Справа № 171/2337/26
2-з/171/21/26
У Х В А Л А
07 серпня 2026 року м. Апостолове
Апостолівський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді Кодрян Л.І.
за участю секретаря судових засідань Ровної Н.А.
розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична консалтингова компанія «Хьюман Райтс», в інтересах якої діє представник Морозов Вадим Юрійович,про забезпечення позову в цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична консалтингова компанія «Хьюман Райтс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання юридичних послуг,
ВСТАНОВИВ:
До Апостолівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична консалтингова компанія «Хьюман Райтс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання юридичних послуг.
Позивач просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Юридична консалтингова компанія «Хьюман Райтс» заборгованість за договором про надання юридичних послуг від 19 лютого 2025 року у розмірі 264000 грн. 00 коп. - сума основного боргу та пеню за період з 30.04.2026 по 01.07.2026 у розмірі 158400 грн. 00 коп.
Позовна заява обґрунтована тим, що між ТОВ «Юридична консалтингова компанія «Хьюман Райтс» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання юридичних послуг від 19 лютого 2025 року відповідно до якого позивач зобов`язаний надати відповідачу юридичну послугу з супроводу справи по отриманню одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю колишнього чоловіка-військовослужбовця. Позивач належним чином здійснювало захист прав та інтересів відповідача по справі.
Відповідач ОСОБА_1 в частині сплати гонорару позивачу після отримання коштів одноразової грошової допомоги своїх зобов`язань не виконала. Таким чином, перед ТОВ «Юридична консалтингова компанія «Хьюман Райтс» у ОСОБА_1 виникла заборгованість у розмірі 20 % від суми коштів, яку вона отримала від держави. Загальна заборгованість відповідача перед позивачем за договором про надання юридичних послуг складає 264000 грн 00 коп. Станом на дату подання позовної заяви загальна сума вимог становить422400 грн 00 коп. та складається з заборгованості за договором про надання юридичних послугу сумі 264000 грн 00 коп., пені за період з 30.04.2026 по 01.07.2026 у сумі 158400 грн. 00 коп.
Ухвалою суду від 27 липня 2026 року відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
05 серпня 2026 року представник позивача звернувся до суду з заявою про забезпечення позову.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що відповідач отримала від Головного управління Національної гвардії України перший етап одноразової грошової допомоги в розмірі 1200000 грн та продовжує отримувати щомісячні частки протягом 40 місяців на картковий рахунок, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк». Кошти, що надходять на цей рахунок є ліквідними та можуть бути безперешкодно зняті, переказані чи витрачені відповідачем у будь-який момент, у тому числі до ухвалення судом рішення у справі.
Після отримання грошових коштів відповідач ухиляється від виконання грошових зобов`язань, заблокувала свій номер телефону, не виходить на зв`язок із позивачем; від отримання поштової кореспонденції ухиляється, не зареєструвала Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Позивач вважає, що зазначена поведінка відповідача свідчить про свідоме ухилення від виконання договірних зобов`язань та створює обґрунтовані сумніви у тому, що відповідач добровільно зберігатиме майно (кошти) до моменту виконання рішення суду в даній справі.
Зазначає, що будь-яких відомостей про інше майно відповідача на яке можливо звернути стягнення заявник не має, існує реальний ризик, що до ухвалення судом рішення відповідач розпорядиться отриманими та майбутніми коштами, що унеможливить або істотно ускладнить виконання майбутнього рішення суду.
Представник ТОВ «Юридична консалтингова компанія «Хьюман Райтс» вважає, що вказані ним заходи забезпечення позову спрямовані виключно на гарантування виконання можливого рішення суду про стягнення грошових коштів і не призводять до фактичного вирішення спору, до ухвалення рішення по суті, оскільки не позбавляють відповідача розпоряджатися коштами понад межі ціни позову та не обмежують її права на оскарження ухвали суду в порядку ст.159 ЦПК України.
На підставі наведеного вище позивач просить суд заяву про забезпечення позову задовольнити. Накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться та надходитимуть на картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 , в межах суми 427468 грн 80 коп. Накласти арешт на кошти одноразової грошової допомоги, призначеної ОСОБА_1 рішенням комісії Головного управління Національної гвардії України від 24.04.2006 (лист № 27/13/3-27587-2026), в межах ще не виплаченої частини такої допомоги та в межах суми 427468 грн 80 коп.Заборонити ОСОБА_1 вчиняти дії щодо відчуження, переказу, зняття готівкою чи будь-якого іншого розпорядження грошовими коштами на картковому рахунку № НОМЕР_1 в межах суми 427468 грн 80 коп. до набрання законної сили рішенням суду у справі.
Заяву про забезпечення позову розглянуто без повідомлення учасників справи відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до заяви докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви слід відмовити з огляду на таке.
Згідно з ч. 1ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2ст. 149 ЦПК Українизабезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Статтею 150 ЦПК Українипередбачено види забезпечення позову, зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 цієї статті, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»звернуто увагу судів на те, що за змістом ч.1 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.
Відповідно до п. 6постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, необхідно враховувати, що прийняття такого рішення доцільне лише в разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення на користь ТОВ «Юридична консалтингова компанія «Хьюман Райтс» заборгованості за договором про надання юридичних послуг від 19 лютого 2025 року в розмірі 264000 грн 00 коп. - сума основного боргу та пені за період з 30.04.2026 по 01.07.2026 у розмірі 158400 грн 00 коп.
У заяві про забезпечення позову позивачем зазначається, що відповідач отримала від Головного управління Національної гвардії України перший етап одноразової грошової допомоги в розмірі 1200000 грн та продовжує отримувати щомісячні частки протягом 40 місяців на картковий рахунок, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк». Кошти, що надходять на цей рахунок є ліквідними та можуть бути безперешкодно зняті, переказані чи витрачені відповідачем у будь-який момент, у тому числі до ухвалення судом рішення у справі. Після отримання грошових коштів відповідач ухиляється від виконання грошових зобов`язань. Позивач вказує, що зазначена поведінка відповідача свідчить про свідоме ухилення від виконання договірних зобов`язань та створює обґрунтовані сумніви у тому, що відповідач добровільно зберігатиме майно (кошти) до моменту виконання рішення суду в даній справі. Зазначає, що будь-яких відомостей про інше майно відповідача на яке можливо звернути стягнення заявник не має, існує реальний ризик, що до ухвалення судом рішення відповідач розпорядиться отриманими та майбутніми коштами, що унеможливить або істотно ускладнить виконання майбутнього рішення суду.
Разом з тим, позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача, що знаходяться на її рахунку в межах суми позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду щодо стягнення грошових коштів у випадку задоволення судом позовних вимог, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Також слід зазначити, що подана позивачем заява про забезпечення позову, в порушення норм ЦПК України, не містить посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб та імовірності утруднення виконання рішення суду в разі їх невжиття.
Отже, обґрунтовуючи доцільність вжиття заходів забезпечення позову представник позивача не надав суду достатніх доказів та не зазначив переконливих обставин, які б вказували на те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі невжиття зазначеного ним заходу забезпечення позову.
Крім того, позивачем не доведено, що накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться та надходитимуть на картковий рахунок відповідача, не призведе до порушення або безпідставного обмеження прав та інтересів інших осіб, зокрема тих, які перебувають або можуть перебуватина утриманні відповідача.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст.149-153,260,353,354 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
В задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична консалтингова компанія «Хьюман Райтс», в інтересах якої діє представник Морозов Вадим Юрійович, про забезпечення позову в цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична консалтингова компанія «Хьюман Райтс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання юридичних послуг - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складено 07.08.2026 року.
Суддя Л. І. Кодрян