ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/5877/26 Справа № 233/6253/21 Суддя у 1-й інстанції - Петунін І. В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Городничої В.С.,
суддів: Петешенкової М.Ю., Макарова М.О.,
за участю секретаря судового засідання - Глущенко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Дніпра від 09 березня 2026 року у складі судді Петуніна І.В. про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Костянтинівський міський центр зайнятості, Костянтинівський відділ державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про поворот виконання заочного рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 04 січня 2023 року у цивільній справі № 233/6253/21 за позовною заявою Костянтинівського міського центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про відшкодування незаконно отриманої допомоги по безробіттю, -
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2026 року ОСОБА_1 в системі "Електронний суд" подав заяву про поворот виконання рішення, в обґрунтування якої вказав, що заочним рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 04 січня 2023 року з нього на користь Костянтинівського міського центру зайнятості була стягнута отримана допомога по безробіттю у сумі 15030,74 грн та судовий збір у сумі 2270,00 грн. На виконання вказаного рішення Костянтинівським ВДВС у Краматорському р-ні Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, 07 грудня 2023 року з нього стягнуто 17100,74 грн, виконавчий збір у сумі 1730,07 грн та витрати виконавчого провадження у сумі 240 грн.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року за апеляційною скаргою заявника, заочне рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 04 січня 2023 року було скасоване та ухвалено нове рішення у відмові у задоволенні позовних вимог.
Для захисту своїх прав, він спочатку звернувся до суду про стягнення на його користь відповідних грошових коштів з Краматорської філії Донецького обласного центру зайнятості, але згідно ухвали Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 31 липня 2025 року, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Краматорської філії Донецького обласного центру зайнятості та Костянтинівського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про стягнення грошових коштів було закрито, оскільки ним у якості відповідача була зазначена філія, а не юридична особа. Згідно постанови Дніпровського апеляційного суду від 20 січня 2026 року, його апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 31 липня 2025 року без змін. У цій постанові роз`яснено, що він зазначив неналежного відповідача, але не позбавлений права повторного звернення до суду до належного відповідача. Також, йому було роз`яснено, що дане спірне питання треба вирішувати виключно не через подачу позовної заяви, а через поворот виконання судового рішення. Враховуючи викладене, вважає, що строк ним пропущений з поважних причин та просить його поновити.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Дніпра від 09 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 , (боржник), заінтересовані особи: Костянтинівський міський центр зайнятості (стягувач), Костянтинівський відділ державної виконавчої служби у Краматорському р-ні Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про поворот виконання рішення, залишено без розгляду, з підстав пропуску ним строку, встановленого положеннями ст. 444 ЦПК України, та відсутністю підстав для його поновлення (а.с. 13).
Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 у березні 2026 року в системі "Електронний суд" подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить її скасувати, скаргу задовольнити повністю (а.с. 17,18). Мотивами апеляційної скарги зазначив свою активну поведінку в намірах звернення на адресу суду, за для захисту його порушених прав, чого судом першої інстанції враховано не було. Вважає, що пропуск ним встановленого строку відбувся з поважних причин.
Інші учасники справи своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористались та відзиву на апеляційну скаргу не подавали, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції вважав, що оскільки заява ОСОБА_1 про поворот виконання рішення подана після закінчення строку, встановленого ч. 10 ст. 444 ЦПК України та не було встановлено поважності пропуску цього строку, тому наявні підстави для застосування вимог ч. 2 ст. 126 ЦПК України.
Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду, зважаючи на наступне.
Згідно ч. 10 ст. 444 ЦПК України, заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи. Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року за апеляційною скаргою заявника заочне рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 04 січня 2023 року було скасоване та ухвалено нове рішення у відмові у задоволенні позовних вимог. Таким чином, строк для подачі заяви про поворот виконання рішення закінчився 21 жовтня 2025 року. Заяву про поворот виконання рішення подано 25 лютого 2026 року, тобто з пропуском строку, передбаченого ч. 10 ст. 444 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами (п. 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року, справа № 990/115/22).
Суд першої інстанції вважав, що вибраний інший спосіб захисту свого права та юридична необізнаність не є поважними причинами пропуску строку, а саме такими, що унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась із заявою, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
За змістом ч. 2 ст. 126 ЦПК України, документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Колегія суддів відкидає єдиний довод скаржника щодо вжиття ним заходів з приводу повернення коштів на свою користь після скасування судового рішення від 04 січня 2023 року, що він вважає поважними причинами пропуску строку, встановленого ч. 10 ст. 444 ЦПК України, оскільки такі підстави, в розумінні офіційного тлумачення поважності причин пропуску строку, якими визначено об`єктивні, непереборні обставини, що не залежать від волі людини та реально завадили їй вчасно вчинити певну дію (наприклад, подати позов до суду чи прийняти спадщину), не спростовують висновків суду першої інстанції, з якими погоджується і колегія суддів.
Колегія суддів відзначає, що, залишаючи заяву ОСОБА_1 без розгляду на підставі ст. 126, ч.4 ст. 444 ЦПК України, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що обраний заявником інший спосіб захисту його прав та юридична необізнаність не є такими поважними підставами для поновлення пропущеного ним строку для подання до суду заяви про поворот виконання судового рішення.
Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до обґрунтування вимог скарги по суті, такі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при розгляді даної справи, що призвело до постановлення помилкової ухвали, не знайшли своє підтвердження, а у суду першої інстанції було достатньо правових підстав для залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про поворот виконання судового рішення, з чим повністю погоджується і колегія суддів, а тому, на підставі ст. 375 ЦПК України, ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_2 - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 141, 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м.Дніпра від 09 березня 2026 року- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені "04" серпня 2026 року.
Повний текст постанови складено "06" серпня 2026 року..
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: М.Ю. Петешенкова
М.О. Макаров