ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. [телефон приховано], е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
"07" серпня 2026 р. м. Київ Справа № 911/2356/26
Суддя Господарського суду Київської області Антонова В.М., розглянувши матеріали за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛПГАЗ" до ОСОБА_1 про виключення учасника товариства зі складу учасників товариства та зменшення статутного капіталу товариства,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛПГАЗ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), у якому просить суд:
- виключити зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПГАЗ» ОСОБА_1 , ІН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;
- зменшити статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПГАЗ» на частку ОСОБА_1 .
Відповідно до вимог ч.1 ст.174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно із ч.2 ст.174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.162 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, відомості щодо місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи.
Суд зазначає, що позивачем у поданій позовній заяві зазначено адресу відповідача: 08727, Київська обл., Обухівський р-н, с. Дерев`яна, вул. Глищанська 28.
Тоді як, згідно відомостей отриманих з Єдиного державного демографічного реєстру, адресою реєстрації відповідача є: Київська обл., Обухівський р-н, с. Дерев`яна, вул. Глинищанська, буд. 44.
Отже, позивачу необхідно зазначити правильну адресу відповідача.
Крім цього, пунктом 1 частини 1 статті 164 ГПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 172 ГПК України передбачено, що позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копію та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Позивачем на підтвердження направлення позовної заяви відповідачу додано фіскальний чек №R083040010737 від 03.08.2026, опис №R083040010737 від 03.08.2026 та накладну №R083040010737 від 03.08.2026, з якої вбачається, що позовну заяву з додатками направлено за адресою: 08724, Київська обл., Обухівський р-н, с. Дерев`яна, вул. Глинищанська, 28.
Однак, як встановлено судом вище, адресою реєстрації ОСОБА_1 згідно Єдиного державного демографічного реєстру є: АДРЕСА_2 .
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без руху в силу недотримання позивачем вимог п.1 ч.1 ст.164 та ч.1 ст.172 ГПК України.
Отже, позивачу необхідно надати суду опис вкладення із зазначенням номеру поштового відправлення та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), як докази направлення позовної заяви та доданих до неї документів на адресу відповідача: 08724, Київська обл., Обухівський р-н, с. Дерев`яна, вул. Глинищанська, буд. 44, або докази надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи.
Приписами п.5 ч.3 ст.162 ГПК України встановлено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Так, відповідно до ч.2 ст.164 ГПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до ст. 91 ГПК України письмові докази, до яких належать і документи, подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Зокрема, учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
У той же час, додані до позовної заяви копії документів, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не завірені належним чином, відповідно до зазначених норм чинного законодавства, оскільки не містять дати засвідчення такої копії.
Враховуючи викладене вище, позивачу слід надати суду належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Крім цього, відповідно до частини 1 статті 98 ЦК України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства.
Згідно зі статтею 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників є вищим органом товариства.
Учасник товариства у випадках та в порядку, встановлених законом, може бути виключений з товариства (частина 2 статті 100 ЦК України).
Нормами Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено, що учасник товариства може бути виключений:
- якщо учасник товариства не вніс вклад для погашення заборгованості протягом наданого додаткового строку (частина 2 статті 15 цього Закону);
- у разі смерті, оголошення судом безвісно відсутнім або померлим учасника - фізичної особи чи припинення учасника - юридичної особи, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, та якщо протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини, встановленого законодавством, спадкоємці (правонаступники) такого учасника не подали заяву про вступ до товариства відповідно до закону (частина 2 статті 23 цього Закону).
Так, частиною 1 статті 15 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» врегульовано правові наслідки прострочення внесення вкладу учасником товариства. А саме, передбачено, якщо учасник товариства не вніс вклад для погашення заборгованості протягом наданого додаткового строку, виконавчий орган товариства має скликати загальні збори учасників, які можуть прийняти одне із перелічених рішень, зокрема і виключення учасника з товариства.
Статтею 23 цього Закону передбачено порядок переходу частки до спадкоємця або правонаступника учасника товариства. У тому числі, передбачено можливість виключення учасника товариства, у разі смерті, оголошення судом безвісно відсутнім або померлим учасника - фізичної особи чи припинення учасника - юридичної особи, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, та якщо протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини, встановленого законодавством, спадкоємці (правонаступники) такого учасника не подали заяву про вступ до товариства відповідно до закону.
Позивачем у позовній заяві заявлено вимогу, зокрема, про виключення зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПГАЗ» ОСОБА_1 .
Проте позовна заява не містить нормативно-правового обґрунтування, правових підстав позову щодо такої вимоги, отже, позивачу необхідно надати суду нормативно-правове обґрунтування позовної вимоги про виключення зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПГАЗ» ОСОБА_1 з урахуванням положень ст.ст.15, 23 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та установчих документів товариства, а також надати докази виконання вимог зазначених статей Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
Крім того, у відповідності до п.3 ч.2 ст.30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» питання зміни розміру статутного капіталу товариства є виключною компетенцією загальних зборів товариства.
Разом з тим, порядок зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю врегульований статтею 19 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», яка, зокрема, визначає, що таке рішення виноситься виключно загальними зборами учасників товариства, з обов`язковим повідомленням про це кредиторів товариства.
Позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, що ним приймалися визначені чинним законодавством заходи до скликання таких загальних зборів із відповідним порядком денним.
Також, позивачу необхідно надати суду нормативно-правове обґрунтування вимоги щодо зменшення статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПГАЗ» на частку ОСОБА_1 з урахуванням та наданням відповідних доказів виконання вимог встановлених ст.19 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог.
Предмет позову, тобто певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, повинен бути чітко визначений позивачем у прохальній частині позовної заяви, оскільки резолютивна рішення суду, по суті, відображає позовні вимоги, викладені у прохальній частині позовної заяви, та повинна викладатися чітко й безумовно.
У прохальній частині позовної заяви позивачем викладено вимогу про зменшення статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПГАЗ» на частку ОСОБА_1 , проте не конкретизовано суму частки, якою володіє останній у статутному капіталі товариства.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем не викладено чітко й безумовно, а прохальна частина позовної заяви не відповідає її змісту.
Відповідно до п.6 ч.3 ст.162 ГПК України позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом передбачений встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Однак, всупереч п.6 ч.3 ст.162 ГПК України позивач таких відомостей не зазначив. Отже, позивачу необхідно зазначити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору.
Також у пункті 7 частини 3 статті 162 передбачено, що позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.
Представником позивача в поданій позовній заяві не зазначено інформації про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.
Позивачу необхідно зазначити відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.
Крім цього, відповідно до п.8 ч.3статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд встановив, що остання не містить зазначення щодо наявності/відсутності у позивача оригіналів поданих доказів.
Позивачу слід усунути зазначені недоліки, шляхом надання до суду відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом 01.01.2026 встановлено у розмірі 3 328, 00 грн.
Згідно п.п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі - 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до абз.2 ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Позивачем заявлено дві немайнові вимоги, а отже, за подання позову позивач мав сплатити судовий збір у загальній сумі 6 656, 00 грн (3 328,00 грн * 2 немайнові вимоги).
Проте, позивачем в якості доказів судового збору подано платіжну інструкцію №186 від 32.07.2026 про сплату судового збору лише в розмірі 3 328,00 грн.
Таким чином, позивачем судовий збір не доплачено в розмірі 3 328,00 грн.
Враховуючи наведене вище, позивачу необхідно доплатити судовий збір у розмірі 3 328,00 грн та надати суду докази такої сплати, а саме оригінал платіжного доручення про перерахування судового збору.
Відповідно до п.10 ч.3 ст.162 ГПК України, позовна заява повинна містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд встановив, що остання не містить зазначених відомостей.
Отже, позивачу слід надати суду письмове підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до ч.2 ст.162 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Згідно із ч.5 ст.164 ГПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Відповідно ж до приписів частини першої статті 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлений перелік документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, якими можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ч.3 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Згідно з ч.4 ст.60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Частиною 1 та 2 ст.61 ГПК України передбачено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
Отже, в господарському судочинстві згідно з вимогами ст.60 ГПК України допустимим доказом повноважень адвоката є виключно довіреність або ордер.
Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Тобто договір про надання правової допомоги визначає взаємні права й обов`язки адвоката (адвокатського об`єднання) та клієнта, який звернувся за правовою допомогою, а також обсяг повноважень адвоката (адвокатського об`єднання) при здійсненні представництва інтересів клієнта, в тому числі в судах.
На підставі договору адвокатом (адвокатським об`єднанням) видається ордер, що є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката (адвокатського об`єднання) на вчинення дій в інтересах клієнта, що узгоджується з пунктом 11. Положення про ордер на надання правничої допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41 зі змінами, внесеними рішенням Ради адвокатів України від 20.09.2024 № 50 (далі - Положення про ордер).
Договір про надання правничої допомоги (за відсутності ордера, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства) не є достатнім та належним доказом повноважень адвоката в господарському процесі (ухвала Верховного Суду від 02.07.2018 року у справі № 910/17956/17).
Судом встановлено, що позовну заяву від імені позивача підписано адвокатом Луневським Євгеном Олександровичем.
На підтвердження повноважень адвоката до позовної заяви долучено ордер серії АІ № 1353751 від 03.07.2026 на надання правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛПГАЗ" у Господарському суді Київської області області.
Згідно із частиною 2 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Ордер на надання правової допомоги, яким адвокат підтверджує свої повноваження, має бути оформлений відповідно до вимог, встановлених положенням про ордер.
Пунктом 12. положення про ордер встановлено перелік реквізитів, які містить ордер, зокрема: «пп.12.3. Посилання на договір про надання правничої допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правничої допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа; пп.12.5. Прізвище, ім`я, по батькові адвоката, який надає правничу допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав (КДКА відповідного регіону, з 01.01.2013 року радою адвокатів відповідного регіону); номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане.»
Як вбачається із наданого ордера, у реквізитах останнього відсутні відомості щодо посилання на договір про надання правничої допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правничої допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа, а також номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане.
Крім цього, до позову не долучено доказів укладення договору про надання правової допомоги, на підставі якого видано ордер серії АІ № 1353751 від 03.07.2026.
З огляду на викладене вище, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛПГАЗ" підлягає залишенню без руху.
Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч.4 ст.174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Керуючись ст.162, 164, 174, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛПГАЗ" залишити без руху.
2. Встановити Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛПГАЗ" строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя В.М. Антонова