ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/37946/25 Суддя (судді) першої інстанції: Скрипка І.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чуприни О.В., суддів Попової О.Г., Говоруна О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 01.08.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ради національної безпеки і оборони України про визнання протиправним і скасування рішення та відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
У липні 2025 року ОСОБА_1 (надалі по тексту також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Ради національної безпеки і оборони України (надалі по тексту також - відповідач, РНБО), в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення РНБО від 12.02.2025 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" (пункт 2 Додатку) в частині застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) проти ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт громадянина України: НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ); стягнути з відповідача на його користь 400 000,00 гривень у відшкодування моральної шкоди.
Позов обґрунтовано тим, що Указом Президента України від 12.02.2025 за №81/2025 введено в дію рішення РНБО від 12.02.2025 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", яким вирішено безстроково застосувати персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), зокрема, щодо ОСОБА_1 . Позивач наголошує на порушенні свої прав, свобод та інтересів, оскільки запроваджені рішенням РНБО обмежувальні заходи (санкції) стосовно нього є протиправними, так як оскаржене ним рішення є необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням процедури, без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а отже суперечить принципу законності та обґрунтованості рішень суб`єктів владних повноважень.
Позивач зазначає, що оскарженим рішенням РНБО передбачено застосування до нього окремих видів санкцій (обмежувальних заходів), застосування яких, за своєю суттю не може бути безстроковим, тобто в основі рішення, на його думку, є свавільне застосування закону, що очевидно не обумовлене інтересами суспільства. ОСОБА_1 підкреслює, що не вчиняв жодних дій, які могли б стати підставою для застосування до нього санкцій та наголошує, що намагався з`ясувати причини, за яких до нього їх застосовано, проте його звернення РНБО проігноровані.
ОСОБА_1 зауважує, що оскаржене рішення РНБО України є необґрунтованим та не містить конкретних підстав і мотивів застосування до нього відповідних обмежувальних заходів, а отже не відповідає вимогам статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (надалі по тексту також - КАС України). Посилаючись на те, що РНБО прийнято рішення за відсутності будь-яких юридичних і фактичних підстав і в ньому відсутні переконливі і зрозумілі мотиви, які б свідчили, що рішення суб`єкта владних повноважень не є свавільним, просив суд задовольнити позов.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.08.2025 адміністративну справу №320/37946/25 передано за підсудністю до Верховного Суду як суду першої інстанції.
Передаючи адміністративну справу №320/37946/25 за підсудністю, суд першої інстанції виходив з того, що предметом спору у цій справі є рішення Ради національної безпеки і оборони України, котре згідно частиною 3 статті 5 Закону України "Про санкції" від 14.08.2014 за №1644-VII вводиться в дію указом Президента України. В той же час у силу вимог частин 1 та 2 статті 266 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності чітко визначеного кола суб`єктів владних повноважень, до яких віднесено Президента України. Звідси суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав надавати оцінку обґрунтованості застосування санкцій та фактично вирішувати питання законності указу Президента України, яким введено в дію оскаржуваного рішення РНБО щодо застосування до позивача санкцій; оскарження останніх мало б здійснюватися у порядку, передбаченому частиною 4 статті 22 КАС України.
Не погоджуючись із ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.08.2025, ОСОБА_1 оскаржив її у апеляційному порядку, просив її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вказану позицію обґрунтовує наступним: виходячи зі змісту частини 4 статті 22 та частин 1 та 2 статті 266 Кодексу, Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності чітко визначеного кола суб`єктів владних повноважень, перелік яких не підлягає розширеному тлумаченню. Разом із тим, щодо місцевих адміністративні судів таких обмежень не встановлено, що свідчить про неможливість позивача звернутися за захистом свого права до Верховного Суду, оскільки розгляд ним адміністративних справ щодо оскарження рішень Ради національної безпеки і оборони України як судом першої інстанції не передбачений законом.
Рада національної безпеки і оборони України не скористалася правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2025 скасовано ухвалу суду першої інстанції та закрито провадження у справі.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.05.2026 постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2025 скасовано, а справу №320/37946/25 направлено до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2026 прийнято до провадження матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 01.08.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ради національної безпеки і оборони України про визнання протиправним і скасування рішення та відшкодування моральної шкоди та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Правила віднесення справ до адміністративної юрисдикції, визначені Главою 2 "Адміністративна юрисдикція" КАС України, положення якої розмежовують предметну, інстанційну та територіальну юрисдикцію різних адміністративних справ.
Умови диференціації юрисдикції судів визначені положеннями параграфу 2 "Інстанційна юрисдикція" Глави 2 "Адміністративна юрисдикція" КАС України, які визначають розмежування повноважень між адміністративними судами різних рівнів щодо розгляду справ у першій, апеляційній та касаційній інстанціях залежно від суб`єктного складу сторін, характеру публічно-правового спору та стадії судового процесу.
Колегія суддів зауважує, що інстанційна юрисдикція - це розмежування компетенції адміністративних судів різних рівнів щодо розгляду та вирішення адміністративних справ залежно від стадії судового провадження (перша, апеляційна чи касаційна інстанції). Тобто саме цей критерій визначає, який саме суд - місцевий, апеляційний чи Верховний - має розглядати справу на певній стадії та прийняти відповідне процесуальне рішення.
Дотримання судами принципу інстанційності в системі судоустрою під час вирішення процесуальних питань і ухвалення належним судом судового рішення у підсудній йому за інстанційною підсудністю справи, забезпечує дотримання, установленого законодавцем права оскарження такого рішення, за процедурою згідно з ієрархічною структурою системи судів та відповідно до їхніх повноважень.
Порушення цього правила свідчить про недотримання гарантій справедливого судочинства, оскільки розгляд справи неналежним судом є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на справедливий суд, наслідком чого є обов`язкове скасування судового рішення.
Частина 4 статті 22 КАС України визначає виключну підсудність Верховного Суду як суду першої інстанції.
Відповідно до цієї статті (в редакції, чинній на дату звернення позивача з позовом) Верховному Суду, як суду першої інстанції, підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Рахункової палати, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів призначення суддів Конституційного Суду України у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, а також Дорадчої групи експертів щодо оцінювання таких кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
Частина 1 статті 20 КАС України визначає перелік адміністративних справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним, а частина друга цієї статті визначає, що решта публічно-правових спорів підсудні окружним адміністративним судам.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 266 КАС України, яка визначає особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; 3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів;
Адміністративні справи, зазначені у пунктах 1-3 частини першої цієї статті, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п`яти суддів.
Отже, законодавцем встановлено вичерпний перелік суб`єктів владних повноважень, які можуть бути відповідачами у справах, які підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, і наведений перелік осіб є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Тож позовні вимоги до інших суб`єктів владних повноважень, фізичних та юридичних осіб Верховному Суду як суду першої інстанції не підсудні.
З огляду на вказане, з урахуванням вимог дотримання інстанційної та виключної підсудності, визначених статтями 22 та 266 КАС України, слід констатувати, що до підсудності Верховного Суду як суду першої інстанції не належать позовні вимоги, якщо вони заявлені до Ради національної безпеки і оборони України як до відповідача.
Подібні за змістом висновки викладені в постанові Верховного Суду від 05.12.2024 у справ №990/308/24, в ухвалі від 01.07.2025 у справі №990/285/25.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 1, 2 статті 308 КАС України).
Згідно частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала Київського окружного адміністративного суду від 01.08.2025 про передачу адміністративної справи №320/37946/25 за підсудністю до Верховного Суду як суду першої інстанції підлягає скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження.
Керуючись статтями 294, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 01.08.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ради національної безпеки і оборони України про визнання протиправним і скасування рішення та відшкодування моральної шкоди, - задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 01.08.2025 у справі №320/37946/25, - скасувати.
Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ради національної безпеки і оборони України про визнання протиправним і скасування рішення та відшкодування моральної шкоди направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя Чуприна О.В.
Суддя Попова О.Г.
Суддя Говорун О.В.