
Суд першої інстанції залишив поза увагою те, що належних та допустимих доказів пролонгації кредитного договору №3085218 матеріали справи не містять, оскільки відсутні докази про продовження строку користування кредитом за ініціативою позичальника.
Позивач не довів факт продовження строку кредитування понад 30 днів, внаслідок чого підстави для нарахування відсотків за користування кредитом за межами строку кредитування (згідно розрахунку заборгованості) - відсутні.
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають відсотки, нараховані у межах строку дії договору, а саме до 21 листопада 2020 року, за стандартною відсотковою ставкою 1,90 % в день.
Умовами даного кредитного договору не передбачено нарахування процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання. Окрім цього, доказів того, що за час з дати видачі кредиту відповідачем подано заяву про продовження дії кредитного договору, або вчинено дії з повернення кредиту, чим спрямовано свою волю на продовження строку кредитування, відповідно до умов п. 4 Договору про надання фінансового кредиту, матеріали справи не містять.
В даному випадку, нарахування відсотків можливо тільки у межах строку його дії - до 21 листопада 2020 року, розмір яких враховуючи умови укладеного сторонами договору, строк дії якого визначено з 21 жовтня 2020 року по 21 листопада 2020 року, складає 8550,00 грн. (із розрахунку 15 000,00 грн х 1,9%= 285 грн в день х 30 днів= 8550,00 грн).
Вказаний контр розрахунок не є завершеним, оскільки залишається поза увагою сума, яку було вже сплачено відповідачем в якості сплати відсотків. Така сума складає 11 165, 00 грн. (зазначене підтверджується карткою обліку Договору (графа "оплата процентів") яка додана до позовної заяви)).
Таким чином, переплачена сума в якості компенсації відсотків за користування кредитом складає суму в розмірі 2615,00 грн. (11 165, 00 грн.-8550, 00 грн.). Таким чином, просить зарахувати вказану вище суму в тіло боргу, який буде складати 12 385, 00 грн. (15 000 грн. - 2615,00 грн.).
На переконання сторони відповідачки, стягненню з неї підлягає сума в розмірі 12 385 грн, зазначене свідчить про те, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу
У відзиві представник позивача просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Фактичні обставини, встановлені судом
21 жовтня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_2 укладено договір про споживчий кредит №3085218 (а. с. 7-10):
1.1. Укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація Споживача здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства.
1.2. На умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.
1.3. Сума кредиту(загальний розмір) складає: 15 000,00 гривень. Тип кредиту - кредит.
1.4. Строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору.
1.5. Тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання Споживачем умов Договору та становить:
1.5.1. Знижена процентна ставка 0,19 % в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору (без пролонгацій), якщо в цей строк Споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку.
1.5.2.Стандартна процента ставка 1,90 % в день від суми кредиту, застосовується:
- у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо Споживач не виконав умови зазначені в пп.1.5.1. Договору для застосування зниженої процентної ставки; та - у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1- 4.6 цього Договору; та
- у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз.2 част.1 статті 1048 Цивільного кодексу України. Укладаючи цей Договір, Споживач підтверджує, що підставою для застосування зниженої процентної ставки, передбаченої цим Договором є отримання Споживачем від Товариства індивідуальної знижки на стандартну процентну ставку, відповідно до програми лояльності ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА" для споживачів сервісу «CreditPllus» ( Офіційні правила розміщені на Веб-сайті).
Таке зниження стандартної процентної ставки допускається за умови, що Споживачем будуть виконані умови для її застосування - повернений кредит у строк та в порядку, що передбачені цим Договором. У випадку невиконання Споживачем умов для застосування зниженої процентної ставки, користування кредитом для Споживача стає доступним виключно на стандартних умовах - за стандартною процентною ставкою. При цьому, Споживач погоджується, що застосування стандартної процентної ставки не є наслідком погіршення умов користування кредитом для Споживача (збільшенням процентної ставки), а є лише наслідком отримання Споживачем послуги фінансового кредиту на звичайних(стандартних) умовах, що доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.
1.6. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.
1.7.Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає:
1.7.1. за зниженою ставкою 69,54% річних.
1.7.2. за стандартною ставкою 695,40% річних.
1.8. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає:
1.8.1. за зниженою ставкою 15 855,00 грн.
1.8.2. за стандартною ставкою 23 550,00 грн.
2.1. Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту.
3.1. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".
4.1. Строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п.1.4. Договору, якщо між Сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп.4.2.-4.5 Договору.
4.2. Споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п.4.3 Договору.
4.3. Пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій Споживачем.
Якщо Споживач здійснюючи вказаний платіж не бажає продовжувати строк користування кредитом, Споживач зобов`язаний повідомити про це Товариство в один із вказаних нижче способів:
- перед здійсненням платежу здійснити в Особистому кабінеті дії, що направлені на часткове повернення заборгованості за кредитом, а саме натиснути в Особистому кабінеті в Розділі «Мої кредити» клавішу «внести платіж» в меню «Часткове погашення кредиту»; або
- протягом 24 годин з моменту внесення платежу направити на поштову скриньку Товариства [пошта прихована] (в тому числі з використанням сервісу направлення повідомлень Товариству, що розміщений на Веб-сайті в Розділі «Зворотній зв`язок» вибравши категорію звернення «Часткове погашення без пролонгації») повідомлення про необхідність зарахування такого платежу в часткове погашення заборгованості за кредитом, з обов`язковою вказівкою в такому повідомлені номеру та дати цього Договору та суми здійсненого платежу. В іншому разі здійснений Споживачем платіж буде розцінений Товариством як пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом.
Договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором М523544 21 жовтня 2020 року об 11 год 33 хв 38 сек, містить її паспортні дані, номери телефону, адресу електронної пошти.
На а. с. 11 графік платежів.
На а. с. 12-13 паспорт споживчого кредиту із аналогічними умовами.
Відповідно до довідки ТОВ «ФК «Вей фор пей» кредитні кошти були зараховані на рахунок відповідачки, вказаний нею у договорі (а. с. 18-19).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором, здійсненому ТОВ «Авентус Україна», її розмір станом на 25 серпня 2021 року становив 49 150 грн, з яких 15 000 грн - тіло кредиту, 855 грн - проценти за зниженою ставкою, 44 460 грн - проценти за стандартною ставкою. Також із розрахунку вбачається, що відповідачка 20 листопада 2020 року частково погасила заборгованість у розмірі 855 грн, 26 грудня 2020 року - у розмірі 10 260 грн, 13 серпня 2021 року - у розмірі 50 грн. Після 25 квітня 2021 року нарахування відсотків кредитором не здійснювалося (а. с. 23-29).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором, здійсненому ТОВ «Факторинг партнерс», її розмір станом на 03 грудня 2025 року року становив 49 150 грн, з яких 15 000 грн - тіло кредиту, 34 150 грн - проценти (а. с. 30).
26 серпня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 26082021, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитним договором № 3085218 від 21 жовтня 2020 року, що підтверджується Реєстром договорів, права вимоги за якими відступаються (а. с. 31-37).
23 травня 2024 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Факторинг партнерс» було укладено договір відступлення прав вимоги № 23/05/24, відповідно до умов якого позивач набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитними договором №3085218 від 21 жовтня 2020 року, що підтверджується Реєстром договорів, права вимоги за якими відступаються (а. с. 38-54).
Позиція суду апеляційної інстанції
Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Електронний договір № 3085218 укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 21 жовтня 2020 року шляхом використання нею електронного цифрового підпису.
У договорі сторони обумовили усі його істотні умови - розмір кредиту, розмір процентної ставки, порядок повернення кредитних коштів, умови пролонгації строку договору, тому підписавши його, відповідачка тим самим засвідчила свою згоду та взяла на себе зобов`язання виконувати такі умови.
Відповідачка не заперечує факт укладення договору та отримання кредитних коштів.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що проценти нараховувалися кредитором поза межами строку, адже відповідач здійснювала платежі за кредитом, що відповідно до п. 4.3 свідчить про реалізацію нею права на пролонгацію строку договору.
Таким чином, первісний кредитор нараховував проценти за користування кредитом на умовах, що були погоджені сторонами у п. 3 та п. 4 договору.
Перехід права вимоги від первісного кредитора до позивача доведений належними доказами.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча пункт 1 статті 6 і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява від 09 грудня 1994 року № 18390/91, § 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», заява від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 2).
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів виснує, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін як законне і обґрунтоване.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати, понесені відповідачкою у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, слід залишити за нею.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Рясного Владислава Денисовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 20 квітня 2026 року залишити без змін.
Судові витрати, понесені відповідачкою у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, залишити за нею.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий В. В. Оніщук
Судді О. Ю. Береговий
О. С. Панасюк