КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про повернення позовної заяви
06 серпня 2026 року м. Київ № 320/361/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Головенко О.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Вишгородської районної військової адміністрації, Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України, Міністерства у справах ветеранів України, Міністерства розвитку громад та територій України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Вишгородської районної військової адміністрації, Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України, Міністерства у справах ветеранів України, Міністерства розвитку громад та територій України та з урахуванням уточненої заяви просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Вишгородської районної військової адміністрації Київської області щодо неприйняття рішення по суті заяви про забезпечення житлом внутрішньо переміщеної особи - військовослужбовця;
зобов`язати Вишгородську районну військову адміністрацію Київської області розглянути заяву по суті та прийняти мотивоване рішення відповідно до вимог законодавства.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду даний позов було залишено без руху у зв`язку з його невідповіднфстю нормам КАС України та запропоновано усунути недоліки шляхом подачі до суду уточнену позовну заяву, в якій позивачу необхідно уточнити прохальну частину позову з урахуванням вказаних судом зауважень, а також докази сплати судового збору у розмірі 1937,92 грн або документ, який підтверджуює підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, належні та достатні докази на право подання позовної заяви та представлення інтересів за вказаним позовом від імені ОСОБА_2 .
На виконання вимог ухвали позивачем подано до суду уточнену позовну заяву де уточнила позовні вимоги, а також зазначила, що позов подається матір`ю позивача у зв`язку з тим, що позивач є безвісти зниклим військовослужбовцем та об`єктивно позбавлений можливості реалізувати право на судовий захист. Неможливість оформлення нотаріальної довіреності підтверджується статусом безвісти зниклого. Відповідно до принципу доступу до правосуддя, просила допустити представництво без оформлення довіреності.
Щодо судового збору, то зазначає, що спір має соціальний характер та пов`язаний із захистом житлових прав внутрішньо переміщеної особи військовослужбовця, який зник безвісти під час виконання обов`язків військової служби. Має пенсію 4 900,00 грн в місяц та проживає в гуртожитку, як внутрішньо переміщена особа. На підставі ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та ст. 133 КАС України просить звільнити її від сплати судового збору або відстрочити його сплату до ухвалення рішення у справі. Вказує, що судовий збір перевищує 5% річного доходу, а дохід (4 900,00 грн) є критично низьким для виживання.
Розглянувши позовну заяву, заяву про звільнення від сплати судового збору та подані додаткові пояснення, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню позивачу з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Таким чином, Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у ст. 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
З аналізу ст. 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим таттею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18.
Аналіз вказаної норми дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Одночасно, саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору.
Водночас згідно з позицією, сформованою в постанові Верховного Суду від 23.01.2019 № 215/3831/16-а (2-а/215/128/16), передбачено, що звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених ст. 133 КАС України та ст. 8 Закону України «Про судовий збір» є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а повноваження суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Тож, з наведеного вбачається, що саме суду надана прерогатива, на основі поданих стороною доказів, вирішувати питання про наявність або відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору. Застосування вказаної пільги щодо сплати судового збору є правом суду, яке застосовується у разі, якщо майновий стан сторони не дозволяє їй сплатити судовий збір своєчасно і в повному обсязі.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland»).
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення у справі «Kniat v. Poland», рішення у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).
Положення Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору чи звільнення від його сплати може бути, наприклад, довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків, відсутність нерухомого майна та транспортних засобів тощо.
Наведення доводів, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на особу, яка подає заяву або скаргу.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду висловленій в ухвалі від 18.03.2021 у справі № 824/1571/19-а, у постанові від 08.11.2023 у справі № 120/969/23.
Тому, судом вбачається, що клопотання про звільнення від сплати судового збору є необґрунтованим, оскільки встановити скрутний майновий стан сторони з наданих до суду документів неможливо.
Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Обов`язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов`язків, передбачених законами України.
Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №826/14300/17.
Враховуючи викладене, недоліки встановлені судом в ухвалі про залишення позову без руху усунуті позивачем частково у зв`язку з чим позовна заява підлягає поверненню.
Пунктом 1 ч. 4 ст. 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Згідно із ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст. 169, 171, 243, 248 КАС України, суд
у х в а л и в:
1.Позовну заяву ОСОБА_1 до Вишгородської районної військової адміністрації, Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України, Міністерства у справах ветеранів України, Міністерства розвитку громад та територій України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.
2.Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3.Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Головенко О.Д.