Справа №759/4744/26 2-аз/760/16/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Сердюк Н.В. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі № 759/4744/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Солом`янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИЛА:
До Солом`янського районного суду міста Києва Святошинським районним судом міста Києва переданий на розгляд за підсудністю адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Солом`янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалою судді Солом`янського районного суду міста Києва від 05 червня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 прийняти до провадження Солом`янського районного суду міста Києва та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
17 липня 2026 року ОСОБА_1 до суду подано заяву про забезпечення позову в адміністративній справі № 759/4744/26. Заява обґрунтована тим, що заявником оскаржується постанова № R200000 від 16.11.2025 року, винесена т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , про притягнення його до адміністративної відповідальності та стягнення штрафу у розмірі 34 000,00 грн. У лютому 2026 року заявникові стало відомо про накладення державним виконавцем арешту на його розрахункові рахунки. Під час ознайомлення 20.02.2026 року з матеріалами виконавчого провадження № 80308203 з`ясувалося, що воно відкрите на підставі заяви відповідача за оскаржуваною постановою від 16.11.2025 року. Заявник наголошує на існуванні ризиків невжиття заходів забезпечення позову, оскільки відбувається примусове виконання спірного виконавчого документа, що створює очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення у справі, а відновлення порушених прав у майбутньому вимагатиме значних зусиль та витрат. Також заявник вказує, що недоліки щодо сплати судового збору, які стали підставою для повернення його попередньої заяви ухвалою суду від 05.06.2026 року, ним усунуто, а судовий збір сплачено у розмірі 665,60 грн. З урахуванням викладеного заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення вчинення виконавчих дій щодо виконання постанови № R200000 від 16.11.2025 року, винесеної т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , за якою відкрито виконавче провадження ВП № 80308203 від 20.02.2026 року державним виконавцем Солом`янського ВДВС у м. Києві КМУ МЮУ Туром Артемом Андрійовичем, до завершення розгляду даної справи судом та набрання рішенням суду законної сили.
Відповідно до частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Водночас, суддя Солом`янського районного суду міста Києва з 13 липня 2026 року по 31 липня 2026 року включно перебувала у щорічній основній відпустці, а відтак розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється не пізніше двох днів з дня виходу судді з відпустки.
Приписами частин 2 та 3 статті 154 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, необхідність у призначенні справи розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін також відсутня.
Відтак, розгляд поданої заяви про забезпечення позову проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
При вирішенні заяви позивача про забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою та другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом (постанова Верховного Суду від 20.03.2019 року в справі № 826/14951/18).
Відтак, у кожному випадку суд повинен надати оцінку характеру ймовірних наслідків оскаржуваного рішення (дій чи бездіяльності) відповідача і лише у виняткових випадках за клопотанням позивача чи з власної ініціативи постановити ухвалу про забезпечення позову.
Статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 01 червня 2022 року у справі №580/5656/21, від 28 лютого 2024 року у справі № 380/14241/23.
Таким чином, обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Водночас, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду у від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22).
Як убачається з матеріалів справи, 05 серпня 2026 року Солом`янським районним судом міста Києва ухвалено рішення по суті спору в адміністративній справі № 759/4744/26, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовлено.
Відповідно до мети та суті інституту забезпечення позову, тимчасова правова охорона прав та інтересів позивача надається саме на період розгляду справи до вирішення спору по суті та набрання рішенням суду законної сили.
Забезпечення позову є похідним від наявності відкритого провадження у справі, в межах якого здійснюється розгляд матеріально-правових вимог позивача. Прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позовних вимог свідчить про відсутність підстав для застосування заходів тимчасового захисту, оскільки після ухвалення рішення по суті спору забезпечення позову втрачає свій процесуальний сенс та не може бути застосоване.
З огляду на те, що на момент розгляду заяви про забезпечення позову судом у справі вже ухвалено рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, підстави для вжиття заходів забезпечення позову відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі № 759/4744/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Солом`янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляд справи було здійснено в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений та підписаний 05 серпня 2026 року.
Суддя Н.В. Сердюк