П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 серпня 2026 року
м. Рівне
Справа № 570/2459/24
Провадження № 22-ц/4815/1533/26
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді - Шимківа С.С.,
суддів: - Боймиструка С.В., Ковальчук Н.М.,
секретар судового засідання - Ковальчук Л.В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету
Клеванської селищної ради,
-
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
- ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка подана її представником - адвокатом Казбулатовою Оксаною Миколаївною на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 01 червня 2026 року (ухвалене у складі судді Кушнір Н.В., присяжні: Дячук О.В., Драчук К.П.) у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Клеванської селищної ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки над нею та призначення опікуна, -
в с т а н о в и в :
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського районного суду Рівненської області із заявою про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна.
Заяву обґрунтовував тим, що його мати, яка є інвалідом 2-ої групи довічно, перебуває на обліку у лікаря-психіатра, потребує постійного догляду та лікування.
Просив суд визнати недієздатною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; встановити над нею опіку; призначити його її опікуном.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 01 червня 2026 року задоволено частково заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Клеванської селищної ради ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки над нею та призначення опікуна.
Визнано недієздатною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Встановлено опіку над недієздатною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У решті вимог відмовлено.
Визначено строк дії рішення терміном на два роки від дня набрання ним законної сили.
Рішення суду мотивовано тим, що доцільність призначення опікуном саме заявника ОСОБА_1 обґрунтовується лише тим, що він має матеріальну можливість виконувати обов`язки опікуна. Належні та допустимі докази, які б доводили, що заявник відповідає цим вимогам в матеріалах справи відсутні. Саме по собі подання органу опіки та піклування про доцільність призначення особи піклувальником без доведення зазначених вище умов не може бути підставою для призначення його опікуном в судовому порядку.
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3 , через свого представника - адвоката Казбулатову О.М., оскаржила його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі вказує, що судом першої інстанції не враховано висновок органу опіки та піклування, де рекомендовано призначити опікуном ОСОБА_1 .
Орган опіки та піклування досліджував умови проживання як заявника так і умови проживання заінтересованої особи - ОСОБА_2 .
Саме донька позбавляла матір всіх комунальних "благ" - при відключенні світла, газу не врахувала інтереси хворої матері, а навпаки погіршила становище своєї матері. В свою чергу син-заявник дбав щоб у матері були всі необхідні умови для нормального існування: зробив грубку для обігріву житла, провів світло від сусідів, окремо створив умови для гігієни.
Також судом першої інстанції не враховано, що саме донька помістила матір до психіатричної лікарні на великий період, щоб матір не заважала їй жити, що підтверджується наявним у матеріалах справи епікризом.
Саме заявник забрав матір з психіатричної лікарні, щоб вона мала можливість жити повноцінним життям.
Судом першої інстанції не враховано, що у доньки на утриманні є двоє неповнолітніх дітей, старенька бабуся, яка подарувала їй частку у майні і яку ОСОБА_2 має обов`язок утримувати. ОСОБА_4 з чоловіком не працює, в центрі зайнятості на обліку не перебувають, тобто постійно роботи не шукають, а перебиваються підробітками.
Натомість заявник має постійне місце роботи та хорошу заробітну плату враховуючи регіон та місцевість. У догляді за матір`ю йому багато років допомагає цивільна дружина ОСОБА_5 .
У заявника та особи, що визнають недієздатною існують теплі та довірливі відносини, натомість між матір`ю та заінтересованою особою ОСОБА_6 - ні, що судом першої інстанції не було враховано.
Суд першої інстанції відмовив в опіці над матір`ю заявнику виключно на тій підставі, що він є чоловіком призивного віку, а суспільний інтерес має переважне право над приватним інтересом, хоча у матеріалах справи наявні всі докази, про те, що заявник виключений з військового обліку і органи ТЦК та СП це підтверджують.
Заявник має загальну ІІІ групу інвалідності, що надає йому право скористатися відстрочкою від мобілізації на період оголошення воєнного стану.
Просить суд скасувати рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 01 червня 2026 року в частині відмови у встановленні опіки над недієздатною особою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме призначити опікуном над ОСОБА_3 її сина ОСОБА_1 .
20 липня 2026 року ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, у якому покликається на законність оскаржуваного рішення.
Вказує, що апелянтом не надано доказів того, що вона діяла всупереч інтересів матері або ухилялася від виконання моральних чи сімейних обов`язків.
Апеляційна скарга містить суб`єктивні оцінки заявника, які спрямовані на дискредитацію іншої доньки недієздатної особи.
Покликається на існування між сторонами тривалого майнового конфлікту щодо житлового будинку, який суд першої інстанції обґрунтовано врахував під час оцінки кандидатури заявника як можливого опікуна. Однак спір виник не між ОСОБА_2 та її матір`ю, а між ОСОБА_2 та її братом ОСОБА_1 , який проживає в будинку, як член сім`ї матері, однак жодних комунальних платежів не сплачує, весь тягар сплати комунальних послуг лежить на ОСОБА_2 матір`ю, жодних оплат комунальних послуг в домоволодінні ОСОБА_1 не здійснює, що вказує на його недобросовісність.
Просить про залишення рішення без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
ОСОБА_1 судове рішення не оскаржував.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутностінеоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи недієздатною.
Відповідно до ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 39, частина перша статті 40 ЦК України).
Судом встановлено, що ОСОБА_3 страждає на хронічний психічний розлад, що позбавляє її здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними, що підтверджується висновком судово-психіатричного експерта № 250/25 від 18.09.2025 року (а.с. 36-38).
Згідно з частинами першою-третьою статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.
Статтею 55 ЦК України передбачено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.
Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (ст. 60 ЦК України).
Опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника (ст. 62 ЦК України).
Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.
Частиною першою статті 300 ЦПК України передбачено, що суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
Виходячи з аналізу частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України, обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
Отже, призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має як найкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.
Згідно з поданням органу опіки та піклування виконавчого комітету Клеванської селищної ради Рівненського району Рівненської області №62 від 26 березня 2026 року, доцільно призначити ОСОБА_1 опікуном над матір`ю ОСОБА_3 , 1961 р.н., у випадку визнання в судовому порядку останньої недієздатною (а.с. 62).
У поданні органу опіки та піклування зазначено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю III групи, працює понад 20 років в ТОВ "ОДЕК" Україна пакувальником стосів, тому має матеріальну можливість доглядати та забезпечувати свою матір ОСОБА_3 . Під час проведення обстеження житла, в якому проживає ОСОБА_1 комісія зауважила, що дане житло складається з ванної кімнати, кухні та двох окремих кімнат в одній проживає ОСОБА_3 , а в другій її син зі співмешканкою.
Крім цього, до Клеванської селищної ради надійшла заява від ОСОБА_2 щодо врахування її як можливого опікуна для матері ОСОБА_7 . Вивчивши заяву ОСОБА_2 , провівши обстеження стало відомо, що вона разом з чоловіком мають на вихованні двох малолітніх дітей та здійснюють догляд за бабусею ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . У частині будинку, де проживає бабуся, є кухня, ванна кімната, три кімнати, одна з яких прохідна. Бабуся ОСОБА_8 проживає в окремій кімнаті, дві інші займає сім`я ОСОБА_2 . На час обстеження ОСОБА_2 та її чоловік ОСОБА_9 офіційно не працювали та на обліку в центрі зайнятості не перебували, з їхніх слів відомо, що працюють на тимчасових підробітках.
Доцільність призначення опікуном саме заявника ОСОБА_1 обґрунтовується лише тим, що він має матеріальну можливість виконувати обов`язки опікуна.
Відповідно до положень ч.2 ст. 89 ЦПК України висновок органу опіки та піклування не має для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Як зазначено Верховним Судом у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 496/4271/16-а (провадження № 11-606апп18) рішення виконавчого комітету як органу опіки та піклування є дорадчим документом та не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків у осіб, яких рекомендовано призначити опікунами, таке рішення не порушує прав та обов`язків інших опікунів та підопічного. Правові наслідки для інших опікунів, підопічного виникають виключно в результаті постановлення рішення судом, в процесі чого саме і відбувається оцінка усіх доказів у сукупності, зокрема й оскаржуваного рішення органу опіки та піклування, яке не має наперед встановленої сили для суду, який розглядає справу і вирішує правове питання призначення опікуна недієздатній особі.
У постанові Верховного Суду від 28.05.2025 у справі № 641/7190/23 (провадження №61-16711св24) зазначено, що саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому питанні, та належним чином мотивувати своє подання про можливість призначення особи опікуном та, перш за все, необхідність такого.
Як встановлено судом апеляційної інстанції між дітьми недієздатної особи ОСОБА_3 : ОСОБА_2 та ОСОБА_1 існує спір щодо житлового будинку, в якому вони проживають, за адресою: АДРЕСА_1 .
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов`язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин). Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі №754/5841/17.
Апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 , рішення суду першої інстанції про відмову у призначенні його опікуном недієздатної матері не оскаржував. У свою чергу недієздатна ОСОБА_3 , для оскарження рішення, уклала договір про надання правничої допомоги з адвокатом Казбулатовою О.М., особисто, без участі органу опіки та піклування, що суперечить положенням ч. 2 ст. 41 ЦК України щодо вчинення правочину недієздатною особою.
За вказаних обставин, місцевим судом правомірно відмовлено у призначенні ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи та застосовано правові норми, які підлягали до застосування, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка подана її представником - адвокатом Казбулатовою Оксаною Миколаївною залишити без задоволення, а рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 01 червня 2026 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 07 серпня 2026 року.
Головуючий-суддя Шимків С.С.
Судді: Боймиструк С.В.
Ковальчук Н.М.