УХВАЛА
22 липня 2026 року
м. Київ
cправа № 914/901/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
секретар судового засідання - Кондратюк Л. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Наш Львів", Львівської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 (колегія суддів: Скрипчук О. С., Матущак О. І., Кравчук Н. М.) та рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.2025 (суддя Запотічняк О. Д.) у справі
за позовом першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Наш Львів", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ноблесс Буд", про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації речового права та його припинення, повернення земельної ділянки,
за участю:
прокурора - Пальонна О. О.,
третьої особи - адвокат Семиренко П. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Перший заступник керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Львівської міської ради (далі - Львівська міськрада) звернувся до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Наш Львів" (далі - ОК "ЖБК "Наш Львів") із позовом про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації речового права та його припинення, повернення земельної ділянки.
2. Позовні вимоги мотивовані тим, що договір оренди від 22.09.2021, укладений між позивачем та відповідачем, суперечить вимогам статей 41, 116, 124, 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 133-135, 137 Житлового кодексу України та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 № 186 (далі - Примірний статут ЖБК), статті 2, частини другої статті 16 Закону України "Про оренду землі".
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. 10.10.2019 Львівська міська рада прийняла ухвалу № 5687 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 19.09.2019 № 5441 та надання дозволу ОК «Житлово-будівельний кооператив «Наш Львів» на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. Під Голоском".
4. Згідно із вказаною ухвалою за результатами розгляду звернення ОК "ЖБК "Наш Львів" від 25.09.2019, керуючись статтею 144 Конституції України, підпунктом 34 пункту 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 12, 41, 120, 123 ЗК України, Львівська міськрада ухвалила надати ОК "ЖБК "Наш Львів" дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,3900 га на вул. Під Голоском для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків для учасників операції Об`єднаних сил (учасників антитерористичної операції) - членів ОК "ЖБК "Наш Львів"; зобов`язала ОК "ЖБК "Наш Львів" у встановленому порядку подати міській раді на затвердження проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
5. Надалі Львівська міськрада прийняла ухвалу від 09.07.2021 № 1181 "Про затвердження ОК «ЖБК «Наш Львів» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Під Голоском".
6. Розглянувши звернення ОК "ЖБК "Наш Львів" від 01.12.2020 (зареєстроване у Львівській міськраді 01.12.2020 за № 2-69334/АП-Л-24), міська рада ухвалила:
- затвердити ОК "ЖБК "Наш Львів" (код ЄДРПОУ 43064319) проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати в оренду земельну ділянку площею 0,2000 га (кадастровий номер [номер приховано];05:004:0499) на вул. Під Голоском в оренду терміном на 10 років для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків для учасників операції Об`єднаних сил (учасників антитерористичної операції) (код КВЦПЗ 02.03 - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку) за рахунок земель житлової та громадської забудови, перевівши їх із земель, що не надані у власність або користування;
- зобов`язано ОК "ЖБК "Наш Львів" у тримісячний термін укласти із Львівською міськрадою договір оренди землі, встановивши річну орендну плату за землю у розмірі 9 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та зареєструвати його відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і договір про відшкодування недоотриманих коштів за користування земельною ділянкою у розмірі орендної плати з моменту прийняття ухвали до часу укладення договору оренди землі.
7. 22.09.2021 укладено договір оренди землі, зареєстрований у Львівській міськраді за № Ш-4371, про що в книзі записів реєстрації договорів Ш-4 внесено відповідний запис.
8. Згідно з умовами договору оренди орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0, 3900 га на вул. Під Голоском (кадастровий номер [номер приховано]:05:004:0499) в оренду терміном на 10 років для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків (код КВЦПЗ 02.03 - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку).
9. На підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" 24.09.2021 державний реєстратор зареєстрував право комунальної власності на вказану земельну ділянку за Львівською міськрадою (номер запису про право власності: 44216183).
10. 24.09.2021 здійснено державну реєстрацію іншого речового права (права оренди земельної ділянки) ОК "ЖБК "Наш Львів" на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:05:004:0499 (номер запису про інше речове право: 44216317) зі строком дії права оренди на 10 років із правом пролонгації. Підстава державної реєстрації: договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 22.09.2021, видавник: Львівська міська рада, ОК "ЖБК "Наш Львів".
11. Інші відомості про спірну земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
12. Господарський суд Львівської області рішенням від 01.07.2025, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.04.2026, позов задовольнив повністю; визнав недійсним договір оренди землі від 22.09.2021; скасував державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:05:004:0499 площею 0,3900 га за ОК "ЖБК "Наш Львів"; зобов`язав ОК "ЖБК "Наш Львів" повернути власнику - Львівській міськраді земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:05:004:0499 площею 0,3900 га.
13. Суди попередніх інстанцій виходили з таких обставин справи:
- рішення зборів про організацію ОК "ЖБК "Наш Львів" та список громадян, які вступають до кооперативу, і членів їх сімей не затверджувалися, що підтверджується листом юридичного департаменту Львівської міськради від 25.07.2023 № 4-2501- 872, а також положеннями статуту, протоколу установчих зборів, яким затверджено списки членів кооперативу, що містяться в реєстраційній справі;
- всупереч вимогам Примірного статуту ЖБК у статуті ОК "ЖБК "Наш Львів" не визначено кількості квартир у житловому будинку (будинках), які заплановано до будівництва кооперативом, виконавчим комітетом Львівської міськради не затверджено списку членів кооперативу, що надає можливість кооперативу здійснювати діяльність, яка суперечить меті створення кооперативу, - забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей, зокрема, будівництво житла на комерційній основі для інших осіб;
- згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань склад засновників (членів) кооперативу ОК "ЖБК "Наш Львів" від часу створення не змінився, а в реєстраційній справі відсутні жодні відомості про інших членів (засновників) кооперативу;
- відсутність містобудівної документації, яка б обґрунтовувала необхідний розмір земельної ділянки для цієї забудови, є порушенням вимог статті 41 ЗК України. В той же час ухвала Львівської міськради від 09.07.2021 № 1181 "Про затвердження ОК «ЖБК «Наш Львів» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на
вул. Під Голоском" не обґрунтовує розміру наданої в оренду спірної земельної ділянки, що свідчить про її незаконність;
- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ноблесс Буд" щодо відчуження 75 % квартир учасникам бойових дій вказує на комерційну спрямованість проєкту, оскільки 25 % квартир підлягає реалізації на вільному ринку, що свідчить про намір отримати прибуток від цієї операції, а не задовольняти потреби учасників кооперативу. Такий підхід, разом із наданням земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів, призвів до суттєвого недоотримання коштів місцевим бюджетом.
Короткий зміст касаційної скарги
14. Львівська міськрада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, зі змісту якої вбачається, що скаржник просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
15. Також ОК "ЖБК "Наш Львів" звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
16. Підставами касаційного оскарження Львівська міськрада та ОК "ЖБК "Наш Львів" визначили пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
17. В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржники зазначили, що суди порушили норми статей 14, 19, 144 Конституції України, статей 12, 41, 116, 122, 123, 124 ЗК України, статей 203, 215 ЦК України, статті 207 Господарського кодексу України (щодо чинності правочинів, які визначають право територіальних громад та міських рад розпоряджатися землями комунальної власності та передавати їх у користування житлово-будівельним кооперативам), а також неправильно застосували положення Житлового кодексу Української РСР (згідно із Законом України від 21.04.2022 № 2215-IX - Житловий кодекс України, далі - ЖК Української РСР, ЖК України) (статті 133- 135, 137) та Примірного статуту ЖБК, які суперечать чинному Закону України "Про кооперацію" і Цивільному кодексу України (далі - ЦК України). При цьому суди не врахували правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах:
- від 21.06.2018 у справі № 807/698/17, від 12.09.2018 у справі № 564/118/17, від 25.09.2018 у справі № 499/714/16-а, від 30.10.2018 у справі № 826/5917/17, від 06.12.2018 у справі № 816/1244/17, від 24.01.2019 у справі № 812/561/17, від 29.01.2019 у справі № 293/342/17, від 20.06.2018 у справі № 826/15758/16 (про те, що у разі неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив чинності. Тому суди попередніх інстанцій помилково застосували застаріле законодавство, а саме ЖК Української РСР та Примірний статут ЖБК);
- від 02.03.2021 у справі № 911/261/20, від 02.10.2021 у справі № 911/61/21 (про те, що згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2019 № 12-р/2019 положення частини другої статті 135 ЖК Української РСР визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), у зв`язку з чим підстави для застосування цієї норми відсутні;
- від 08.11.2022 у справі № 910/21124/20, від 26.10.2022 у справі № 203/2064/19, від 16.02.2022 у справі № 910/4519/21, від 08.09.2021 у справі № 914/1578/19 (у яких викладено висновки про те, що скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд до суду першої / апеляційної інстанції не означає остаточного вирішення відповідної справи, а отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у справі. Тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню висновки, сформульовані в постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 922/651/17, від 05.06.2018 у справі № 925/972/16, від 19.04.2017 у справі № 922/4401/15).
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
18. Львівська обласна прокуратура у відзивах на касаційні скарги просить залишити ці скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін як такі, що є законними й обґрунтованими, ухваленими з дотриманням норм процесуального права та з правильним застосуванням норм матеріального права.
Інші заяви та клопотання
19. 21.07.2026 представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату з огляду на участь в іншому судовому засіданні у місті Львові, а також повідомив суд про намір мирного врегулювання спору між Львівською міськрадою та ОК "ЖБК "Наш Львів", що потребує додаткового часу.
20. 22.07.2026 представник Львівської міськради подала клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату з огляду на участь в іншому судовому засіданні у місті Львові у кримінальній справі № 465/367425, а також повідомила суд про проведення переговорів щодо мирного врегулювання спору між Львівською міськрадою та ОК "ЖБК "Наш Львів", що потребує додаткового часу.
21. У судовому засіданні 22.07.2026 прокурор щодо заявлених клопотань заперечила, представник третьої особи - підтримав вказані клопотання.
22. Колегія суддів, розглянувши вказані клопотання представника відповідача та представника Львівської міськради, дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке.
21.1. Верховний Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.
21.2. Явка представників учасників справи у судовому засіданні 22.07.2026 не була визнана обов`язковою.
21.3. У статті 56 ГПК України передбачено, що сторона може брати участь у судовому процесі особисто або через представника. Особиста участь особи у справі не позбавляє її права мати в цій справі представника. При цьому кількість представників, яким надається право представляти особу у судовому процесі, законодавчо не обмежена.
21.4. Відповідно до частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
21.5. Крім того, згідно з частиною першою статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
21.6. Відкладення розгляду справи за відсутності обґрунтованих причин суперечить завданню господарського судочинства щодо забезпечення своєчасного та ефективного розгляду.
Позиція Верховного Суду
23. Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принципи рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
24. Підставою касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій у цій справі скаржники визначили пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.
25. Згідно із вказаним пунктом підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
26. Тобто відповідно до положень згаданої норми касаційний перегляд з указаних підстав відбувається за наявності таких складових:
- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду;
- спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
27. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
28. Водночас суд касаційної інстанції зазначає, що слід виходити також із того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
29. Проаналізувавши обставини у справі що розглядається, та у справах, на неврахування правових висновків в яких посилаються скаржники у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що правовідносини у вказаних справах не є подібними, а тому підстави для здійснення касаційного провадження у цій справі з посиланням на правові висновки, викладені у постановах суду касаційної інстанції, на які посилаються ОК "ЖБК "Наш Львів" та Львівська міськрада, відсутні з огляду на таке.
30. У справі, що розглядається, предметом розгляду є позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації речового права та його припинення, повернення земельної ділянки, оскільки договір оренди від 22.09.2021, укладений між позивачем та відповідачем, суперечить вимогам статей 41, 116, 124, 134 ЗК України, статей 133- 135, 137 ЖК України та Примірного статуту ЖБК, статті 2, частини другої статті 16 Закону України "Про оренду землі".
31. У постановах Верховного Суду на які посилається скаржник у касаційній скарзі: від 21.06.2018 у справі № 807/698/17, від 12.09.2018 у справі № 564/118/17, від 25.09.2018 у справі № 499/714/16-а, від 30.10.2018 у справі № 826/5917/17, від 06.12.2018 у справі № 816/1244/17, від 24.01.2019 у справі № 812/561/17, від 29.01.2019 у справі № 293/342/17 суди досліджували загальні правила застосування норм права, які суперечать одна одній у часі, питання щодо темпорального підходу до вирішення колізій у законодавстві тощо. Водночас у жодній із наведених справ не розглядалось питання правового режиму отримання землі житлово-будівельними кооперативами за статтею 41 ЗК України і щодо застосування ЖК Української РСР та Примірного статуту ЖБК.
32. Разом з тим, Верховний Суд уже сформував правову позицію саме щодо цієї категорії відносин у постановах Верховного Суду від 15.04.2025 у справі № 914/900/24, від 02.03.2021 у справі № 911/261/20, від 21.03.2019 у справі № 922/2751/16, від 05.12.2018 у справі № 922/2495/17, № 922/1987/22), згідно з якою ЖК України та Примірний статут ЖБК є чинними, їх положення не суперечать чинному законодавству України, а тому обов`язкові до виконання всіма юридичними і фізичними особами, органами влади та посадовими особами. Наявність такої позиції виключає необхідність звернення до загальних темпоральних підходів, оскільки питання чинності цих актів у контексті статті 41 ЗК України вже вирішено касаційним судом.
33. Так, відповідно до пункту 1 Примірного статуту ЖБК житлово-будівельний кооператив організовується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їхніх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) із надвірними будівлями за власні кошти кооперативу з допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками).
34. Пунктом 3 Примірного статуту ЖБК перебачено, що число громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. При будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік.
35. Рішення зборів про організацію кооперативу, список громадян, які вступають до кооперативу, і членів їх сімей, що виявили бажання оселитися в будинку кооперативу, затверджуються виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів (частина шоста статті 137 ЖК Української РСР та абзац другий пункту 4 Примірного статуту ЖБК).
36. Статут житлово-будівельного кооперативу реєструється у виконавчому комітеті Ради народних депутатів, який затвердив рішення про організацію кооперативу (пункт 5 Примітного статуту ЖБК).
37. Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що статтею 41 ЗК України передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за наявності таких умов: така особа створена як житлово-будівельний кооператив; його члени - громадяни потребують поліпшення житлових умов та перебувають на квартирному обліку в цьому населеному пункті.
38. Органам місцевого самоврядування відповідно до частини першої статті 41 ЗК України надано право передати земельну ділянку безоплатно у власність саме житлово-будівельним кооперативам, які створені відповідно до статей 133, 134, 137 ЖК України, Примірного статуту ЖБК, а не будь-яким, у тому числі, обслуговуючим кооперативам.
39. При вирішенні відповідною радою питання про надання житлово-будівельним (житловим) кооперативам безоплатно земельної ділянки має враховуватися мета створення такого кооперативу, зокрема, потреба засновників та членів кооперативу у поліпшенні житлових умов та їх перебування на квартирному обліку, порядок організації кооперативу відповідно до ЖК Української РСР та Примірного статуту ЖБК. Тобто саме житлово-будівельний кооператив є спеціальним суб`єктом права відповідно до положень статті 41 ЗК України. Подібний висновок наведений, зокрема, в постанові Верховного Суду від 02.10.2024 у справі № 911/61/21, на яку посилається скаржник.
40. Окрім того, в постанові Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 911/261/20, викладено висновок про те, що судові рішення в адміністративній справі № 826/15758/16, в якій постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017, задоволено адміністративний позов Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Поляна" про визнання протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України стосовно непідготування та неподання на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення ЖК Української PCP і Примірного статуту ЖБК у відповідність до Закону України "Про кооперацію", зобов`язання Кабінету Міністрів України підготувати й подати на розгляд до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення ЖК Української PCP і Примірного статуту ЖБК у відповідність до зазначеного Закону, не спростовують висновків Верховного Суду щодо чинності ЖК Української РСР та постанови Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 № 186, якою затверджено Примірний статут ЖБК, й обов`язковості до виконання всіма юридичними і фізичними особами, органами влади та посадовими особами.
41. З огляду на наведене посилання скаржника на судові рішення в адміністративній справі № 826/15758/16 спростовуються викладеним вище у пункті 40 постанови.
42. Стосовно посилань скаржників на рішення Конституційного Суду України від 20.12.2019
№ 12-р/2019 колегія суддів зазначає, що у вказаному рішенні наведено, зокрема, висновок про те, що встановлена положеннями частини другої статті 135 ЖК України вимога щодо постійного проживання у цьому населеному пункті як передумова реалізації особою свого конституційного права на житло, зокрема у спосіб вступу у члени житлово-будівельного кооперативу для його будівництва, не узгоджується з частиною першою статті 33 Конституції України, згідно з якою кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання. Виходячи з наведеного, Конституційний Суд України визнав, що положення частини другої статті 135 цього Кодексу суперечать статті 21, частині другій статті 22, частині другій статті 24, частині першій статті 33, частині першій статті 47 Конституції України.
43. Таким чином, на момент укладення оспорюваного договору оренди земельної ділянки положення частини другої статті 135 ЖК України визнані неконституційними, а отже, не підлягали застосуванню до спірних правовідносин. Водночас, звертаючись до суду із цим позовом, Прокурор посилався не тільки на те, що до членів Житлово-будівельного кооперативу "Український доброволець" прийняті особи, які не проживають у м. Львові (положення стосовно чого власне і визнані неконституційними), а також вказував на інші порушення, передбачені нормами статей 133, 134, 137 ЖК України, положеннями Примірного статуту ЖБК, яким не відповідає відповідач, які аналізували суди попередніх інстанцій в контексті їх порушення відповідачем.
44. Наведе стверджується висновком судів попередніх інстанцій про те, що договір оренди землі від 22.09.2021, укладений між позивачем та відповідачем, суперечить вимогам земельного законодавства, зокрема ЗК України, та нормам житлового законодавства, оскільки не були належним чином виконані вимоги щодо процедури надання в оренду земельної ділянки, визначені статтями 41, 116, 124, 134 ЗК України та статтею 133 ЖК України, у зв`язку з чим цей правочин підлягає визнанню недійсним.
45. За наведених вище обставин колегія суддів відхиляє посилання скаржників на справи № 911/261/20, № 911/61/21 щодо необхідності їх застосування в контексті висновків щодо невідповідності Конституції України положень частини другої статті 135 ЖК Української РСР.
46. В контексті аргументів касаційних скарг колегія суддів звертає увагу, що у пунктах 69- 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/22858/17 викладено висновок про те, що норми ГПК України не поділяють висновків Верховного Суду щодо застосування норм права на ті, що викладені у постановах, якими справу направлено на новий розгляд, та ті, що викладені у постановах, якими завершений розгляд справи. Кожна постанова Верховного Суду в силу частини третьої статті 317 ГПК України є остаточною і оскарженню не підлягає, а якщо в ній викладені висновки щодо застосування норми права, то такі висновки підлягають врахуванню іншими судами при вирішенні подібних спорів.
47. Враховуючи ієрархію правових висновків Верховного Суду, висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати касаційного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати касаційного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів касаційного суду.
48. Тому посилання скаржника на те, що скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд до суду першої / апеляційної інстанції не означає остаточного вирішення відповідної справи, а отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у справі, є необґрунтованими, як і посилання на постанови Верховного Суду у справах № 910/21124/20, № 203/2064/19, № 910/4519/21, № 914/1578/19 із такими висновками.
49. Відповідно, не знайшли свого підтвердження і доводи скаржника про те, що не підлягають застосуванню висновки, сформульовані в постановах Верховного Суду, застосовані судами попередніх інстанцій, в яких касаційний суд скасовував судові рішення судів попередніх інстанцій з направленням справ на новий розгляд.
50. Таким чином, наведена скаржниками підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла підтвердження під час касаційного провадження.
51. Отже, із встановленням законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду право на касаційне оскарження в Україні не є безумовним, що є передбачуваним для учасників судового процесу, виходячи із наведених вище норм ГПК України.
52. За вказаних обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про закриття касаційного провадження, відкритого за касаційними скаргами ОК "ЖБК "Наш Львів" та Львівської міськради.
Керуючись статтями 234, 235, 240, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Касаційне провадження за касаційними скаргами Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Наш Львів" та Львівської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 та рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.2025 у справі № 914/901/24 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Н. О. Волковицька
Суддя С. К. Могил