Справа № 707/1386/26
2-а/703/59/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 серпня 2026 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючої судді Проценко А.М.,
за участю секретаря судового засідання Вовк І.І.,
представника заявника Накоп`юка Я.В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Накоп`юк Ярослав Володимирович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
у с т а н о в и в :
ОСОБА_1 через свого представника звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що у березні 2026 року ОСОБА_1 (далі також позивач) виявлено, що у застосунку «Резерв+» відображаються відомості про наявність порушень правил військового обліку, зокрема: «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП», у зв`язку з чим 27.10.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі також відповідач-1 або ІНФОРМАЦІЯ_4 ) направлено звернення до правоохоронних органів для примусового затримання та доставлення до органів ТЦК та СП для оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, що підтверджується витягом від 27.03.2026 - електронним (еВОД) №130520231388257800051. Разом з цим, відповідно до ч.1 ст.279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста. З огляду на вказане, 27.03.2026 позивачем згідно зі ст. 279-9 КУпАП через застосунок «Резерв+» (електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста) відправлено запропоновану сервісом заяву щодо неоспорення порушення та згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності. Так, начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 винесено постанову від 30.03.2026 №R447006 про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000,00 грн за адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, відповідно до якої вбачається, мовою тексту: «За результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув(ла) за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин (громадянка) ОСОБА_1 скоїв(ла) адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст.210-1 КУпАП».
Позивач стверджує, що правопорушення він не вчиняв та оскаржувальна постанова винесена з порушенням, а саме:
- ч.2 ст.283 КУпАП, оскільки не містить опис обставин, установлених під час розгляду справи, зокрема: номер та дата повістки, дата та спосіб вручення/направлення повістки, дата та час для прибуття за повісткою, докази вручення/направлення повістки, тощо;
- ч.1 ст.280 КУпАП, оскільки при розгляді справи про адміністративне правопорушення начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 не з`ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також не перевірено підтвердження вказаних обставин належними та допустимими доказами;
- п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, оскільки відсутність належних та допустимих доказів вчинення адміністративного правопорушення, які згідно з ч.1 ст.280 КУпАП підлягають дослідженню та перевірці, а згідно з ч.2 ст.283 КУпАП - описані в постанові, свідчить про відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на вказане, представник позивача стверджує, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження відносно позивача - закриттю. Водночас відповідно до п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю якщо на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчилися строки, передбачені статтею 38 КУпАП. Разом з цим, ч.9 ст.38 КУпАП (спеціальна норма) встановлено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
У зв`язку з цим, ОСОБА_1 просив постанову по справі про адміністративне правопорушення від 30.03.2026 № R447006, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн, - скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити.
Ухвалою судді від 17 липня 2026 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, встановлено відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання відзиву на позовну заяву, встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, встановлено відповідачам п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив, протягом якого вони можуть подати заперечення. Окрім того, задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення, зокрема: повістки, відомості про яку внесено до постанови №R447006 від 30.03.2026, та доказів її направлення/вручення чи повернення поштового відправлення.
Представник позивача у судому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, посилаючись на те, що позивачем було самостійно подану заяву про розгляд питання притягнення його до адміністративної відповідальності без його участі, а також визнання винуватості.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 в судове засідання не з`явився, про день час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. На адресу суду 24.07.2026 надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просить здійснювати розгляд справи без його участі. Також вказано, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому не підлягають задоволенню з огляду на таке. Законом встановлено обов`язок військовозобов`язаних прибувати за викликом територіального центру комплектування та соціальної підтримки для виконання заходів військового обліку, проходження медичного огляду та інших передбачених законом заходів. Таким чином, прибуття за викликом ТЦК та СП є не правом особи, а її прямим законодавчо встановленим обов`язком. Механізм реалізації зазначених положень Закону деталізовано Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, якою визначено порядок організації оповіщення військовозобов`язаних, вручення повісток та забезпечення їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Зазначеною постановою передбачено, що вручення повісток здійснюється під особистий підпис, а результати оповіщення підлягають документуванню та повідомленню відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки. Отже, дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснювалися не довільно, а відповідно до вимог чинного законодавства. Процесуальні зауваження позивача самі по собі не свідчать про відсутність події або складу адміністративного правопорушення та не можуть бути достатньою підставою для скасування постанови за відсутності доказів істотного порушення прав особи. Особливого значення у даній справі набуває та обставина, що позивач власноруч подав через електронний сервіс «Резерв+» заяву про розгляд справи без його участі, у якій визнав факт неприбуття за викликом та погодився із притягненням до адміністративної відповідальності. Така заява була подана добровільно, без будь-яких доказів примусу чи введення особи в оману, що свідчить про усвідомлення позивачем фактичних обставин справи та правових наслідків своїх дій. Таким чином, наведені у позовній заяві доводи ґрунтуються переважно на суб`єктивному тлумаченні норм законодавства та не спростовують правомірності дій посадової особи територіального центру комплектування та соціальної підтримки під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови.
Щодо неналежності ІНФОРМАЦІЯ_2 як відповідача ІНФОРМАЦІЯ_6 не погоджується з пред`явленням до нього позовних вимог та вважає себе неналежним відповідачем у даній справі з таких підстав. У спірних правовідносинах адміністративне стягнення накладено начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , який діяв як суб`єкт владних повноважень, реалізуючи надані законом адміністративно-юрисдикційні повноваження. ІНФОРМАЦІЯ_6 : не приймав оскаржуваної постанови; не здійснював розгляд справи про адміністративне правопорушення; не досліджував докази у справі; не встановлював обставини адміністративного правопорушення та не реалізовував владних повноважень щодо позивача у спірних правовідносинах. Крім того, у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі №522/22225/21 зроблено висновок, що районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, незважаючи на відсутність статусу юридичної особи, під час реалізації визначених законом владних повноважень виступає самостійним суб`єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України. Отже, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_6 не приймав оскаржуваного рішення та не перебував із позивачем у спірних публічно-правових відносинах, а тому позовні вимоги до нього є безпідставними.
Щодо вимоги позивача про стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідач зазначає, що у даній справі ІНФОРМАЦІЯ_6 не приймав оскаржуваної постанови, не здійснював розгляд справи про адміністративне правопорушення, не реалізовував владних управлінських функцій щодо позивача та не є суб`єктом, рішення якого оскаржується. За таких обставин відсутні будь-які правові підстави для покладення на ІНФОРМАЦІЯ_6 обов`язку щодо відшкодування судових витрат.
Того ж дня, 24.07.2026 від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій останній зазначає, що саме по собі описання адміністративного правопорушення у оскаржуваній постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Водночас сам факт визнання особою вини не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення. Саме тому зауважуємо, що оскаржувана постанова усупереч приписам ст. 279-9 КУпАП не відповідає вимогам статей 247, 280, 283 КУпАП, а тому підлягає скасуванню, а провадження відносно позивача закриттю.
Відповідно до частини першої статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Дослідивши матеріали справи, відзив на позовну заяву відповідача, заслухавши доводи учасників справи, суд доходить наступного висновку.
Судом установлено, що 30 березня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 було винесено постанову R447006, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, визначеного ч.3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено на нього штраф у сумі 17000 грн.
Згідно з цією постановою підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності стало те, що він не з`явився за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначене в повістці, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, визначений ст.22 Закону України «Про мобілізацій підготовку та мобілізацію».
Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАСУ кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у визначений законом спосіб.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Спірні правовідносини виникли в зв`язку притягненням позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП внаслідок порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме через не прибуття за викликом до ТЦК та СП.
Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до Указу Президента України №303/2014 від 17.03.2014 р. «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17.03.2014 р. № 1126-VІ, в Україні оголошено часткову мобілізацію, отже з того часу настав особливий період, який триває по теперішній час, оскільки рішення про демобілізацію, затвердженого Верховною Радою України (ст. 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») не приймалось. Щодо факту запровадження особливого періоду в Україні з 18.03.2014 наголосив Верховний Суд України у постанові від 30.05.2018 в справі №521/126/16-ц.
Крім того, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який діє до тепер.
Адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Тобто, диспозиція ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є бланкетною та відсилає до спеціального законодавства та підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини щодо оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Обґрунтовуючи протиправність притягнення до адміністративної відповідальності позивач зазначає, що він не був належним чином повідомлений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 , не був обізнаний про розгляд справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, а дізнався про наявність постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності після направлення постанови через застосунок «Резерв+».
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки тощо визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (надалі Порядок, чинний на час виникнення спірних правовідносин), що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024.
Відповідно до п. 28 Порядку виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
Разом з тим, підтвердження надсилання позивачу рекомендованого поштового відправлення із повісткою про виклик до суду на виконання ухвали суду про витребування доказів відповідачем не надано.
В постанові, що оскаржується, не зазначено, у який спосіб здійснювалось оповіщення позивача (особисто чи поштовими засобами зв`язку). Якщо оповіщення здійснювалось поштовими засобами зв`язку, то постанова не містить дати та номера поштового відправлення АТ «Укрпошта», яким було відправлено повістку, адресу, на яку було направлено повістку, дату належного підтвердження оповіщення військовозобов`язаного, що є основним доказом для підтвердження вини ОСОБА_1 . Подання позивачем заяви у порядку ст.279-9 КУпАП щодо неоспорення порушення та згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності не звільняє керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки від виконання вимог статей 247, 280, 283 КУпАП. Водночас факт визнання особою вини не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення. Окрім того, приписами ч.2 ст.279-9 КУпАП передбачено обов`язок керівника ТЦК та СП після отримання заяви, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення, перевірити викладені у заяві фактичні дані, після чого з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 КУпАП винести постанову по справі.
У разі не оповіщення або ж повернення відповідного відправлення через невручення, указана обставина не може бути підтверджена жодним доказом зі сторони позивача, а тому обставину належного оповіщення має доводити саме відповідач. Однак будь-яких доказів на підтвердження викладеного відповідачем не надано.
Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення вказаних положень законодавства особа, уповноважена на складення постанови про адміністративне правопорушення, повинна довести, що особа, отримавши відповідне розпорядження чи повістку, не з`явилась до компетентного органу у встановлений строк, для взяття її на військовий облік чи виконання інших, передбачених чинним законодавством дій.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 в справі №463/1352/16-а зазначив, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Саме суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Отже, згідно принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Незважаючи на викладене відповідачем не доведено порушення ОСОБА_1 вимог ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та як наслідок вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, доказів правомірності прийнятого рішення суду не надано.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Частиною 3 статті 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідачем не подано до суду доказів та не зазначено обставин, які безсумнівно підтверджують наявність складу правопорушення та спростовують пояснення позивача, викладені в адміністративному позові, та які б дозволили вказати на достовірність обставин, викладених у постанові про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а тому будь-які сумніви з приводу наявності вини трактуються на користь особи, відносно якої винесена постанова.
Таким чином, ураховуючи, що в ході розгляду справи відповідачем, на якого у даному випадку покладено обов`язок щодо доказування, не доведено правомірності прийнятого стосовно позивача оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови із закриттям провадження в справі про адміністративне правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
При цьому суд ураховує, що нормами ст. 286 КАС України не передбачено право суду за наслідками розгляду справи визнати рішення суб`єкта владних повноважень протиправним.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 139 КАС України.
Відповідно до частини першої наведеної статті при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тобто, якщо відповідачем у справі виступала посадова чи службова особа, то судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, в якому працює ця особа. Водночас, враховуючи відсутність у районного ТЦК статусу самостійної юридичної особи та його функціонування у складі ІНФОРМАЦІЯ_2 , обидва органи залучені до участі у справі як співвідповідачі. Це забезпечує як процесуальну можливість оскарження дій конкретної посадової особи, так і належне виконання судового рішення суб`єктом, що має статус юридичної особи.
Позивачем сплачений судовий збір в сумі 532,48 грн, що підтверджується квитанцією від 01.04.2026. Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, вказану суму судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь позивача.
Керуючись ст. 241-243, 246, 286 КАС України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Накоп`юк Ярослав Володимирович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити повністю.
Скасувати постанову про адміністративне правопорушення від 30.03.2026 №R447006, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 532 грн 48 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня складення повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - 1: ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Відповідач - 2: ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Суддя А.М. Проценко