справа № 462/6852/26
УХВАЛА
06 серпня 2026 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Пилип`юк Г. М., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
встановив:
позивач звернулась до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період 01.02.2022 року до дати винесення судом рішення за даним позовом у твердій грошовій сумі 7 500,00 грн., щомісяця за кожну дитину, разом 15 000,00 грн. на обох дітей, розрахувавши загальну суму заборгованості пропорційно кількості повних і неповних місяців у зазначений період; стягнути з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення кожним з них повноліття, починаючи з місяця наступного за місяцем винесення рішення суду у твердій грошовій сумі 15 000,00 грн. щомісяця на обох дітей; стягнути з відповідача половину витрат позивача за вимушене лікування за останніх два роки у твердій сумі 12 780,00 грн.; встановити порядок індексації стягнутих судом відповідно до пункту 2 цих вимог аліментів, що стягуються щомісячно у твердій грошовій сумі, залежно від зміни величини прожиткового мінімум на дитину у місті Львові.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що дана позовна заява не відповідає вимогам ст. 95, 175, 177 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Суд звертає увагу позивача на те, що письмові докази подаються в оригіналі або у належним чином засвідченій копії. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Таким чином, зі змісту наведеного положення ст. 95 ЦПК України вбачається, що засвідчення відповідності оригіналу документа можливе лише при наявності в особи, яка засвідчує такого оригіналу, і відповідно оригінал документа має знаходитися в особи на дату такого засвідчення. Разом з тим, у позові не зазначено у кого знаходяться оригінали документів, копії яких були додані до такого.
Крім цього к, як вбачається із позовної заяви з додатками, які подаються на підставі ч. 1 ст. 177 ЦПК України, такі не відповідають вимогам ст. 95 ЦПК України, зокрема копії документів завірені не належним чином.
Положеннями п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Однак, у позовній заяві не міститься відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету в усіх учасників справи.
Згідно вимог п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору, а також містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відтак, позивачу слід надати відомості, щодо про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися та подати письмове підтвердження, що ним не подано іншої аналогічної позовної заяви з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Однак, в порушення зазначених вимог позивач таких витрат не зазначає.
Положеннями ч. 1 ст. 177 ЦПК України передбачено, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Проте в порушення зазначених вимог позивачем не долучено примірник позовної заяви з додатками для відповідача, натомість у матеріалах позовної заяви міститься опис вкладення про направлення позовної заяви з додатками на адресу відповідача.
Суд вважає за необхідне зазначити, що з врахуванням того, що позовна заява подана позивачем у письмовій формі, а не у електронній, у позивача відсутній обов`язок скерування примірника позовної заяви з додатками сторонам, натомість на позивача покладається обов`язок додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Суд звертає увагу позивача, що ціна позову визначається на підставі ст. 176 ЦПК України.
Так, згідно п. 1, 3 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку, у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.
У позовній заяві зазначено ціну позову, яка становить 822 870,00 грн., однак розрахунок такої ціни позову відсутній.
Також, згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Положеннями п. 5, 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; в позовній заяві зазначаються докази, що підтверджують кожну обставину, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначенням доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
Доказами, у контексті ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказами у цивільному процесі можуть бути: письмові, речові та електронні докази; висновки експертів; показання свідків.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Як вбачається із позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період 01.02.2022 року до дати винесення судом рішення за даним позовом у твердій грошовій сумі 7 500,00 грн., щомісяця за кожну дитину, разом 15 000,00 грн. на обох дітей, розрахувавши загальну суму заборгованості пропорційно кількості повних і неповних місяців у зазначений період; стягнути з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення кожним з них повноліття, починаючи з місяця наступного за місяцем винесення рішення суду у твердій грошовій сумі 15 000,00 грн. щомісяця на обох дітей; стягнути з відповідача половину витрат позивача за вимушене лікування за останніх два роки у твердій сумі 12 780,00 грн.; встановити порядок індексації стягнутих судом відповідно до пункту 2 цих вимог аліментів, що стягуються щомісячно у твердій грошовій сумі, залежно від зміни величини прожиткового мінімум на дитину у місті Львові.
При цьому у позовній заяві зазначає, що відповідач не проживає з дітьми з 18.02.2026 року, відповідно період стягнення аліментів та необхідність стягнення таких з 01.02.2022 року до дати винесення судом рішення, позивачем не обґрунтовано.
Також, суд звертає увагу позивача, що відповідно до положень ч. 2 ст. 191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Однак матеріали позовної заяви не містять жодних доказів що з 01.02.2022 року по день подання позовної заяви позивач вживала заходів щодо одержання аліментів з відповідача, оскільки долучені скрін-копії переписок не охоплюють повністю зазначений період.
Також, відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Відповідно стягнення аліментів не може бути присуджено від місяця наступного за місяцем винесення рішення суду, як зазначає позивач у прохальній частині.
Крім цього, позивач просить стягнути половину її витрат за вимушене лікування за останніх два роки у твердій сумі 12 780,00 грн., при цьому жодним чином не обґрунтовуючи дану позовну вимогу, зокрема на чиє лікування були витрачені такі кошти, чому такі кошти не включаються нею у розмір аліментів, які вона просить стягнути, не зазначає чи розцінюються такі кошти нею як додаткові витрати на дитину.
Щодо заявленої позивачем вимоги про встановлення порядку індексації стягнутих судом аліментів, що стягуються щомісячно у твердій грошовій сумі, залежно від зміни величини прожиткового мінімум на дитину у місті Львові, суд зазначає, що згідно ч. 1, 2 ст. 184 СК України встановлено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.
Індексація грошових доходів проводиться відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
Відповідно до п. 2 Порядку, індексації підлягає, зокрема, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.
Право на індексацію відбувається, коли індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком, перевищить поріг індексації, який із січня 2016 року встановлено у розмірі 103 %.
Згідно з п. 6 Порядку індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами - підприємцями, які провадять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів. Індексація таких аліментів проводиться за рахунок коштів платника аліментів.
Таким чином, індексація розміру аліментів, стягнутих рішенням суду, проводиться при його виконанні, а не при ухваленні рішення судом.
Відповідно до вимог ЦПК України та СК України, суд встановлює обов`язок сплати аліментів та їх щомісячний розмір, тоді як розрахунок заборгованості за виконавчим документом відноситься до виключних повноважень органів державної виконавчої служби (приватного виконавця) відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Крім цього, суд не вправі самостійно змінювати, уточнювати чи здійснювати розрахунок загальної суми заборгованості пропорційно кількості повних і неповних місяців у зазначений період, про що просить позивач, оскільки відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, право формулювання позовних вимог належить виключно позивачу, тоді як суд здійснює лише правову оцінку заявлених вимог та розгляд справи в межах заявлених вимог і не може перебирати на себе процесуальні функції сторони.
Отже сформульований позивачем зміст позовних вимог не відповідає вимогам п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, так позивачу належить конкретизувати зміст позовних вимог та привести такі у відповідність до чинного законодавства.
Слід зазначити, що вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.
Залишення позовної заяви без руху з зазначених вище підстав відповідає вимогам закону та основним засадам цивільного судочинства, та є необхідним для справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду та вирішення справи.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України позовна заява, що не відповідає вимогам закону, підлягає залишенню без руху до виправлення позивачем вказаних недоліків.
При цьому позивача попереджається, що у разі не усунення недоліків позовної заяви в строк, вказаний в ухвалі, позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута йому.
Керуючись ст. 95, 175, 177, 185 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, - залишити без руху.
Надати позивачу п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення зазначених вище недоліків.
Позивач має право протягом строку, який не перевищує п`яти днів з дня вручення йому ухвали, усунути недоліки позовної заяви. Якщо позивач усуне зазначені недоліки позовної заяви у визначений ухвалою строк, вона вважається поданою в день первісного її подання до суду, в противному випадку - вважатиметься неподаною і буде повернута позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя /підпис/
З оригіналом згідно:
Суддя: Пилип`юк Г. М.