УХВАЛА
05 серпня 2026 року
м. Київ
cправа № 911/2477/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Рогач Л. І., Мачульського Г. М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Рікард" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2026 (колегія суддів: Спаських Н. М., Горбасенко П. В., Яценко О. В.) та рішення Господарського суду Київської області від 19.03.2026 (суддя Сокуренко Л. В.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Рікард" до Бориспільської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" про визнання права власності на земельні ділянки,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Рікард" (далі - ТОВ "ФК "Рікард") звернулося з позовом до Бориспільської міської ради (далі - Міська рада) про визнання права власності на земельні ділянки.
19.03.2026 Господарський суд Київської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2026, повний текст якого складений 27.05.2026, про відмову у позові.
ТОВ "ФК "Рікард" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, та прийняти нове рішення про задоволення позову. Крім цього, скаржник заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2026 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Рогач Л. І., Мачульського Г. М.
26.06.2026 Верховний Суд витребував у судів попередніх інстанцій матеріали справи.
Перевіривши матеріали справи та зміст касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, зважаючи на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
Згідно з частиною п`ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено, що у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня становить 3 028,00 грн.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 163 ГПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19 зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.
Предметом позову у цій справі є вимога про визнання права власності на земельні ділянки, отже ця вимога є вимогою майнового характеру.
При цьому з матеріалів справи вбачається, що відповідно до заяви про усунення недоліків позовної заяви вартість спірних земельних ділянок, щодо яких ТОВ "ФК "Рікард" просить визнати право власності становить 289 815,44 грн. Зазначена вартість підтверджується долученими позивачем до заяви витягами з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.
Таким чином, позивач оскаржує судове рішення у справі з ціною позову 289 815,44 грн, що є меншою ніж ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відтак, за загальним правилом, таке судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Тому звертаючись до суду касаційної інстанції, скаржник повинен обґрунтувати наявність підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, які надавали касаційному суду можливість здійснити перегляд оскаржуваних судових рішень.
Як зазначено вище, у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК України унормовано випадки, за яких судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, може бути предметом касаційного оскарження.
Визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки, є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
Водночас тягар доказування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
Разом з тим ТОВ "ФК "Рікард" не зазначило у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи наведене, а також зважаючи на те, що ТОВ "ФК "Рікард" не зазначило підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на підставі пункту 1 частини першої статті 293 цього ж Кодексу, оскільки її подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 911/2477/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Рікард" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2026 та рішення Господарського суду Київської області від 19.03.2026.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Л. І. Рогач
Суддя Г. М. Мачульський