Провадження № 2-зз/712/14/26
Справа № 712/10574/25
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 серпня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді - ПИРОЖЕНКО С.А.
при секретарі - ШЕВЧЕНКО О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за заявою адвоката ГАРМАШ Нелі Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову,
В С Т А Н О В И В:
Адвокат Гармаш Н.М. звернулася до суду в інтересах ОСОБА_2 із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, посилаючись на те, що у провадженні Соснівського райнарсуду м. Черкаси перебувала цивільна справа №2-741/89 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним.
В межах розгляду даної цивільної справи 05.12.1988 року Соснівським райнарсудом м. Черкаси відповідно до норм ст. 149, 152 ЦПК УРСР була винесена ухвала про накладення арешту на домоволодіння АДРЕСА_1 . Рішенням Соснівського райнарсуду м. Черкаси від 17 березня 1989 року в задоволенні позову було відмовлено. Однак в зазначеним вище рішенням не було вирішено питання скасування заходів забезпечення позову.
Ухвалою Черкаського обласного суду від 17 травня 1989 року рішення суду від 17 березня 1989 року залишено без змін.
27 березня 1990 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування частини будинку з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , яка належала зазначеним вище особам на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Першою Черкаською державною нотаріальною конторою 09.12.1988 року по р. № 2-7940.
При цьому Продавці у вказаному договорі «свідчили, що згадана частина будинку до цього часу нікому не продана, не подарована, не заставлена, в спорі і під забороною не перебуває.» З 1990 року Заявник є власником частини домоволодіння АДРЕСА_1 , при цьому частина домоволодіння належала батьку Заявника - ОСОБА_3 до моменту його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заявник є сином та єдиним спадкоємцем ОСОБА_3 , який у визначений законом строк подав заяву про прийняття спадщини, відповідно до якої заведена спадкова справа, а Заявнику 23.01.2008 року видано Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі.
Проте під час підготовки документів, пов`язаних із видачею свідоцтва про право на спадщину, державним нотаріусом виявлено запис про обтяження домоволодіння АДРЕСА_1 , відповідно до ухвали Соснівського райнарсуду м. Черкаси від 05.12.1988 року, що унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадщину.
16.06.2026 року з метою отримання ухвали Соснівського райнарсуду м. Черкаси від 05.12.1988 року, Заявник звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси із заявою про видачу ухвали. 22.06.2026 року судом повідомлено, що справа знищена, у зв`язку із закінченням терміну зберігання, інформація про ухвалу про накладення арешту в межах даної справи відсутня, оригінал ухвали на зберіганні в архіві суду відсутній.
Зазначає, що наявність обтяження у вигляді арешту, який накладено на будинок, частина якого за життя належала ОСОБА_3 , перешкоджає Заявнику оформити свої спадкові права після смерті батька, а безпосередньо заявнику щодо частини будинку, яка належить його з 1990 року реалізувати права щодо розпорядження власним майном.
Оскільки у заявника відсутня можливість скасування арешту в позасудовому порядку, є необхідність захисту прав шляхом скасування такого арешту.
Адвокат Гармаш Н.М. до судового засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність та відсутність заявника, заяву підтримала та просила її задовольнити.
У зв`язку з неявкою сторін фіксація технічними засобами відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалася.
Суд, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного.
Судом встановлено, що у провадженні Соснівського райнарсуду м. Черкаси перебувала цивільна справа №2-741/89 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним.
В межах розгляду даної цивільної справи 05.12.1988 року Соснівським райнарсудом м. Черкаси відповідно до норм ст. 149, 152 ЦПК УРСР була винесена ухвала про накладення арешту на домоволодіння АДРЕСА_1 . Рішенням Соснівського райнарсуду м. Черкаси від 17 березня 1989 року в задоволенні позову було відмовлено. Однак в зазначеним вище рішенням не було вирішено питання скасування заходів забезпечення позову.
Ухвалою Черкаського обласного суду від 17 травня 1989 року рішення суду від 17 березня 1989 року залишено без змін.
27 березня 1990 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування частини будинку з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , яка належала зазначеним вище особам на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Першою Черкаською державною нотаріальною конторою 09.12.1988 року по р. № 2-7940.
При цьому Продавці у вказаному договорі «свідчили, що згадана частина будинку до цього часу нікому не продана, не подарована, не заставлена, в спорі і під забороною не перебуває.» З 1990 року Заявник є власником частини домоволодіння АДРЕСА_1 , при цьому частина домоволодіння належала батьку Заявника - ОСОБА_3 до моменту його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заявник є сином та єдиним спадкоємцем ОСОБА_3 , який у визначений законом строк подав заяву про прийняття спадщини, відповідно до якої заведена спадкова справа, а Заявнику 23.01.2008 року видано Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі.
Проте під час підготовки документів, пов`язаних із видачею свідоцтва про право на спадщину, державним нотаріусом виявлено запис про обтяження домоволодіння АДРЕСА_1 , відповідно до ухвали Соснівського райнарсуду м. Черкаси від 05.12.1988 року, що унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадщину.
16.06.2026 року з метою отримання ухвали Соснівського райнарсуду м. Черкаси від 05.12.1988 року, Заявник звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси із заявою про видачу ухвали. 22.06.2026 року судом повідомлено, що справа знищена, у зв`язку із закінченням терміну зберігання, інформація про ухвалу про накладення арешту в межах даної справи відсутня, оригінал ухвали на зберіганні в архіві суду відсутній.
Заявник звернувся до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову, оскільки наявність обтяження у вигляді арешту, який накладено на будинок, частина якого за життя належала ОСОБА_3 , перешкоджає Заявнику оформити свої спадкові права після смерті батька, а безпосередньо заявнику щодо частини будинку, яка належить його з 1990 року реалізувати права щодо розпорядження власним майном.
В даній справі є рішення суду, яким справа завершилась, отже відпали обставини, за яких такі заходи застосовувались.
Відповідно до положень ст. 3 ЦПК УРСР 1963 року визначено, що провадження в цивільних справах у судах України ведеться за цивільними процесуальними законами України, що діють на час розгляду справи, вчинення окремих процесуальних дій або виконання рішення суду.
Згідно ст. 149 ЦПК УРСР 1963 року, суд чи суддя на просьбу осіб, які беруть участь у справі, або за своєю ініціативою може вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в усякій стадії справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Статтею 155 ЦПК УРСР 1963 року визначалось, що ухвала про забезпечення позову може бути скасована судом, який розглядає справу. Питання про скасування забезпечення позову вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб не перешкоджає розглядові питання про скасування забезпечення позову. Якщо в позові буде відмовлено, вжиті заходи по забезпеченню позову зберігаються до набрання рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з постановленням рішення або після цього постановити ухвалу про скасування забезпечення позову.
З 15.12.2017 набув чинності ЦПК України в редакції Закону України від 03.10.2017.
Відповідно до п.9 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України в редакції Закону України від 03.10.2017, який набув чинності з 15.12.2017 (далі ЦПК України), справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією кодексу.
В свою чергу, положеннями ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Згідно положень ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, яка визначає, що будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону.
В силу статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Частиною 2 ст. 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника) (правова позиція ВС у справі за № 6-605 цс16).
У відповідності до ч.1 ст.158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Відповідно до ч.4 ст.158 ЦПК України за результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.
В п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування».
За таких обставин, суд вважає, що заява про скасування заходів забезпечення позову підлягає до задоволення, а заходи забезпечення позову встановлені ухвалою суду - до скасування.
Керуючись ст.ст.158, 258-260, ЦПК України, суд -
У Х В А Л И В:
Заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Соснівського райнарсуду м. Черкаси від 05.12.1988 року, у вигляді накладення арешту на домоволодіння АДРЕСА_1 , запис про який внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 24.05.2007 року № 501942, 24.05.2007 року №5010972, 24.05.2007 року №5010993 Першою черкаською нотаріальною конторою (реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна: 501942, 24.05.2007, 5010972, 24.05.2007, 5010993, 24.05.2007) - СКАСУВАТИ.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
ГОЛОВУЮЧИЙ: