"06" серпня 2026 р. Справа № 363/1683/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ЗАОЧНЕ
06 серпня 2026 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області в складі: головуючої судді Дьоміної О.П., за участі секретаря Підопригори Х.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгорода, за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, в якому просила розірвати шлюб, зареєстрований між позивачем та відповідачкою 03.08.2017 року в Турецькій Республіці, посилаючись на те, що спільне життя у них не склалося через відсутність взаєморозуміння між ними, розходження поглядів на сімейні обов`язки з ведення спільного господарства. Позивач звертає увагу суду на те, що збереження шлюбу можливе лише на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, однак такі відносини між ними давно минули, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Позивач з відповідачкою сімейних відносин та стосунків не підтримує вже понад три роки. На думку позивача, строк для примирення не вплине на їх взаємовідносини.
Ухвалою судді Вишгородського районного суду Київської області від 12.05.2026 року відкрито провадження по зазначеній цивільній справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України - особа, яка бере участь у справі має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, представник позивача надала суду заяву, в якій просила провести судовий розгляд без неї та позивача, позов підтримала та просила задовольнити.
Відповідачка у судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки до суду не повідомила, в зв`язку з чим, зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного:
Як встановлено у судовому засіданні, сторони одружені з 03.08.2017 року у Турецькій Республіці, що підтверджується Витягом з актового запису про шлюб за №9 (Форма Б), виданим 12.03.2026 року Управлінням у справах населення Караташ, який засвідчено начальником районного управління у справах населення Фатіх Софуоглу, легалізований в Україні, шляхом апостилювання, переклад тексту якого з турецької на українську мову здійснено перекладачем ОСОБА_4 (посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазур О.Ю., зареєстровано в реєстрі за №431, №432).
Так, частиною 1 ст. 3 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ч. 1 ст. 497 ЦПК України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один зі своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, зокрема, визначає підсудність судам України справ з іноземним елементом.
Відповідно ст. 73 Закону України «Про міжнародне приватне право» - іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 2 ст. 496 ЦПК України - іноземні особи мають процесуальні права та обов`язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, за винятками, встановленими Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
З матеріалів справи вбачається, що позивач у справі, є громадянином іноземної держави, а саме Турецької Республіки, що підтверджується копією паспорта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія та номер паспорта НОМЕР_1 .
Відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України та має зареєстроване місце проживання як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Відповіддю за №2691345 від 04.05.2026 року.
У відповідності до ч. 1 ст. 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» - підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися.
На час звернення з цією заявою між Україною та Турецькою Республікою укладена та діє Угода про правову допомогу та співробітництво в цивільних справах, яку ратифіковано Законом за №2605-ІІІ від 05.07.2001 року, дата набуття чинності: 02.05.2004 рік.
Відповідно до ст. 23 зазначеної угоди, визначено юрисдикцію судів у справах про розірвання шлюбу, а саме (п.2), якщо на момент подання заяви про розірвання шлюбу та роздільне проживання один з подружжя є громадянином однієї Договірної Сторони, а другий - другої Договірної Сторони і один з них проживає на території однієї Договірної Сторони, тоді компетентні установи обох Договірних Сторін мають юрисдикцію розглядати справу. У цьому випадку вони застосовують законодавство своєї держави.
Статтею 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Згідно ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Відповідно до ст. 3 СК України - сім`я є первинним та основним осередком суспільства, яка створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Частина 1 ст. 21 СК України зазначає, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається, передбачено ч. 1 ст. 24 СК України.
Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, що досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 СК України - шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Частина 3 ст. 105 СК України зазначає, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.
Так, ч. 1 ст. 110 СК України передбачено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Частина 2 ст. 112 СК України зазначає, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено,
що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Згідно ч. 2 ст. 114 СК України - у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Частиною 3 ст. 115 СК України передбачено, що документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, що набрало законної сили.
Вирішуючи питання про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і може бути припинений внаслідок його розірвання.
Загальна декларація прав людини у ч. 2 ст. 16 містить положення, за яким шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються, а за ст. 23 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, жоден шлюб не може бути укладений без вільної і цілковитої згоди тих, що одружуються. За аналогією можливо зробити висновок, що й подальше існування сім`ї як добровільного союзу у разі відсутності добровільної згоди чоловіка чи жінки на такий союз сім`ю шлюб, не може мати місце, а також, приймаючи бажання й право одного з них розірвати шлюб не може бути незаконно порушене, або одного з подружжя не можливо насильно, без його волі змусити перебувати у таких зареєстрованих як шлюб відносинах.
Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії реєстрації шлюбу. Добровільність шлюбу, тобто наявність вільної згоди, - це його довічна риса. Саме добровільністю шлюбу зумовлена можливість його розірвання.
Судом встановлено, що у сторін відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на сімейне життя та обов`язки, відсутнє взаєморозуміння. Таким чином, суд вважає встановленим, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і, що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а тому шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.
При таких обставинах, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають.
Керуючись ст.10,12,13,18,81,211,247,258,259,273,274-279,280-282,496,497 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 03.08.2017 року районним Управлінням у справах населення Караташ/Адана Турецька Республіка, який засвідчено начальником районного Управління у справах населення Фатіх Софуоглу між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянином Турецької Республіки та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянкою України, що підтверджується витягом з актового запису про шлюб від 12.03.2026 року за №9 - розірвати.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вишгородського районного суду Київської області.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Турецької Республіки, серія та номер посвідчення особи: НОМЕР_1 , номер посвідчення особи - НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 )
Головуюча суддя: Олена ДЬОМІНА