П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 600/856/25-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Брезіна Тетяна Миколаївна
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
06 серпня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Шидловського В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Координаційно-моніторингової митниці на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНО БУС" до Координаційно-моніторингової митниці про визнання протиправними та скасування рішень,
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю "МОНО БУС" звернулося до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Координаційно-моніторингової митниці, яким:
- визнати протиправним та скасувати прийняте Координаційно-моніторинговою митницею Державної митної служби України рішення про коригування митної вартості товарів №UA126000/2025/000003/2 від 11.02.2025 р.;
- визнати протиправним та скасувати прийняте Координаційно-моніторинговою митницею Державної митної служби України рішення про коригування митної вартості товарів №UA126000/2025/000004/2 від 11.02.2025 р.
В обґрунтування протиправності оскаржуваних рішень позивач зазначав, що ним було подано до митного оформлення митні декларації, якими було задекларовано для митного оформлення автобус марки VDL Bova MHD 122.410, номер кузова НОМЕР_1 , та автобус марки Bova FHD 127.365, номер кузова НОМЕР_2 . Однак, за результатами розгляду поданих митних декларацій та доданих до них документів, відповідачем протиправно винесено оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів. Вказані рішення позивач вважає протиправними, оскільки при здійсненні митного оформлення автобусів ним були надані всі необхідні документи, які підтверджували ціну транспортних засобів. Позивач зазначає на невідповідність вимоги митного органу надати документи про перехід права власності на автобус марки VDL Bova MHD 122.410, номер кузова НОМЕР_1 , до продавця «PILSKI BUS MARCIN STEJBACH» оскільки така вимога не відповідає та суперечить частині 2 статті 53 МК України, адже подані із декларацією документи достовірно підтверджували заявлену митну вартість вказаного транспортного засобу. Крім того, позивач вважає на необґрунтованість прийняття рішення про коригування митної вартості товарів з підстав невідповідності в договорі цивільно-правового характеру від 20.01.2025р., акті виконання робіт (послуг) №2 від 01.02.2025 номеру кузова транспортного засобу, який відрізняється від номеру зазначеного в митній декларації та супровідних документах наданих до митного оформлення. Позивач вказує, що технічна помилка, яка зазначена у договорі та акті виконаних робіт не спростовує надані митному органу докази на підтвердження відповідного товару та його вартості. Також позивач вказує на протиправність дій митного органу, в частині не прийняття платіжних документів за оцінюваний товар, оскільки разом із митними деклараціями були надані платіжні документи, в яких містяться дані особи платника/ініціатора (дані директора ТОВ «МоноБус» Беженаря Ю.М.), а також міститься запис, що документ підписано з використанням електронного підпису. Такших осіб".
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року позов задоволено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Вказує, що при аналізі поданих митному органу документів були виявлені неточності та розбіжності, що викликало у митного органу обґрунтовані сумніви щодо повноти та коректності інформації, зазначеної у документах та повноти всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Таким чином, у зв`язку із неподанням декларантом достовірних відомостей про визначення митної вартості товару, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 Митного кодексу України, митний орган обґрунтовано відмовив у митному оформленні товарів за заявленою декларантом вартістю. З огляду на наведене, відповідач вважає, що під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття оскаржуваних рішень він діяв у відповідності до вимог законодавства, не порушував прав та законних інтересів позивача, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 21.01.2025 року між позивачем як покупцем, та нерезидентом «Pilski Bus Marcin Stejbach» із реєстрацією в Республіці Польща, як продавцем, укладено зовнішньоекономічний контракт №1, згідно якого продавець продає, а покупець купує транспортні засоби в асортименті, найменування, кількість та ціна яких обумовлюється в інвойсах (рахунках - фактурах), які є невід`ємною частиною даного контракту. (а.с. 54-55).
На виконання вказаного контракту до митного контролю та митного оформлення позивачем було подано 10.02.2025 р. митну декларацію №25UA408040000879U9.
До вказаної митної декларації були додані товарно-супровідні документи на товар, а саме: зовнішньоекономічний контракт; інвойс під назвою «Faktura 4/01РВ2025» від 21.01.2025, згідно якого позивач придбав автобус марки VDL Bova MHD 122.410, номер кузова НОМЕР_1 , 2010 року випуску, вартістю 10000 Євро; платіжний документ №0410001 від 24.01.2025; сертифікат з перевезення (походження) товару ЕUR.1 №0094898; митну декларацію MRN25PL391010000Т6ЕВ0; контрольний талон №25UA408000902858U5; лист Товариства із поясненнями щодо витрат; «Faktura VAT numer 6/01/2025»; договір цивільно-правового характеру від 20.01.2025 р.; акт виконаних робіт №1 від 01.02.2025 р.; страховий поліс №338032317817. (а.с. 56-53).
На вимогу митного органу від 10.02.2025 р. про надання додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість задекларованого нами автобуса марки Bova МHD 122.410, номер кузова НОМЕР_1 по декларації №25UA408040000879U9, позивач надав лист із повідомленням про відсутність інших документів, що підтверджують заявлену митну вартість. (а.с. 64-65).
За результатами розгляду митної декларації №25UA408040000879U9 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA126000/2025/000003/2 від 11.02.2025 р. (а.с. 65-66).
21 січня 2025 року між позивачем як покупцем, та нерезидентом «Krystyna Jagodziсska Firma Handlowo-Usіugowa SKORPION „A"» із реєстрацією в Республіці Польща, як продавцем, укладено зовнішньоекономічний контракт №1, згідно предмету якого продавець продає, а покупець купує транспортні засоби в асортименті, найменування, кількість та ціна яких обумовлюється в інвойсах (рахунках - фактурах), які є невід`ємною частиною даного контракту. (а.с. 67-68).
На виконання вказаного контракту до митного контролю та митного оформлення позивачем було подано 10.02.2025 р. митну декларацію №25UA408040000880U1.
До вказаної митної декларації були додані товарно-супровідні документи на товар, а саме: зовнішньоекономічний контракт; інвойс під назвою «Faktura nr 20/2025» від 21.01.2025, згідно якого позивач придбав автобус марки Bova FHD 127.365, номер кузова НОМЕР_2 , 2007 року випуску, вартістю 14000 злотий; платіжний документ №0410001 від 23.01.2025; сертифікат з перевезення (походження) товару ЕUR.1 №0094898; митну декларацію MRN 25PL431020000BJ4B9; контрольний талон №25UA408000902856U7; лист Товариства із поясненнями щодо витрат; «Faktura VAT nr 30/0063»; «Faktura VAT numer 5/01/2025»; «DOWOD POTWIERDZENIA WPLATY» 2025-01-27; цивільно-правової угоди від 20.01.2025 та акту наданих послуг від 01.02.2025; страховий поліс №92[телефон приховано]. (а.с. 69-76)
На вимогу митного органу від 10.02.2025 р. про надання додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість задекларованого нами автобуса марки Bova FHD 127.365, номер кузова НОМЕР_2 по декларації №25UA408040000880U1, позивач надав лист із повідомленням про відсутність інших документів, що підтверджують заявлену митну вартість. (а.с. 77-78).
За результатами розгляду митної декларації №25UA408040000880U1 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA126000/2025/000004/2 від 11.02.2025 р. (а.с. 79).
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України).
Згідно зі ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За правилами статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно з ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до вимог ч.ч. 1 та 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до частин 1-3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з частинами 6 та 7 вказаної статті МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Положеннями частин другої та третьої статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).
За приписами ч. 8 ст. 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 07.05.2020 у справі № 826/10527/17.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України (ст. 53) заборонено, проте надання документів, які підтверджують митну вартість товарів, що визначені частиною другою статті 53 МК України, є обов`язком декларанта. До таких документів які підтверджують митну вартість товарів відносять зокрема такі документи як рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), банківські платіжні документи, або інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що стосуються оцінюваного товару та які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Відповідно до ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що позивач подав 10.02.2025 р. митні декларації №25UA408040000879U9 та №25UA408040000880U1.
До вказаних митних декларацій були додані товарно-супровідні документи на товар, а саме: зовнішньоекономічні контракти; інвойси; сертифікати з перевезення (походження) товару; митні декларації країни відправлення; контрольні талони; листи із поясненнями щодо витрат; цивільно-правові угоди з перевезення та акти наданих послуг; страхові поліси.
Крім того, судом з`ясовано, що 06.02.2025 року на підставі звернення позивача Чернівецьким НДЕКЦ МВС України складено висновки №26/7341/444 та №26/7341/443 експертного дослідження автобусів VDL Bova MHD 122.410, номер кузова НОМЕР_1 та Bova FHD 127.365, номер кузова НОМЕР_2 , якими визначено, що номер кузова та номер двигуна автобусів не змінювались.
Однак, відповідно до оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів митним органом визначено митну вартість за резервним методом та винесено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Відповідач зазначає, що підставами для коригування митної вартості товарів наступні обставини: платіжні документи від 23.01.2025 № (MUR) 4, від 23.01.2024 № (MUR)5 не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджують факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містять обов`язкових реквізитів платіжного документу визначених Постановою №216; документів про перехід права власності на автобус Bova МHD 122.410, номер кузова НОМЕР_1 від власника Amstelveense Taxictntrale Van Dommelen B.V. до PILSKI BUS MARCIN STEJBACH не надано; для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару (Bova FHD 127.365, номер кузова НОМЕР_2 ) декларантом надано довідку про транспортні витрати від 10.02.2025 б/н, яка не містить всіх відомостей понесених покупцем; у договорі цивільно-правового характеру від 20.01.2025 р. не вірно зазначено ідентифікаційний код транспортного засобу Bova FHD 127.365, номер кузова НОМЕР_2 .
Приймаючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів митний орган виходив із того, що подані позивачем документи, які підтверджують митну вартість, документально не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості зауважень митного органу до змісту та комплектності поданих позивачем разом із митними деклараціями документами, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 4 т. 9, ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.
Однак у ході судового розгляду справи відповідачем не доведено суду, що виявлені ним у поданих декларантом документах розбіжності дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, що не відповідає приписам ч. 3 ст. 53 МК України.
Поряд з цим, згідно обставин справи, декларантом вартість товару була визначена відповідно до основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Судом з`ясовано, що на виконання вимог статті 53 МК України, позивачем на підтвердження заявленої митної вартості обох автобусів митному органу було надано електронні митні декларації, із розрахунками числових значень складових митної вартості та сплачених митних платежів, рахунки-фактури зі всіма ідентифікаційними даними продавця, покупця (позивача), автобусів та їх ціни продажу, квитанції (банківські платіжні документи) про сплату на банківські рахунки продавців вартості автобусів, зазначених в рахунках-фактурах (інвойсах), листи від 10.02.2025 щодо автобусів із додатками, якими підтверджено понесені позивачем витрати на отримання реєстраційного номеру, на брокерські послуги за експортне митне оформлення автобусів в країні відправлення (Польщі) та доставку автобусів до митного кордону України.
Крім того, позивач для підтвердження заявленої митної вартості обох автобусів надав митному органу митні декларації країни відправлення, в яких зазначені ідентифікаційні дані позивача як покупця, продавців та автобусів із цінами, які задекларовані продавцями після їх продажу для експорту за межі Євросоюзу.
Аналіз поданих позивачем документів заявлена позивачем митна вартість автобусів підтверджена належними документами відповідно до ч. 2 та ч.3 ст. 53 МК України.
Щодо доводів відповідача про те, що платіжні документи від 23.01.2025 № (MUR) 4, від 23.01.2024 № (MUR)5 не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджують факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містять обов`язкових реквізитів платіжного документу визначених Постановою №216, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пп. 13 п. 14 Розділу ІІ постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах» 28.07.2008 № 216 (далі - Постанова №216) підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації, який створений за результатом процедури посиленої автентифікації платника відповідно до вимог Положення про автентифікацію та застосування посиленої автентифікації на платіжному ринку, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 травня 2023 року № 58 (зі змінами).
Судом встановлено, що із наданого разом із декларацією № 25UA408040000879U9 платіжного документу від 23.01.2025 на суму 10000 євро в пункті №72 містяться дані особи платника/ініціатора, а саме вказані дані директора ТОВ «МоноБус» Беженаря Ю.М. та міститься запис, що документ підписано з використанням електронного підпису. Разом із декларацією №25UA408040000880U1 позивачем надано платіжний документ від 23.01.2025 (в графі 18 Рішення під кодом 3001 із назвою (MUR)4) на суму 14000 польських злотих, в пункті №72 якого містяться дані особи платника/ініціатора, а саме вказані дані директора ТОВ «МоноБус» Беженаря Ю.М. та міститься запис, що документ підписано з використанням електронного підпису. Тобто дані платіжні документи містять обов`язковий реквізит відповідно до підпункту 13 пункту 14 Постанови №216. Інших відомостей про невідповідність платіжного документу Постанові №216 відповідачем не вказано.
Щодо доводів відповідача про відсутність документів про перехід права власності на автобус Bova МHD 122.410, номер кузова НОМЕР_1 від власника Amstelveense Taxictntrale Van Dommelen B.V. до PILSKI BUS MARCIN STEJBACH суд звертає увагу, що свідоцтво про реєстрацію автобусу в розумінні норм Митного кодексу України не є документом, що підтверджує митну вартість автобусу. Також вказаним документом жодним чином не визначається митна вартість автобусу, яка була задекларована позивачем. Крім цього, разом із декларацією позивачем митному органу із реєстраційним документом наданий документ під номером « 689381763», який вказує на зняття автобусу з реєстраційного обліку. Також наданий митному органу зовнішньоекономічний контракт, в рамках дії якого проданий автобус не містить даних про взаємозв`язок між його сторонами із третьою особою, в т.ч. компанією «Amstelveense Taxictntrale Van Dommelen B.V.», про яку йдеться у реєстраційному документі на транспортний засіб.
Колегія суддів наголошує, що ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України визначає чіткі підстави витребування додаткових документів, окрім тих, що зазначені в ч. 2 цієї статті, зокрема якщо надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. З вказаного випливає, що ненадання документу про перехід права власності на автобус Bova МHD 122.410, номер кузова НОМЕР_1 до продавця польської компанії «PILSKI BUS MARCIN STEJBACH» не могло бути підставою як для витребування додаткових документів, визначених ч.3 ст.53 МК України, так і для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості автобусу.
Щодо витрат на транспортування автобусу Bova FHD 127.365, номер кузова НОМЕР_2 , судом з`ясовано, що понесені вказані витрати підтверджуються цивільно-правової угоди від 20.01.2025 та акту наданих послуг від 01.02.2025, відповідно до яких винагорода на транспортування особи ОСОБА_1 розмір якої становить 5000 гривень. При цьому, у договорі від 20.01.2025, укладеному із особою, яка по довіреності ввозила автобус на митну територію України вказано номер кузова « НОМЕР_3 » замість вірного « НОМЕР_2 ». Судом встановлено, що дійсно у цивільно-правовій угоді від 20.01.2025 та акті наданих послуг від 01.02.2025 допущено описку (помилку) у зазначені номеру кузова автобусу Bova FHD. Поряд із цим, митний орган в оскаржуваному рішенні жодним чином не навів обґрунтування чим пов`язана вказана «помилка» в номері кузова автобусу в договорі цивільно-правового характеру із заявленою митною вартістю транспортного засобу, як ця «помилка» вплинула на правильність її визначення/розрахунку, зважаючи на те, що документ із незначною помилкою подавався в сукупності з іншими документами, що стосувались одного і того ж автобусу, іншого автобусу із помилковим номером кузова («XL9AA38R33003298») позивачем чи будь-якою іншою особою на митну територію України не ввозилось, що давало б підставу митному органу не приймати договір від 20.01.2025 на підтвердження понесених позивачем витрат на доставку автобусу. Також звертаю увагу суду на те, що опечатка в частині номера кузова автобусу 2 в договорі від 20.01.2025 не можна вважати розбіжністю, що впливає на правильність визначення митної вартості автобусу, не є підробкою, оскільки лист позивача від 10.02.2025 про понесені витрати на доставку автобусу та митна декларація №25UA408040000880U1 містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості автобусу, в т.ч. й відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за транспортування автобусу.
Відтак суд вважає, що у поданих до митного оформлення товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.
Водночас, митним органом як суб`єктом владних повноважень, не надано суду обґрунтованих доводів й, відповідно, не доведено наявності правових підстав для обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей на підтвердження правильності визначення ним митної вартості товару за ціною договору.
Враховуючи викладене у своїй сукупності, суд погоджується з твердженням позивача про подання ним разом з митними деклараціями до митного органу усіх належних документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, та, відповідно, про безпідставність висновку відповідача про те, що надані позивачем документи містять розбіжності і не підтверджують заявлену за ціною договору митну вартість товару. Указане свідчить про безпідставність та незаконність оскаржуваних рішень митниці про коригування митної вартості.
Відповідно до позиції Верховного Суд, зокрема, у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17 Верховний Суд наголошує і вказує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс).
Відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, не навів аргументовані та конкретні доводи щодо наявності у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність конкретних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Слід зазначити, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №815/329/17 та постанові від 12 березня 2019 року у справі №803/3649/15.
З вказаних підстав суд вважає безпідставними доводи митного органу в оскаржуваних рішеннях про неможливість здійснити перевірку числових значень митої вартості товару.
У постанові від 05.03.2019 року у справі №815/5791/17 Верховний Суд наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (аналогічна позиція Верховного Суду закріплена і у постанові від 05.03.2019 р. у справі №813/1532/17, постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-А).
Колегія суддівд звертає увагу, що надання декларантом документів, які були достатніми для визначення митної вартості товару за основний методом та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість транспортних засобів, вказує на протиправність рішень відповідача.
Апеляційний суд зауважує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю.
Переглядаючи правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення, щодо витрат на правову допомогу, то колегія суддів зазначає таке.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження сум понесених витрат на правничу допомогу в сумі 30000 грн позивачем надано суду: договір про надання правової допомоги від 12.02.2025 р.; акт прийому-передачі наданих послуг від 24.02.2025 р.; платіжну інструкцію про сплату за послуги правничої допомоги 30000 гривень.
Отже, матеріали справи містять достатні докази щодо понесених позивачем витрат на правову допомогу.
Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що матеріалами справи підтверджено понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 4000 грн, які співмірні із складністю справи; узгодженою судовою практикою з приводу спірних правовідносинах; виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); необхідним часом, які витрачає адвокат на виконання відповідних робіт (надання послуг) у спірних правовідносинах; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, а саме в сумі 4000 гривень.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Координаційно-моніторингової митниці залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Сапальова Т.В. Шидловський В.Б.