РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 серпня 2026 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в складі судді - Галінської В.В.
секретар судового засідання - Музичук В.В.
справа № 569/22428/25,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Штогрін Ольга Володимирівна,
відповідач - ОСОБА_2 ,
представник відповідача - адвокат Пилипчук Леся Мінівна,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу Скоромна Юлія Анатоліївна, ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу Скоромна Юлія Анатоліївна, ОСОБА_3 , про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, -
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визначити йому додатковий строк тривалістю два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позов обґрунтовано тим, що позивач не проживав зі спадкодавицею, не належав до тієї черги спадкоємців за законом, яка мала закликатися до спадкування за наявності дітей померлої, а тому не мав підстав вважати себе спадкоємцем. Про чинний заповіт, яким баба заповіла йому частину квартири, він дізнався лише після спливу шестимісячного строку. Позивач також посилався на те, що після заведення спадкової справи нотаріус не повідомив його про наявність заповіту та не закликав до спадкування.
Ухвалою суду від 06 листопада 2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі.
Відповідач у відзиві проти позову заперечила. Зазначила, що спадкодавиця за життя неодноразово повідомляла членам сім`ї про намір заповісти належну їй частку квартири обом онукам - позивачу та відповідачу. На думку відповідача, позивач знав про можливе право на спадкування, після смерті баби вселився до квартири, а з листування сторін убачається розуміння ним того, що квартира має належати обом сторонам. Відповідач вважала, що об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до нотаріуса не існувало.
Представником позивача подано відповідь на відзив, я якому посилаючись на практику в аналогічних спорах, просять позов задовольнити.
У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача вказала, що позивач підтверджував свою обізнаність про існування заповіту, складеного у 2022 році, а тому, на її думку, мав достатні підстави після відкриття спадщини звернутися до нотаріуса та перевірити наявність і чинність заповіту. Пасивна поведінка спадкоємця, за позицією відповідача, не може вважатися поважною причиною пропуску строку.
Ухвалою суду від 13 травня 2026 року до участі у справі залучено ОСОБА_3 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, оскільки рішення може вплинути на її права як спадкоємиці, що прийняла спадщину.
Третя особа ОСОБА_3 у письмових поясненнях позов підтримала. Вказала, що після смерті матері спадкоємцями за законом вважала себе, сестру та брата, а позивач як онук не належав до спадкоємців, закликаних до спадкування. Стверджувала, що про чинний заповіт на ім`я позивача їй та позивачу до спливу строку для прийняття спадщини відомо не було.
Приватний нотаріус Скоромна Ю.А. подала заяви про розгляд справи за її відсутності..
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги.
Відповідач та її представник підтримала доводи викладені у відзиві.
Третя особа - ОСОБА_3 вказала, що вона вважала себе спадкоємицею після смерті матері, а не її сина. ДО нотаріуса не зверталися через смерть чоловіка, який помер незадовго перед матір`ю. Про наявність заповіту дізналися пізніше ніж пройшов строк для звернення до нотаріуса. Зауважила, що син сплатив борги по комунальних послугах по квартирі.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов таких висновків.
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим цього дня відкрилася спадщина, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
На час відкриття спадщини позивач постійно зі спадкодавицею не проживав. Заяву про прийняття спадщини у шестимісячний строк, який сплив 28 квітня 2025 року, не подав.
Із матеріалів спадкової справи вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_4 була заведена 11 листопада 2024 року. Заяви про прийняття спадщини подали інші спадкоємці.
Позивач звернувся до нотаріуса після спливу встановленого законом строку та постановою приватного нотаріуса від 22 жовтня 2025 року йому відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини.
Із наданої суду копії заповіту вбачається, що 18 вересня 2023 року ОСОБА_4 заповіла належну їй на праві приватної власності частку у квартирі АДРЕСА_1 своїм онукам - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - у рівних частках.
Надані сторонами повідомлення у месенджері Viber підтверджують, що 16 травня 2025 року між позивачем та відповідачем обговорювалися спільна належність квартири, оформлення документів, борги за житлово-комунальні послуги та порядок користування житлом. Разом із тим це листування розпочалося вже після 28 квітня 2025 року - дати спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини.
Отже, зміст листування не може підтверджувати, що до 28 квітня 2025 року позивачу було достеменно відомо саме про чинний заповіт 2023 року. Обговорення майнових питань після спливу строку свідчить про усвідомлення сторонами інтересу до квартири на той момент, але не встановлює обізнаності позивача про заповіт у межах строку, передбаченого статтею 1270 ЦК України.
Сторона відповідача посилається на те, що позивачу було відомо про існування раніше складеного заповіту 2022 року. Суд відхиляє прирівнювання такої обізнаності до знання про чинний на день смерті спадкодавиці заповіт. Знання про попереднє волевиявлення спадкодавця, яке могло бути змінене або скасоване, саме по собі не доводить знання особи про існування іншого, пізнішого заповіту від 18 вересня 2023 року та про своє конкретне право на спадкування за ним.
Відповідно до статей 1216, 1217, 1220, 1223 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від спадкодавця до спадкоємців; спадкування здійснюється за заповітом або за законом; спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
За частинами першою та другою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
Згідно з частиною першою статті 1269 та частиною першою статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини у строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.
Застосування цієї норми можливе за одночасної наявності двох умов: у спадкоємця існували об`єктивні перешкоди для своєчасного подання заяви, а суд визнав ці обставини поважними. Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для спадкоємця на вчинення відповідної дії. Оцінювати належить передусім обставини, що існували від дня відкриття спадщини до закінчення шестимісячного строку.
Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту може бути визнана поважною причиною пропуску строку, якщо з урахуванням конкретних обставин справи особа не знала і об`єктивно не могла знати про виникнення у неї права на спадкування за заповітом. При цьому суд має оцінити поведінку спадкоємця, зміст відомостей, якими він володів у межах шестимісячного строку, а також дії нотаріуса після заведення спадкової справи.
Суд установив, що позивач знав про смерть спадкодавиці, однак як онук за наявності дітей спадкодавиці не належав до спадкоємців тієї черги за законом, яка мала закликатися до спадкування. Тому саме по собі знання про смерть баби та перебування у квартирі не створювало для нього очевидного обов`язку звертатися із заявою про прийняття спадщини за законом.
Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що до 28 квітня 2025 року позивач був повідомлений про чинний заповіт від 18 вересня 2023 року. Посилання відповідача на слова спадкодавиці про намір залишити квартиру онукам та на обізнаність позивача про попередній заповіт не є достатніми для висновку про достеменне знання ним про чинний заповіт на момент відкриття спадщини. Намір скласти заповіт або відомості про раніше складений заповіт не тотожні знанню про існування чинного заповіту конкретного змісту.
Відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, повідомляє про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме, а також може здійснити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі. Порядок вчинення нотаріальних дій передбачає перевірку нотаріусом за даними Спадкового реєстру наявності заповіту під час заведення спадкової справи. Матеріали справи не містять доказів того, що після встановлення наявності заповіту нотаріус повідомив ОСОБА_1 про відкриття спадщини, наявність заповіту чи закликав його до спадкування.
За таких обставин неповідомлення спадкоємця за заповітом набуває істотного значення в сукупності з тим, що позивач не був спадкоємцем за законом відповідної черги та до спливу шестимісячного строку не мав достовірної інформації про чинний заповіт на свою користь. Саме відсутність такої інформації об`єктивно перешкоджала йому усвідомити необхідність подання заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк.
Суд також враховує, що після того, як позивач фактично дізнався про існування чинного заповіту, він звернувся до нотаріуса з питання оформлення спадкових прав, отримав відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з пропуском строку та звернувся до суду за визначенням додаткового строку. Така поведінка не свідчить про свідоме небажання приймати спадщину або тривалу безпідставну пасивність після того, як особа дізналася про своє право.
Сукупність установлених обставин - відсутність у позивача статусу спадкоємця за законом відповідної черги, відсутність доказів його обізнаності до 28 квітня 2025 року про чинний заповіт від 18 вересня 2023 року, відсутність доказів повідомлення або виклику його нотаріусом до спадкування та вчинення ним активних дій після фактичного виявлення заповіту - дає суду підстави визнати причини пропуску строку поважними.
Доводи відповідача про те, що позивач міг звернутися до нотаріуса лише з огляду на знання про попередній заповіт або про наміри баби, не спростовують наведеного. При вирішенні питання за частиною третьою статті 1272 ЦК України суд оцінює не абстрактну можливість особи звернутися до нотаріуса, а наявність об`єктивної причини, через яку конкретний спадкоємець не реалізував своє право в установлений строк. У цій справі такою причиною була необізнаність про чинне заповідальне розпорядження на користь позивача.
Визначення позивачу додаткового строку тривалістю два місяці є достатнім для подання заяви про прийняття спадщини та забезпечує реалізацію останньої волі спадкодавиці, вираженої у чинному заповіті, не підміняючи собою вирішення нотаріусом питання про склад спадщини та обсяг спадкових прав кожного спадкоємця.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов підлягає задоволенню, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн підлягають стягненню з відповідача на його користь.
Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу Скоромна Юлія Анатоліївна, ОСОБА_3 , про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю два місяці з дня набрання цим рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; адреса для листування, зазначена у відзиві: АДРЕСА_4 .
Третя особа: приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу Скоромна Юлія Анатоліївна, адреса: 33013, м. Рівне, проспект Миру, буд. 9.
Третя особа: ОСОБА_3 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_5 .
Повне рішення суду складено 07 серпня 2026 року
Суддя -