Справа № 761/31476/26
Провадження № 2/761/14740/2026
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2026 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Шевченко І. М., перевіривши матеріали позовної заяви Товариства з обеженою відповідальністю "Ланіка" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг,
установила:
Позивач звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з указаною позовною заявою, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № 924090 від 03.07.2025 у загальному розмірі 1 529 824,41 грн та судові витрати.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що предметом цього позову є стягнення з відповідача заборгованості за договором № 924090 від 03.07.2025 про надання посередницьких та інформаційно-консультативних послуг (далі - договір). 03.07.2025 ОСОБА_1 особисто уклав із ТОВ "Ланіка" договір № 924090, відповідно до якого замовив пошук покупця та комплексний супровід реалізації комплексу в смт Глеваха. Договір було укладено на умовах ексклюзивності, тобто підставою для оплати є укладення договору купівлі-продажу комплексу в період дії договору. Позивач виконав передбачений договором комплекс послуг щодо пошуку покупця та супроводу реалізації комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач не виконав обовязку з оплати винагороди позивача за вказаним договором.
Перевіривши матеріали позовної заяви, слід зазначити таке.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.
Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.
Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.
Згідно з нормами процесуального закону завданням інституту підсудності є розподіл цивільних справ між судами загальної юрисдикції для більш швидкого і правильного розгляду і вирішення справи, найбільш ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб`єктів права.
Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогою ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Статтями 27, 28, 30 ЦПК України врегульовано питання загальної територіальної підсудності за місцем проживання (місцезнаходженням) відповідача, підсудності справ за вибором позивача та виключної підсудності.
За загальним правилом територіальної підсудності, яке закріплене в ч. 1, 2 ст. 27 ЦПК України, передбачено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Виняток з указаного правила становить альтернативна підсудність (стаття 28 ЦПК України) та виключна підсудність (стаття 30 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.
Виключна підсудність - це особливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності (загальної, альтернативної або підсудність пов`язаних між собою вимог). Це пояснюється особливостями справ, на які така підсудність поширюється, і направлено на створення сприятливих умов для розгляду справи й виконання судового рішення.
Вимоги щодо виключної підсудності унеможливлюють застосування інших правил підсудності, крім тих, які встановлені процесуальним законом для відповідної категорії справ.
У постанові від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок про те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.
У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що спір між сторонами виник у зв`язку з невиконанням відповідачем обовязку з оплати винагороди позивача за договором № 924090 від 03.07.2025 про надання посередницьких та інформаційно-консультативних послуг, відповідно до якого відповідач замовив пошук покупця та комплексний супровід реалізації комплексу в смт Глеваха Київської області.
З урахуванням правових висновків Верховного Суду на вказані правовідносини поширюються правила виключної підсудності, тобто позов має бути подано за місцезнаходженням майна.
Відповідно до п. 3-1 Розділу XІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-IX, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX. На сьогодні продовжено строк дії воєнного стану.
Отже, на цей час місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-IX.
Відповідно до раніше визначеного адміністративно-територіального устрою сел. Глеваха знаходиться в межах колишнього Васильківського району Київської області, а тому знаходиться в межах територіальної юрисдикції Васильківського міськрайонного суду Київської області.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Ураховуючи вищевикладене, справу необхідно передати за підсудністю до Васильківського міськрайонного суду Київської області на підставі ч. 1 ст. 30 ЦПК України.
Керуючись ст. 2, 13, 30 - 32, 259, 261 ЦПК України, -
ухвалила:
Справу за позовною заявою Товариства з обеженою відповідальністю "Ланіка" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг - передати за підсудністю до Васильківського міськрайонного суду Київської області.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою ЦПК України підсудністю з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 261 ЦПК України.
Суддя І. М. Шевченко