ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/8267/26 Справа № 215/2342/26 Суддя у 1-й інстанції - Козлов Ю.В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 серпня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючої - Городничої В.С.,
суддів: Петешенкової М.Ю., Макарова М.О.,
розглянувши в приміщенні суду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Покровського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 травня 2026 року про повернення позову, у складі судді Козлова Ю.В., по справі №215/2342/26, за позовною заявою ОСОБА_1 до держави Україна в особі Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, третя особа - Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями суду, -
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2026 року позивач звернувся через суд із позовом, пред`явленим до Держави Україна в особі Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, визначивши третьою особою Державну казначейську службу України, на предмет стягнення з відповідача на свої користь моральну шкоду, яку він оцінює у 15 000 000 грн, завданої йому незаконними рішеннями суду.
Ухвалою Покровського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 травня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до держави Україна в особі Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішення суду, суд вважав неподаною та повернув позивачу, у зв`язку з неусуненням недоліків у встановлений строк на підставі положень частини 3 статті 185 ЦПК України, роз`яснивши, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду у встановленому законом порядку (а.с.36).
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем у встановлений судом строк не усунуто недоліки позовної заяви, визначені ухвалою суду від 27 квітня 2026 року про залишення заяви без руху з наданням позивачеві строку у 10 днів. Також зазначено, що із заяви позивача, поданої 07 травня 2026 року на виконання ухвали суду від 27 квітня 2026 року, останній фактично не усунув зазначені судом недоліки, а лише висловив незгоду із висновками суду, викладеними в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, та повторно навів власне тлумачення підстав заявленого позову. Суд першої інстанції вважав, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, яким би було встановлено факт незаконності рішень, дій чи бездіяльності суддів Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, а також недоведений причинно-наслідковий зв`язок між зазначеними обставинами та завданням йому моральної шкоди. Позивачем не наведено будь-яких об`єктивних критеріїв визначення такого розміру шкоди, не зазначено, якими саме міркуваннями він керувався при визначенні вказаної суми, не надано доказів на підтвердження характеру, обсягу та тривалості моральних страждань, а також не доведено співмірності заявленої суми із характером спірних правовідносин та вимогами розумності і справедливості, передбаченими ст.23 ЦК України. Крім того, суд першої інстанції вважав недоведеним позивачем факт його звільнення від сплати судового збору на підставі п. 11 ч.2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», оскільки сам по собі факт подання позову про відшкодування моральної шкоди у зв`язку із нібито протиправними діями суддів не є безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору. Позивачем не надано жодного судового рішення або іншого належного доказу, яким би було встановлено незаконність дій чи рішень суддів у встановленому законом порядку.
Не погодившись з такою ухвалою, ОСОБА_1 у червні 2026 року в системі "Електронний суд" сформував апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, в порушення вимог п.11 ч.2 ст. 3 ЗУ "Про судовий збір", зазначено в ухвалі про залишення позову без руху про недоведеність протиправних дій та рішень суддів, що передбачає застосування зазначених положень ЗУ "Про судовий збір", тоді як суд встановив, що позивач фактично оскаржує процесуальні дії суддів в інших судових провадженнях, що не свідчить про наявність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору за наведеними положеннями цього Закону. Скаржник разом з цим зазначає, що, виходячи з предмету позову та способу, який він обрав для захисту порушених прав, суд першої інстанції, на його думку, неправомірно вважав необхідним обґрунтувати розмір моральної шкоди, яку він просить стягнути на свою користь, надаючи цьому оцінку на стадії відкриття провадження, тоді як такі питання вирішуються судом по суті спору, що скаржник вважає процесуальним порушенням. Висновки суду першої інстанції, що позивач, нібито, не усунув недоліки, адже не навів об`єктивних критеріїв, не надав доказів на підтвердження характеру, обсягу моральних страждань та не довів співмірність суми, на думку скаржника прямо суперечать ст. 175,1777 та 185 ЦПК України.
Інші учасники справи своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК україни, не скористались та відзиву на апеляційну скаргу не подавали, але, в силу ч.3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення апеляційною інстанією.
Згідно із частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що у позові ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду, завдану незаконними рішеннями суду в розмірі 15 000 000 грн за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання з ДКСУ стягнуті в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою суду від 27 квітня 2026 року позовну заяву було залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, зокрема позивачу було вказано на необхідність належного обґрунтування заявленого розміру моральної шкоди, зазначення обставин та доказів, якими підтверджується її завдання саме у заявленому розмірі, а також вирішення питання щодо сплати судового збору або надання належних правових підстав звільнення від його сплати.
07 травня 2026 року від позивача надійшла заява на виконання ухвали суду.
Судом першої інстанції встановлено із заяви позивача, що останній фактично не усунув зазначені судом недоліки, а лише висловив незгоду із висновками суду, викладеними в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, та повторно навів власне тлумачення підстав заявленого позову.
Так, позивач зазначає, що предметом позову є саме відшкодування моральної шкоди, а не оскарження рішень чи дій суддів, однак при цьому обґрунтовує свої вимоги виключно твердженнями про нібито протиправність процесуальних дій суддів під час розгляду інших судових справ, фактично ставлячи під сумнів законність здійснення правосуддя та процесуального порядку розгляду відповідних справ.
Разом із тим, суд першої інстанції вважав доводи позивача про «протиправність» дій суддів такими, що ґрунтуються виключно на його власній оцінці процесуальних дій суддів та незгоді із порядком проведення судових засідань, що саме по собі не є належним доказом незаконності дій суду. Питання законності процесуальних рішень та дій суду вирішуються виключно у передбаченому законом порядку апеляційного чи касаційного перегляду судових рішень, а не шляхом подання окремого позову про відшкодування моральної шкоди.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, яким би було встановлено факт незаконності рішень, дій чи бездіяльності суддів Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, а також причинно-наслідковий зв`язок між зазначеними обставинами та завданням йому моральної шкоди.
Суд першої інстанції також звернув увагу, що у поданій заяві позивач фактично не усунув недоліки щодо обґрунтування розміру моральної шкоди у сумі 15 000 000 грн. Позивачем не наведено будь-яких об`єктивних критеріїв визначення такого розміру шкоди, не зазначено, якими саме міркуваннями він керувався при визначенні вказаної суми, не надано доказів на підтвердження характеру, обсягу та тривалості моральних страждань, а також не доведено співмірності заявленої суми із характером спірних правовідносин та вимогами розумності і справедливості, передбаченими ст.23 ЦК України.
Ухвалюючи про повернення позовної заяви, суд першої інстанції вважав неусуненими недоліки позовної заяви, оскільки посилання позивача на те, що суд, залишаючи позов без руху, нібито передчасно досліджував обставини справи, є безпідставними, оскільки відповідно до вимог ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України суд при вирішенні питання про відкриття провадження зобов`язаний перевірити відповідність позовної заяви встановленим процесуальним вимогам, у тому числі наявність викладених обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначення доказів на їх підтвердження. Разом з цим суд першої інстанції не прийняв доводи позивача щодо звільнення його від сплати судового збору на підставі п. 11 ч.2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», оскільки сам по собі факт подання позову про відшкодування моральної шкоди у зв`язку із нібито протиправними діями суддів не є безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору. Позивачем не надано жодного судового рішення або іншого належного доказу, яким би було встановлено незаконність дій чи рішень суддів у встановленому законом порядку. За таких обставин суд першої інстанції вважав, що є підстави для застосування ч.3 ст. 185 ЦПК України.
Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, з огляду на таке.
Відповідно до частині 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції як у своїй ухвалі від 27 квітня 2026 року про залишення позову без руху, так і в оскаржуваній ухвалі про повернення позову, встановив характер спірних правовідносин та наголосив на неповноті доказів, які будуть підтверджувати обґрунтування позивачем позовних вимог.
У ч.3 ст. 175 ЦПК України встановлено, що позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Колегія суддів відзначає, що перелік необхідних вимог відповідності позовної заяви є вичерпним та не містить вимог щодо доведеності позивачем підстав для розгляду позовних вимог, як і не містить обов`язку суду з`ясовувати повноту доказів чи вирішення питання належності обрання позивачем способу захисту з наданням оцінки обставинам та наданим вже доказам позивачем, а тому доводи скаржника про те, що суд першої інстанції вирішив спір по суті на стадії відкриття провадження приймаються колегією суддів до уваги та вважаються слушними.
Натомість, позивачем 07 травня 2026 року, на виконання ухвали суду від 27 квітня 2026 року про залишення позову без руху, надано заяву про усунення недоліків, що відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України та що не передбачає застосування ч.3 ст. 185 ЦПК України для повернення позову позивачеві.
Разом з цим колегія суддів наголошує, що суд першої інстанції, встановлюючи відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору на підставі п.11 ч.2 ст. 3 ЗУ "Про судовий збір", не звернув увагу на предмет спору, який заявлений фактично позивачем, який, в свою чергу, у відповідності зазначених положень ЗУ "Про судовий збір", не є об`єктом справляння судового збору взагалі, а тому питання звільнення від сплати судового збору в цьому випадку не вирішується.
Колегія суддів відзначає, що положення статті 185 ЦПК України щодо повернення позовної заяви застосовуються в тому випадку, коли особа в установлений строк не виконала вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
За змістом вище наведених норм процесуального закону повернення позовної заяви з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху, можливе лише в тому випадку, коли особа отримала копію відповідної ухвали, але ухилилась від виконання вимог, зазначених в ній.
Колегією суддів не встановлено, що ОСОБА_1 втратив інтерес до судового розгляду цієї позовної заяви, як і не встановлено порушення ним вимог ст. 175,177 ЦПК України, що є наслідком застосування положень ст. 185 ЦПК України. Натомість встановлено, що суд першої інстанції не врахував позиції щодо обраного способу захисту прав позивача, про що останнім зазначено у поданому позові, наявності своєчасно поданої ним заяви на усунення недоліків, на виконання ухвали суду від 27 квітня 2026 року, що не є підставою для повернення позову позивачеві та застосування вимог ч.3 ст. 185 ЦПК України.
Суд першої інстанції не врахував дані обставини, та дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.
Суд першої інстанції на зазначені обставини і вимоги закону уваги не звернув та всупереч вимогам частини 5 статті 12 ЦПК України, яка зобов`язує суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, підійшов до вирішення цього питання формально та помилково повернув позовну заяву.
Відповідно до частини 6 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а тому ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Покровського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 травня 2026 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складений 07 серпня 2026 року.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: М.Ю. Петешенкова
М.О.Макаров