УХВАЛА
06 серпня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/13151/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду
Кондратової І. Д.,
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавань Солар 2"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2026
(головуюча - Ходаківська І. П., судді: Владимиренко С. В., Демидова А. М.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавань Солар 2"
до Акціонерного товариства "Гарантований покупець"
про стягнення 7 985 558, 69 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тавань Солар 2" (далі - позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - відповідач), у якому просило стягнути 7 985 558,69 грн, з яких: 1 188 015,67 грн - 3% річних; 3 349 479,98 грн - інфляційних втрат, 2 490 828,50 грн - 0,1% пені; 957 234,54 грн - 7% штрафу.
2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору, яке виразилося в тому, що відповідач починаючи із розрахункового місяця - лютого 2020 року почав істотно порушувати строки виконання грошового зобов`язання - порядок розрахунків перед позивачем, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача, які підлягають судовому захисту.
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 позов задоволено повністю.
4. Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, тому підлягають задоволенню повністю.
5. 09.06.2026 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу відповідача задовольнив частково, рішення місцевого господарського суду змінив, виклав пункти перший та другий його резолютивної частини в новій редакції, а саме позов задовольнив частково і стягнув з відповідача на користь позивача такі суми: 1 188 015,67 грн 3% річних, 3 349 479,98 грн інфляційних витрат, 24 908,29 грн пені, 9 572,35 грн штрафу, 119 783,38 грн судового збору.
6. Суд апеляційної інстанції встановив, що в межах справи № 910/11731/20 за тими ж самими правовідносинами, що і в цій справі вже було стягнуто з відповідача пеню у сумі 580 333,77 грн та штраф у сумі 1 219 451,12 грн, які нараховуються по дату виконання рішення. Виходячи із загальної суми штрафних санкцій та практики Верховного Суду, а також з урахуванням фактичної тривалості прострочення та відсутності доведених збитків, заявлених позивачем у цій справі, та вже задоволених до стягнення штрафних санкцій у межах справи № 910/11731/20, апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо неспівмірності заявлених до стягнення сум штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, а тому зменшив розмір пені до 24 908,29 грн та штрафу до 9 572,35 грн.
7. 16.07.2026 позивач подав до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2026 у цій справі в частині стягнення 24 908,29 грн пені та 9 572,35 грн штрафу й направити справу в цій частині стягнення пені та штрафу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
8. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та установив, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, викладених статтею 290 ГПК України, тому наявні підстави для залишення її без руху з огляду на таке.
9. Частиною першою статті 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
10. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
11. Таким чином правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
12. Так, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
13. Процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.
14. У касаційній скарзі скаржник визначив, що підставами касаційного оскарження судових рішень є наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3 та 4 частини другої статті 287 ГПК України, з урахуванням пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України.
15. Верховний Суд звертає увагу, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).
16. У цьому випадку необхідно чітко вказати:
- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;
- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
17. При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.
18. В обґрунтування цієї підстави касаційного оскарження скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", а також висновків, що містяться у постановах Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 905/1180/17, від 12.09.2018 у справі № 912/3594/17, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, щодо вирішення питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені).
19. Посилання скаржника у касаційній скарзі на неврахування судом постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не приймаються до уваги в контексті обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки вона не є постановою Верховного Суду у розумінні статей 232, 314 цього Кодексу, в якій викладено відповідний висновок у подібних правовідносинах.
20. Також скаржник в обґрунтування зазначеної підстави касаційного оскарження конкретно не зазначає, які саме висновки Верховного Суду, викладені у наведених заявником постановах, щодо застосування норм права, не врахував суд апеляційної інстанцій в оскаржуваному рішенні.
21. Обґрунтовуючи підставу для касаційного оскарження згідно з пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник вказує, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 233 Господарського кодексу України, частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України стосовно права суду на зменшення розміру штрафних санкцій (штраф, пеня) в контексті фактичних обставин цієї справи за наявності збитків завданих відповідачем позивачу, а також застосування статті 231 Господарського кодексу України щодо права суду на зменшення розміру штрафних санкцій (штраф, пеня) встановленого законом та підзаконними актами.
22. Зі змісту пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України вбачається, що ця норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
23. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 цього Кодексу (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах, у який саме спосіб суду необхідно сформувати єдину практику застосування цих норм (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19).
24. Суд зауважує, що формування правового висновку не може ставитися в пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
25. Водночас належного обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України щодо неправильного застосування судом норм статей 231, 233 Господарського кодексу України, частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України щодо права суду на зменшення розміру штрафних санкцій скаржником не наведено, оскільки, в касаційній скарзі заявник посилається на наявність висновків, викладених у постановах Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах щодо вирішення питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) та неврахування їх судом апеляційної інстанції, визначаючи підставою касаційного оскарження пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.
26. Верховний Суд зауважує, що посилання на підставу касаційного оскарження передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду) взаємовиключає посилання на пункт 3 частини другої статті 287 цього Кодексу (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) щодо застосування одних і тих же норм права.
27. З огляду на зазначене скаржнику слід визначитися щодо вказаних підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 287 ГПК України.
28. Обґрунтовуючи підставу для касаційного оскарження згідно з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України з урахуванням пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, скаржник вказує, що суд не дослідив зібрані у справі докази (додатки до позовної заяви № 26-38 та розрахунки збитків), що підтверджують факти завдання відповідачем збитків позивачу.
29. Водночас, Верховний Суд звертає увагу, що у разі оскарження судового рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
30. Відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
31. Однак скаржник, визначаючи в якості підстави для подання касаційної скарги пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 цього Кодексу, не зазначає норми процесуального права, які порушені судом апеляційної інстанції, що, враховуючи положення статті 310 ГПК України, не дає підстави для висновку про те, що касаційна скарга в цій частині відповідає вимогам статей 287, 290 ГПК України.
32. Наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху, із наданням скаржникові строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.
33. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
34. Вирішуючи питання щодо обов`язку скаржника сплатити судовий збір у встановлених порядку і розмірі, суд виходить з того, що правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011.
35. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми (підпункт 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").
36. Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
37. Ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
38. Зміст касаційної скарги свідчить, що позивач не погоджується з постановою суду апеляційної інстанції в частині зменшення заявлених у позові розміру пені з 2 490 828,50 грн до 24 908,29 грн та розміру штрафу з 957 234,54 грн до 9 572,35 грн.
39. Тобто оспорюваними сумами скаржника фактично є різниця між заявленими ним сумами у позові та стягнутими апеляційним господарським судом: 2 465 920,21 грн пені та 947 662,19 грн штрафу, а загальна оспорювана сума - 3 413 582,40 грн.
40. Таким чином скаржник за подання касаційної скарги повинен був сплатити судовий збір у розмірі 81 925,98 грн (1,5 відсотка від 3 413 582,40 грн х 200% х 0,8).
41. До касаційної скарги заявник додав платіжну інструкцію № 385 від 15.07.2026, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 79 051,18 грн, тобто у меншому розмірі, ніж встановлено законом, тому заявнику необхідно доплатити різницю судового збору у розмірі 2 874,80 грн (81 925,98 грн - 79 051,18 грн).
42. Крім того, Верховний Суд зазначає, що відповідно до пункту 6 частини другої статті 290 ГПК України в касаційній скарзі повинні бути зазначені вимоги особи, яка подає скаргу.
43. Вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні узгоджуватися з визначеними скаржником підставами касаційного оскарження судових рішень, бути повними та однозначними.
44. У мотивувальній частині касаційної скарги скаржник зазначає, що не погоджується з постановою в частині зменшення розміру штрафних санкцій на 99%, а в її прохальній частині просить скасувати постанову апеляційного господарського суду в частині стягнення на його користь 24 908,29 грн пені та 9 572,35 грн штрафу й направити справу в цій частині стягнення пені та штрафу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
45. Суд зазначає, що з огляду на зміст мотивувальної частини касаційної скарги формулювання вимог прохальної частини не відповідає фактично оспорюваній сумі скаржником.
46. Тому Суд звертає увагу скаржника на необхідність конкретизувати вимоги прохальної частини касаційної скарги з урахуванням наведених ним обґрунтувань в мотивувальній частині цієї скарги та підстав оскарження постанови суду апеляційної інстанції.
47. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
48. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Керуючись нормами статей 174, 234, 288, пунктів 5, 6 частини другої, пункту 2 частини четвертої статті 290, частини другої статті 292 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавань Солар 2" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2026 у справі № 910/13151/24 залишити без руху.
2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:
- привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пунктів 5, 6 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції, з урахуванням недоліків, визначених у пунктах 14-32, 42-46 цієї ухвали;
- уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншому учаснику справи, надавши суду докази такого надіслання з урахуванням положень статті 42 ГПК України;
- надати суду документ, що підтверджує доплату судового збору у розмірі 2 874,80 грн.
3. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Кондратова