РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2026 року Справа № 495/5786/25
Номер провадження 8/495/7/2026
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
Головуючого судді - Мишка В.В.,
При секретарі судового засідання - Федоровій Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Білгород-Дністровському заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у цивільній справі №495/5786/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності,
ВСТАНОВИВ:
17.07.2026 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у цивільній справі №495/5786/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 14 листопада 2025 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області ухвалено рішення у справі №495/5786/25, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності задоволено повністю. Суд визнав дійсним договір купівлі-продажу від 19.03.2024 року та визнав за позивачем право власності на комплекс будівель та споруд і земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:02:003:0070 площею 0,25 га.
Проте, вказані предмети купівлі-продажу оформлювались разом з земельною ділянкою, вартість якої покривалась сумою, вказаною у договорі купівлі-продажу.
Предметом домовленостей між сторонами був продаж не окремих ізольованих об`єктів нерухомості, а цілісного майнового комплексу, який фактично використовувався як єдиний виробничий об`єкт.
Саме тому позивач звертався до суду із вимогою про захист свого права на майно, придбане ним за договором від 19.03.2024 року, вважаючи, що предметом укладеного між сторонами правочину були всі земельні ділянки, необхідні для функціонування придбаного комплексу будівель та споруд.
Таке переконання позивача було цілком обґрунтованим.
Відповідач під час укладення договору цього ж дня між сторонами фактично оформлено ще один договір купівлі-продажу суміжної земельної ділянки, та такий договір відповідач не передав позивачу примірник зазначеного договору, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості заявити відповідні вимоги при зверненні до суду.
Лише після ухвалення рішення суду, отримавши інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивачу стало відомо про існування окремої земельної ділянки: кадастровий номер [номер приховано]:02:003:0120; площа 0,5656 га; адреса: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2016 року (що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав).
Таким чином, лише після набрання рішенням законної сили позивачу стало відомо, що відчуження цілісного майнового комплексу сторонами оформлювалося не одним, а двома договорами, один із яких був прихований відповідачем.
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Каланжов В.І. у судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги просив задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи без участі відповідача, щодо позовних за нововиявленими обставинами не заперечує проти їх задоволення. Просив не стягувати з нього судові витрати.
Відповідно дост.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно вимог ч.1ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 листопада 2025 у справі № 495/5786/25 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності - задоволено.
Визнано дійсним договір купівлі-продажу об`єктів нерухомості від 19.03.2024, укладений між ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 щодо відчуження 34/100 часток Комплексу будівель та споруд по АДРЕСА_1 , загальною площею 1 374,7 кв.м. та земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: [номер приховано]:02:003:0070, адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,25 га.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на:
- 34/100 часток Комплексу будівель та споруд по АДРЕСА_1 , загальною площею 1 374,7 кв.м., який складається в цілому з: будівля мазутонасосної 1, будівля котельної 2, будівля насосної станції 3, будівля мийки транспортних засобів 4, будівля сторожки 5;
- земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: [номер приховано]:02:003:0070, адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,25 га.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) гривень.
Позивач звертався до суду із вимогою про захист свого права на майно, придбане ним за договором від 19.03.2024 року, вважаючи, що предметом укладеного між сторонами правочину були всі земельні ділянки, необхідні для функціонування придбаного комплексу будівель та споруд.
Лише після ухвалення рішення суду, отримавши інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивачу стало відомо про існування окремої земельної ділянки: кадастровий номер [номер приховано]:02:003:0120; площа 0,5656 га; адреса: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2016 року (що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав).
Таким чином, лише після набрання рішенням законної сили позивачу стало відомо, що відчуження цілісного майнового комплексу сторонами оформлювалося не одним, а двома договорами, один із яких був прихований відповідачем.
Згідно з ч.1 ст.423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, зокрема, є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» від 30.03.2012 року №4, нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.
Згідно п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами», вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.
Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень. Тобто, сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За положеннями ч. 3 ст.429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Таким чином, суд вважає доводи заявника про перегляд рішення за нововиявленими обставинами обґрунтованими.
З огляду на вищевикладене та надані позивачем у справі докази, досліджені судом на їх належність, достатність та допустимість, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про перегляд рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14.11.2025 року за нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14.11.2025 року скасуванню.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 263 - 265, 268, 273, 279, 280-282, 284, 288, 289, 356, 369, 423-429 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у цивільній справі №495/5786/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності - задовольнити.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14.11.2025 року (справа №495/5786/25, провадження №2/495/3225/2025) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності скасувати.
Ухвалити нове рішення відповідно до якого визнати дійсним договір купівлі-продажу об`єктів нерухомості від 19.03.2024, укладений між ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 щодо відчуження 34/100 часток Комплексу будівель та споруд по АДРЕСА_1 , загальною площею 1 374,7 кв.м., який складається в цілому з: будівля мазутонасосной, 1, будівля котельної, 2, будівля насосної станції, 3, будівля мойки транспортних засобів, 4, будівля сторожки, 5, загальною площею 1 374,7 кв.м. та земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: [номер приховано]:02:003:0070, адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,25 га.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на:
- 34/100 часток Комплексу будівель та споруд по АДРЕСА_1 , загальною площею 1 374,7 кв.м., який складається в цілому з: будівля мазутонасосної 1, будівля котельної 2, будівля насосної станції 3, будівля мийки транспортних засобів 4, будівля сторожки 5, загальною площею 1 374,7 кв.м.;
- земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: [номер приховано]:02:003:0070, адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,25 га.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одночасно з укладенням договору від 19.03.2024 року, щодо земельної ділянки: кадастровий номер [номер приховано]:02:003:0120; площа 0,5656 га; адреса: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, кадастровий номер [номер приховано]:02:003:0120; площа 0,5656 га; адреса: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) гривень.
Роз`яснити учасникам процесу, що відповідно до вимог ч. 7 ст. 429 ЦПК України, судове рішення ухвалене за результатами перегляду за нововиявленими обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Віталій МИШКО