ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
про відмову у забезпеченні позову
06.08.2026 Справа № 904/4020/26
Суддя Господарського суду міста Києва Котков О.В., розглянувши
заяву ОСОБА_1
про забезпечення позову
за позовом ОСОБА_1
до 1) Акціонерного товариства «Смоли»;
2) Фонду державного майна Україи
про визнання припиненими трудових відносин, зобов`язання вчинити певні дії
без повідомлення учасників справи
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду Дніпропетровської області з позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Акціонерного товариства «Смоли» (далі - АТ «Смоли», відповідач-1) та Фонду державного майна України (далі - ФДМУ, відповідач-2), у якому просить суд:
- визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 , Акціонерним товариством "Смоли" та Фондом державного майна України щодо виконувача обов`язків генерального директора АТ "Смоли", на підставі ч. 1 ст. 38 КзпП України (за власним бажанням);
- зобов`язати державного реєстратора внести зміни до відомостей про юридичну особу - АТ "Смоли", що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, шляхом виключення відомостей про ОСОБА_1 , як керівника (особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності) у зв`язку з припиненням трудових відносин.
Позов мотивований тим, що 13.06.2024 ОСОБА_1 було призначено на посаду в.о. генерального директора АТ «Смоли» на підставі наказу Фонду державного майна України № 1327 від 12.06.2024, з яким у подальшому, був укладений контракт № 808 від 13.06.2024. Проте, позивач прийняв рішення про припинення своїх повноважень як в.о. генерального директора АТ «Смоли» та подав відповідну заяву, направивши її ФДМУ. Відповідач-2 вказане припинення повноважень позивача не погодив з огляду на відсутність надання позивачем кандидатури особи, на яку покладатимуться обов`язки керівника АТ «Смоли», відтак, питання про припинення повноважень позивача, як в.о. генерального директора АТ «Смоли» вирішено не було.
Разом з позовом позивачем була подана заява про забезпечення позову, у якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- тимчасового зупинення виконувача обов`язків генерального директора АТ «Смоли» ОСОБА_1 та заборони здійснення ним права підпису будь-яких фінансових, господарських, звітних та кадрових документів від імені АТ «Смоли» до набрання законної сили рішенням суду у цій справі;
- заборони органам державної реєстрації та державним реєстраторам вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань будь-які відомості щодо ОСОБА_1 як виконувача обов`язків генерального директора АТ «Смоли», крім відомостей про припинення повноважень.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2026 справу № 904/4020/26 за позовом ОСОБА_1 було передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Коткову О.В.
Розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, подану разом з позовом, перевіривши викладені заявником доводи та дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що подана заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до статті 136 ГПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання, іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 136, 137 ГПК України).
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд зазначає, що передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення у разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).
Так, адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову, як вже зазначалось, є уникнення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).
Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.
Отже, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.
Аналіз змісту наведеного свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
Як встановлено судом, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідачів про визнання припиненими трудових відносин між ОСОБА_1 , АТ "Смоли" та Фондом державного майна України на підставі ч. 1 ст. 38 КзпП України, та зобов`язання державного реєстратора внести зміни до відомостей про юридичну особу АТ "Смоли" щодо ОСОБА_1 .
Отже, позивач звернувся до суду з позовною вимогою немайнового характеру.
Суд зазначає, що у разі звернення особи до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення, при задоволення якої, не вимагатиме примусового виконання, то має застосуватися та досліджуватися не така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, позаяк позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Подібна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №910/8225/20, від 13.01.2021 у справі від 07.10.2021 у справі №910/2287/21.
Разом з тим, як уже неодноразово відзначалося, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів усіх учасників; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності учасників правовідносин.
Відповідно до частини одинадцятої статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Отже, позов не може бути забезпечений таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.
Так, як вже зазначалось, предметом спору, з яким позивач звернувся до суду у даній справі є вимога про визнання припиненими трудових відносини між ОСОБА_1 , АТ "Смоли" та ФДМУ на підставі ч. 1 ст. 38 КзпП України, а також зобов`язання державного реєстратора внести зміни до відомостей про юридичну особу АТ "Смоли" щодо ОСОБА_1 .
У той же час, в якості забезпечення такого позову позивач просить тимчасово зупинити повноваження виконувача обов`язків генерального директора АТ «Смоли» ОСОБА_1 , заборони здійснення ним права підпису будь-яких фінансових, господарських, звітних та кадрових документів від імені АТ «Смоли», а також заборонити органам державної реєстрації та державним реєстраторам вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань будь-які відомості щодо ОСОБА_1 виконувача обов`язків генерального директора АТ «Смоли», крім відомостей про припинення повноважень.
Тобто, позивач фактично просить вжити заходи забезпечення позову, які є фактично тотожними позовним вимогам, оскільки тимчасово зупинивши повноваження в.о. генерального директора АТ «Смоли» ОСОБА_1 , заборонивши йому підписувати документи товариства, а також заборонивши реєстраційним органам вносити будь-які зміни до ЄДР щодо ОСОБА_1 , крім відомостей про припинення його повноважень, фактично буде вирішено спір по суті на стадії забезпечення позову у супереч вимогам частини одинадцятої статті 137 ГПК України, що є неприпустимим.
Крім того, суд зазначає, що застосування господарськими судами заходів забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам здійснювати реєстраційні дії, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" не можуть вважатися співмірними із позовними вимогами заявленими у даній справі через заборону судом здійснювати будь-які реєстраційні дії. Постановляючи ухвалу про заборону відповідачу або третім особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.
Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.02.2022 у справі №911/3015/21.
Натомість, встановлення заборони реєстраційним органам вносити будь-які зміни до ЄДР щодо ОСОБА_1 , крім відомостей про припинення повноважень, матиме наслідком обмеження господарської діяльності товариства, спричинить необґрунтоване втручання у його діяльність та порушуватиме права товариства, що не відповідає меті вжиття судом заходів забезпечення позову.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у разі відмови у задоволенні такої заяви покладається на заявника.
На підставі викладеного, керуючись статтями 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дня її підписання та з цього дня може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів до суду апеляційної інстанції.
Суддя Котков О.В.