УХВАЛА
06 серпня 2026 року
м. Київ
cправа № 911/3051/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Київської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 у справі
за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Макарівської селищної ради
до: 1) Бучанської районної державної адміністрації Київської області,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Інвест-Альянс"
про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження майном,
ВСТАНОВИВ:
03.08.2026 ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 у справі № 911/3051/24.
Скаржник зазначає, що в оскаржуваних рішеннях суди обох інстанцій зазначили, що ефективним способом захисту порушених прав держави щодо земель рекреаційного призначення є звернення до суду із віндикаційним позовом про їх витребування за правилами статей 387, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а не із негаторним позовом згідно зі статтею 391 ЦК України, що є самостійною підставою для відмови у позові. Крім того, суди дійшли до висновку про те, що обраний прокурором спосіб захисту інтересів держави - усунення перешкод у користуванні і розпорядженні земельними ділянками рекреаційного призначення та водного фонду шляхом визнання недійсними розпоряджень Макарівської районної державної адміністрації від 10.07.2007 № № 2223, 2228, 2230 про відведення у приватну власність спірних земельних ділянок не є належним й ефективним, оскільки задоволення даної позовної вимоги не захистить порушене право держави та не призведе до відновлення володіння державою спірним майном.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурором у відповідності до приписів частини третьої статті 13 та частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не було надано суду жодних належних, достовірних та вірогідних доказів, що підтверджують віднесення земельних ділянок з кадастровими номерами [номер приховано]:04:010:0020, [номер приховано]:04:010:0021, [номер приховано]:04:010:0022, як до земель рекреаційного призначення так і до території загального користування (парку), та які у своїй сукупності переважали б доводи відповідача-2 щодо того, що спірні земельні ділянки станом на момент прийняття Макарівською РДА розпоряджень та станом на момент розгляду справи відносились та відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення та не розміщені в межах території загального користування (парку), а також, що прокурором було обрано неналежний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові.
Суд апеляційної інстанції виснував, що скаржником не спростовано встановленого судом факту обрання прокурором неналежного способу захисту при зверненні до суду з даним позовом, оскільки прокурор, здійснюючи захист інтересів держави, усвідомлюючи, що право власності на спірні земельні ділянки зареєстроване за відповідачем-2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, стверджуючи про приналежність спірних земельних ділянок до земель рекреаційного призначення і до території загального користування (парку), що перебувають у власності територіальної громади, мав звернутися до суду саме із віндикаційним позовом, тобто із позовом про витребування спірної земельної ділянки за правилами статей 387, 388 ЦК України, а не із негаторним позовом, що є самостійною підставою для відмови в позові.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, Київська обласна прокуратура зазначає порушення судами норм процесуального права (статей 2, 11, 13, 76, 78, 79, 86, 236, 237 ГПК України), що призвело до неправильного застосування норм матеріального права (статей 50, 51, 52, 58, 59, 60, 83, 84 Земельного кодексу України, статей 4, 88, 89 Водного кодексу України, статті 391 ЦК України), та застосування зазначених норм без урахування правових висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо оцінки доказів, правового режиму земель з обмеженим цивільним оборотом, належного способу захисту та правових наслідків існування незаконних рішень органів влади, висловлених у наведених в скарзі постановах, зокрема:
- від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16, від 20.09.2023 у справі №712/4341/16, від 31.07.2024 у справі № 487/2593/20 відповідно до яких саме щодо земель зелених насаджень загального користування (парків, скверів) належним способом захисту є негаторний позов, оскільки їх зайняття не пов`язане з позбавленням власника володіння. Вимога про повернення земельної ділянки загального користування населених пунктів до комунальної власності за правилами негаторного позову є ефективним способом судового захисту прав власника. Вимогу про усунення перешкод територіальній громаді у користуванні чи розпорядженні такими земельними ділянками можна заявити впродовж усього часу, поки триває відповідне порушення;
- від 11.09.2019 у справі № 487/1032/14-ц, від 07.11.2018 у справі №488/5027/14, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14 відповідно до яких, позовні вимоги про визнання незаконним і скасування рішення органу, прийнятого всупереч вимогам закону та інтересам територіальної громади, із урахуванням фактичних обставин може вважатися належним способом захисту порушеного цивільного права, який передбачено статтею 16 ЦК України;
- від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 відповідно до яких, якщо оспорюване рішення продовжує породжувати правові наслідки та впливає на дійсне цільове призначення земельної ділянки, вимога про визнання такого рішення незаконним і його скасування є належним та ефективним способом захисту.
Разом із тим, колегією суддів встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 22.07.2026 Велика Палата прийняла до розгляду справу № 367/4068/17 та визнала наведені колегією суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 10 червня 2026 року мотиви для прийняття та призначення цієї справи до розгляду на підставі частини третьої статті 403 ЦПК України обґрунтованими.
Передаючи справу № 367/4068/17 на Велику Палату Верховного Суду, суд касаційної інстанції зазначив, що у практиці Касаційного цивільного суду та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за подібних фактичних обставин і однакової природи спірних правовідносин сформувалися різні підходи до застосування положень ЦК України щодо належного способу захисту прав держави на земельні ділянки лісогосподарського та природно-заповідного призначення.
Так, у справах цивільної юрисдикції № 367/4128/16-ц, № 367/4140/16-ц Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду зробив висновок, що в спірних правовідносинах належним способом захисту є позов про повернення земельної ділянки як негаторний спосіб захисту.
Водночас у справах господарської юрисдикції № 911/3315/17, № 911/3312/17, № 911/3447/17 Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду дійшов висновку щодо належності обраного прокурором способу захисту - витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
На думку колегії суддів Касаційного цивільного суду, заявлений прокурором віндикаційний позов про витребування земельної ділянки за встановлених у справі обставин не є ефективним способом захисту права державної власності, оскільки зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням вимог ЗК України та Закону України «Про природно-заповідний фонд України» слід розглядати як порушення права власності держави, не пов`язане з позбавленням її володіння відповідною земельною ділянкою, навіть у разі державної реєстрації права приватної власності за іншою особою. У випадках, коли право приватної власності на відповідний об`єкт нерухомого майна не може виникнути за жодних умов, державна реєстрація такого права не змінює володільця цього майна, а тому належним способом захисту права держави у таких правовідносинах є негаторний позов про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою.
У зв`язку з цим колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважала за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 січня 2019 року в справах № 911/3312/17 і № 911/3447/17, а також від 26 лютого 2020 року в справі № 911/3315/17, і сформулювати правовий висновок про те, що зайняття земельної ділянки лісогосподарського призначення, розташованої на землях природно-заповідного фонду, з порушенням вимог ЗК України слід розглядати як порушення права власності держави чи територіальної громади, не пов`язане з позбавленням володіння такою земельною ділянкою, а тому вимога про її повернення має розглядатися як негаторний, а не віндикаційний позов.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
У такому випадку згідно з приписами пункту 11 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Ураховуючи вищевикладене, з метою дотримання єдності судової практики та з огляду на подібні відносини у вказаних справах, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зупинення касаційного провадження у справі №911/3051/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 367/4068/17 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду.
Керуючись статтями 228, 229, 234, 235 ГПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Зупинити касаційне провадження у справі № 911/3051/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 367/4068/17.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді С. К. Могил
О. В. Случ