УХВАЛА
07 серпня 2026 року
м. Київ
справа №440/16886/25
адміністративне провадження № К/990/33872/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів - Кашпур О.В., Смоковича М.І.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2026 року
у справі № 440/16886/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати у повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2016 по 28.02.2018 включно.
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 29.01.2016 по 28.02.2018 року - січень 2008 року відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 05.08.2021 включно;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 року по 05.08.2021 - березень 2018 року відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування і виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 31.12.2020 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року;
- зобов`язати військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 29.01.2020 по 31.12.2020, враховуючи щомісячні основні, щомісячні додаткові, одноразові додаткові види грошового забезпечення, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020 за статтею 7 Закону України від 14.11.2019 р. № 294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік", з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування і виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2021 по 05.08.2021 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2021 по 05.08.2021, враховуючи щомісячні основні, щомісячні додаткові, одноразові додаткові види грошового забезпечення, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021 за статтею 7 Закону України від 15.12.2020 р. № 1082 ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік", з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у здійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 05.08.2021 з урахуванням визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, з 01.01.2021 по 05.08.2021 - з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, та провести виплату різниці з урахуванням фактично сплачених сум, з утриманням належних податків та зборів.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2016 по 28.02.2018 із врахуванням січня 2008 року, як місяця підвищення тарифної ставки (окладу) для обчислення індексації.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 29.01.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 05.08.2021 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 05.08.2021 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Не погоджуючись з рішенням першої інстанції, відповідач звернувся до апеляційного суду.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2026 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 по справі № 440/16886/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 року по справі №440/16886/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії повернуто скаржнику.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2026 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 по справі № 440/16886/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2026 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 по справі № 440/16886/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала касаційну скаргу до Верховного Суду.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
У силу пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Вищезазначеному конституційному положенню щодо забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках кореспондують стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та стаття 13 КАС України.
Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
З матеріалів касаційного провадження вбачається, що ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2026 року в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги Військовою частиною НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 по справі № 440/16886/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 по справі № 440/16886/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху.
Надано Військовій частині НОМЕР_1 строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали у спосіб надання до суду доказів сплати судового збору.
Згідно з довідкою про доставку електронного листа через підсистему "Електронний суд" Військовою частиною НОМЕР_1 копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху отримано 24.03.2026 о 21:54 год.
На момент постановлення ухвали, доказів усунення недоліків апеляційної скарги не надано.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 року по справі №440/16886/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії повернуто скаржнику.
28.05.2026 на зазначене рішення суду Військовою частиною НОМЕР_1 через систему "Електронний суд" повторно подано до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, у прохальній частині якої заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування вказаного клопотання скаржник посилався на те, що первісне звернення з апеляційною скаргою відбулось в межах строку, передбаченого процесуальним законодавством на апеляційне оскарження, та у зв`язку з значним затриманням бюджетного фінансування оплата судового збору була проведена Військовою частиною НОМЕР_1 20.04.2026, згідно платіжної інструкції №1161 та «проведено» з відповідним перерахуванням до Державного бюджету України, казначейською службою 21.04.2026.
Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2026 року визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 у справі № 440/16886/25, вказані Військовою частиною НОМЕР_1 в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження.
У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 у справі №440/16886/25 - відмовлено.
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 по справі № 440/16886/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху.
15.06.2026 на виконання вимог ухвали суду від 03.06.2026 апелянтом подано через систему "Електронний суд" заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування вказаної заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції заявник апеляційної скарги зазначає, що військова частина НОМЕР_1 входить до складу Збройних Сил України та відповідно до пункту другого Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 залучена до здійснення передбачених Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходів і повноважень, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Наразі в штаті юридичної служби в/ч НОМЕР_1 зайнята тільки одна посада: помічник командира частини з правової роботи - начальник юридичної служби, друга посада - офіцер юридичної служби. Помічник командира частини з правової роботи наразі виконує функцію юридичного радника, проводить заняття з правової підготовки та міжнародного гуманітарного права з особовим складом, веде представництво інтересів військової частини у 179 адміністративних справах, постійно переміщується між місцями розосередження військової частини по території України і часто фізично не має змоги доступу до засобів зв`язку та інтернету. Враховуючи вищезазначене, Військова частина НОМЕР_1 вважає, що це є поважними причинами для поновлення строку для подання апеляційної скарги.
Перевіривши доводи заяви та матеріали справи, колегія суддів вважала, що заява відповідача про поновлення строку не підлягає задоволенню з таких підстав.
Так суд зазначив, що у випадку пропуску процесуальних строків державними органами, поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішніх процедур. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею самою.
Факт сплати скаржником судового збору, не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Крім того, вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
28.05.2026 до повторно поданої апеляційної скарги Військовою частиною НОМЕР_1 долучено платіжну інструкцію №1161 від 20.04.2026 про сплату судового збору.
Однак суд вказав, що сплата судового збору не надає особі, яка є суб`єктом владних повноважень, у будь-який необмежений строк після повернення первинно поданої апеляційної скарги, право на поновлення строку апеляційного оскарження, за відсутності поважних причин пропуску цього строку.
З урахуванням тривалості часу між поверненням поданої вперше апеляційної скарги та поданням апеляційної скарги вдруге, суд апеляційної інстанції не визнав поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження лише ту обставину, що під час звернення до апеляційного суду повторно апелянт надав платіжну інструкцію про сплату судового збору від 20.04.2026.
Сама ж по собі сплата суб`єктом владних повноважень судового збору після спливу встановленого КАС України та наданого судом строку не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
До того ж колегія суддів врахувала, що повторна апеляційна скарга датована 28.05.2026, тобто фактично дії, спрямовані на оскарження рішення суду, були вчинені зі спливом більше трьох місяців з дня закінчення тридцятиденного строку на подання апеляційної скарги.
Також, заява відповідача не містила, на думку суду, обґрунтувань та доказів того, що абсолютно всі працівники відповідача (в тому числі ті, що займаються правовою роботою) протягом встановленого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження рішення суду в даній справі виконували завдання, пов`язані зі стримуванням збройної агресії російської федерації проти України, що могло б обумовити пропуск такого строку.
Таким чином, оцінивши доводи заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження, оскільки зазначені апелянтом обставини не є об`єктивними, не пов`язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного вчинення особою процесуальних дій в конкретній справі, а тому в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження слід відмовити.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що апелянтом пропущено строк на апеляційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 по справі №440/16886/25, а в задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2026 року у задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовлено, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 по справі №440/16886/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що неможливість своєчасної сплати судового збору зумовлена існуванням об`єктивних причин (спрямуванням коштів на забезпечення виконання бойових розпоряджень та завдань з оплати відряджень військовослужбовців, які відбувають в зону проведення бойових дій), що унеможливлювали виконання апелянтом свого процесуального обов`язку у строк, установлений судом.
Так Верховний Суд звертає увагу, що посилання скаржника на неможливість сплати судового збору не є об`єктивною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Отже, скаржник у касаційній скарзі не спростовує висновки суду апеляційної інстанції щодо пропуску строку на подання апеляційної скарги або наявності поважних причин для пропуску строку на апеляційне оскарження.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, правильно застосував норми процесуального права (статтю 299 КАС України), що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, відповідно до частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2026 року.
Керуючись статтями 169, 296, 299, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2026 року у справі №440/16886/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді О. В. Кашпур
М. І. Смокович