УХВАЛА
06 серпня 2026 року
м. Київ
справа №380/7238/26
адміністративне провадження № К/990/34805/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2026 року у справі № 380/7238/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій,
установив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просила:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови в нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 15 лютого 2017 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення («базового» місяця);
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 15 лютого 2017 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення («базового» місяця), та здійснити виплату відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, індексації грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року без застосування березня 2018 року як місяця підвищення доходу і індексації-різниці в розмірі 4026,70 гривні, з урахуванням виплачених сум;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, із застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу і індексації-різниці в розмірі 4026,70 гривні, з урахуванням виплачених сум.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 28 травня 2026 року позов задовольнив.
Не погодившись із зазначеним рішенням, Військова частина НОМЕР_1 подала до Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.
Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03 липня 2026 року залишив апеляційну скаргу без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки до неї було додано документ про сплату судового збору в розмірі, меншому від установленого законом, а також не було додано доказів надсилання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами іншому учаснику справи. Восьмий апеляційний адміністративний суд надав скаржникові десятиденний строк з дня отримання її копії для усунення зазначеного недоліку шляхом подання документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі та доказів надсилання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами іншому учаснику справи.
13 липня 2026 року військова частина НОМЕР_1 звернулася до Восьмого апеляційного адміністративного суду із заявою про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, посилаючись на те, що не є розпорядником бюджетних коштів, отримує фінансування за кошторисами та вжила заходів для сплати судового збору, однак процедура виділення коштів потребує додаткового часу.
Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15 липня 2026 року заяву про продовження процесуального строку задовольнив частково та продовжив строк для усунення недоліків апеляційної скарги на п`ять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
20 липня 2026 року військова частина НОМЕР_1 повторно звернулася до суду апеляційної інстанції із заявою про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, мотивуючи її несвоєчасним фінансуванням, недостатністю коштів для сплати судового збору та обмеженням фінансування у зв`язку із запровадженням воєнного стану.
У зв`язку з тим, що після продовження процесуального строку недоліки апеляційної скарги не були усунуті, Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23 липня 2026 року відмовив у задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги та повернув апеляційну скаргу апелянту на підставі частини другої статті 298 та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Не погодившись з ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2026 року, військова частина НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Суд зазначає таке.
Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.
КАС України також визначає принципи здійснення адміністративного судочинства, одним із яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду (стаття 13 цього Кодексу). Такий принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень.
Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Разом із тим, наявність у особи права на оскарження відповідних ухвал суду апеляційної інстанції не звільняє її від обов`язку дотримуватися встановлених процесуальним законом вимог щодо форми, змісту та порядку подання апеляційної скарги. Реалізація права на апеляційне оскарження кореспондує з обов`язком апелянта діяти відповідно до вимог процесуального законодавства, зокрема в частині належного оформлення апеляційної скарги та додання до неї всіх передбачених законом документів.
Вимоги до форми та змісту апеляційної скарги встановлено у статті 296 КАС України.
Відповідно до пунктів 1 та 2 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору та копії апеляційної скарги та доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
За правилами частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
За обставинами цієї справи військова частина НОМЕР_1 , звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, додала до неї документ про сплату судового збору у розмірі, меншому від установленого законом, та не надала доказів надсилання копії апеляційної скарги з доданими до неї матеріалами іншому учаснику справи, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог процесуального закону, обґрунтовано залишив апеляційну скаргу без руху, надавши скаржникові строк для усунення зазначених недоліків.
За заявою військової частини НОМЕР_1 суд апеляційної інстанції ухвалою від 15 липня 2026 року продовжив строк для усунення недоліків апеляційної скарги на п`ять днів. Проте у продовжений строк вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху виконані не були. Подана згодом повторна заява про продовження процесуального строку була обґрунтовано залишена без задоволення, оскільки скаржник не навів належних підстав, які б свідчили про можливість усунення недоліків у разі подальшого продовження строку.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ні у первісно наданий, ні у продовжений строк недоліки апеляційної скарги не були усунуті, а вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не виконані.
У зв`язку з цим ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2026 року після відмови у задоволенні повторної заяви про продовження процесуального строку апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала, на підставі положень статей 169, 296, 298 КАС України. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, оскільки він ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права та відповідає встановленим у справі обставинам. Апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що скаржник не усунув недоліків апеляційної скарги у наданий та продовжений судом строк, а також не навів належних підстав для його повторного продовження, у зв`язку з чим були наявні передбачені статтями 169 та 298 КАС України процесуальні підстави для повернення апеляційної скарги. Таке процесуальне рішення відповідає принципам адміністративного судочинства та обов`язку учасників справи добросовісно користуватися процесуальними правами і виконувати процесуальні обов`язки.
У статті 8 КАС України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, відповідно до якого, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Стаття 44 КАС України передбачає обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
Відповідно до пунктів 6, 7 частини п`ятої цієї статті учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
Отже, виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, зокрема щодо подання документа про сплату судового збору, є процесуальним обов`язком особи, яка подала апеляційну скаргу. Невиконання цього обов`язку у встановлений судом строк є підставою для застосування наслідків, передбачених статтями 169 та 298 КАС України.
Водночас реалізація права на звернення до суду та на оскарження судових рішень здійснюється в порядку і на умовах, визначених процесуальним законом. Встановлення законодавцем вимог щодо форми, змісту та порядку подання процесуальних документів, а також наслідків їх недодержання спрямоване на забезпечення належної організації судового провадження, дотримання принципів юридичної визначеності, рівності учасників процесу та ефективності судочинства.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати допустимим обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не повинні звужувати саму суть права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету та бути пропорційними поставленій меті (mutatis mutandis пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»; пункт 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»).
У тексті касаційної скарги заявник не заперечує, що на виконання ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2026 року ним не було усунуто недоліків апеляційної скарги у наданий та продовжений судом строк, а саме не доплачено суму судового збору, необхідну для усунення встановленого недоліку та не подано доказів надсилання копії апеляційної скарги з доданими до неї матеріалами іншому учаснику справи. Водночас заявник зазначає, що звертався до суду із заявами про продовження процесуального строку, посилаючись на несвоєчасне бюджетне фінансування, відсутність коштів для сплати судового збору та вжиття заходів для їх отримання, однак після часткового задоволення першої заяви вимоги ухвали суду апеляційної інстанції у продовжений строк виконані не були.
Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди заявника з оцінкою судом апеляційної інстанції обставин, пов`язаних із можливістю продовження процесуального строку, однак не спростовують встановленого судом факту неусунення недоліків апеляційної скарги у наданий та продовжений строк. Посилання заявника на особливості бюджетного фінансування військової частини та запровадження воєнного стану не свідчать про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а тому не викликають розумних сумнівів щодо правильності їх застосування чи тлумачення.
Суд наголошує, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, установленому законом.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на оскарження відповідачем ухвали про повернення апеляційної скарги та з урахуванням положень статті 333 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України,
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2026 року у справі № 380/7238/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. В. Дашутін
Судді А. Г. Загороднюк
В. М. Соколов