СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2026 року м. Харків Справа №922/663/26
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Васильєв Є.О., суддя Стойка О.В.
секретар судового засідання Гаркуша О.Л.
за участю представників сторін:
позивача - Заболотний А.М. (поза межами приміщення суду) - довіреність №2-728д від 16.12.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ №2342 від 09.10.2018
відповідача - Гуць М.І. (поза межами приміщення суду) - ордер серія АІ №2232225 від 16.06.2026, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЗР №21/3060 від 30.08.2022
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (вх.№1227Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 12.05.2026
у справі №922/663/26 (суддя Жиляєв Є.М., повне рішення складено 22.05.2026)
за позовом Акціонерне товариство "Укргазвидобування", м. Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-Ком-Сервіс", с.Петропавлівська Борщагівка
про стягнення 2.572.479,00 грн
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-Ком-Сервіс", в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь 2.057.983,20 грн пені та 514.495,80 грн штрафу.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.05.2026 у справі №922/663/26 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ "Спец-Ком-Сервіс" (08130, Київська область, с.Петропавлівська Борщагівка, вул.Велика Кільцева, б.4Н; код ЄДРПОУ 36449624) на користь АТ "Укргазвидобування" (04053, м.Київ, вул.Кудрявська, 26/28; код ЄДРПОУ 30019775) - 20.598,32 грн пені; 5.149,58 грн штрафу та 3.069,75 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Акціонерне товариство "Укргазвидобування", не погодилося з зазначеним рішенням, звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 12.05.2026 у справі №922/663/26 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 1.852.184,88 грн пені та 463.046,22 грн штрафу, усього 2.315.231,10 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити та стягнути з ТОВ "Спец-Ком-Сервіс" на користь АТ "Укргазвидобування" 1.852.184,88 грн пені та 463.046,22 грн штрафу, усього - 2.315.231,10 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- суд першої інстанції невірно та без належного обґрунтування дійшов висновку про наявність підстав для зменшення нарахованих штрафних санкцій на 90%, посилаючись виключно на арифметичне співвідношення розміру неустойки (35%) з ціною Договору, без оцінки причин нарахування неустойки саме в такому розмірі, ступеня виконання Відповідачем своїх зобов`язань та тривалості допущеного порушення;
- судом не враховано поведінку відповідача, який протягом понад одного року з моменту настання граничного строку поставки не вчинив жодних дій, спрямованих на належне виконання Договору, а лише звертався з пропозиціями про внесення змін до істотних умов Договору, що суперечили вимогам п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель, та в подальшому - з пропозицією про розірвання Договору;
- господарський суд безпідставно визнав встановленими обставини існування об`єктивних перешкод до поставки Товару за відсутності сертифіката ТПП України про форс-мажор та за відсутності в матеріалах справи листів від ТОВ "Джак Моторс Україна", на які посилався Відповідач;
- висновок суду про те, що нарахована неустойка не несе стимулюючої пропорційної функції та набуває ознак каральної санкції, суперечить встановленим у справі обставинам та компенсаційній правовій природі неустойки, оскільки право на неустойку відповідно до ч. 1 ст. 550, ст. 624 ЦК України не залежить від доведення кредитором розміру завданих збитків;
- зменшення судом першої інстанції розміру штрафних санкцій на 90% є непропорційним встановленим обставинам справи та фактично призводить до звільнення Відповідача від відповідальності, що суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, а також висновкам, наведеним у постановах від 11.02.2025 у справі №902/1131/23, від 29.08.2024 у справах №910/14265/23, №910/14264/23, щодо неприпустимості надмірного зменшення неустойки як способу уникнення відповідальності боржником;
- суд першої інстанції безпідставно застосував єдиний відсоток зменшення (90%) як до пені, так і до штрафу, не врахувавши різну правову природу цих видів неустойки - пеня нараховується залежно від тривалості прострочення, тоді як штраф є одноразовою фіксованою санкцією, розмір якої не залежить від строку порушення, у зв`язку з чим формальне прирівнювання підстав для їх зменшення є невмотивованим;
- судом не враховано, що Договір укладено сторонами в умовах уже діючого правового режиму воєнного стану, а тому відповідач, здійснюючи підприємницьку діяльність на власний ризик, повинен був усвідомлювати можливі ризики, пов`язані з ускладненням міжнародних логістичних ланцюгів та імпортом товарів, що узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 02.07.2019 у справі №910/15484/17, від 06.02.2024 у справі №910/1273/23;
- в порушення ч.4 ст.236 ГПК України та ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд першої інстанції не врахував висновків Верховного Суду, викладених у наведених Позивачем постановах, що свідчить про необґрунтованість оскаржуваного рішення в частині зменшення розміру штрафних санкцій та є підставою для його скасування в цій частині з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2026 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Васильєв Є.О., суддя Стойка О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.06.2026 витребувано матеріали справи №922/663/26 з Господарського суду Харківської області. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду Харківської області від 12.05.2026 у справі №922/663/26 до надходження матеріалів справи.
10.06.2026 на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/663/26.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Укргазвидобування"; встановлено строк до 06.07.2026 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 ГПК України; запропоновано учасникам справи до 06.07.2026 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 ГПК України; призначено справу до розгляду на 04.08.2026. Явку учасників справи визнано не обов"язковою.
16.06.2026 в межах визначеного строку через підсистему "Електронний суд" на адресу Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "Спец-Ком-Сервіс" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№6665), в якому позивач просить залишити оскаржуване рішення без змін, як законне та обгрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Аргументуючи свою правову позицію по справі відповідач посилається на те, що:
- запропоновані ним зміни до Договору в частині технічних характеристик товару (потужність двигуна 163 к.с. замість заявлених 170 к.с., навантаження на задню вісь 6600 кг замість 6400 кг) відповідали умовам тендерної документації публічної закупівлі, а тому позивач безпідставно та недобросовісно відмовився від внесення таких змін, використовуючи своє домінуюче становище у публічній закупівлі;
- зміна параметру потужності двигуна зумовлена об`єктивними обставинами - до укладення спірного Договору автомобільне шасі JAC N90 екологічного стандарту Євро-6 в Україну офіційним дистриб`ютором ТОВ "Джак Моторс Україна" не імпортувалось, у зв`язку з чим при підготовці тендерної пропозиції було використано наданий виробником параметр максимальної стендової потужності (170 к.с.), тоді як при сертифікації транспортного засобу використовується параметр потужності нетто, що фактично становить 163 к.с., проте відповідає мінімальній вимозі тендерної документації - не менше 150 к.с.;
- з метою виконання Договору відповідач уклав з ТОВ "Джак Моторс Україна" договір купівлі-продажу шасі JAC N90 у кількості 3 штук, проте отримав від останнього листи про затримку поставки - спочатку у зв`язку з посиленням з 01.01.2025 вимог Європейського Союзу до активної і пасивної безпеки транспортних засобів, а згодом у зв`язку з тимчасовою неможливістю проходження Суецького каналу;
- відповідач вчиняв усі залежні від нього дії, спрямовані на досягнення мети Договору, зокрема ініціював питання про внесення змін до його умов у порядку пп 3 п 19 Особливостей здійснення публічних закупівель, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, а після отримання відмови позивача - звернувся з пропозицією про розірвання Договору, що свідчить про добросовісність його поведінки та відсутність вини у неналежному виконанні зобов`язання;
- позивачем не надано доказів понесення ним збитків чи настання будь-яких негативних наслідків у його господарській діяльності внаслідок несвоєчасної поставки товару, а також доказів того, що непоставка товару призвела до зупинення виробничих процесів позивача або спричинила інші негативні наслідки у його взаємовідносинах з контрагентами;
- майновий стан відповідача - штат у кількості 242 працівники з місячним фондом заробітної плати у розмірі 11.254.398,98 грн та наявність станом на 31.12.2025 дебіторської заборгованості контрагентів перед відповідачем в обсязі 161.331.079,41 грн - свідчить про те, що стягнення нарахованих штрафних санкцій у повному обсязі негативно вплине на виробничі процеси підприємства та може призвести до зупинення його діяльності;
- відповідач наказом Міністерства оборони України від 22.01.2026 визнаний таким, що має важливе значення для національної економіки та є критично важливим для функціонування економіки і забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливим для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань в особливий період;
- нарахований позивачем розмір штрафних санкцій, який у відсотковому співвідношенні становить 35% від ціни Договору, поряд з отриманою позивачем компенсацією за банківською гарантією у розмірі 367.497,00 грн, є надмірно великим, набуває ознак каральної санкції та не відповідає компенсаційній природі неустойки.
03.07.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення по справі (вх №7059), в яких АТ "Укргазвидобування", заперечуючи проти доводів відзиву на апеляційну скаргу, навело додаткові аргументи на обґрунтування раніше викладеної в апеляційній скарзі правової позиції щодо неправомірності зменшення судом першої інстанції розміру штрафних санкцій, зокрема стосовно оцінки поведінки відповідача під час виконання Договору, співвідношення умов тендерної документації та умов Договору, правової природи забезпечення виконання зобов`язань, а також дотримання судом першої інстанції вимог щодо реалізації дискреційних повноважень.
03.07.2026 через підсистему "Електронний суд" на адресу Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "Спец-Ком-Сервіс" також надійшли додаткові пояснення (вх.№7380), в яких відповідач заперечив проти долучення до матеріалів справи додаткових пояснень позивача від 25.06.2026, посилаючись на відсутність дозволу суду на їх подання в порядку ч 5 ст 161 ГПК України та на зловживання позивачем процесуальними правами, а також повторно навів доводи щодо відповідності запропонованої зміни потужності двигуна (з 170 к с на 163 к с) вимогам тендерної документації публічної закупівлі (не менше 150 к с) та, відповідно, відсутності погіршення якості предмета закупівлі і зміни істотних умов Договору.
В судовому засіданні 04.08.2026 приймають участь представник відповідача - Заболотний А.М., який підтримав вимоги апеляційної скарги та додаткових пояснень, просить рішення Господарського суду Харківської області від 12.05.2026 у справі №922/663/26 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 1.852.184,88 грн пені та 463.046,22 грн штрафу, усього 2.315.231,10 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити та стягнути з ТОВ "Спец-Ком-Сервіс" на користь АТ "Укргазвидобування" 1.852.184,88 грн пені та 463.046,22 грн штрафу. Також присутній представник відповідача - Гуць М.І., який просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 12.05.2026 у справі №922/663/26 без змін.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч.1 ст.273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача та представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
18.12.2024 між Акціонерним товариством "Укргазвидобування" (Покупець за договором, позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спец-Ком-Сервіс" (Постачальник за договором, відповідач по справі) було укладено договір поставки (за графіком поставки) ШГВ 25-005 від 18.12.2024 (далі - Договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого та Специфікації, яка є Додатком №1 до Договору та є його невід`ємною частиною (далі - Специфікація), постачальник зобов`язується поставити покупцеві автомобіль вантажний бортовий СКС-JN90-01БП у кількості 3 шт (товар), а покупець - прийняти і оплатити такий товар. Під поставкою сторони розуміють передачу товару постачальником для прийняття покупцем.
Іншими умовами Договору Сторони погодили наступне:
- найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару вказується у Специфікації. Строк поставки товару визначається Графіком поставки товару, який є Додатком №3 до Договору та є його невід`ємною частиною (п. 1.2. Договору);
- строк поставки, умови та місце поставки Товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікації та Графіку поставки до цього Договору. Здійснення поставки Товару не потребує будь-яких додаткових погоджень, крім тих, що передбачені Договором (п. 5.1 Договору);
- датою прийняття Товару є дата підписання уповноваженими представниками Сторін акту приймання-передачі Товару, форма якого наведена в Додатку №4 до цього Договору, який є невід`ємною частиною (застосовується, якщо Постачальник є нерезидентом в Україні) або видаткової накладної. Датою передачі Постачальником Товару для прийняття Покупцем є дата прибуття Товару до місця поставки зазначена у відповідному товаро-транспортному документі або дата підписання Сторонами акту приймання-передачі Товару, якщо Покупець за допомогою товаротранспортних документів не може визначити дату їх передачі для прийняття. Право власності на Товар, ризик випадкового знищення/ пошкодження переходить від Постачальника до Покупця з дати підписання Сторонами акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної. (при наявності двох дат, датою підписання акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної вважається дата підписання Покупцем) (п. 5.2 Договору);
- Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку Товару у строки, встановлені цим Договором (п. 6.3.1. Договору);
- загальна вартість Товару, що поставляється по цій Специфікації складає 7.349.940,00 грн з ПДВ (п. 1 Специфікації);
- місце поставки: ГПУ Шебелинкагазвидобування, Харківська область, Берестинський район, с.Наталине (п.10.1 Специфікації);
- Сторони погодили, що строк поставки Товару: відповідно до Графіка поставки Товару (п.3 Специфікації);
- відповідно до графіку поставки Товару строк поставки: протягом 150 календарних днів з дати укладання договору (Додаток №3 до Договору).
Враховуючи вищенаведене, граничний строк поставки - 19.05.2025 (враховуючи ч.5 ст.254 ЦК України).
20.02.2025 Постачальник листом за вих.№23151302 стосовно затримки поставки Товару за Договором поставки (графік поставки) № ШГВ 25-005 від 18.12.2024 повідомив Покупця про затримку з постачанням Товару та запропонував розглянути можливість внесення змін до умов Договору в частині технічних характеристик товару та замінити екологічний стандарт Євро-6 на Євро-5.
26.02.2025 Покупцем листом за вих.№305.4-305-2-1875 Постачальнику було повідомлено, що пунктом 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 (далі - Особливості), передбачено, що Істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10, 13 (крім підпунктів 13, 15 та 26 пункту 13 цих особливостей, крім договору про закупівлю, зазначеного в абзацах другому, третьому частини першої статті 41 Закону), 80, 86, 88, 89, 91 цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення;
3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
4) продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);
6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку з зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв`язку із зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку на добу наперед, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону;
9) зменшення обсягів закупівлі та/або ціни згідно з договорами про закупівлю робіт з будівництва об`єктів нерухомого майна відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 р. N 382 "Про реалізацію експериментального проекту щодо відновлення населених пунктів, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації", якщо розроблення проектної документації покладено на підрядника, після проведення експертизи та затвердження проектної документації в установленому законодавством порядку;
Отже, чинним законодавством про закупівлі вимагається, щоб умови договору про закупівлю не відрізнялися від змісту тендерної пропозиції, і його істотні умови не змінювалися після підписання, крім вищезазначених винятків. Аналогічна позиція викладена у Постанові ВС від 09.11.2023 по справі №160/7811/22.
Таким чином, внесення змін у Договір у даному випадку можливе лише у виключних винятках, наприклад у разі покращення якості предмету закупівлі. В той же час, запропонована Постачальником заміна екологічного стандарту Товару з Євро-6 на Євро-5 аж ніяк не може вважатися покращенням якості предмету закупівлі, а є його погіршенням, тому Постачальнику було обґрунтовано відмовлено у внесенні змін до Договору.
14.08.2025 Постачальник листом №25441408 повідомив Покупця, що ним при підготовці тендерної пропозиції була допущена технічна помилка і у розділі "потужність двигуна" було використано параметр максимальної стендової потужності, що складає 170 к.с. Але при сертифікації використовується параметр потужності нетто, що по факту складає 163 к.с. Відтак, Постачальник знову просив внести зміні до Договору.
25.09.2025 Покупець листом №305.4-305-2-9575 Постачальнику повторно повідомив, що зменшення потужності двигуна (зі 170 к.с. до 163 к.с.) не відповідає вимогам пп.3 п.19 Особливостей, оскільки це є погіршенням якості предмета закупівлі, а тому у внесенні змін до Договору йому було знову відмовлено.
30.09.2025 Постачальник листом №25963009 повідомив Покупця, що він не в змозі виконати взяті на себе зобов`язання по Договору та просив розірвати Договір.
13.10.2025 Покупець листом №305.4-305-2-10158 Постачальнику відмовив у розірванні Договору та зазначив, що Покупець наполягає на виконанні умов Договору.
Звертаючись з даним позовом до суду позивач зазначив, що Постачальник так і не здійснив постачання товару за Договором на суму 7.349.940,00 грн з ПДВ, у зв`язку з чим відповідачу нараховано пеню у сумі 2.057.983,20 грн та штраф у сумі 514.495,80 грн на загальну суму 2.572.479,00 грн. Вищенаведені обставини стали підставою для позивача для звернення з даним позовом до суду.
В свою чергу, відповідач проти позову заперечував, зазначаючи, що невиконання ним зобов`язання з поставки товару в установлений строк зумовлене об`єктивними обставинами, які виникли поза його волею та не залежали від його добросовісності. Зокрема, відповідач послався на те, що з метою виконання Договору уклав із офіційним дистриб`ютором транспортних засобів JAC в Україні та Молдові - ТОВ "Джак Моторс Україна" - договір купівлі-продажу шасі JAC N90, однак отримав від контрагента послідовні повідомлення про перенесення строків поставки: спочатку у зв`язку з посиленням з 01.01.2025 вимог Європейського Союзу до активної та пасивної безпеки транспортних засобів, а згодом - у зв`язку з тимчасовою неможливістю проходження Суецького каналу. Відповідач зазначив, що про зазначені обставини він невідкладно інформував позивача та в порядку, передбаченому п.п.3 п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель, звертався з пропозиціями щодо внесення відповідних змін до умов Договору, які на його переконання, мали характер технічного уточнення, а не погіршення предмета закупівлі. Лише після відмови позивача в задоволенні цих пропозицій відповідач звернувся з пропозицією розірвання Договору. Відповідач наголосив, що протягом усього періоду виникнення перешкод до виконання зобов`язання він не залишався бездіяльним, підтримував комунікацію з позивачем та вживав залежних від нього заходів, спрямованих на пошук прийнятного для обох сторін способу виконання Договору, а також послався на надані ним докази набуття статусу підприємства, що має важливе значення для національної економіки та є критично важливим для функціонування економіки і забезпечення потреб Збройних Сил України в особливий період.
Із відзивом на позовну заяву відповідач заявив клопотання про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій на підставі ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України, обґрунтовуючи його відсутністю доведених позивачем збитків чи інших негативних наслідків від несвоєчасної поставки товару, відсутністю з боку позивача авансових платежів за Договором, а також власним майновим станом.
Місцевий господарський суд, частково задовольняючи позовні вимоги, мотивував своє рішення тим, що відповідачем допущено прострочення виконання зобов`язання з поставки товару за договором поставки №ШГВ 25-005 від 18.12.2024, а докази погодження сторонами зміни строків чи умов поставки в матеріалах справи відсутні, у зв`язку з чим позивачем правомірно нараховано пеню в розмірі 2.057.983,20 грн та штраф у розмірі 514.495,80 грн на підставі пункту 7.8 договору.
Разом з тим, задовольняючи клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, суд виходив з ненадання позивачем доказів понесення ним збитків внаслідок прострочення поставки, а також з урахуванням доводів відповідача щодо відсутності його вини, вжиття заходів для виконання договору, статусу критично важливого підприємства та його майнового стану, у зв`язку з чим зменшив розмір пені та штрафу на 90%, стягнувши 205.798,32 грн пені та 51.449,58 грн штрафу.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.
Суд виходить із того, що в апеляційному провадженні перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, з урахуванням вимог ст. 269, 270 ГПК України. Предметом перевірки є правильність установлення судом попередньої інстанції фактичних обставин справи, належність та допустимість покладених в основу рішення доказів, а також правильність застосування норм матеріального і процесуального права. Вихід за межі апеляційних доводів не допускається, за винятком випадків, прямо передбачених процесуальним законом.
В даному випадку предметом спору у цій справі є матеріально-правові вимоги АТ "Укргазвидобування" про стягнення з ТОВ "Спец-Ком-Сервіс" сум пені та штрафу, нарахованих у зв`язку з порушенням відповідачем строку поставки товару за договором поставки (за графіком поставки) №ШГВ 25-005 від 18.12.2024. В той же час, рішенням господарського суду позов задоволено частково: заявлені до стягнення пеню та штраф визнано правомірно нарахованими, однак їх розмір зменшено на 90%.
Не погоджуючись із рішенням у частині відмови у стягненні 1.852.184,88 грн пені та 463.046,22 грн штрафу, позивач подав апеляційну скаргу, в якій оспорює виключно наявність правових і фактичних підстав для зменшення судом першої інстанції розміру штрафних санкцій на 90%. Отже, з урахуванням приписів ст. 269 ГПК України, перегляд оскаржуваного рішення здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а предметом перевірки суду апеляційної інстанції є правильність застосування місцевим господарським судом ч.3 ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України, обґрунтованість висновку про наявність виняткових обставин для зменшення неустойки, дотримання балансу інтересів сторін і принципу пропорційності, а також достатність мотивів, наведених на підтвердження зменшення пені та штрафу саме на 90%. Висновки суду першої інстанції щодо факту порушення відповідачем договірного зобов`язання, правомірності нарахування пені та штрафу, правильності їх розрахунку та можливості одночасного стягнення сторонами не оскаржуються, а тому в апеляційному порядку не переглядаються.
Відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 74, статті 76, статті 77 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять до предмета доказування. Допустимими є докази, отримані з дотриманням встановленого законом порядку. Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу окремо.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України (який діяв на момент виникнення спірним правовідносин) суд має право зменшити розмір штрафних санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, взявши до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, а також інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Із застосування наведених норм у практиці Верховного Суду, зокрема у постановах від 10.09.2019 у справі №904/4685/18, від 21.11.2019 у справі №916/553/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, вбачаються такі усталені критерії:
- зменшення розміру неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується за наслідками оцінки конкретних обставин справи;
- перелік виняткових обставин, які можуть бути підставою для зменшення неустойки, законом вичерпно не визначений, у зв`язку з чим наявність чи відсутність підстав для зменшення підлягає встановленню судом в кожному конкретному випадку окремо, а не за наперед визначеним переліком чи пропорцією;
- оцінці підлягає сукупність обставин справи, а не одна ізольовано визначена обставина, зокрема ступінь виконання зобов`язання боржником, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, поведінка боржника (в тому числі вжиття чи невжиття ним заходів до виконання зобов`язання), майновий стан сторін, наслідки порушення зобов`язання та їх співмірність заявленому до стягнення розміру неустойки;
- реалізація судом права на зменшення неустойки має забезпечувати дотримання балансу інтересів обох сторін зобов`язання, а не лише інтересів боржника;
- відсутність доведених кредитором збитків не є самостійною та достатньою підставою для відмови у стягненні неустойки в заявленому розмірі, однак є однією з обставин, яку суд вправі врахувати при вирішенні питання про її зменшення в межах дискреційних повноважень, наданих ч.3 ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України;
- зменшення неустойки не повинно призводити до фактичного звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання; водночас застосування цього критерію також вимагає оцінки сукупності конкретних обставин справи, а не є самостійною підставою для відмови у зменшенні неустойки безвідносно до інших встановлених обставин.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами по справі, відповідач не здійснив поставку товару за Договором поставки №ШГВ 25-005 від 18.12.2024 у визначений сторонами граничний строк - до 19.05.2025, а станом на дату звернення позивача до суду товар взагалі не був поставлений. Відсутність доказів досягнення сторонами згоди щодо перенесення строків поставки підтверджується специфікацією та графіком поставки товару (додатки №1, №3 до Договору) і відсутністю в матеріалах справи підписаної сторонами додаткової угоди про зміну цих строків.
Судом першої інстанції також встановлено таку послідовність дій відповідача, яка підтверджується наявним у матеріалах справи листуванням сторін: листом від 20.02.2025 №23151302 відповідач повідомив позивача про затримку поставки товару та запропонував розглянути можливість внесення змін до умов Договору в частині заміни екологічного стандарту товару з Євро-6 на Євро-5; листом від 26.02.2025 №305.4-305-2-1875 позивач відмовив у внесенні таких змін; листом від 14.08.2025 №25441408 відповідач повторно звернувся з пропозицією внесення змін до Договору, зазначивши про допущену при підготовці тендерної пропозиції технічну помилку у визначенні параметра потужності двигуна; листом від 25.09.2025 №305.4-305-2-9575 позивач повторно відмовив у внесенні змін; листом від 30.09.2025 №25963009 відповідач повідомив про неможливість виконання взятих на себе зобов`язань за Договором та запропонував його розірвати; листом від 13.10.2025 №305.4-305-2-10158 позивач відмовив у розірванні Договору, наполягаючи на його виконанні в натурі.
Крім того, судом першої інстанції враховано підтверджений наказом Міністерства оборони України від 22.01.2026 статус відповідача як підприємства, що має важливе значення для національної економіки та є критично важливим для функціонування економіки і забезпечення потреб Збройних Сил України в особливий період, а також надані відповідачем і підтверджені штатним розписом станом на 01.01.2026, бухгалтерськими довідками від 16.03.2026 та від 16.06.2026 відомості про штат у кількості 242 працівники, розмір фонду заробітної плати та дебіторську заборгованість контрагентів перед відповідачем у сумі 161.331.079,41 грн, а також факт отримання позивачем компенсації за банківською гарантією у розмірі 367.497,00 грн, підтверджений відповідними банківськими документами.
Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність підстав для зменшення неустойки колегія суддів зазначає таке.
Право суду першої інстанції розглядати питання про зменшення розміру штрафних санкцій обумовлювалося наявністю відповідного клопотання відповідача, заявленого разом з відзивом на позовну заяву, а тому саме звернення суду до положень ч.3 ст.551 ЦК України та статті 233 ГК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відповідало межам заявлених учасниками справи вимог і клопотань та не є предметом окремого спростування з боку апелянта.
Доводи апеляційної скарги про те, що поведінка відповідача мала ознаки бездіяльності та недобросовісності, а судом першої інстанції не дотримано балансу інтересів сторін, колегія суддів відхиляє, оскільки оцінка поведінки боржника, зокрема вжиття чи невжиття ним заходів до виконання зобов`язання, прямо віднесена законодавцем до кола обставин, які підлягають з`ясуванню при вирішенні питання про зменшення неустойки.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач протягом строку дії Договору послідовно повідомляв позивача про виникнення перешкод до поставки товару, звертався з пропозиціями щодо внесення змін до умов Договору та після відмови позивача в їх задоволенні ініціював питання про розірвання Договору, тобто підтримував комунікацію з позивачем і не залишав останнього необізнаним про стан виконання зобов`язання. Апеляційна скарга не містить посилань на конкретні докази, які б спростовували факт такого листування чи ставили під сумнів його зміст, обмежуючись оцінкою мотивів відповідача, що є питанням, відмінним від встановленого судом першої інстанції факту вчинення відповідачем відповідних дій. З огляду на це відсутні підстави вважати, що судом першої інстанції не дотримано балансу інтересів сторін при дослідженні наданих обома учасниками справи доводів і доказів.
Довід апеляційної скарги щодо неправомірного врахування судом першої інстанції майнового стану відповідача колегія суддів відхиляє, оскільки надані відповідачем відомості про штатну чисельність, фонд оплати праці та дебіторську заборгованість були досліджені судом першої інстанції як одна з обставин у сукупності з іншими встановленими обставинами справи, а не як самостійна чи вирішальна підстава для зменшення штрафних санкцій. За таких умов посилання апелянта на розбіжності між окремими показниками фінансової звітності відповідача не спростовує правомірності врахування цієї обставини судом першої інстанції в загальному контексті вирішення питання про зменшення неустойки.
Стосовно доводу про неправомірне врахування відсутності доведених позивачем збитків, колегія суддів зазначає, що ця обставина не була покладена судом першої інстанції в основу оскаржуваного рішення як самостійна та єдина підстава для зменшення штрафних санкцій, а врахована у сукупності з іншими встановленими обставинами справи, що узгоджується з дискреційними повноваженнями суду за ч.3 ст.551 ЦК України та статті 233 ГК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Щодо доводу про те, що тривалість невиконання відповідачем зобов`язання (понад один рік) виключала застосування зазначених норм, колегія суддів виходить з того, що тривалість прострочення сама по собі не є самостійною та достатньою підставою для відмови в їх застосуванні, а є лише однією з обставин, що підлягають оцінці в сукупності з іншими. Ця обставина була предметом дослідження суду першої інстанції та врахована ним при вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій, у зв`язку з чим відповідний довід апеляційної скарги зводиться до незгоди з результатом такої оцінки, а не до спростування правильності застосованого підходу.
Не заслуговує на увагу і довід апелянта щодо отриманої ним компенсації за банківською гарантією. Факт отримання цієї компенсації був одним з елементів фактичного контексту, врахованих судом першої інстанції при вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій, а не самостійною правовою підставою для такого зменшення, ототожненою з інститутом неустойки, у зв`язку з чим доводи апелянта щодо різної правової природи цих способів забезпечення виконання зобов`язань не спростовують оскаржуваного рішення.
Визначення конкретного розміру зменшення неустойки належить до дискреційних повноважень суду першої інстанції, який, оцінюючи сукупність встановлених обставин, визначає той обсяг відповідальності боржника, що забезпечує дотримання балансу інтересів сторін та відповідає принципам справедливості, добросовісності і пропорційності, закріпленим у статті 3 Цивільного кодексу України. Законодавство не встановлює математичної формули чи фіксованої шкали визначення розміру такого зменшення, а покладає це питання на розсуд суду з урахуванням обставин кожної справи. Оскільки зменшення неустойки є реалізацією судом дискреційних повноважень, сама лише незгода учасника справи з визначеним судом розміром (відсотком) зменшення не свідчить про неправильне застосування норм матеріального права за відсутності встановленого виходу судом за межі наданої йому дискреції - довільності чи свавільності такого висновку (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/2116/20, від 23.09.2021 у справі №910/15071/20).
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій, а зводяться до незгоди з наданою судом оцінкою встановлених обставин справи в межах наданих йому дискреційних повноважень, у зв`язку з чим підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги відсутні.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 240, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 12.05.2026 у справі №922/663/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України
Повна постанова складена 06.08.2026.
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя Є.О. Васильєв
Суддя О.В. Стойка