УХВАЛА
06 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 285/5617/25
провадження № 61-9702ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Кілічава Тетяна Михайлівна, на рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 24 лютого 2026 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 18 червня 2026 року у цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, у якому просив:
- здійснити поділ спільно нажитого під час шлюбу майна, а саме: вантажного автомобіля Fiat Ducato, 2011 року випуску, квартири АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 0,0154 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані на АДРЕСА_2 ;
- стягнути з ОСОБА_2 в рахунок компенсації половини вартості реалізованого майна (автомобіля, квартири та земельної ділянки), а також доходів (прибутків) від зайняття ОСОБА_2 підприємницькою діяльністю, як спільно нажитого майна колишнього подружжя в сумі 1 374 769, 50 грн.
У грудні 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , в якому просила:
- поділити спільне сумісне майно подружжя: автомобіль Skoda Octavia, 2011 року випуску, та автомобіль Volkswagen LT 35, 1998 року випуску;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 ринкової вартості вказаних автомобілів, що становить 297 046, 94 грн.
Рішенням Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 24 лютого 2026 року у задоволені первісного позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. У порядку поділу майна подружжя стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 вартості автомобіля Volkswagen LT 35, 1998 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , у розмірі 103 590, 95 грн, а також судовий збір в розмірі 1 035,90 грн. У решті зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 18 червня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 24 лютого 2026 року залишено без змін.
20 липня 2026 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Кілічава Т. М., звернувся до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» із касаційною скаргою на рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 24 лютого 2026 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 18 червня 2026 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд скасувати оскаржувані судові рішенняу частині відмови у задоволені первісного позову та у частині часткового задоволення зустрічного позову, справу у цих частинах направити на новий розгляд до суду першої інстанції; у іншій частині оскаржувані судові рішення залишити без змін та вирішити питання судових витрат.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених законом порядку та розмірі.
За змістом касаційної скарги заявник порушує питання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, на обґрунтування зазначає, що він позбавлений можливості одноразової сплати судового збору за подання касаційної скарги в повному обсязі у зв`язку зі своїм майновим станом.
Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.
Особа, яка заявляє клопотання про відстрочення або розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати, зобов`язана одночасно надати докази, які підтверджують наявність обставин, якими обґрунтоване таке клопотання (частина п`ята статті 136 ЦПК України).
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями статті 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Передбачена статтею 8 Закону України «Про судовий збір» можливість звільнення/відстрочення сплати судового збору є правом суду, а не його обов'язком, і застосовується, як правило, у виключних випадках.
Оскільки заявником не надано жодних доказів та не наведено достатніх доводів, які б давали підстави для відстрочення сплати судового збору, у задоволенні клопотання необхідно відмовити.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Кілічава Т. М., оскаржує рішення суду першої та апеляційної інстанції частково, а саме в частині відмови у задоволені первісного позову та у частині часткового задоволення зустрічного позову.
У разі якщо в касаційному порядку оскаржується судове рішення, яке прийнято за наслідками розгляду первісного і зустрічного позовів, і заявник не згоден з таким рішенням у частині розгляду вимог за обома зазначеними позовами, судовий збір має сплачуватися ним так само з урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів.
За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Зважаючи на те, що первісну та зустрічну позовні заяви подано у 2025 році, судовий збір підлягає сплаті за ставками, встановленими законодавством України станом на 01 січня 2025 року.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року становив 3 028 грн.
Згідно з пунктами 2, 9 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.
За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Ставка судового збору за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 211,20 грн) і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн ? 5 = 15 140,00 грн) (редакція Закону України «Про судовий збір» на момент подання позовної заяви).
Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, яка подана юридичною особою ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина третя статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
Ураховуючи характер спору, розмір ставки судового збору за подання до суду касаційної скарги становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні первісної позовної заяви немайнового характеру (здійснити поділ спільно нажитого майна під час шлюбу,) - 1 937,92 грн (1 211,20 грн ?200% ? 0,8); та майнового характеру (стягнути в рахунок компенсації половини вартості реалізованого майна) -21 996,31 грн (1 374 769,50 грн ? 1% ?200% ? 0,8)
Ураховуючи характер спору, розмір ставки судового збору за подання до суду касаційної скарги становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні зустрічної позовної заяви майнового характеру (у частині часткового задоволення зустрічного позову, 1/2 вартості автомобіля) -1 937,92 грн (103 590,95 грн ? 1% =1 035,90 грн (але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 211,20 грн)) 1 211,20 грн? 200% ? 0,8)
Таким чином, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 25 872,15 грн. (21 996,31 грн + 1 937,92 грн + 1 937,92 грн)
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерському районі, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): [рахунок приховано], ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку: 207.
На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Неусунення недоліків касаційної скарги є підставою для її повернення.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Кілічава Тетяна Михайлівна, на рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 24 лютого 2026 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 18 червня 2026 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Роз`яснити, що у випадку, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ю. В. Черняк