ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" липня 2026 р. Справа № 910/11067/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Горбасенка П.В.
суддів: Колесника Р.М.
Сковородіної О.М.
за участю секретаря судового засідання Байдрелової М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об`єднання «Агрокомплекс»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.05.2026 (повний текст складено та підписано 25.05.2026) у справі № 910/11067/20 (суддя Демидов В.О.)
за скаргою Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об`єднання «Агрокомплекс» на дії (бездіяльність) приватного виконавця виконавчого округу Київської області Мойсея Івана Михайловича
за позовом Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»
до 1. Приватного акціонерного товариства «Укрпластик»
2. Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об`єднання «Агрокомплекс»
про стягнення заборгованості у розмірі 14 935 382, 36 доларів США та 30 298 817, 42 грн
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 22.07.2026
УСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - позивач / АТ «Укрексімбанк») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Укрпластик» (далі - відповідач 1 / ПрАТ «Укрпластик») та Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об`єднання «Агрокомплекс» (далі - відповідач 2 / ПрАТ «НВО «Агрокомплекс») про солідарне стягнення з ПрАТ «Укрпластик» і ПрАТ «НВО «Агрокомплекс» заборгованості за кредитним договором № 151117К15 від 22.12.2017, кредитним договором № 151117К16 від 22.12.2017, іпотечним договором № 151117Z50 від 22.12.2017 і договором застави № 151117Z51 від 22.12.2017, укладеними в рамках Генеральної кредитної угоди № 151117N4 від 22.12.2017 (далі - спірні договори), у розмірі 14 935 382, 36 доларів США та 30 298 817, 42 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачами своїх зобов`язань за спірними договорами.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 06.08.2020 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 910/11067/20, постановив справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання, встановив строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій.
Господарський суд міста Києва рішенням від 24.12.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 у справі № 910/11067/20, задовольнив позов частково, стягнув солідарно з ПрАТ «Укрпластик» і ПрАТ «НВО «Агрокомплекс» на користь АТ «Укрексімбанк» заборгованість у розмірі 14 646 941, 50 доларів США та 30 206 820, 60 грн, тоді як в іншій частині позову відмовив.
08.08.2023, на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у справі № 910/11067/20, суд видав відповідні накази.
07.05.2026 ПрАТ «НВО «Агрокомплекс» (далі - заявник / боржник) звернулося до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Мойсея І.М., у якій просило визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо визначення вартості належного боржнику нерухомого майна та зобов`язати усунути допущені порушення шляхом зняття майна з реалізації в системі електронних торгів арештованим майном і проведення визначення його вартості відповідно до вимог ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження».
Скарга мотивована тим, що під час здійснення виконавчого провадження приватним виконавцем було допущено істотні порушення вимог законодавства, які призвели до порушення прав боржника.
Зокрема, заявник зазначав, що його не було належним чином повідомлено про результати визначення вартості (оцінки) арештованого майна, внаслідок чого він був позбавлений можливості своєчасно ознайомитися з результатами оцінки, подати заперечення та реалізувати інші процесуальні права, передбачені ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, на думку ПрАТ «НВО «Агрокомплекс», оцінка садового будинку проведена з порушенням вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», оскільки оцінювач не здійснив повного, зокрема внутрішнього, огляду об`єкта нерухомості, а приватний виконавець не звертався до боржника щодо забезпечення доступу до такого майна. На переконання заявника, зазначені порушення могли вплинути на достовірність визначеної вартості майна та призвести до його реалізації за неналежною ціною.
Також відповідач 2 вказував, що наведені дії приватного виконавця суперечать принципам законності, об`єктивності, неупередженості та справедливості виконавчого провадження, визначеним Законом України «Про виконавче провадження», а тому є неправомірними.
Щодо дотримання процесуального строку на звернення зі скаргою заявник зауважував, що про порушення своїх прав дізнався лише на початку травня 2026 року, оскільки повідомлення про результати визначення вартості майна не отримував, у зв`язку з чим вважав, що десятиденний строк на подання скарги ним не пропущено.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 22.05.2026 у справі № 910/11067/20 відмовив у задоволенні скарги ПрАТ «НВО «Агрокомплекс» на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Мойсея І.М. повністю.
Суд першої інстанції свою ухвалу мотивував тим, що приватним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження було дотримано вимоги Закону України «Про виконавче провадження», а доводи відповідача 2 про неправомірність дій виконавця матеріалами справи не підтверджуються.
Місцевий господарський суд встановив, що після відкриття виконавчих проваджень приватний виконавець належним чином повідомляв боржника про їх відкриття та подальший перебіг виконавчих дій, а також направив боржнику вимогу про забезпечення доступу до нерухомого майна для проведення виконавчих дій і його огляду, тоді як боржник не забезпечив доступу до садового будинку, не прибув за місцем проведення виконавчих дій та не повідомив про поважні причини неможливості виконання відповідної вимоги.
За висновком Господарського суду міста Києва, саме невиконання боржником обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», зумовило проведення огляду об`єкта лише зовні та подальше визначення його вартості на підставі наявної технічної документації і відомостей державних реєстрів, що саме по собі не свідчить про незаконність дій приватного виконавця.
До того ж суд першої інстанції установив, що після отримання звіту про оцінку майна приватний виконавець у порядку, визначеному ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», направив боржнику повідомлення про результати оцінки рекомендованим поштовим відправленням за його зареєстрованим місцезнаходженням, достовірно встановленим виконавцем. За таких обставин доводи відповідача 2 про неповідомлення його про результати оцінки суд визнав безпідставними.
Додатково місцевий господарський суд наголосив, що відсутність внутрішнього огляду об`єкта нерухомості за обставин, коли боржник не забезпечив доступу до нього, не є безумовною підставою для визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо проведення оцінки майна, тоді як заявником не подано належних і допустимих доказів недостовірності визначеної вартості майна, впливу відсутності внутрішнього огляду на результати оцінки або порушення його прав у зв`язку з проведенням такої оцінки.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги правові висновки Верховного Суду щодо застосування положень ст. 19, 28, 57 Закону України «Про виконавче провадження», Господарський суд міста Києва дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.
Не погодившись з прийнятою ухвалою суду, ПрАТ «НВО «Агрокомплекс» (далі - скаржник) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.05.2026 у справі № 910/11067/20 та ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги на дії приватного виконавця.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права.
ПрАТ «НВО «Агрокомплекс» зазначає, що оцінка арештованого нерухомого майна була проведена з порушенням вимог законодавства, оскільки суб`єкт оціночної діяльності не здійснив внутрішнього огляду об`єкта нерухомості, що, на думку апелянта, унеможливило встановлення його фактичного технічного стану та вплинуло на достовірність визначеної ринкової вартості майна. При цьому місцевий господарський суд, як стверджує скаржник, не перевірив, на підставі яких вихідних даних оцінювач визначив технічний стан та вартість майна, а також не надав належної оцінки доводам про недотримання порядку проведення оцінки.
За твердженнями відповідача 2, приватним виконавцем не було належним чином повідомлено боржника про результати визначення вартості майна відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», що позбавило його можливості своєчасно ознайомитися з результатами оцінки та реалізувати право на їх оскарження.
Також скаржник вважає, що дії приватного виконавця суперечать принципам законності, об`єктивності та неупередженості виконавчого провадження, оскільки оцінку проведено без забезпечення доступу до об`єкта нерухомості та без належного залучення боржника до відповідних виконавчих дій, у зв`язку з чим висновок Господарського суду міста Києва про відсутність порушень у діях приватного виконавця є помилковим.
Отже, беручи до уваги зазначене, ПрАТ «НВО «Агрокомплекс» наголошує на наявності ґрунтовних підстав для задоволення його апеляційної скарги.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2026 апеляційну скаргу ПрАТ «НВО «Агрокомплекс» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Горбасенка П.В., суддів Колесника Р.М., Сковородіної О.М.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 09.06.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ «НВО «Агрокомплекс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.05.2026 у справі № 910/11067/20, призначив апеляційну скаргу до розгляду на 24.06.2026, витребував з Господарського суду міста Києва матеріали цієї справи та встановив учасникам справи строк для подання до суду у письмовій формі відзивів на апеляційну скаргу.
11.06.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/11067/20.
24.06.2026, в межах встановленого Північним апеляційним господарським судом строку, від АТ «Укрексімбанк» (далі - банк) надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останнє просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ПрАТ «НВО «Агрокомплекс», а ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.05.2026 у справі № 910/11067/20 залишити без змін.
Так, мотивуючи свою позицію, банк стверджує, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального і процесуального права та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги боржника на дії приватного виконавця.
В розрізі наведеного позивач зазначає, що:
- відсутність внутрішнього огляду садового будинку була зумовлена невиконанням відповідачем 2 вимоги приватного виконавця про забезпечення доступу до об`єкта нерухомості, попри належне повідомлення про проведення виконавчих дій;
- оцінку майна здійснено на підставі технічної документації, відомостей державних реєстрів та зовнішнього огляду об`єкта, а повідомлення про результати оцінки було направлено ПрАТ «НВО «Агрокомплекс» відповідно до вимог ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того банк вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про порушення приватним виконавцем принципів об`єктивності та неупередженості, оскільки незгода боржника з визначеною вартістю майна сама по собі не свідчить про незаконність виконавчих дій.
Окремо АТ «Укрексімбанк» звертає увагу на те, що скарга на дії приватного виконавця була подана боржником із пропуском установленого ст. 341 Господарського процесуального кодексу України строку на її подання.
Відтак, покликаючись на наведене вище, банк вказує, що викладені в апеляційній скарзі відповідні посилання ПрАТ «НВО «Агрокомплекс» не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Мойсей І.М. також скористався правом, передбаченим ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, та подав 24.06.2026, у встановлений Північним апеляційним господарським судом строк, через підсистему «Електронний суд» відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти її задоволення, зазначивши, що ухвала суду першої інстанції є законною й обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги зводяться до повторення аргументів, які вже були предметом дослідження місцевого господарського суду та яким надано належну правову оцінку.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 24.06.2026 у справі № 910/11067/20 оголосив у судовому засіданні з розгляду апеляційної скарги перерву до 22.07.2026.
21.07.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява приватного виконавця виконавчого округу Київської області Мойсея І.М. про проведення засідання за відсутності учасника справи, згідно змісту якої приватний виконавець наголосив на підтриманні свого відзиву на апеляційну скаргу та просив суд здійснювати розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні 22.07.2026 без його участі.
У судове засідання 22.07.2026 з`явився представник відповідача 2, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги та, відповідно, скасуванні ухвали Господарського суду міста Києва від 22.05.2026 у справі № 910/11067/20 про відмову у задоволенні скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Мойсея І.М.
Також у судовому засіданні 22.07.2026 брав участь представник позивача, який підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а відповідну ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Водночас приватний виконавець виконавчого округу Київської області Мойсей І.М. у таке судове засідання не з`явився, тоді як про день, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про що свідчать як подана через підсистему «Електронний суд» заява останнього про розгляд справи без його участі, так і наявні в матеріалах означеної справи довідки про доставку електронного документа, зокрема ухвали Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2026 у справі № 910/11067/20, до електронного кабінету приватного виконавця.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
За змістом ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників учасників справи обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є їх правом, а не обов`язком, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності приватного виконавця виконавчого округу Київської області Мойсея І.М., який, зі свого боку, належним чином повідомлений про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.
Переглянувши оскаржувану ухвалу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність встановлення судом першої інстанції обставин справи та застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.
У п. 9 ч. 1 ст. 2 Закону України № 1404-VIII від 02.06.2016 «Про виконавче провадження» визначено, що забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців є однією з засад виконавчого провадження.
За змістом ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця можуть бути оскаржені у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 339-1, ч. 2, 3 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Така правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 904/7326/17.
За результатами розгляду такої скарги суд перевіряє законність оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності виконавця та встановлює, чи діяла відповідна посадова особа у межах наданих законом повноважень, у спосіб, визначений законом, а також чи призвели такі дії до порушення прав заявника.
Отже, під час вирішення цієї справи суд апеляційної інстанції перевіряє доводи апеляційної скарги щодо правомірності дій приватного виконавця під час проведення оцінки арештованого майна, дотримання порядку повідомлення боржника про результати такої оцінки, а також наявності чи відсутності порушення прав скаржника внаслідок вчинення відповідних виконавчих дій.
Як випливає зі змісту апеляційної скарги, одним із її основних доводів є те, що оцінка арештованого майна проведена без здійснення внутрішнього огляду садового будинку, що, на думку скаржника, унеможливило достовірне визначення його ринкової вартості та свідчить про неправомірність дій приватного виконавця.
Судова колегія не погоджується із зазначеними доводами з огляду на таке.
Згідно із ст. 18, 19 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення примусового виконання судових рішень вживає передбачених законом заходів щодо своєчасного, повного та неупередженого виконання рішення, тоді як сторони виконавчого провадження зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм правами, виконувати законні вимоги виконавця та не перешкоджати вчиненню виконавчих дій.
Матеріалами цієї справи підтверджується, що після постановлення ухвали Господарського суду міста Києва від 27.02.2026 у справі № 910/11067/20 про звернення стягнення на належний боржнику садовий будинок приватним виконавцем 12.03.2026 винесено вимогу про забезпечення 20.03.2026 вільного та безперешкодного доступу до зазначеного об`єкта нерухомості для проведення виконавчих дій, зокрема його огляду, опису та арешту. Одночасно до проведення відповідних виконавчих дій було залучено суб`єкта оціночної діяльності.
Водночас під час виходу за місцезнаходженням нерухомого майна доступ до будинку забезпечено не було, двері будинку виявилися зачиненими, представники відповідача 2 не з`явилися, будь-яких пояснень щодо причин незабезпечення доступу приватному виконавцю не надали, що зафіксовано актом приватного виконавця від 20.03.2026.
Колегія суддів зазначає, що хоча особистий огляд об`єкта нерухомості є передбаченою нормативними актами складовою процедури його оцінки, сам по собі факт нездійснення внутрішнього огляду не може автоматично свідчити про незаконність дій приватного виконавця. У цій справі відсутність такого огляду була зумовлена не бездіяльністю приватного виконавця чи суб`єкта оціночної діяльності, а невиконанням боржником свого обов`язку забезпечити доступ до належного йому майна, про необхідність чого останній був повідомлений завчасно. За таких обставин саме невиконання боржником покладених на нього Законом України «Про виконавче провадження» обов`язків щодо сприяння вчиненню виконавчих дій зумовило відсутність внутрішнього огляду об`єкта оцінки, а тому відповідні наслідки не можуть бути поставлені у вину приватному виконавцю та розцінюватися як самостійна підстава для визнання його дій незаконними.
Апеляційний господарський суд також враховує, що відсутність внутрішнього огляду об`єкта нерухомості не є безумовною підставою для визнання дій приватного виконавця щодо опису, арешту та оцінки майна неправомірними. Вирішальне значення має встановлення того, чи призвела така обставина до порушення прав боржника або вплинула на достовірність визначеної вартості майна.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.01.2026 у справі № 686/15112/22, зазначивши, що здійснення опису, арешту та оцінки майна без проникнення до приміщення саме по собі не є безумовною підставою для задоволення скарги, якщо боржник не довів порушень під час проведення оцінки, не спростував її результатів та не підтвердив порушення своїх прав. Верховний Суд також наголосив, що відсутність доведеного порушення права боржника є самостійною підставою для відмови у задоволенні такої скарги.
Отже, саме лише посилання апелянта на відсутність внутрішнього огляду садового будинку, без доведення того, що така обставина вплинула на достовірність визначення ринкової вартості майна або призвела до порушення його прав як сторони виконавчого провадження, не є достатньою підставою для висновку про неправомірність дій приватного виконавця та не спростовує правильності висновків суду першої інстанції.
Не заслуговують на увагу й доводи апелянта про порушення приватним виконавцем вимог ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з неналежним повідомленням про результати визначення вартості арештованого майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець повідомляє сторони про результати визначення вартості чи оцінки майна не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості або отримання звіту про оцінку. При цьому сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано відповідне повідомлення за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.
Тож, належним виконанням виконавцем обов`язку, передбаченого наведеною нормою, є саме направлення відповідного повідомлення у визначеному законом порядку, а не його фактичне отримання стороною виконавчого провадження.
Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, звіт суб`єкта оціночної діяльності про оцінку спірного майна приватний виконавець отримав 07.04.2026, після чого цього ж дня направив відповідачу 2 повідомлення про результати оцінки разом із копією відповідного звіту рекомендованим поштовим відправленням за адресою місцезнаходження боржника, зазначеною у виконавчому документі.
Відтак приватний виконавець виконав покладений на нього ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» обов`язок щодо повідомлення сторони виконавчого провадження про результати оцінки майна, а тому доводи апелянта про порушення вимог зазначеної норми є безпідставними та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Крім того судова колегія враховує, що апелянт не навів обставин, які б свідчили про направлення приватним виконавцем повідомлення за неналежною адресою або з порушенням установленого законом порядку. Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до посилання на неотримання такого повідомлення, тоді як зазначена обставина сама по собі не спростовує належного виконання приватним виконавцем вимог ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження».
Оскільки доводи апелянта щодо порушення порядку проведення оцінки майна та неналежного повідомлення про її результати не знайшли свого підтвердження, апеляційний господарський суд також відхиляє посилання скаржника на порушення приватним виконавцем принципів об`єктивності та неупередженості, передбачених ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», оскільки вони ґрунтуються виключно на тих самих обставинах, яким судом уже надано належну правову оцінку.
При цьому предметом судового контролю у цій справі є перевірка правомірності дій приватного виконавця під час здійснення виконавчого провадження, а не правильності визначеної суб`єктом оціночної діяльності ринкової вартості майна як такої. З огляду на викладене колегія суддів не встановила порушення приватним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення оскаржуваних виконавчих дій або порушення внаслідок таких дій прав боржника, а тому доводи апеляційної скарги щодо порушення порядку проведення оцінки арештованого майна, неналежного повідомлення боржника про результати такої оцінки, а також порушення принципів об`єктивності та неупередженості під час здійснення виконавчого провадження свого підтвердження не знайшли.
За таких обставин, перевіривши правильність застосування Господарським судом міста Києва норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження, судова колегія дійшла висновку про необґрунтованість доводів ПрАТ «НВО «Агрокомплекс» та відсутність підстав для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 22.05.2026 у справі № 910/11067/20.
Приписами ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, - його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України»).
Суд апеляційної інстанції надав оцінку всім доводам апеляційної скарги, які мають істотне значення для правильного вирішення спору та могли вплинути на висновки суду щодо законності оскаржуваної ухвали. Інші доводи учасників справи, хоча й були предметом дослідження суду, не спростовують наведених висновків та не впливають на правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно із ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що Господарський суд міста Києва повно та всебічно з`ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення скарги, належним чином дослідив подані учасниками справи докази, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою.
Положеннями ст. 275 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За приписами ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, а підстав для скасування чи зміни ухвали Господарського суду міста Києва від 22.05.2026 колегією суддів не встановлено, апеляційну скаргу ПрАТ «НВО «Агрокомплекс» належить залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.05.2026 у справі № 910/11067/20 - без змін.
У зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення судові витрати, пов`язані з її розглядом, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 236, 255, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об`єднання «Агрокомплекс» залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.05.2026 у справі № 910/11067/20 залишити без змін.
3. Покласти витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на скаржника.
4. Повернути матеріали справи до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
У зв`язку із перебуванням судді Сковородіної О.М. у відпустці 31.07.2026, з 03.08.2026 по 04.08.2026, повний текст постанови складено та підписано 05.08.2026.
Головуючий суддя П.В. Горбасенко
Судді Р.М. Колесник
О.М. Сковородіна