ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2026 р. Справа № 520/18130/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 по справі №520/18130/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області
про визнання протиправним та скасування наказу, поновити на посаді,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати накази Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі по тексту - ГУНП в Харківській області, відповідач):
№810 від 16.06.2025 в частині визнання в діях ОСОБА_1 дисциплінарних проступків, що виразилися в порушенні вимог пункту 1, 5, 8 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, частини третьої статті 91, частини першої статті 64 Закону України "Про Національну поліцію" та застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
№358 о/с від 23.06.2025 про звільнення ОСОБА_1 з органів Національної поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України;
- поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №1 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області;
- стягнути з ГУНП в Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 позов залишено без задоволення.
ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 у справі №520/18130/25 скасовано.
Ухвалено нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправними та скасовано накази ГУНП в Харківській області №810 від 16.06.2025 та №358 о/с від 23.06.2025.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №1 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області з 24.06.2025.
Позивач подав до апеляційного суду заяву, в якій просив ухвалити додаткове судове рішення та стягнути з ГУНП в Харківській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування заяви посилається на те, що під час розгляду справи апеляційним судом та прийняття рішення про поновлення на посаді, не вирішено позовні вимоги щодо стягнення з
ГУНП в Харківській області на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідач подав заперечення на заяву позивача, в яких зазначив, що у період, який передував звільненню, останній фактично не здійснював службову діяльність і не мав заробітку, який би підлягав компенсації, а визнання наказу про звільнення незаконним саме по собі не створює безумовного права на стягнення середнього заробітку, оскільки така виплата можлива лише за наявності факту вимушеного позбавлення особи можливості працювати та отримувати належне грошове забезпечення.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2026 витребувано у сторін докази та письмові пояснення у справі зокрема щодо розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позивач надав додаткові пояснення, в яких зазначив, що оскільки наказом відповідача №358 він звільнений з органів Національної поліції з 23.06.2025, розрахунок середнього заробітку слід здійснювати з урахуванням двох останніх місяців роботи - травня та червня 2025 року.
З урахуванням наведеного ним розрахунку та наданої довідки за формою ОК-5 вказує, що його середньоденний заробіток складає 1351,56 грн.
Просить врахувати, що позивач поновлений на посаді на виконання судового рішення наказом ГУНП в Харківській області №219 о/с від 10.04.2026 .
Відповідно, вважає, що період вимушеного прогулу складає з 23.06.2025 по 10.04.2026 (291 календарний день), а відтак сума середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу становить 393 303,96 грн. (291*1351,56 грн).
Відповідач на виконання вимог суду подав заяву, до якої, зокрема, додав довідку №1098 від 22.06.2026 про доходи ОСОБА_1 за останні два місяця перед звільненням (квітень та травень 2025)
Розгляд заяви про ухвалення додаткового судового рішення відповідно до ч.3 ст.252 КАС України призначено в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши заяву, заперечення на неї, докази по справі, дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з ч.2 ст.235 Кодексу законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України) при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудову функцію, що відповідає змісту ч.2 ст.235 КЗпП України, оскільки вимушеним прогулом у розумінні вказаної статті є період часу з дня звільнення працівника по день ухвалення рішення суду про поновлення його на роботі.
Поняття "грошове забезпечення" і "заробітна плата", які використано у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір щодо виплати грошового забезпечення поліцейському за час вимушеного прогулу охоплюється застосованим у ч. 2 ст. 233 КЗпП України визначенням "законодавство про оплату праці".
Колегія суддів зазначає, що ч.2 ст.235 КЗпП України, яка передбачає виплату середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.
Згідно з ч.2 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного суду від 24.10.2019 у справі № 821/1226/16, від 10.09.2020 у справі №806/1149/16, від 03.12.2020 у справі № 140/3179/19, день звільнення працівника є останнім робочим днем, який відповідним чином обліковується та оплачується на рівні звичайного робочого дня.
Тобто, день звільнення - це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем.
Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 20.05.2020 у справі №560/796/17, від 27.07.2023 у справі №260/136/20.
Судом встановлено, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2026 позивача поновлено на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №1 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області з 24.06.2025.
На виконання постанови суду, позивача поновлено на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції № 1 Чугуївського районного управління поліції ГУНП в Харківській області з 24.06.2025, наказом ГУНП в Харківській області від 10.04.2026 за №219о/с.
Отже, вимушеним прогулом є період з 24.06.2025 (наступний день за днем звільнення зі служби в поліції) по 30.03.2026 (день ухвалення судового рішення).
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 за №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за №669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських.
Відповідно до п.6 розділу III зазначеного Порядку поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.
Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
За змістом п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.
У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.
Відповідно до довідки ГУНП в Харківській області про доходи №1098 від 22.06.2026, складеної згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, судом встановлено, що середньоденна заробітна плата позивача за два останні місяці перед звільненням (квітень, травень 2025 року) складає 258,10 грн.
Загальна тривалість вимушеного прогулу позивача за період з 24.06.2025 по 30.03.2026 - 280 календарних дні, а тому сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу складає 280 х 258,10 = 72 268,00 грн.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 72 268,00 грн.
Колегія суддів не бере до уваги наведений позивачем розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки останній помилково здійснений позивачем з урахуванням травня та червня 2025 року, які не є двома останніми календарними місяцями роботи, що передували місяцю звільнення позивача.
Також вказаний розрахунок необґрунтовано здійснено позивачем з урахуванням довідки за формою ОК-5, яка використовується органами Пенсійного фонду для призначення пенсії відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за № 22-1.
Окрім того, позивачем обчислено середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23.06.2025 по 10.04.2026 (дата видання наказу про поновлення на посаді), що з урахуванням вже наведених вище висновків суду також є помилковим.
Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що заява позивача підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП в Харківській області на користь ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 24 червня 2025 року по 30 березня 2026 року в сумі 72 268,00 грн. Керуючись ст. ст. 132, 139, 252, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.
Прийняти додаткову постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області (ЄДРПОУ 40108599, вул. Жон Мироносиць, буд.13, м. Харків, 61002) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 24 червня 2025 року по 30 березня 2026 року в сумі 72 268,00 грн. (сімдесят дві тисячі двісті шістдесят вісім гривень 00 копійок).
В іншій частині у задоволенні заяви - відмовити.
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Русанова В.Б.
Судді Бегунц А.О. П`янова Я.В.