Справа № 127/17808/24
Провадження № 22-ц/801/17/2026
Категорія: 101
Головуючий у суді 1-ї інстанції Медяна Ю. В.
Доповідач:Панасюк О. С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2026 року Справа № 127/17808/24 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),
суддів Берегового О. Ю., Ковальчука О. В.,
з участю секретаря судового засідання Куленко О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, Міністерство оборони України, про встановлення факту, що має юридичне значення, за апеляційною скаргою представниці ОСОБА_3 - адвокатки Мишковської Т. М. на рішення Вінницького міського суду Вінницької області у складі судді Медяної Ю. В. від 16 січня 2025 року (дата складання повного тексту судового рішення: 24 січня 2025 року),
встановив:
В травні 2024 року ОСОБА_1 через представника - адвоката Трофімова Р. В. звернулася до суду з цим позовом, за яким просила встановити факт спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу її та загиблого військовослужбовця ОСОБА_6 у період з 22 вересня 2021 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 та факт, що вона була членом його сім`ї в той самий період.
На обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що з 05 вересня 2016 року почала проживати разом з ОСОБА_6 . Вони мали спільний побут, бюджет, разом вели господарство, піклувались одне про одного, та мали взаємні права та обов`язки, але шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 був розірваний лише 19 серпня 2021 року рішенням Вінницького міського суду Вінницької області, яке набрало законної сили 22 вересня 2021 року.
Військовослужбовець ОСОБА_6 брав участь у бойових діях і ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув.
Встановити зазначені факти необхідно для отримання одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 січня 2025 року позов задоволено частково. Встановлено факт спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у період з 22 вересня 2021 року по дату його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішено питання про судові витрати у справі.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з доказів, що містяться у матеріалах справи, показань свідків суд встановив, що ОСОБА_1 та загиблий ОСОБА_6 проживали разом в орендованій квартирі з квітня 2016 року по день його смерті у АДРЕСА_1 , мали взаємні права та обов`язки, що властиві чоловіку та дружині, піклувалися один про одного, вели спільне господарство і мали спільний бюджет, у позивачки залишились особисті речі та оригінали документів ОСОБА_6 , що підтверджує реальність сімейних відносин.
Цей факт має юридичне значення, тому що його встановлення судом створює умови для отримання ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця.
Позовна вимога про встановлення факту, що ОСОБА_1 та загиблий військовослужбовець ОСОБА_6 були членами однієї сім`ї по своїй суті ідентична вимозі про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
В апеляційній скарзі представниця ОСОБА_3 - адвокатка Мишковська Т. М., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, просила рішення скасувати та постановити нове - про відмову у позові.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги покликалась на те, що встановлення факту проживання чоловіка і жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу не може бути підставою для призначення позивачці одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця, тому що на час загибелі ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 ця обставина (проживання чоловіка і жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу) не відносила позивачку до осіб, які мають право на отримання такої допомоги.
Звертала увагу, що матеріали справи не містять письмових доказів, які б підтверджували спільне проживання, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, спільних прав і обов`язків ОСОБА_1 із загиблим ОСОБА_6 у період з 22 вересня 2021 року.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Трофімов Р. В. подав відзив на апеляційну скаргу, за яким просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що ухвалене з дотриманням норм процесуального права, відповідно до обставин справи, установлених на їх основі правовідносин сторін та норм матеріального права, якими вони регулюються.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Частинами першою - третьою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Суд встановив, що за договором оренди квартири (житлового приміщення) від 15 квітня 2016 року ОСОБА_7 передала в оренду ОСОБА_1 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Квартира надавалась в оренду ОСОБА_1 та членам її сім`ї: ОСОБА_8 - сину, ОСОБА_6 - чоловіку.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2015 року розірвано шлюб ОСОБА_9 з ОСОБА_1 , а рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19 серпня 2021 року розірвано шлюб ОСОБА_3 з ОСОБА_6 .
У декларації № 0001-18А3-9КА0 від 06 січня 2022 року про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, пацієнт ОСОБА_6 в якості довіреної особи вказав
ОСОБА_10 копій платіжних інструкцій та виписки про рух коштів по рахунку видно, що з квітня 2018 року по листопад 2021 року ОСОБА_6 регулярно перераховував кошти на рахунок ОСОБА_1 .
На наданих позивачкою світлинах видно, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 були близькими особами, разом проводили дозвілля, спільно проживали (а. с. 89 - 96).
Про це ж (наявність близьких стосунків, турботу один про одного, ведення спільного господарства) свідчать і скріншоти переписки ОСОБА_1 з ОСОБА_6 в інтернет-месенджері.
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 06 грудня 2023 року Шевченківським відділом державної реєстрації цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після загибелі особисті речі та документи ОСОБА_6 (паспорт для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , диплом бакалавра серії НОМЕР_3 , виданий 18 червня 2021 року Білоцерківським національним аграрним університетом та додаток до нього, диплом серії НОМЕР_4 , виданий 20 червня 2014 року Техніко-промисловим коледжем Вінницького національного аграрного університету з додатком, атестат серії НОМЕР_5 , виданий 22 червня 2000 року про закінчення загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Кожухів Літинського району Вінницької області з додатком, посвідчення почесної відзнаки «За оборону Маріуполя», медаль «За участь в антитерористичній операції», свідоцтво про нагороду почесним знаком «16 «Маріуполь. Відстояли-Перемогли», подяка Національної гвардії України від 27 лютого 2019 року, витяг про реєстрацію в реєстрі довіреностей № 26079957 від 06 січня 2014 року, відпускний квиток № 1423 від 09 серпня 2018 року, медична довідка щодо придатності до керування транспортним засобом серії 10ААД № 545847 від 11 вересня 2015 року, свідоцтво про закінчення закладу з підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв серії НОМЕР_6 від 03 листопада 2015 року) знаходяться у ОСОБА_1 .
У ОСОБА_1 зберігаються й оригінали медичних документів ОСОБА_6 .
Допитані судом свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 також вказали, що знали та дружили з ОСОБА_1 та загиблим ОСОБА_6 , яких сприймали як подружжя, тому що вони жили разом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет.
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріальноправові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).
При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
У пунктах 143, 144 Постанови від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23 Велика Палати Верховного Суду виснувала, що одноразова грошова допомога у зв`язку зі смертю військовослужбовця призначається і виплачується фізичним особам, які мають право на її отримання (батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого).
За такого правового регулювання можна зробити висновок, що в таких справах спір може виникнути лише між суб`єктами отримання одноразової грошової допомоги, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів. Саме для таких цілей чинним процесуальним законодавством (частина шоста статті 294, частина четверта статті 315 ЦПК України) передбачено, що факт перебування особи на утриманні може розглядатись у позовному провадженні у порядку цивільного судочинства.
У цій справі існує спір між позивачкою і неповнолітньою (на час вирішення справи судом першої інстанції) дочкою та малолітнім сином загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в особі їх законної представниці - матері ОСОБА_3 про те, чи відноситься ОСОБА_1 до члена сім`ї згиблого військовослужбовця, яка має право на одноразову грошову допомогу у зв`язку із його загибеллю.
Підстави призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначені частиною другою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема такою підставою є загибель (смерть) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби (пункт перший частини другої цієї статті).
Отже до правовідносин, що виникли у зв`язку із отриманням одноразової грошової допомоги необхідно застосовувати положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, чинній на час, коли виникли підстави для отримання права на отримання такої допомоги.
ОСОБА_6 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому саме у редакції, чинній на цю дату, підлягають застосуванню і положення статті 16-1 зазначеного Закону, згідно з якою у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.
Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Отже для отримання права на одноразову грошову допомогу особі необхідно було довести, що вона є або членом сім`ї або одним із батьків або утриманцем загиблого (померлого) військовослужбовця.
Тобто на час виникнення спірних правовідносин, на відміну від подальших редакцій, стаття 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не визначала конкретного переліку членів сім`ї загиблого військовослужбовця, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, а відсилала для їх визначення до положень СК України, а щодо перебування на утриманні - до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно з частинами другою - четвертою статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Права члена сім`ї має одинока особа.
Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними (частина перша статті 74 СК України).
Отже закон установлює набуття спільних прав і обов`язків, зокрема на набуте майно жінкою та чоловіком, що проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі.
Очевидно, що факт проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу означає, що такі жінка / чоловік були членами сім`ї один одного, зокрема й в розумінні частини першої статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Подальші зміни, які вносились до цієї статті, а саме зазначення, що право на одноразову грошову допомогу мають жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, правового значення для вирішення цієї справи не мають. Такі зміни лише конкретизували осіб, які мають право на одноразову грошову допомогу, але не можуть звужувати поняття члена сім`ї військовослужбовця, що було визначено у вказаній нормі станом на час виникнення правовідносин - загибелі військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позову у частині встановлення факту проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_6 з часу набрання рішенням суду про розірвання його шлюбу з ОСОБА_3 22 вересня 2021 року до дня його загибелі ІНФОРМАЦІЯ_1 та, відповідно, відмову у позові в частині встановлення факту, що ОСОБА_1 була членом його сім`ї в той самий період, оскільки цей факт охоплюється фактом проживання чоловіка і жінки однією сім`єю, а тому його окреме встановлення є зайвим. Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.
Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність письмових доказів спільного побуту і бюджету ОСОБА_1 із загиблим ОСОБА_6 саме в період з 22 вересня 2021 року по 20 березня 2022 року, то апеляційний суд звертає увагу на те, що з наявних у справі доказів видно, що позивачка та загиблий ОСОБА_6 стали разом проживати, вести спільне господарство, мати спільний бюджет, починаючи з 2016 року, але таке проживання не могло створювати для них прав і обов`язків подружжя до припинення шлюбу ОСОБА_6 з ОСОБА_3 . Відповідно відсутність доказів припинення спільного проживання, ведення спільного господарства після 22 вересня 2021 року, не спростовує факту проживання ОСОБА_1 із загиблим ОСОБА_6 після припинення шлюбу з ОСОБА_3 до дня його смерті.
Більше того таке твердження особи, яка подала апеляційну скаргу, не відповідає доказам, на які послався суд у своєму рішенні, зокрема декларації № 0001-18А3-9КА0 від 06 січня 2022 року про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, у якій він зазначив ОСОБА_1 своєю близькою особою, та платіжним інструкціям про перерахування коштів загиблим ОСОБА_6 ОСОБА_1 до листопада 2021 року.
Верховний Суд, зокрема у постановах від 07 липня 2021 року у справі № 420/370/19, 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17 неодноразово зазначав про необхідність застосування категорій стандартів доказування, за яким принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
З досліджених судом доказів беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_6 і після припинення його шлюбу з ОСОБА_3 22 вересня 2021 року і до дня його загибелі, як чоловік і жінка однією сім`єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, піклувались один про одного, мали спільні права і обов`язки.
За таких обставин апеляційний суд прийшов до висновку, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які є підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.
ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції врахував положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», пункт 32).
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 384 ЦПК України апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу представниці ОСОБА_3 - адвокатки Мишковської Т. М. залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 січня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
(Повний текст судового рішення виготовлено 07 серпня 2026 року).
Головуючий О. С. Панасюк
Судді: О. Ю. Береговий
О. В. Ковальчук