ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/6418/26 Справа № 179/11/24 Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 69
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,
суддів - Городничої В.С., Макарова М.О.,
при секретарі - Карпенко М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційною скаргою Міністерства оборони України
на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2026 року у складі судді Ковальчук Т.А.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Міністерства оборони України, третя особа, без самостійних вимог - ОСОБА_3 про встановлення факту перебування особи на утриманні та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Міністерства оборони України, третя особа, без самостійних вимог - ОСОБА_3 про встановлення факту перебування особи на утриманні, -
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що у зв`язку із відсутністю постійного місця роботи та джерела доходу, необхідністю догляду за хворим батьком ОСОБА_4 , який мав критично негативний стан здоров`я та потребував догляду, єдиною особою, яка її утримувала, являвся її брат ОСОБА_5 , який будучи працездатною особою, мав постійний прибуток від ведення домашнього сільськогосподарського господарства та відповідно забезпечував свою сім`ю, яка, починаючи з 2019 року складалася з неї та батька.
Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_4 , вона продовжила проживати в будинку разом зі своїм братом, перебуваючи на його утриманні, до моменту призову брата на військову службу до лав Збройних Сил України, в порядку загальної мобілізації.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , при виконання військового обов`язку, в наслідок вибухової травми під час військових дій, загинув поблизу міста Бахмут Донецької області, про, що саме на її ім`я військовою частиною НОМЕР_1 було сповіщено про факт загибелі брата.
Після загибелі брата ОСОБА_5 , вона звернулася до Міністерства оборони України, з заявою, про призначення та здійснення на її користь одноразової грошової винагороди та компенсації сум, в зв`язку з загибеллю військовослужбовця та 05 травня 2023 року комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації сум вирішено повернути на доопрацювання її документи, в зв`язку з необхідністю встановлення факту перебування її на утриманні загиблого ОСОБА_5 , з відображенням мети встановлення даного факту саме для отримання грошової винагороди та компенсації сум, в зв`язку з загибеллю військовослужбовця.
Враховуючи викладене, вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав та просити встановити факт перебування її на утриманні свого брата з 2019 року по день його смерті (загибелі) ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У лютому 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищевказаним зустрічним позовом, посилаючись на те, що постійно перебував на утриманні свого батька ОСОБА_5 , з якого на підставі рішення суду проводилося стягнення аліментів на утримання до досягнення ним 23 річного віку. Починаючи з 2017 року він взагалі не мав жодного доходу і по сьогоднішній день офіційно не працевлаштований та після загибелі батька, ІНФОРМАЦІЯ_2 , повністю перебуває на утриманні матері ОСОБА_6
02 червня 2023 року протоколом Міністерства оборони України подані ним документи для виплати одноразової грошової допомоги відповідно до п.2 Постанови КМУ №168 від 28 лютого 2022 року були повернуті на доопрацювання у зв`язку із відсутністю документів, які б підтверджували факт його перебування на утриманні батька ОСОБА_5 .
Враховуючи викладене, вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав та просити встановити факт перебування його на утриманні батька ОСОБА_5 , який загинув.
Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2026 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Встановлено факт, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні свого брата ОСОБА_5 з 2019 року і по день його смерті (загибелі) ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Встановлено факт, що ОСОБА_2 перебував на утриманні свого батька ОСОБА_5 , з 17 грудня 2015 року і по день його смерті (загибелі) ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду мотивовано наявністю підстав для задоволення первісного позову та зустрічного позову, оскільки факт, який просять встановити позивач та відповідач підтверджений належними та допустимими доказами у даній справі й законом не визначено іншого, крім судового порядку встановлення такого факту родинних відносин між фізичними особами, а тому заявлені вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Не погодившись з таким рішенням суду, Міністерство оборони України звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом ухвалено рішення суду без належного з`ясування істотних обставин справи, що мають значення для справи та невідповідності висновків, викладених у рішенні суду обставин справи. Вказує, що під час розгляду справи суд першої інстанції мав би встановити чи віднесені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до утриманців загиблого (померлого) у розумінні положень Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оскільки позивач та відповідач у даній справі є повнолітніми та працездатними особами, однак будь-яких доказів про відсутність у них доходів суду не надано, а тому наявні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду. Крім того, вказує, що повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого, якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходу, то суду слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування, на що суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про задоволення первісного та зустрічного позовів, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не належить до жодної із категорій осіб, які перебувають на утриманні померлого, отже на них не може бути розповсюджено дію статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 фактично проживала разом з ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, що підтверджується довідкою виконкому Чернеччинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 21 вересня 2022 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 загинув під час виконання захисту Батьківщини, що підтверджується витягом із наказу командира НОМЕР_2 окремої механізованої бригади від 27 листопада 2022 року, витягом з протоколу №751 від 14 лютого 2023 року, довідкою від 16 січня 2023 року №3/55, витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29 листопада 2022 року №334, довідкою від 09 січня 2023 року №105, сповіщенням сім`ї №19 від 01 вересня 2022 року.
26 травня 2023 року Міністерство оборони України ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомило ОСОБА_1 про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги (протокол №7/д від 05 травня 2023 року).
ОСОБА_2 є сином ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 від 17 листопада 1997 року, актовий запис №12.
На підставі рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 17 грудня 2015 року з ОСОБА_5 проводилося стягнення аліментів на утримання ОСОБА_2
07 грудня 2023 року Міністерство оборони України ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомило ОСОБА_2 про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги (протокол №9/д від 08 червня 2023 року).
Задовольняючи первісний та зустрічний позови, суд першої інстанції виходив із наявності підстав для задоволення позовів, оскільки факт, який просять встановити позивачі, в тому числі за зустрічним позовом, підтверджений належними та допустимими доказами у даній справі й законом не визначено іншого, крім судового порядку встановлення такого факту родинних відносин між фізичними особами, а тому заявлені вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Положеннями частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.
У статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Законом України № 3515-IX від 09 грудня 2023 року, зокрема, стаття 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладена у новій редакції.
Частиною першою статті 16-1 вказаного Закону (редакція Закону України № 3515-IX від 09 грудня 2023 року) встановлено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду із цією заявою), до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать, зокрема, діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Відповідно до статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Статтею 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що при вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім`ї годувальника, які були на його утриманні. Непрацездатними членами сім`ї вважаються: а) діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків; б) батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; в) один з батьків, або чоловік (дружина), або дід, бабуся, брат чи сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює; г) дід і бабуся - в разі відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати
Згідно із статтею 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі №308/17634/23 (провадження № 14-40цс25) зроблено такі висновки: «Положеннями пункту 5 Порядку № 975 регламентовано, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця визначаються відповідно до Сімейного кодексу України (СК України), а утриманці - відповідно до Закону № 2262-XII.»
Змістом абзацу першого частини другої статті 3 СК України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина четверта статі 3 СК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Згідно з частиною першою статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Обов`язок батьків утримувати повнолітню дитину передбачено статтею 198 СК України у випадку непрацездатності повнолітнього сина, який потребують матеріальної допомоги, та статтею 199 СК України у випадку, якщо повнолітній син продовжує навчання до досягнення двадцяти трьох років і потребує матеріальної допомоги.
Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд, за загальним правилом, за власною ініціативою не може збирати докази (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).
Таким чином, предметом доказування є обставини, які підтверджують отримання позивачами допомоги, яка надавалась постійно та була основним джерелом засобів до існування.
Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї.
Такі обставини можуть бути підтверджені зокрема: листами ділового і особистого характеру, які містять відомості про перебування позивача на утриманні; довіреністю на право розпорядження грошовими коштами з рахунку; корінцями грошових переказів та іншими документами, які свідчать про одержання грошей або іншої допомоги (продуктових чи речових посилок тощо) від годувальника, яку можна було б віднести до основного і постійного джерела засобів до існування.
Постановою Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 592/17552/18 встановлено, що повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Таким чином, для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідили зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі №520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц, від 13 січня 2021 року у справі №592/17552/18.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
Під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Звертаючись з позовом до суду ОСОБА_1 просила встановити факт перебування на утриманні загиблого брата ОСОБА_5 починаючи з 2019 року по день його смерті (загибелі) ІНФОРМАЦІЯ_2 . Звертаючись з зустрічним позовом до суду ОСОБА_2 просив встановити факт перебування на утриманні батька ОСОБА_5 по день його смерті (загибелі) ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Метою встановлення вказаних фактів у даній справі, зазначено призначення та отримання ними, як особами, що перебували на утриманні загиблого військовослужбовця, одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Посилаючись на положення статті 3 СК України, статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», заявники вказували про те, що перебували на повному та постійному утриманні ОСОБА_5 як члени сім`ї загиблого, на підтвердження чого наявні відповідні докази.
Однак під час перегляду справи в апеляційному порядку, дослідивши наявні у справі докази та давши їм належну оцінку, у тому числі, й показання свідків, які були допитані судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що заявники не навели достовірних та переконливих доказів на підтвердження факту перебування їх на повному утриманні ОСОБА_5 , одержання від нього допомоги, яка була постійним і основним джерелом засобів для існування, як то для повнолітньої, працездатної сестри так і для повнолітнього працездатного сина.
Заявниками не надано доказів системного (стабільного) перерахування коштів як братом, так і як батьком на їх рахунки, які б доводили факт їх утримання. Отже, доводи заявників про те, що вони перебували на повному утриманні ОСОБА_5 не ґрунтуються на належних доказах.
Разом з тим, колегія суддів не може прийняти до уваги покази свідків допитаних судом першої інстанції, які у сукупності з поданими іншими доказами не доводять факт перебування заявників на утриманні ОСОБА_5 , а також постійного спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності спільного побуту, наявності взаємних права і обов`язків, що притаманних сім`ї.
Члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (частина перша статті 31 Закону № 2262-ХІІ).
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначений у Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (Порядок № 975).
Положеннями пункту 9 Порядку № 975 регламентовано, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 4 цього Порядку, належать, зокрема, утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону № 2262-XII.
У пункті 20 Порядку № 975 визначено перелік документів, які подають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога.
Зокрема, передбачено, що особи, які не були членами сім`ї загиблого, але перебували на його утриманні, додають до заяви рішення суду, що підтверджує факт перебування заявника, який є членом сім`ї загиблого (померлого), на його утриманні, який визначається відповідно до Закону № 2262-XII, або іншого документа, що є підставою для встановлення факту перебування на утриманні та призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до зазначеного Закону.
Як уже зазначалося, для цілей визначення того, чи є особа утриманцем у розумінні чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, необхідно встановити, чи має така особа право на призначення пенсії в разі втрати годувальника за приписами Закону № 2262-ХІІ.
На вищевказаному наголошено, зокрема, у пункті 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23 (провадження № 14-40цс25).
Системний аналіз наведеного вище законодавства дає підстави для висновку, що станом на дату смерті (загибелі) ОСОБА_5 законодавець передбачив, що повнолітні сестри та діти загиблого військовослужбовця мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, якщо вони були утриманцями загиблого, тобто мали право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
Водночас право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону № 2262-ХІІ повнолітні сестра та діти мали у випадку, якщо, в розумінні цього закону, були непрацездатними членами сім`ї загиблого військовослужбовця та перебували на його утриманні.
Установивши, що позивачі на момент загибелі ОСОБА_5 були повнолітніми, а доказів, які б підтверджували їх належність до категорії непрацездатних осіб, які мають право отримання пенсії у разі втрати годувальника відповідно до Закону № 2262-ХІІ, ними не надано, вказане свідчить про відсутність підстав для задоволення позовів про встановлення факту перебування на утриманні загиблого.
Сам по собі факт перебування ОСОБА_7 з ОСОБА_5 у родинних стосунках (сестра та брат) та ОСОБА_2 з ОСОБА_5 у родинних стосунках (син та батько), не можуть беззаперечно свідчити про те, що повнолітня сестра та повнолітній син перебували на утриманні ОСОБА_5 , як брата та відповідно як батька, одержання від нього допомоги, яка була постійним і основним джерелом засобів до їх існування.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про встановлення фактів перебування ОСОБА_1 на утриманні свого брата ОСОБА_5 з 2019 року по день його смерті (загибелі) ІНФОРМАЦІЯ_2 та перебування ОСОБА_2 на утриманні свого батька ОСОБА_5 , з 17 грудня 2015 року по день його смерті (загибелі) ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого, чого в рамках даної справи позивачами не доведено належними та допустимими доказами.
З огляду на викладене, судом першої інстанції неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, неправильно досліджено та оцінено докази, в результаті чого колегія суддів дійшла висновку, що доводи позивачів про обґрунтованість позовів та правильність застосування норм права, які ґрунтуються на судовій практиці та застосування її судом першої інстанції спростовується вищезазначеним, а тому відсутні підстави для задоволення позовів.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до положень статті 376 ЦПК України, є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні первісного позову та зустрічного позову.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити.
Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2026 року - скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та зустрічного позову.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 28 липня 2026 року
Повний текст судового рішення складено 05 серпня 2026 року.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Судді: В.С. Городнича
М.О. Макаров