УХВАЛА
06 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 754/15548/17
провадження № 61-9719ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В. розглянув касаційну скаргу Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» на постанову Київського апеляційного суду від 22 червня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України», Національної поліції України про зміну підстав та формулювання звільнення, визнання наказів незаконними, виплату заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» (далі - ДУ «ЦОП НПУ»), Національної поліції України про зміну підстав та формулювання причин звільнення, визнання наказів незаконними, виплату заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, у якому просив суд:
- визнати незаконними та відмінити накази ДУ «ЦОП НПУ», а саме: наказ від 13 жовтня 2016 року № 349, наказ від 29 листопада 2016 року № 447, наказ від 30 листопада 2016 року № 219 о/с, про що здійснити відповідний запис в трудовій книжці, та звільнити його із займаної посади начальника ВТП ДУ «ЦОП НПУ» в Чернігівській області згідно із законодавством України, чинним до раніше поданої заяви;
- стягнути з відповідачів на користь позивача виплати за усіма належно поданими до ДУ «ЦОП НПУ» листками непрацездатності; грошову компенсацію за 13 днів невикористаної відпустки за період з 19 квітня 2016 року до 31 жовтня 2016 року; виплату вихідної допомоги та 50 000, 00 грн моральної шкоди.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконними та скасовано накази ДУ «ЦОП НПУ» від 13 жовтня 2016 року № 349, від 29 листопада 2016 року № 447, від 30 листопада 2016 року № 219 про накладення дисциплінарних стягнень на ОСОБА_1 , звільнивши його з посади начальника ВТП ДУ "Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України" в Чернігівській області, згідно поданої заяви від 28 жовтня 2016 року. Зобов`язано ДУ «ЦОП НПУ» здійснити нарахування та виплати за листками непрацездатності ОСОБА_1 . Стягнуто з ДУ «ЦОП НПУ» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 12 118,50 грн та моральну шкоду у розмірі 3 000,00 грн. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
Додатковим рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2018 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ДУ «ЦОП НПУ» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 704, 80 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 28 березня 2019 року апеляційну скаргу ДУ «ЦОП НПУ» залишено без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2018 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 11 грудня 2019 року касаційну скаргу ДУ «ЦОП НПУ» задоволено частково. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 березня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 16 вересня 2020 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про об`єднання справи № 754/15548/17 за позовом ОСОБА_1 до ДУ «ЦОП НПУ», Національної поліції України про зміну підстав та формулювання звільнення, визнання наказів незаконними, нарахування та виплати за листками непрацездатності вихідної допомоги та відшкодування моральної шкоди в одне провадження зі справою № 754/6215/19 за позовом ОСОБА_1 до ДУ «ЦОП НПУ», Національної поліції України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.
Відмовлено у прийнятті уточненої позовної вимоги в частині стягнення з ДУ «ЦОП НПУ», Національної поліції України середнього заробітку за час вимушеного прогул
Постановою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 16 вересня 2020 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції..
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 25 травня 2021 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 25 травня 2021 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору. Позов ОСОБА_1 до ДУ «ЦОП НПУ», Національної поліції України про зміну підстав та формулювання звільнення, визнання наказів незаконними, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, нарахування та виплати за листками непрацездатності, вихідної допомоги та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Визнано незаконним і скасовано наказ ДУ «ЦОП НПУ» № 349 від 13 жовтня 2016 року в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності із оголошенням догани за систематичне порушення трудової дисципліни відповідно до пункту 1 статті 147 КЗпП України. У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 вмовлено. Вирішено питання судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 26 листопада 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ДУ «ЦОП НПУ», Національної поліції України про зміну підстав та формулювання звільнення, визнання незаконними і скасування наказів від 29 листопада 2016 року № 447 та від 30 листопада 2016 року № 219 о/с, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, нарахування та виплати за листками непрацездатності, вихідної допомоги та відшкодування моральної шкоди скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Київського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позову в частині зобов`язання до ДУ «ЦОП НПУ» здійснити відповідний запис в трудовій книжці, здійснити нарахування та виплати за листками непрацездатності та стягнення з до ДУ «ЦОП НПУ» та Національної поліції України вихідної допомоги. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 25 травня 2021 року в зазначеній частині позовних вимог визнано нечинним та закрито провадження у справі. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 25 травня 2021 року в частині відмови в задоволенні позову про зміну формулювання причин звільнення, визнання незаконними і скасування наказів від 29 листопада 2016 року № 447 та від 30 листопада 2016 року № 219 о/с, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 25 травня 2021 року у вказаній частині позовних вимог скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Національної поліції України про відшкодування завданої моральної шкоди відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ДУ «ЦОП НПУ» про зміну формулювання причин звільнення, визнання незаконними і скасування наказів від 29 листопада 2016 року № 447 та від 30 листопада 2016 року № 219 о/с задоволено. Визнано накази від 29 листопада 2016 року № 447 та від 30 листопада 2016 року №219 о/с незаконними. Змінено зазначену в наказі ДУ «ЦОП НПУ» від 30 листопада 2016 року №219 о/с підставу звільнення ОСОБА_1 - начальника відділу відокремленого територіального підрозділу в Чернігівській області ( на правах відділу, м. Чернігів) з: «за прогул без поважних причин, пункту 4 статті 40 КЗпП України» на «за власним бажанням, частиною першою статті 38 КЗпП України». Стягнуто з ДУ «ЦОП НПУ» на користь ОСОБА_1 20 000,00 грн у відшкодування завданої моральної шкоди. В решті позову відмовити. Вирішено питання судових витрат.
20 липня 2026 року ДУ «ЦОП НПУ» звернуласядо Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 22 червня 2026 року.
Касаційна скарга підлягає поверненню з огляду на таке.
Пунктом 1 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Крім того, Верховний Суд роз`яснює, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України в касаційній скарзі зазначається норма (норми) права, щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України, особа, яка подає скаргу, має враховувати, що частина перша статті 411 ЦПК України в чинній редакції містить сім, а частина третя цієї статті - чотири, окремих пункти, в яких викладено підстави для скасування судового рішення. Отже, у разі посилання на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, як підставу касаційного оскарження, заявник повинен конкретизувати, які саме випадки, передбачені відповідними пунктами частин першої та/або третьої статті 411 ЦПК України, наявні, на його думку, для скасування судових рішень, та обґрунтувати свої доводи.
Таким чином, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна чітко визначити та обґрунтувати одну чи декілька (якщо вони не є взаємовиключними) підстав касаційного оскарження передбачених процесуальним законом.
Однак в касаційній скарзі ДУ «ЦОП НПУ» не зазначено підстав касаційного оскарження із визначенням передбаченої частиною другою статті 389 ЦПК України підстави.
Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі», «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та «Про судову практику розгляду цивільної справи у касаційному порядку» не є судовими рішеннями Верховного Суду/Верховного Суду України.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви (рішення ЄСПЛ в справах «Levages Prestations Services v. France» («Леваж Престасьон Сервісез проти Франції») від 23 жовтня 1996 року, «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» («Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії») від 19 грудня 1997 року).
Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК України); підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України); в окремих випадках непідтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України).
Враховуючи, що у касаційній скарзі не викладені передбачені чинним ЦПК України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку, скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
За загальним правилом повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до Верховного Суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
Керуючись пунктом 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» на постанову Київського апеляційного суду від 22 червня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України», Національної поліції України про зміну підстав та формулювання звільнення, визнання наказів незаконними, виплату заробітної плати та відшкодування моральної шкоди повернути заявникові.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ю. В. Черняк