РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2026 року Справа №160/3555/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до відповідача-1: ОСОБА_1 , до відповідача-2: ОСОБА_2 про стягнення 253838,99 грн., -
УСТАНОВИВ:
16.02.2026р. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося з адміністративним позовом до відповідача-1: ОСОБА_1 , до відповідача-2: ОСОБА_2 та просить:
- стягнути з відповідача-1 до бюджету податковий борг у розмірі 222109,12 грн., пропорційно своїй частці у спадщині, що становить 7/8 від загальної суми податкового боргу спадкодавця;
- стягнути з відповідача-2 до бюджету податковий борг у розмірі 31729,87 грн., пропорційно своїй частці у спадщині, що становить 1/8 від загальної суми податкового боргу спадкодавця.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області перебувала фізична особа-підприємець ОСОБА_3 . В інтегрованих картках ОСОБА_3 по території адміністрування ГУ ДПС обліковується податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 253838,99 грн. (основний платіж - 252524,59 грн., пеня - 1314,50 грн.). Відповідно до ст. 59 ПКУ, у зв`язку з несплатою до бюджету сум податкового боргу, ГУ ДПС в автоматичному режимі сформовано податкову вимогу від 21.04.2023 №0[телефон приховано]-0436 та відповідно до ст. 89 ПКУ винесено рішення про опис майна в податкову заставу від 21.04.2023 №0[телефон приховано]-0436. Зазначені податкова вимога та рішення направлені боржнику засобами поштового зв`язку відповідно до вимог ст. 42, ст. 45 ПКУ; повернуті неврученими з відміткою АТ «Укрпошта» від 03.06.2023. Після смерті ОСОБА_3 , відповідно до ст.ст. 1281, 1282 ЦКУ ГУ ДПС на адресу Петропавлівської державної нотаріальної контори було направлено лист від 10.06.2024 №27217/5/04-36-13-08-1 1 щодо заявлення вимог до спадкоємців померлого. Згідно відповіді від 20.06.2024 №75/01-16 (вх. ГУ ДПС від 08.08.2024 №74828/5) вимогу перенаправлено за належністю. 11.08.2025 за вх. № 96561/6 на адресу ГУ ДПС надійшов лист приватного нотаріуса Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Смолової Аліни Олександрівни від 25.07.2025 № 99/01-16, згідно з яким повідомлено, що 24.07.2025 після смерті ОСОБА_3 видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом та законом. Зміст вимоги кредитора ГУ ДПС від 10.06.2024 № 27217/5/04-36-13-08-11 доведено до відома спадкоємців ОСОБА_3 , які прийняли спадщину та роз`яснено зміст ст.ст. 1281, 1282 ЦКУ. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності па нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта у власності померлого ОСОБА_3 до 24.07.2025 перебували земельні ділянки, які 24.07.2025 на підставі свідоцтв про право па спадщину перереєстровані на нових власників (спадкоємців), а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Враховуючи, що ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) прийняли спадщину після смерті платника податків ОСОБА_3 (РІІОКПП НОМЕР_3 ) то відповідно до приписів пункту 99.1 статті 99 ПК України податковий борг фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 є податковим боргом його спадкоємців Відповідача 1 та Відповідача 2. За викладеного, позивач зазначив, що він, як контролюючий орган, набув права звернутися до суду з адміністративним позовом про стягнення суми податкового боргу спадкоємців ОСОБА_3 - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у розмірі 253838,99 гривень, у відповідності до вимог ст.ст. 19, 87, 97 Податкового кодексу України.
Ухвалою суду від 30.03.2026р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідачів надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази правомірності несплати спірного податкового боргу з урахуванням положень п.99.1 ст.99 ПК України та виходячи з вимог ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідачі, у строки встановлені ухвалою суду від 30.03.2026р., відзиви на позов суду не надали, як і не надали доказів правомірності несплати спірного податкового боргу.
Зазначена ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена відповідачам засобами поштового зв`язку відповідно до вимог ст.ст. 124, 126, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується поштовим повідомленням, наявним в матеріалах справи.
Надіслана судом ухвала про відкриття провадження у справі на адресу відповідача-1: АДРЕСА_1 , була повернута за зворотньою адресою 20.04.2026р.
Також, надіслана судом ухвала про відкриття провадження у справі на адресу відповідача-2: АДРЕСА_1 , була повернута за зворотньою адресою 20.04.2026р.
У разі повернення поштового відправлення із відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою» або «за закінченням терміну зберігання» учасник справи вважається повідомленим належним чином з урахуванням ч.11 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зазначена правова позиція щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи у зв`язку із поверненням конверту з незалежних від суду причин узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеній у його постанові від 16.12.2020р. у справі №120/4080/19-а.
У відповідності до положень ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 03.08.2026р. строк розгляду даної справи було продовжено до 03.08.2026р.
Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається судом 03.08.2026р., у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до вимог ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши норми чинного законодавства України, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю, виходячи з наступного.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб`єктом владних повноважень - є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Частиною 3 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.
Відповідно до пп.20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Тобто, позивач - контролюючий орган є суб`єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.
Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.
ОСОБА_3 з 11.06.2008р. по 08.05.2024р. був зареєстрований як фізична особа - підприємець за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відомостями з ЄДРПОУ, наявними у справі.
Згідно наданих розрахунку податкового боргу, довідки-розрахунку пені та інтегрованими картками податкового органу по ОСОБА_3 наявний податковий борг на загальну суму 253838,99 грн., а саме: з єдиного податку з фізичних осіб, що виник на підставі податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця від 27.02.2023 за 2022 рік, податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця від 26.02.2024 за 2023 рік та заяви про застосування спрощеної системи оподаткування №11287/10 від 14.09.2018р.
У зв`язку з несплатою ОСОБА_3 у встановлені строки узгоджених податкових зобов`язань, контролюючим органом були вжиті заходи щодо примусового стягнення податкового боргу та на виконання вимог ст.59 Податкового кодексу України була сформована податкова вимога форми «Ф» №0[телефон приховано]-0436 від 21.04.2023р., якою повідомили платника податків про наявність станом на 20 квітня 2023р. податкового боргу у сумі 167784,48 грн., яка була направлена на адресу ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку та вручена 03.06.2023р. згідно до вимог п.42.2 ст.42 та п.58.3 ст. 58 Податкового кодексу України, що підтверджується копіями відповідної вимоги та поштового конверту, наявними у справі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується матеріалами справи.
Листом №27217/5/04-36-13-08-11 від 10.06.2024р. Головне управління ЛПС у Дніпропетровській області повідомило Петропавлівську державну нотаріальну контору, що за даними інформаційної системи ДПС України станом на 10.06.2024 за померлим громадянином ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) обліковується заборгованість з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, у розмірі 260525,63 грн.; на підставі ст.ст. 1281, 1282 ЦК України Головне управління ДПС у Дніпропетровській області заявляє свої вимоги у розмірі 260525,63 грн до спадкоємців гр. ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ).
Листом №74828/5 від 08.08.2024р. Васильківська державна нотаріальна контора, в.о. Петропавлівської державної нотаріальної контори перенаправило Вимогу до спадкоємців від 10.06.2024р. за належністю.
Листом №96561/6 від 11.08.2025р. повідомлено, що приватним нотаріусом Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області 24 липня 2025 року після смерті ОСОБА_3 видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом та законом; зміст вимоги кредитора №27217/5/04-36-13-08-11 ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 10.06.2024 року доведено до відома спадкоємців, які прийняли спадщину та роз`яснено зміст ст.ст. 1281, 1282 ЦК України.
Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру, Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, ОСОБА_1 належить 7/8 частка у спадщині, ОСОБА_2 - 1/8 частка у спадщині.
Статтею 8 Податкового кодексу України визначено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Відповідно до пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України(підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
У відповідності до п.15.1 ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За приписами пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України податковий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно з п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до вимог п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України (далі ПК України) у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Згідно з п.56.1. ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня (п.56.2. ст.56 ПК України).
Відповідно до пункту 56.18. статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Пунктами 95.1 та 95.2 ст.95 ПК України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до п.87.11 ст.87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.
У відповідності до пп.97.4.4 п.97.4 ст.97 ПК України особою, відповідальною за погашення грошових зобов`язань чи податкового боргу платника податків стосовно фізичної особи, яка померла або визнана судом безвісно відсутньою або оголошена померлою чи визнана недієздатною, є особи, які вступають у права спадщини або уповноважені здійснювати розпорядження майном такої особи.
Відповідно до п.99.1 ст.99 ПК України виконання грошових зобов`язань та/або погашення податкового боргу фізичної особи (у тому числі фізичної особи - підприємця, фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність) у разі її смерті або оголошення судом померлою здійснюється її спадкоємцями, які прийняли спадщину (крім держави), в межах вартості майна, що успадковується, та пропорційно частці у спадщині на дату її відкриття.
Претензії спадкоємцям пред`являються контролюючими органами в порядку, встановленому цивільним законодавством України для пред`явлення претензій кредиторами спадкодавця.
Після закінчення строку прийняття спадщини грошові зобов`язання та/або податковий борг спадкодавця стають грошовими зобов`язаннями та/або податковим боргом спадкоємців.
Протягом строку прийняття спадщини на грошові зобов`язання та/або податковий борг спадкодавців пеня не нараховується.
У разі переходу спадщини до держави грошові зобов`язання померлої фізичної особи припиняються.
Згідно зі ст.1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.
Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частиною 2 і 3 статті 1281 ЦК, позбавляється права вимоги.
Відповідно до ст.1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли спадщину після смерті платника податків ОСОБА_3 у розмірі 7/8 частки ( ОСОБА_1 ) та 1/8 частки ( ОСОБА_2 ), то відповідно до приписів п.99.1 ст.99 ПК України податковий борг ОСОБА_3 є податковим боргом його спадкоємців.
При цьому, в разі наявності у боржника, платника податків на момент смерті податкового боргу, його погашення проводять спадкоємці такої особи в межах сум прийнятої ними спадщини пропорційно частці успадкованого майна.
Висновки аналогічного змісту викладені Верховним Судом у постанові від 29.05.2024 у справі №280/10814/21.
Отже, оскільки податковий борг ОСОБА_3 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), рахується за відповідачем-1 у розмірі 222109,12 грн. та за відповідачем-2 - 31729,87 грн. (які вступили в спадщину після смерті ОСОБА_3 ), з урахуванням того, що відповідачами не надано доказів погашення такого податкового боргу, який вважається узгодженим, позовні вимоги про стягнення зазначеного податкового боргу у вказаному розмірі підлягають задоволенню.
Відповідна правова позиція також узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у його постанові від 19.05.2020р. у справі №809/12/17, яка є обов`язковою для застосування судом першої інстанції згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до вимог ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, при цьому, суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Частина 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідач-1 у встановлені строки відзиву на позов не подав, як і не надав жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про сплату податкового боргу в сумі 222109,12 грн. у встановлені законодавством строки або правомірність несплати податкового боргу.
Також, відповідач-2 у встановлені строки відзиву на позов не подав, як і не надав жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про сплату податкового боргу в сумі 31729,87 грн. у встановлені законодавством строки або правомірність несплати податкового боргу.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивачем щодо стягнення з відповідачів податкового боргу в загальній сумі 253838,99 грн. пропорційно своїм часткам у спадщині, а тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд не находить підстав для їх розподілу, оскільки, по-перше, відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз; по-друге, позивач звільнений від сплати судового збору за подання даного позову згідно п.27 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до відповідача-1: ОСОБА_1 , до відповідача-2: ОСОБА_2 про стягнення 253838,99 грн. - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до бюджету податковий борг у розмірі 222109,12 грн. (двісті двадцять дві тисячі сто дев`ять гривень 12 коп.), пропорційно своїй частці у спадщині, що становить 7/8 від загальної суми податкового боргу спадкодавця.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету податковий борг у розмірі 31729,87 грн. (тридцять одна тисяча сімсот двадцять дев`ять гривень 87 коп.), пропорційно своїй частці у спадщині, що становить 1/8 від загальної суми податкового боргу спадкодавця.
Судові витрати не розподіляються згідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва