КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
06 серпня 2026 року м. Київ № 320/30487/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Щавінський В.Р., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Координаційного центру з надання правничої допомоги, Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, Координаційного центру з надання правничої допомоги, Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, у якому просить:
- визнати незаконною і протиправною, такою, що суперечить вимогам пунктів 2, З, 15 статті 28 ЗУ "Про безоплатну правничу допомогу" та порушує положення пункту 17 статті 14 цього закону, а також вимоги статей 3, 19, 21, 22, 40, 55, 59 Конституції України, БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ виконуючої обов`язки Міністра юстиції України Сугак Людмили Петрівни, яка полягає у невчиненні вкрай необхідних організаційно-розпорядчих дій у сфері загального управління та функціонування надання безоплатної правничої допомоги, щодо припинення брутальних, незаконних і протиправних порушень конституційних прав людини і громадянина, внаслідок розгулу свавілля, безправ`я і беззаконня в окремих підрозділах Міністерства, зокрема в Координаційному центрі з надання правничої допомоги, та повністю ігнорування дев`яти звернень-заяв особисто і безпосередньо до неї, через недбалість та несумне сумлінне ставлення до свого службового обов`язку, жодне з питань допомоги так і не було вирішене, порушені права не були відновлені, що завдало суттєву шкоду здоров`ю, важкі нервові стреси, потрясіння і переживання та заподіяло тяжку, непоправну моральну шкоду суб`єкту надання безоплатної правничої допомоги ОСОБА_1 . Крім цього, привернути увагу В.О. Міністра юстиції України Сугак Л.П. до тієї обставини, що Мін`юст України, як Установа центральної державної влади не може і не повинна діяти поза Законом, над Законом, принижуючи і дискредитуючи юридично-правовий орган держави, яка прагне вступу до Європейської співдружності.
- визнати дії Координаційного Північного міжрегіонального центрів з надання безоплатної правничої допомоги незаконними і протиправними, такими, що кардинально, в корені порушують права і свободи людини і громадянина, як суб`єкта надання безоплатної правничої допомоги, встановлені положеннями статей 3, 14, ч. 1, 23, 24, 25, 28л1 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» та базовими засадами статей З, 19, 21,22, 55, 59 Конституції України і які полягають у свавільній відмові заміни адвоката, що триває вже більше трьох місяців, в довготривалому блокуванні надання адвокатів для здійснення правничої допомоги за двома іншими заявами: для вирішення публічно- правового спору у суді та щодо забезпечення ключовими критично важливими ліками згідно з відповідним законом, що спричинило важкі нервові стреси, потрясіння і переживання внаслідок чисельних безупинних спроб захиститися брутально порушених прав, заподіяли непоправну моральну шкоду.
- в якості часткової компенсації за завдану шкоду здоров`ю, внаслідок важких нервових стресів, потрясінь і переживань, заподіяну незаконними протиправними діями, тяжку, непоправну моральну шкоду, СТЯГНУТИ на користь ПОЗИВАЧА, ОСОБА_2 400 000 (чотириста тисяч) гривень, у тому числі: з Міністерства юстиції України - 200 000 (двісті тисяч) гривень; з Відповіді 2 - Координаційного центру з надання правничої допомоги - 200 000 (двісті тисяч) гривень. Зобов`язати Міністерство юстиції України, на підставі статті 1167 ЦК України, відшкодувати зазначену моральну шкоду 400 000 гривень за рахунок посадових службових осіб, які вчинили порушення прав людини і громадянина, встановлених відповідним законом, та скоїли незаконні, протиправні дії, порушивши конкретні правові норми Закону, і Конституції України.
- визнати протиправною бездіяльність Координаційного центру з надання правничої допомоги щодо невирішення питання про заміну адвоката та незабезпечення безперервності надання позивачу безоплатної вторинної правничої допомоги (стаття 24 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу»),
- зобов`язати Координаційний центр з надання правничої допомоги та Північний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги повторно розглянути заяви позивача про надання безоплатної вторинної правничої допомоги та про заміну адвоката (вх. № Т-1011/108 від 16.04.2026, вх. № Т-1184/108 від 30.04.2026, вх. № Т-15078 від 01.06.2026 та заяву від 18.06.2026) і вирішити питання про призначення (заміну) адвоката з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні.
- зобов`язати Координаційний центр з надання правничої допомоги розглянути питання про виключення адвоката ОСОБА_3 з Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу, у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 24 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».
- стягнути на користь позивача ОСОБА_1 моральну шкоду в загальній сумі 400 000 (чотириста тисяч) гривень, а саме: з Міністерства юстиції України - 200 000 (двісті тисяч) гривень; з Координаційного центру з надання правничої допомоги - 200 000 (двісті тисяч) гривень.
- стягнути з Відповідачів на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з підготовкою та поданням цієї позовної заяви, у розмірі 12000 (дванадцять тисяч) гривень, відповідно до статей 30 і 34 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».
Відповідно до вимог частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, а також чи відсутні інші підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що вона подана без додержання вимог статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку із чим підлягає залишенню без руху з огляду на таке.
Відповідно до вимог пунктів 4, 5, 9 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог, виклад обставин, якими позивач їх обґрунтовує, зміст позовних вимог щодо кожного із відповідачів, а також обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод або інтересів позивача.
Дослідивши позовну заяву, суд дійшов висновку, що вона не відповідає наведеним вимогам процесуального закону.
Так, із викладених у позовній заяві обставин вбачається, що позивач вважає протиправними окремі рішення, дії та бездіяльність Міністерства юстиції України, Координаційного центру з надання правничої допомоги та Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги. При цьому у мотивувальній частині позову наведено посилання на конкретні накази, листи та інші документи відповідачів, які, на думку позивача, порушують його права.
Разом з тим прохальна частина позову не узгоджується із наведеними обставинами.
Зокрема, позивач не конкретизував, які саме рішення, дії чи бездіяльність кожного із відповідачів є предметом судового оскарження, не зазначив реквізитів таких рішень у позовних вимогах та фактично просить суд надати оцінку діяльності відповідачів у цілому, використовуючи загальні формулювання щодо «протиправної бездіяльності», «незаконних дій», «блокування» тощо.
Крім того, окремі вимоги сформульовано щодо виконувача обов`язків Міністра юстиції України, тоді як відповідачем у справі визначено Міністерство юстиції України, а зазначена посадова особа не є учасником цієї справи.
Крім того, суд звертає увагу, що значна частина позовної заяви викладена із використанням оціночних суджень, зокрема щодо «розгулу свавілля», «безправ`я», «беззаконня», «брутальних порушень», «кардинального порушення прав», «важких нервових стресів», «непоправної моральної шкоди» тощо.
Водночас такі висловлювання не є викладом юридично значимих обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, та не можуть підміняти наведення конкретних фактів, що свідчать про порушення прав, свобод чи інтересів позивача оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю кожного із відповідачів. Позовна заява повинна містити виклад фактичних обставин справи та їх належне правове обґрунтування, а не загальну суб`єктивну оцінку діяльності суб`єктів владних повноважень.
Адміністративний суд здійснює перевірку законності конкретних рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у межах заявлених позовних вимог. Натомість наведення у позовній заяві загальних характеристик діяльності відповідачів без їх належної конкретизації не дає можливості суду визначити предмет спору та перевірити обґрунтованість заявлених вимог.
Суд також звертає увагу, що окремі прохання позивача не належать до передбачених статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України способів судового захисту, зокрема щодо «привернення уваги» посадової особи до певних обставин, а також містять оціночні судження, які не можуть бути предметом судового рішення.
Також прохальна частина позову містить дублювання позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, що не дає можливості однозначно встановити зміст заявлених вимог та межі судового розгляду.
Окрім цього, заявляючи вимогу про відшкодування моральної шкоди у розмірі 400 000 грн, позивач обмежився загальними посиланнями на погіршення стану здоров`я, нервові стреси та моральні переживання.
Водночас позовна заява не містить належного обґрунтування заявленого до стягнення розміру моральної шкоди, не наведено розрахунку саме такого розміру відшкодування, не зазначено, якими саме діями кожного з відповідачів заподіяно моральну шкоду, у чому полягає причинно-наслідковий зв`язок між діями (бездіяльністю) кожного із відповідачів та моральними стражданнями позивача, а також не наведено обґрунтування визначення різних сум відшкодування щодо кожного відповідача.
При цьому самі лише твердження про завдання моральної шкоди та зазначення бажаного до стягнення розміру не можуть вважатися належним обґрунтуванням відповідної позовної вимоги.
За таких обставин подана позовна заява не дає можливості суду визначити предмет спору, межі судового розгляду та перевірити належність обраного позивачем способу судового захисту.
Зазначені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, позивачу необхідно усунути зазначені недоліки шляхом подання уточненої позовної заяви, у якій:
- чітко визначити зміст позовних вимог щодо кожного відповідача окремо;
- конкретизувати, які саме рішення, дії чи бездіяльність кожного відповідача оскаржуються із зазначенням їх реквізитів;
- привести прохальну частину позову у відповідність до викладених у позовній заяві обставин;
- виключити вимоги, що не відповідають способам судового захисту, визначеним статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України, а також усунути дублювання позовних вимог;
- належним чином обґрунтувати вимогу про відшкодування моральної шкоди із зазначенням обставин, які, на думку позивача, свідчать про її заподіяння кожним із відповідачів, причинно-наслідкового зв`язку між оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю та заявленою шкодою, а також мотивів визначення заявленого до стягнення розміру.
Суд зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя. Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, сформульовану, зокрема, в рішеннях від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у пункті 55 справи «Креуз проти Польщі», що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти («Kreuz v. Poland» №28249/95).
Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, КАС України при цьому покладає обов`язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі. Позаяк, законодавством чітко встановлено наслідки невиконання таких вимог, а саме постановлення судом ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 161, 169, 171, 243, 248 КАС України, суддя -
ухвалив:
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Координаційного центру з надання правничої допомоги, Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди залишити без руху.
2. Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви
3. Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк позовну заяву буде повернуто відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4.Копію ухвали надіслати позивачу (його представнику).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Щавінський В.Р.