Справа № 161/9649/26
Провадження № 2-др/161/112/26
Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 серпня 2026 року м.Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області, головуючий суддя Присяжнюк Л.М., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву представника позивача - адвоката Моргун Ірини Анатоліївни, про ухвалення додаткового рішення у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 15 липня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини -задоволено частково.
Питання про розподіл судових витрат судом на правничу допомогу не вирішувалося.
На адресу суду 21 липня 2026 року від представника позивача - адвоката Моргун І.А. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 900,00 грн.
06.08.2026 від відповідача надійшла письмова заява, в якій останній просив відмовити у задоволенні витрат на правничу допомогу, оскільки вважає розмір витрат необґрунтованим та зазначає про стан свого здоров`я без надання доказі на вказану обставину.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, подані докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог, суд установив таке.
Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення або/чи не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 3 ст. 259 ЦПК України визначено, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.
Частиною першою статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.
Позивач виконала свій процесуальний обов`язок передбачений у ч.1 ст.134 ЦПК України, у позовній заяві подала орієнтовний розмір судових витрат, із заявою про ухвалення додаткового рішення звернулася у визначений законом строк.
Крім цього, позивач скористалася своїм правом, передбаченим ч.8 ст.141 ЦПК України, до ухвалення рішення зробити надали суду докази понесених судових витрат з надання професійної правничої допомоги.
Отже, процесуальний порядок вирішення питання про відшкодування понесених судових витрат дотримано.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України).
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) Велика Палата ВС відступила від висновку, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі ВС від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18, про те, що інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатися тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному з видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, такого розрахунку позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
ВП ВС зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність.
Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, Велика Палата ВС виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Велика Палата ВС дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Отже, при зверненні за відшкодуванням варто пам`ятати, що при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.).
Із матеріалів справи судом встановлено, що представництво інтересів позивача у здійснювала адвокат Моргун Ірина Анатоліївна, що підтверджується ордером від 25.03.2026 № 18/26.
В матеріалах справи наявні копії рахунків, квитанцій про оплату, дововору про надання правничої допомоги, з деталізацію виконаних робіт.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Оскільки позивачем підтверджено факт понесення витрат на правничу, відповідач вважає такі витрати необгрунтованими та завищеними, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України», «Заїченко проти України»).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судом досліджено договір про надання правничої допомоги, а також детальний опис наданих адвокатом послуг.
Оцінюючи співмірність цих витрат суд зазначає, що необґрунтовано завищеними витрати адвоката на складання позову - 20 000 грн, та запиту - 3400 грн, оскільки справа є типової та не вимагає значних зусиль для підготовки позовної заяви.
Не розкритий зміст такої послуги, як «подальший контроль руху справи», оскільки в ухвалі про відкриття провадження зазначено, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та за наявними у справі матеріалами.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що обґрунтованими та співмірними до суми задоволених вимог є судові витрати у розмірі 6000,00 грн., які і слід стягнути з відповідача на корись позивача.
Така сума відповідає принципам розумності та справедливості.
На підставі наведеного та керуючись ст.270 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6000 (шість тисяч) гривень витрат на правничу допомогу.
В решті заяви представника позивача про стягнення судових витрат - відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Додаткове рішення складено та підписано 07 серпня 2026 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Людмила ПРИСЯЖНЮК