Справа № 522/15256/26-Е
Провадження № 2/522/10963/26
УХВАЛА
про передачу справи за підсудністю
06 серпня 2026 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Абухін Р.Д., розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», третя особа приватний нотаріус Івано - Франківського міського нотаріального округу Івано Франківської області Личук Тарас Володимирович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
в с т а н о в и в:
У серпні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», третя особа приватний нотаріус Івано - Франківського міського нотаріального округу Івано Франківської області Личук Тарас Володимирович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Перевіривши матеріали позову, суд дійшов наступного висновку.
При зверненні до суду з відповідним позовом позивач повинен дотримуватися вимог закону щодо підсудності розгляду цивільних справ, передбачених главою 2 розділу І ЦПК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст.27 ЦПК України - позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ч. 12 ст. 28 ЦПК України позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред`являтися також за місцем його виконання.
Тлумачення статей 27, 28 ЦПК України свідчить про те, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це така підсудність, при якій позивачу надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох вказаних у законі судів. Разом із тим, правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (стаття 27 ЦПК України), оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина шістнадцята статті 28 ЦПК України).
Отже, за змістом наведеного можна дійти висновку що, не виключаючи можливість звернення позивача до суду за правилами загальної підсудності (за місцезнаходженням відповідача), альтернативна підсудність встановлює можливість звертатися до іншого суду з відповідним позовом, тобто, встановлює альтернативу - можливість для позивача обрати один із двох чи більше судів.
Таким чином, позови про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню можуть бути пред`явлені як за місцем знаходженням відповідача (юридичної особи), так і за місцем його виконання.
При цьому право вибору між судами, яким згідно з правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачу, а суд не має права обмежувати вибір позивача щодо розгляду справи у конкретному суді.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач керувався правилом альтернативної підсудності, закріпленим у ч. 12 ст. 28 ЦПК України.
Такі висновки позивача щодо визначення підсудності справи суд вважає помилковими з огляду на таке.
Відповідно до положень пункту 3 частини 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів - виконавчих написів нотаріусів.
Відповідно до положень статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» «Місце виконання рішення» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
За правилами частин першої та другої наведеної статті виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Виходячи зі змісту статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», місцем виконання судового рішення є місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання. Такі виконавчі дії провадяться за місцем проживання боржника, місцем його перебування, роботи або за місцем знаходження його майна. Отже, місце виконання рішення та місце прийняття до виконання виконавчих документів уповноваженим виконавцем можуть не співпадати та є відмінними правовими категоріями.
Такий висновок суду узгоджується правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29 жовтня 2020 року у справі № 263/14171/19 (провадження № 61-21991св19).
До позовної заяви не долучено, а судом на стадії вирішення питання про відкриття провадження не встановлено доказів того, що на території, на яку поширюється підсудність Примосрького райну м. Одеси, знаходиться місце роботи позивача або належне йому майно.
Відтак, при вирішенні питання про місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання виконавчого напису слід керуватися місцезнаходженням позивача.
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру, вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи викладене, відсутні підстави вважати, що в межах територіальної юрисдикції Приморського районного суду міста Одеси провадяться виконавчі дії з примусового виконання оскаржуваного виконавчого напису, оскільки місцем провадження виконавчих дій у виконавчому провадженні примусового виконання виконавчого напису нотаріуса є місце проживання боржника (позивача), що відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) Пересипського районного суду м. Одеси.
Згідно з п. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що справа не може бути прийнята до провадження Приморським районним судом м. Одеси, оскільки підсудна Пересипському районному суду м. Одеси на підставі ч. 12 ст. 28 ЦПК України за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса, у зв`язку з чим підлягає направленню за підсудністю.
Частинами 1, 2 ст. 32 ЦПК України визначено, що спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Керуючись ст. 27, 31, 32, 187, 259-260 ЦПК України, суд
ухвалив:
Матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», третя особа приватний нотаріус Івано - Франківського міського нотаріального округу Івано Франківської області Личук Тарас Володимирович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - передати за підсудністю до Пересипського районного суду м. Одеси.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Р. Д. Абухін
06.08.2026