Дата документу 03.08.2026
Справа № 501/4312/25
2-др/501/28/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2026 року Чорноморський міський суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Пушкарського Д.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Карпової Ю.А.,
заявника - ОСОБА_1 ,
державного виконавця - Кашиної К.Ю.,
позивача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу,
ВСТАНОВИВ:
21.07.2026р. до суду звернувся ОСОБА_1 із заявою в якій просить суд ухвалити додаткове рішення у справі №501/4312/25 про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Чорноморського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000.0 грн.
Заяву мотивує тим, що 16.07.2026 р. Чорноморський міський суд Одеської області постановив ухвалу про задоволення його скарги на дії головного державного виконавця Чорноморського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кашиної К.Ю..
В скарзі він також просив суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чорноморського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на його користь витрати на правову допомогу однак суд не розглянув питання щодо судових витрат.
Державний виконавець Кашина К.Ю. надала заперечення в яких просила суд відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі .
Свої заперечення мотивує тим, що ОСОБА_1 на підтвердження понесених витрат надано копію договору про надання правничої допомоги від 19.05.2026 та акт виконаних робіт від 19.07.2026. Водночас докази фактичної сплати коштів (квитанції, платіжні доручення, банківські виписки тощо) до заяви не додано. Не подано детального опису робіт (наданих послуг), не зазначено обсяг виконаної роботи, кількість витраченого часу, складність окремих процесуальних дій та інші обставини.
Справу розглянуто у порядку судового контролю за виконанням судового рішення; предметом розгляду було оскарження дій державного виконавця, справа не відзначалася значною складністю, не потребувала проведення експертиз, допиту свідків чи значного обсягу процесуальних дій. Представником скаржника подано одну скаргу та додані до неї документи, а розгляд справи відбувся без участі сторін. За таких обставин сума 15 000 грн. є явно завищеною та не відповідає критеріям розумності, необхідності та співмірності судових витрат.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав заяву та просив її задовольнити.
Державний виконавець Кашина К.Ю. просила суд відмовити у задоволення заяви про стягнення витрат на правову допомогу.
Позивач ОСОБА_2 просив суд відмовити у задоволенні заяви.
Суд, дослідивши та перевіривши докази встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
20.05.2026р. до Чорноморського міського суду Одеської області звернувся ОСОБА_1 зі скаргою на дії головного державного виконавця Чорноморського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кашиної К.Ю., в якій просив:
- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Чорноморського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кашиної К.Ю. щодо визначення розміру заборгованості та нарахування заборгованості по аліментам у виконавчому провадженні №80795729;
- скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 11.05.2026 у виконавчому провадженні №80795729, складений головним державним виконавцем Чорноморського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кашиною К.Ю.;
- скасувати постанову головного державного виконавця Чорноморського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кашиної К.Ю. про арешт коштів боржника від 11.05.2026 у виконавчому провадженні №80795729;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чорноморського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України судові витрати у справі.
16.07.2026р. постановлена ухвала про задоволення скарги ОСОБА_1 , однак вказаною ухвалою не вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
П.3 ч.1 ст.270 ЦПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника (ст.. 452 ЦПК України).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У частинах четвертій - шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У пунктах 44, 47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено висновок, що "саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності".
На підтвердження витрат на правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 у зв`язку з розглядом його скарги надані: ордер від 19.05.2026р., договір про надання правової допомоги від 09.05.2026р., укладений між адвокатом Лісовською М.М. та ОСОБА_1 , акт приймання передачі виконаних послуг за договором про надання правової допомоги від 19.05.2026р. в п.2 якого зазначено, що вартість правової допомоги (адвоката (гонорар) становить 15000.0 грн.
П.4 ч.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
П.4.1 договору про надання правової допомоги від 19.05.2026р. визначено, що за послуги, що надаються адвокатом у відповідності із умовами даного Договору, Клієнт сплачує Адвокату гонорар у розмірі 15000,0 грн., що включає консультацію Клієнта, узгодження правової позиції, ознайомлення з документами та матеріалами виконавчого провадження, складання та подання скарги до суду, враховуючи виготовлення копій та доручення додатків, участь у судових засіданнях, враховуючи транспортні витрати тощо.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів ( ч. 1 ст. 89 ЦПК України ).
Враховуючи вищезазначене, розмір витрат скаржника на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності розміру, а отже є значно завищеним.
Так, суд не може в повній мірі погодитися з сумою витрат на правову допомогу, яку просить стягнути ОСОБА_1 ( 15 000 грн.), така сума є явно завищеною та не співмірною зі складністю справи, оскільки вказана категорія справи є досить поширеною та не потребує додаткової трати часу адвоката на вивчення практики, її узагальнення та формування позиції по справі.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката в розмір 15 000 грн. не є співрозмірним та не відповідає критеріям розумності та справедливості.
Ураховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з рахунок бюджетних асигнувань Чорноморського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,0 грн.
Керуючись ст.. 270, 452 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чорноморського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,0 грн.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складений 04.08.2026р.
Суддя Д.В.Пушкарський