УХВАЛА
09 вересня 2026 року
м. Київ
cправа № 922/663/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Баранець О.М., Кондратова І.Д.
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
на рішення Господарського суду Харківської області (Жиляєв Є.М.)
від 12.05.2026
та на постанову Східного апеляційного господарського суду (Істоміна О.А.,
Васильєв Є.О., Стойка О.В.)
від 04.08.2026 (повний текст складений 06.08.2026)
у справі за позовом Акціонерне товариство "Укргазвидобування"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-Ком-Сервіс"
про стягнення 2 572 479,00 грн
ВСТАНОВИВ:
1. Акціонерне товариство "Укргазвидобування" (далі - Позивач, Скаржник) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-Ком-Сервіс" (далі - Відповідач) про стягнення 2 057 983,20 грн пені та 514 495,80 грн штрафу.
2. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив щодо неналежного виконання Відповідачем зобов`язань за договором поставки (графік поставки) № ШГВ 25-005 від 18.12.2024 в частині здійснення свого обов`язку з постачання товару.
3. Господарський суд Харківської області рішенням від 12.05.2026, залишеним без змін Східним апеляційним господарським судом у постанові від 04.08.2026 у справі № 922/663/26 позов задовольнив частково. Стягнув з Відповідача на користь Позивача 205 798,32 грн пені, 51 449,58 грн штрафу та 30 869,75 грн судового збору. В іншій частині позову відмовив.
4. 24 серпня 2026 року Позивач (Скаржник), із використанням підсистеми "Електронний суд", звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 12.05.2026 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.08.2026, в якій просить:
- відкрити касаційне провадження у справі № 922/663/26;
- рішення Господарського суду Харківської області від 12.05.2026 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.08.2026 у справі № 922/663/26 у частині відмови у задоволенні позовних вимог Позивача про стягнення 1 852 184,88 пені та 463 046,22 грн штрафу, усього 2 315 231,10 грн - скасувати;
- ухвалити у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Позивача задовольнити, стягнути з Відповідача на користь Позивача 1 852 184,88 пені та 463 046,22 грн штрафу, усього 2 315 231,10 грн;
- здійснити новий розподіл судових витрат та стягнути з Відповідача на користь Позивача витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг.
5. Підставами касаційного оскарження Скаржник зазначив пункти 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
6. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій застосували норми права, а саме частину 3 статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтю 233 Господарського кодексу України, як наслідок частину 1 статті 550 і частину 1 статті 624 ЦК України, без урахування таких висновків:
- про те, що право суду на зменшення неустойки пов`язане з наявністю виняткових обставин, а вирішуючи це питання, суд повинен об`єктивно оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язання боржником, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення, наслідків порушення, невідповідності розміру неустойки таким наслідкам, поведінки винної особи, у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання (постанови Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 904/4685/18, від 21.11.2019 у справі № 916/553/19, від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18);
- про те, що реалізуючи дискреційні повноваження за статтею 551 ЦК України, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення боржника від сплати штрафних санкцій без належних правових підстав (постанова Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 910/1199/19);
- про те, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, а надмірне зменшення її розміру фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призводить до порушення балансу інтересів сторін (постанови Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 11.02.2025 у справі № 902/1131/23, від 29.08.2024 у справі № 910/14265/23, від 05.04.2023 у справі № 909/1033/21);
- Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, за яким у вирішенні питання про зменшення неустойки враховуються та оцінюються на предмет підтвердженої й обґрунтованості як підстави так і інші заявлені підстави, які мають індивідуальний характер, а розмір, до якого зменшується неустойка, має відповідати принципам верховенства права (постанова від 19.01.2024 у справі № 911/22269/22);
- про те, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків ) частина 1 статті 550 ЦК України), неустойка підлягає стягненню у повному розмірі незалежно від відшкодування збитків (частина 1 статті 624 ЦК України), а шкода кредитору презюмується самим фактом порушення зобов`язання і не потребує доказування (постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20, від 03.07.2024 у справі № 910/6843/23, постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 щодо компенсаторного характеру цивільно-правової відповідальності т спрощеного порядку компенсації майнових втрат кредитора);
- про те, що сплата неустойки належить до звичайних комерційних ризиків суб`єкта підприємницької діяльності, який беручи участь у публічній закупівлі та укладаючи договір, самостійно оцінює наслідки своїх дій (постанови Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/2376/18, від 06.06.2018 у справі №902/306/16, від 20.02.2020 у справі № 910/7970/19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17 щодо здійснення підприємницької діяльності;
- про те, що аргументи Відповідача на рахунок того, що укладаючи договір під час воєнного стану, він не знав і не міг знати про подальші обставини, які перешкоджають виконанню, є безпідставними та не заслуговують на увагу (постанова Верховного Суду від 06.02.2024 у справі № 910/1273/23);
- висновку Великої Палати Верховного Суду про те, що право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності та спрямоване на запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію, а не на позбавлення її компенсаційної та стимулюючої функцій (постанова від 16.10.2024 у справі № 911/952/22);
- про те, що суд застосовуючи дискрецію при вирішенні питання про зменшення неустойки, виходить із конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, котрі мають узгоджуватися з положеннями статті 233 ГК України і частиною 3 статті 551 ЦК України, а також досліджуватися та оцінюватися судом у порядку, передбаченому статтями 86, 210, 237 ГПК України, із зазначенням у судовому рішенні того, які обставини судом враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхиллено (постанова Верховного Суду від 18.12.2025 у справі № 910/5679/25).
7. Також Скаржник стверджує, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, а саме:
- статті 86, 236-238 ГПК України, оскільки не навели жодних мотивів визначення саме 90% як розміру зменшення та саме суми 257 247,90 грн як справедливого розміру неустойки;
- частину 3 статті 13, частину 1 статті 74 ГПК України, оскільки тягар доведення виняткових обставин, що стало підставою для зменшення неустойки, фактично перекладено з Відповідача на Позивача, від якого вимагалося довести збитки та погіршення фінансового стану внаслідок не поставки товару;
- статті 76-79, 86 ГПК України, оскільки суди поклали в основу зменшення відомості про майновий стан Відповідача, не оцінивши їх на предмет достовірності попри наявні у самих поданих Відповідачем документах суперечності;
- статті 269, 282 ГПК України , оскільки суд апеляційної інстанції не перевірив цих доводів апеляційної скарги по суті, обмежившись посиланням на дискреційний характер повноважень суд першої інстанції.
8. Також Скаржник зазначив про те, що ключовий аргумент, яким суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги про неправильне застосування частини 3 статті 551 ЦК України, обґрунтовано посиланням на постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/2116/20 та від 23.09.2021 у справі № 910/15071/20, однак судових рішень Верховного Суду з такими реквізитами не існує.
На думку Скаржника, наведені вище обставини дозволяють припустити, що відповідний фрагмент мотивувальної частини разом із посиланням на постанови Верховного Суду міг бути згенерований системою штучного інтелекту, а не сформульований судом за результатами дослідження судової практики.
9. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Скаржник зазначив, що обставини, викладені в касаційній скарзі порушують питання застосування норми права, щодо якого відсутній висновок Верховного Суду , а саме: чи відповідає вимогам статті 236 ГПК України судове рішення, мотивувальна частина якого в частині, що стала визначальною для відхилення доводів апеляційної скарги, обґрунтована посиланням на постанови Верховного Суду, існування яких не підтверджується даними Єдиного державного реєстру судових рішень, і відтворює правове положення, що не міститься в жодному судовому рішенні. Від відповіді на це питання залежить, чи є таке порушення самостійною і достатньою підставою для скасування судового рішення в розумінні частини 1 статті 311 ГПК України, чи потребує додаткового доведення його впливу на результат розгляду справи. Також залежить і те, які процесуальні наслідки має для учасника справи неможливість перевірити джерело , на яке послався суд.
10. Наведені вище доводи визнаються Судом належним обґрунтуванням наявності підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, для відкриття касаційного провадження.
11. За приписами частин 1, 4 статті 294 ГПК України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі, в якій повідомляється про дату, час і місце розгляду скарги, а також про витребування матеріалів справи.
12. Враховуючи обґрунтування Скаржником підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Суд дійшов висновку, що матеріали касаційної скарги є достатніми для відкриття касаційного провадження на підставі цих пунктів. При цьому доводи касаційної скарги по суті будуть розглянуті Судом під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287- 291, 294 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Відкрити касаційне провадження у справі № 922/663/26 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду Харківської області від 12.05.2026 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.08.2026.
2. Здійснити перегляд оскаржуваних судових рішень у судовому засіданні 20 жовтня 2026 року о 11:30 год. у приміщенні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань № 2 (кабінет №209).
3. Явка учасників справи в судове засідання не є обов`язковою.
4. Установити учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 ГПК України до 30 вересня 2026 року.
5. Роз`яснити учасникам справи, що вони мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в тому числі поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
6. Витребувати з Господарського суду Харківської області та/або Східного апеляційного господарського суду матеріали справи № 922/663/26.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча Г. Вронська
Судді О. Баранець
І. Кондратова