У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03.08.2026 Справа №607/17177/25 Провадження №2-п/607/40/2026
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Дзюбича В.Л., за участю секретаря судового засідання Кочмар С.М., представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Фільварочної О.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Майки Андрія Борисовича про перегляд заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 березня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Фільварочна Ольга Борисівна до ОСОБА_2 , Тернопільської міської ради про усунення перешкод у користуванні майном,
У С Т А Н О В И В:
Представник ОСОБА_2 - адвокат Майка Андрій Борисович звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02.03.2026, яке ухвалене у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Фільварочна Ольга Борисівна до ОСОБА_2 , Тернопільської міської ради про усунення перешкод у користуванні майном.
Представник відповідача в обґрунтування поданої заяви вказав, що 02 березня 2026 року Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області ухвалив заочне рішення у цивільній справі № 607/17177/25 (провадження № 2/607/1839/2026) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Тернопільської міської ради про усунення перешкод у користуванні майном.
Зазначеним рішенням позов задоволено частково та зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні спільним майном та демонтувати за рахунок власних коштів самовільно споруджену перегородку між квартирами АДРЕСА_1 та облаштоване з її використанням приміщення (тамбур) перед входом у квартиру АДРЕСА_2 , привівши приміщення загального користування 8-го поверху будинку АДРЕСА_3 у стан, що передував початку будівництва, а також стягнуто з відповідача 1211,20 грн судового збору; у задоволенні вимог до Тернопільської міської ради відмовлено як до неналежного відповідача.
Представник відповідача вказав, що рішення ухвалено за відсутності відповідача ОСОБА_2 , який не брав участі у справі, не подавав відзиву та не реалізував жодного процесуального права. Незважаючи на те, що в рішенні зазначено про «неодноразове повідомлення», фактично жодних процесуальних документів - ухвали про відкриття провадження від 28.08.2025, судових повісток, копії позовної заяви з додатками - відповідач не отримував і про розгляд справи обізнаний не був. Про існування рішення відповідач довідався лише після укладення договору про надання правничої допомоги та отримання доступу до матеріалів справи через підсистему «Електронний суд» (заява про доступ - від 29.05.2026); повне заочне рішення у день його проголошення відповідачу не вручалося та отримане представником відповідача через систему ЄТІС 04.06.2026 року, а тому із вказаних підстав просить поновити ОСОБА_2 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02.03.2026, яке ухвалено у даній справі.
Щодо доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, представник відповідача вказав наступне.
Оскаржуване заочне рішення ґрунтується на доказах, поданих та досліджених без участі відповідача та без перевірки їх у змагальній процедурі. У разі участі у справі відповідач навів би наступні заперечення і докази, що мають істотне значення та здатні вплинути на результат розгляду справи.
Представник відповідача вказав, що висновки суду значною мірою побудовані на показаннях свідка ОСОБА_3 - матері позивача, тобто особи, заінтересованої в результаті справи. Її показання (зокрема й твердження про начебто викрадення електроенергії та «перепаювання дротів») отримані за відсутності відповідача та не були піддані перевірці шляхом перехресного допиту й зіставлення з іншими доказами. Відповідач заперечує ці твердження та має право спростувати їх, поставити запитання свідку й надати власні докази. Вказав, що без урахування вказаних заперечень оцінка доказів не може вважатися повною та об`єктивною.
Представник відповідача вказав, що із досліджених судом показань випливає, що показники лічильника передавалися позивачу (спершу особисто, згодом - повідомленнями у месенджері Viber дружиною відповідача). Отже, між сторонами фактично склався порядок користування, за якого доступ до даних обліку забезпечувався. Ця обставина суттєва, оскільки спростовує абсолютний характер перешкод і свідчить про можливість урегулювати спір менш обтяжливим способом, ніж знесення.
Представник відповідача вказав, що згідно з листом АТ «Тернопільобленерго» від 24.04.2025 вузол обліку з електролічильником № 217682 «відмуровано як тамбур до квартир АДРЕСА_1 ». Питання забезпечення доступу до вузла обліку для контрольного огляду і зчитування показів належить насамперед до компетенції оператора системи розподілу; відповідний спосіб усунення перешкод (забезпечення безперешкодного доступу до приладу обліку) є самостійним і відмінним від повного знесення спільної конструкції.
Крім цього, представник відповідача вказав на непропорційність обраного позивачем способу захисту, оскільки навіть за наявності порушення, спосіб захисту має бути домірним характеру порушення та достатнім для його усунення. Доступ до щитової, відновлення освітлення коридору та доступ до лічильника можуть бути забезпечені менш обтяжливими заходами (надання ключа та встановлення порядку безперешкодного доступу, перенесення/винесення приладу обліку та освітлювального приладу у вільний доступ), ніж повне знесення конструкції. Повне знесення є надмірним втручанням і не відповідає критерію необхідності (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції; принцип пропорційності).
Представник відповідача просить врахувати, що за усталеною практикою Верховного Суду (зокрема постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц) для задоволення вимоги за статтею 391 ЦК України необхідно довести сукупність: належне позивачу право користування; об`єктивну наявність перешкод; та протиправність дій відповідача. Відповідач має надати докази й доводи щодо обсягу фактичних перешкод, наявного порядку доступу та домірності заявленого способу захисту, які судом не досліджувалися через відсутність відповідача.
Також, представник відповідача вказав, що спірне приміщення є спільним майном багатоквартирного будинку (стаття 382 ЦК України; статті 1, 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» № 417-VIII). Користування спірним приміщенням, з урахуванням інтересів усіх співвласників (пункт 1 частини 1 статті 6 Закону № 417-VIII) може бути впорядковане без знесення конструкції, оскільки відповідач готовий запропонувати такий порядок та усунути перешкоди в доступі добровільно.
Таким чином, ствердив представник відповідача, наведені обставини й докази мають істотне значення для правильного вирішення справи та у своїй сукупності можуть зумовити ухвалення іншого рішення, зокрема щодо способу усунення перешкод або відмови в задоволенні позову в заявленому обсязі.
Із вказаних підстав представник відповідача просить поновити ОСОБА_2 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення; скасувати заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02.03.2026 у справі № 607/17177/25 та призначити справу № 607/17177/25 до розгляду за загальними правилами позовного провадження.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Майка А.Б. просить заяву про перегляд заочного рішення задовольнити з підстав наведених в останній. В останнє судове засідання не з`явився з невідомих на те суду причин.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Фільварочна О.Б. в судовому засіданні заперечила щодо задоволення заяви про перегляд заочного рішення. Вказала, що представником відповідача не наведено обставин, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи, а також не подано доказів, які б доводили наявність вказаних обставин.
Представник Тернопільської міської ради в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності. Просить рішення в частині, яке стосується Тернопільської міської ради залишити без змін.
Суд, вивчивши заяву про перегляд заочного рішення та матеріали цивільної справи, вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом встановлено, що заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02.03.2026 позов ОСОБА_1 задоволено частково та зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні спільним майном та демонтувати за рахунок власних коштів самовільно спорудженої перегородки між квартирами АДРЕСА_1 та облаштоване із її використанням приміщення (тамбур) перед входом у квартиру АДРЕСА_2 , привівши приміщення загального користування 8 поверху у будинку АДРЕСА_3 у стан, який передував початку будівництва конструкції. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради відмовлено, як до неналежного відповідача. Стягнуто із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1211,20 гривень сплаченого позивачем судового збору.
Зі змісту статті 288 ЦПК України випливає, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається мають істотне значення для правильного вирішення спору.
Крім того, в контексті даної статті наявність однієї з підстав, зазначених у частині ч.1 статті 288 ЦПК України не спричиняє скасування заочного рішення. Лише у своїй сукупності названі обставини спричиняють скасування заочного рішення. Наявність лише однієї з них не приносить відповідачеві позитивного результату, внаслідок чого він зберігає можливість оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
На необхідність з`ясування наявності доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та можуть вплинути на ухвалене заочне рішення неодноразово звертав увагу Верховний Суд України при підготовці Узагальнень судової практики щодо ухвалення та перегляду судами заочних рішень, зазначаючи, що зв`язку з практикою скасування заочного рішення без з`ясування, чи є у відповідачів докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, в результаті нове ухвалене рішення після скасування заочного рішення є аналогічним. Тому касаційний суд наголошує, що правильною є практика тих судів, які скасовують заочне рішення лише за наявності двох підстав, визначених у цивільно-процесуальному законі.
Суд проаналізувавши заяву про перегляд заочного рішення суду та її підстави, пояснення представників сторін вважає, що вказану заяву слід залишити без задоволення виходячи із наступного.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою в якій вказав, що він є співвласником квартири АДРЕСА_4 . Вказана квартира розташована на 8 поверсі вищевказаного будинку. Суміжною квартирою є квартира із АДРЕСА_2 . На стіні, яка примикає до квартири АДРЕСА_2 розміщений електрощиток із лічильниками електричної енергії квартир АДРЕСА_5 і АДРЕСА_2 та відповідними автоматами та вимикачами.
На території сходової клітки 8 поверху у будинку АДРЕСА_3 між квартирами АДРЕСА_5 та АДРЕСА_2 відповідачем споруджено стіну, в кінці якої розміщено двері, які замкнені на замок. У вищезазначений спосіб при вході у квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_2 (який проживає у вказаній квартирі разом із сім`єю) самовільно облаштований тамбур, майнові права на який у нього відсутні.
Внаслідок облаштування відповідачем тамбуру, територія загального користування на 8 поверсі у будинку АДРЕСА_3 , значно зменшена та створено перешкоди у її використанні, а також доступі до електрощитка із лічильниками електричної енергії квартири АДРЕСА_5 та вимикачів. Також, у приміщені тамбуру розташована розетка та світильник із лампочкою для освітлення приміщень загального користування 8 поверху будинку.
За результатами розгляду справи по суті Тернопільським міськрайонним судом встановлено наступні обставини справи.
ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_4 на підставі Договору дарування 1/2 частини квартири від 14.08.2002 посвідченого приватним нотаріусом Мартюк Л.О. та зареєстровано у реєстрі за №4552.
Належна позивачу квартира АДРЕСА_6 , про що свідчить технічний паспорт на квартиру, виготовлений Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації.
Відповідач ОСОБА_2 , будучи власником квартири АДРЕСА_7 , яку успадкував після смерті батька ОСОБА_4 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та копією спадкової справи, яка заведена після смерті ОСОБА_4 , звів конструкцію (тамбур з дверима), яка обмежує позивачу доступ до місць загального користування, перешкоджає доступу до щитової, що підтверджується фотознімками конструкції (а.с. 27-33) та Актом складеним ТОВ «Керуюча компанія «Будсервіс» від 14.05.2025 (а.с.18).
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 , яка доводиться позивачу ОСОБА_1 мамою, а ОСОБА_2 сусідкою пояснила, що на початку березня 2018 року відповідач ОСОБА_2 , який проживає в сусідній квартирі АДРЕСА_7 , почав забудову тамбура. На цей момент власників квартири АДРЕСА_5 не було, оскільки донька поїхала до Республіки Польща на роботу, а в сина була сесія в іншій країні. Коли вона приїхала із села то побачила, що ОСОБА_2 забудовує тамбур. Дозволу у власників сусідньої квартири він не питав. На її питання для чого він це робить, ОСОБА_2 відповів, що йому холодно. Вона попередила його, що їй тамбур не потрібен, що вона на його будівельні роботи не дає згоди. Коли син приїхав з сесії, був не задоволений і не погоджувався з тим, що без його відома забудовувався тамбур, що перешкоджало доступу до електролічильника. В зв`язку із спорудженням тамбура, електролічильник залишився на стороні сусіда ОСОБА_2 . Орієнтовно перших три місяці відповідач ОСОБА_2 дозволяв підходити до лічильника і фіксувати його показники, а в подальшому поставив броньовані двері та сину обіцяв, що при потребі відчинить двері. Декілька разів відповідач ОСОБА_2 надав доступ до лічильника, а в подальшому повідомив, щоб більше не звертались, а показники лічильника їм буде надсилати на Viber його дружина. Свідок пояснила, що її син не хотів із відповідачем сваритися, а показники лічильника надсилала дружина ОСОБА_2 на Viber. Також, свідок пояснила, що важко проходити до квартири АДРЕСА_5 , оскільки освітлення тамбура залишилось на стороні ОСОБА_2 і коридор не освітлюється та у ньому темно, що змушує проходити до вхідних дверей квартири АДРЕСА_5 із ліхтарем. Свідок повідомила, що мав місце випадок, коли у квартирі АДРЕСА_5 згоріла електрична проводка і для того, щоб викликати електрика, необхідно було телефонувати до ОСОБА_2 і отримати від нього відповідь коли він буде вдома, щоб відкрити двері і надати електрику доступ до електролічильника. Однак, на відповідь ОСОБА_2 потрібно було чекати тиждень. Коли прийшов електрик, він повідомив, що їм обов`язково і негайно потрібно забрати лічильник електроенергії, оскільки ОСОБА_2 краде в них електроенергію і він перепаяв дроти на що ОСОБА_2 розгнівався і вигнав усіх з квартири. Свідок вказала, що до сьогоднішнього дня в квартирі АДРЕСА_5 не проводився ремонт освітлення і не проводились жодні ремонтні роботи електропроводки, оскільки ОСОБА_2 нікого не допускає до електролічильника, що також не дає можливості зафіксувати його показники. Свідок повідомила, що ОСОБА_2 на дзвінки не відповідає, двері не відкриває, хоча знаходиться вдома, про що свідчать звуки, як він ходить по квартирі, миє посуд, говорить по телефону. Свідок вказала, що забудову тамбура і спорудження стін (перегородок) у тамбурі здійснював ОСОБА_2 .
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в ході розгляду справи, відповідач поруч зі своєю квартирою АДРЕСА_2 встановив перегородку з дверима, до спільного коридору загального користування та облаштував окреме приміщення, що вбачається з наданих до позовної заяви фотокопій коридору, та підтверджується показами свідка ОСОБА_3 , допитаної в судовому засіданні.
Водночас, судом встановлено, що двері встановлені відповідачем без згоди позивача.
Суд констатував, що між позивачем та відповідачем у даній справі виник спір з приводу встановлення перегородки з дверима між квартирами АДРЕСА_5 і АДРЕСА_2 та облаштуванні із її використанням приміщення (тамбур) у коридорі загального користування, в результаті чого створено перешкоди позивачу у доступі до електрощитка, також спорудження даної перегородки призвело до погіршення освітлення коридору загального користування в тій частині, яка знаходиться біля квартири позивача, оскільки світильник знаходяться в приміщенні спорудженого відповідачем тамбуру.
Самовільно зведена перегородка із дверима (тамбур) перекриває доступ до комунікацій, а також порушує планування місць загального користування, що вбачається з наданих фотокопій коридору та самочинної конструкції, а також з копії інвентарної справи приміщень загального користування 8-го поверху багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_3 (а.с. 13-14, 27-33).
Суд, виходячи із положень чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини зазначив, що перепланування приміщення спільної сумісної власності, зокрема приміщення тамбуру на 8 поверсі перед входом у квартиру АДРЕСА_7 , може бути здійснено з дотриманням встановленого законом порядку, у тому числі за згодою осіб, які таким приміщенням володіють та користуються.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 08.06.2016 № 6-530цс16.
Факт незаконного встановлення перегородки відповідачем у коридорі загального користування підтверджено матеріалами цивільної справи та встановлено судом за результатами розгляду справи по суті.
Звертаючись до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні майном та про зобов`язання відповідача здійснити демонтаж встановленої конструкції, позивач ОСОБА_1 посилався на те, що внаслідок встановлення такої конструкції, значно зменшилось приміщення загального користування, обмежився доступ що електрощитової, порушений режим освітлення у коридорі (тамбурі), яке є приміщенням загального користування, що порушує його права на належне користування нежитловим приміщенням, яким є приміщення тамбура перед входом у квартиру АДРЕСА_7 .
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що самочинне спорудження відповідачем тамбура порушує права позивача на належне та безперешкодне користування площадкою біля квартир АДРЕСА_5 та АДРЕСА_2 на АДРЕСА_8 , а також констатував наявність правових підстав для зобов`язання відповідача усунути перешкоди позивачу у користуванні спільним майном шляхом зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні спільним майном та демонтувати за рахунок власних коштів самовільно спорудженої перегородки між квартирами АДРЕСА_5 і АДРЕСА_2 та облаштоване із її використанням приміщення (тамбур) перед входом у квартиру АДРЕСА_2 , привівши приміщення загального користування 8 поверху у будинку АДРЕСА_3 у стан, який передував початку будівництва конструкції, що є належним, на думку суду, способом захисту порушених прав позивача.
Водночас, Суд вважав, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради слід відмовити як до неналежного відповідача, оскільки позивачем не доведено факту порушення вказаною особою прав позивача.
Звертаючись до суду із заявою перегляд заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02.03.2026 представник відповідача вказав, що відповідач особисто не отримував повісток про виклик до суду, а також не отримував позовної заяви та ухваленого у справі судового рішення. Оскаржуване рішення отримав лише 04.06.2026 через систему ЄТІС та у період до десяти днів, а саме 10.06.2026 подав заяву про перегляд заочного рішення суду.
Наведені представником відповідача обставини відповідають дійсності, а тому суд вважає, що наявні законні підстави для поновлення відповідачу строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02.03.2026, яке ухвалене у справі №607/17177/25.
Однак, суд вважає, що представником відповідача не наведено та не надано суду будь-яких доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи.
Так, посилання представника відповідача на те, що висновки суду значною мірою побудовані на показаннях свідка ОСОБА_3 - матері позивача, тобто особи, заінтересованої в результаті справи і її показання (зокрема й твердження про начебто викрадення електроенергії та «перепаювання дротів») отримані за відсутності відповідача та не були піддані перевірці шляхом перехресного допиту й зіставлення з іншими доказами. Відповідач заперечує твердження свідка та має право спростувати їх, поставити запитання свідку й надати власні докази. Вказав, що без урахування вказаних заперечень оцінка доказів не може вважатися повною та об`єктивною. Із досліджених судом показань випливає, що показники лічильника передавалися позивачу (спершу особисто, згодом - повідомленнями у месенджері Viber дружиною відповідача). Отже, між сторонами фактично склався порядок користування, за якого доступ до даних обліку забезпечувався. Ця обставина суттєва, оскільки спростовує абсолютний характер перешкод і свідчить про можливість урегулювати спір менш обтяжливим способом, ніж знесення.
Наведені заперечення відповідача судом до уваги не беруться, оскільки свідок ОСОБА_3 попереджалась судом про кримінальну відповідальність за надання суду завідомо неправдивих показань. Крім цього, висловлюючи недовіру до показань свідка ОСОБА_3 , стороною відповідача стверджується, що її показання слід зіставляти з іншими доказами, однак відповідачем не зазначається із якими саме доказами слід їх зіставляти і в чому саме не узгоджуються надані свідком показання з іншими доказами.
Також, сторона відповідача вказала, що на спростовування наданих показань свідка ОСОБА_3 відповідач має право подати власні докази, однак не зазначає про які саме докази йдеться, та яке істотне значення вони мають для правильного вирішення справи.
Твердження відповідача про те, що із досліджених судом показань свідка випливає, що показники лічильника передавалися позивачу спершу особисто, а згодом повідомленнями у месенджері Viber дружиною відповідача, а тому між сторонами фактично склався порядок користування, за якого доступ до даних обліку забезпечувався і ця обставина є суттєвою, оскільки спростовує абсолютний характер перешкод і свідчить про можливість урегулювати спір менш обтяжливим способом, ніж знесення не заслуговують на увагу, оскільки порушення відповідачем прав позивача полягали не тільки у наявності перешкод у доступі до електрощитової з метою зняття показників лічильника, але і у значному зменшені площі приміщення загального користування, обмеженні доступу до електрощитової у зв`язку із необхідністю ремонту електропроводки у квартирі, а також у порушені режиму освітлення у коридорі (тамбурі), яке є приміщенням загального користування, що порушує права позивача на належне користування нежитловим приміщенням, яким є приміщення тамбура перед входом у квартиру АДРЕСА_7 .
Отже, наведені стороною відповідача твердження судом до уваги не беруться, оскільки щодо наданих показань свідка ОСОБА_3 не наведено доказів, які б їх спростовували чи свідчили про відсутність фактів, які б порушували права позивача та мали істотне значення для правильного вирішення справи.
Посилання представника відповідача на те, що згідно з листом АТ «Тернопільобленерго» від 24.04.2025 вузол обліку з електролічильником № 217682 «відмуровано як тамбур до квартир АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 » і питання забезпечення доступу до вузла обліку для контрольного огляду і зчитування показів належить насамперед до компетенції оператора системи розподілу; відповідний спосіб усунення перешкод (забезпечення безперешкодного доступу до приладу обліку) є самостійним і відмінним від повного знесення спільної конструкції не береться судом до уваги, оскільки позивач, відповідно до положень чинного законодавства України, має право мати вільний доступ до електрощитової з метою зняття показників лічильника і на реалізацію такого права не повинна впливати воля відповідача, зокрема його бажання чи небажання надати доступ до такого приладу і позивач вправі вимагати усунення перешкод, які перешкоджають такому доступу. Доказів того, що позивач має вільний доступ електрощитової, який би не залежав від волі відповідача, останнім не наведено.
Посилання представника відповідача на непропорційність обраного позивачем способу захисту, оскільки навіть за наявності порушення, спосіб захисту має бути домірним характеру порушення та достатнім для його усунення з урахуванням того факту, що доступ до щитової, відновлення освітлення коридору та доступ до лічильника можуть бути забезпечені менш обтяжливими заходами (надання ключа та встановлення порядку безперешкодного доступу, перенесення/винесення приладу обліку та освітлювального приладу у вільний доступ), ніж повне знесення конструкції і користування спірним приміщенням, з урахуванням інтересів усіх співвласників може бути впорядковане без знесення конструкції, оскільки відповідач готовий запропонувати такий порядок та усунути перешкоди в доступі добровільно, не заслуговують на увагу, оскільки окрім вказаних порушень, має місце значне зменшення площі приміщення загального користування та зведення спірної конструкції за відсутності згоди інших співвласників, в тому числі позивача. Крім цього, щодо запропонованих відповідачем варіантів врегулювання спору не погодився позивач у справі.
Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту є ефективним способом захисту порушених прав позивача, який виключить подальші спори у правовідносинах, які є предметом спору в даній справі.
Також, суд зауважує, що відповідач не позбавлений можливості мирного врегулювання спору із позивачем на стадії виконання судового рішення.
Отже, суд вважає, що в частині наданих заперечень, стороною відповідача не наведено доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для скасування заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02.03.2026, яке ухвалене в цивільній справі №607/17177/25, оскільки відсутні обставини для його скасування, визначені у ч.1 ст. 288 ЦПК України, а тому заява відповідача не підлягає задоволенню.
При цьому, суд роз`яснює заявнику, що відповідно до ч.4 ст.287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Керуючись статтями 287, 288, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
П О С Т А Н О В И В :
Поновити представнику ОСОБА_2 - адвокату Майці Андрію Борисовичу строк для звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02.03.2026, яке ухвалене в цивільній справі №607/17177/25.
Заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Майки Андрія Борисовича про перегляд заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02.03.2026 року, яке ухвалене в цивільній справі №607/17177/25 - залишити без задоволення.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала оскарженню не підлягає.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Головуючий суддя В. Л. Дзюбич