Справа № 385/1177/26
Провадження 2/385/622/26
У Х В А Л А
07.08.2026 року м. Гайворон
Гайворонський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді Венгрина М. В.,
секретар судового засідання Шевченко Л. О.,
розглянувши в підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 позбавлення батьківських прав, треті особи без самостійних вимог:Орган опіки та піклування Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області, Орган опіки та піклування Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, Міністерство оборони України, заяву про відвід,
ВСТАНОВИВ:
у провадженні Гайворонського районного суду Кіровоградської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 позбавлення батьківських прав, треті особи без самостійних вимог:Орган опіки та піклування Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області, Орган опіки та піклування Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, Міністерство оборони України.
В підготовче засідання учасники справи не з`явились, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення такого.
Від ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з неможливістю Органу опіки та піклування Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської областідо 07.08.2026 надати висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав.
Від Органу опіки та піклування Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області надійшла заява про проведення підготовчого засідання за відсутності їх представника, повідомлено про те, що розгляд матеріалів та ухвалення відповідного рішення органу опіки та піклування заплановано на 11.08.2026.
Від Органу опіки та піклування Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.
Від Міністерства оборони України надійшла заява про проведення розгляду справи за їх відсутності.
У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Також ОСОБА_1 подано заяву про відвід головуючого судді Венгрина М. В.
Заява про відвід мотивована тим, що на думку позивача наявні підстави для відводу судді, передбачені п. 3 та п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України. Зокрема суддя Венгрин М. В. в 2025 році вже розглядав справу № 385/648/25 за позовом ОСОБА_1 про позбавлення відповідачки ОСОБА_2 батьківських прав та відмовив в задоволенні позову, не обгрунтувавши та не вмотивувавши свої висновки, що може свідчити про необ`єктивність та упередженість судді під час розгляду даної справи, оскільки на нього будуть впливати його ж висновки, зроблені під час розгляду попередньої справи. Крім того позивач вважає, що на об`єктивність та упередженість судді можуть впливати висновки в цивільній справі № 385/1089/25 про недоведення позивачем ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків. Вважає, що через свої висновки в згаданих справах між тими ж сторонами і з предметом спору, схожим даний, але з інших підстав, суддя може бути заінтересований в результаті розгляду даної спарви.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обгрунтованість.
Згідно ч.7, 8 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Стаття 6 ЄКПЛ відноситься до сфери цивільного судочинства. При цьому ключовими її положеннями є право кожного при визначенні його цивільних прав та обов`язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону. Виходячи з наявної практики ЄСПЛ, можна констатувати, що він в цілому визначив концептуальні підходи до тлумачення ст. 6 ЄКПЛ, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб`єктивні та об`єктивні компоненти.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 року «Білуха проти України» визначено, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатись за суб`єктивними та об`єктивними критеріями.
Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі.
Згідно з об`єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності.
Так, у справі «П`єрсак проти Бельгії» ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами ЄСПЛ. У даному контексті, на думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.
Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Стосовно об`єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу.
Між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) («Kyprianou проти Кіпру» [ВП], № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-ХІІІ). Відповідно, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності («Pullar проти Сполученого Королівства», рішення від 10 червня 1996 рок, п. 32, Reports 1996-III).
У цьому відношенні ЄСПЛ зазначає, що навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість («De Cubber проти Бельгії», рішення від 26 жовтня 1984 року, Series A, № 86).
Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 № 2006/23, визначають, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Оцінюючи наведені факти у їх логічному взаємозв`язку так і окремо в контексті даної справи, суд виходить з того, що право на справедливий суд насамперед повинне забезпечуватися безсторонністю судді і у розгляді кожної судової справи має бути досягнутий баланс між незалежністю суддів та загальним сприйняттям їх судового рішення як такого, що прийняте безсторонньо, а вимога об`єктивної безсторонності надає додаткову важливу гарантію.
Щодо доводів позивача з посиланням на обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді, оскільки суддею вже розглядалась справа де обставини є схожими суд вказує, що за положенням до ч. 4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Також суд критично оцінює покликання позивача на пряму заінтересованість головуючого судді в результаті розгляду цієї справи через зроблені ним висновки під час ухвалення ним судових рішень по аналогічних справах за його позовом, оскільки, як вказує сам позивач, підстави спору є відмінними від підстав в зазначених ним справах № 385/1089/25 та 385/648/25, рішення суду позивач оскаржував та такі залишені без змін апеляційним судом.
Тому суд доходить висновку, що підстави, на які посилається заявник як на підстави відводу судді не можуть бути розцінені як обґрунтовані підстави для відводу.
Згідно з пунктом 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради Європейських судів для Комітету Ради Європи "Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів" від 01.01.2001 незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але і з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана. Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії від 26.10.1984, А, N 86).
Отже, відводу підлягає суддя не лише у разі існування фактів, що свідчать про упередженість судді, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Аналогічне правило має розповсюджуватись і на розгляд питання щодо відводу.
А тому суд, враховуючи що головуючий суддя розглядав справи № 385/648/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, тобто з тим же предметом спору, № 385/1089/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітнього сина, фактичною підставою якого позивач зазначав самостійне виховання та утримання сина без участі матері, за результатами розгляду яких відмовив в задоволення позовів, то задля уникнення будь-яких сумнівів з боку сторін в справи чи стороннього спостерігача в об`єктивному вирішенні даногоспору та справи по суті суд вважає правильним заяву про відвід задовольнити.
Керуючись ст. 260-262 ЦПК України,
ПОСТАНОВИВ:
заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 позбавлення батьківських прав, треті особи без самостійних вимог:Орган опіки та піклування Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області, Орган опіки та піклування Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, Міністерство оборони України - задовольнити.
Справу № 385/1177/26 передати на автоматичний розподіл у відповідності до встановленого порядку ст. 33 цього Кодексу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: М. В. ВЕНГРИН