ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про передачу адміністративної справи до іншого адміністративного суду
10 серпня 2026 року Справа № 160/23337/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
3 серпня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 1 серпня 2026 року в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період із 1 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року, за весь час затримки, тобто за період з 1 грудня 2015 року до 27 липня 2026 року включно (дата фактичного здійснення виплати);
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період із 1 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року, за весь час затримки, тобто за період з 1 грудня 2015 до 27 липня 2026 року включно, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі суд встановив, що ця справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду з огляду на таке.
Відповідно до статті 1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.
Згідно із частиною першою статті 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Відповідно до частин другої, четвертої статті 46 КАС України позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 4 КАС України адміністративний суд - це суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.
Зі змісту положень статті 20 КАС України, яка регламентує питання розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів, слідує, що ця справа належить до предметної підсудності окружного адміністративного суду.
Частиною першою статті 25 КАС України визначено, що адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Таким чином, вказаною правовою нормою передбачено альтернативну територіальну підсудність справи за вибором позивача: за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача або за місцезнаходженням відповідача.
Водночас, відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Добропільським МВ УМВС України в Донецькій області 5 серпня 2005 року на ім`я ОСОБА_1 , зареєстрованим місцем проживання позивача з 16 листопада 2006 року є адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки з відомчого обліку Міністерства оборони України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14 грудня 2021 року № 261/21 зареєстрованим місцезнаходженням ІНФОРМАЦІЯ_1 є м. Маріуполь Донецької області.
Оскільки сторони (позивач та відповідачі) у встановленому законом порядку не зареєстровані на території Дніпропетровської області, відповідно, ця справа не підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду.
Отже, з урахуванням вимог частини першої статті 25 КАС України, означена справа підлягає розгляду окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на Донецьку область.
Таким судом згідно з Указом Президента України від 16 листопада 2004 року № 1417/2004 «Про утворення місцевих адміністративних судів, затвердження їх мережі» є Донецький окружний адміністративний суд.
Частиною сьомою статті 147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» регламентовано, що у разі неможливості здійснення правосуддя судом з об`єктивних причин під час воєнного або надзвичайного стану, у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами може бути змінено територіальну підсудність судових справ, що розглядаються в такому суді, за рішенням Вищої ради правосуддя, що ухвалюється за поданням Голови Верховного Суду, шляхом її передачі до суду, який найбільш територіально наближений до суду, який не може здійснювати правосуддя, або іншого визначеного суду. У разі неможливості здійснення Вищою радою правосуддя такого повноваження воно здійснюється за розпорядженням Голови Верховного Суду. Відповідне рішення є також підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді суду, територіальна підсудність якого змінюється.
Вища рада правосуддя рішенням від 21 травня 2026 року № 960/0/15-26 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, Донецького окружного адміністративного суду, Луганського окружного адміністративного суду» серед іншого змінила із 1 червня 2026 року територіальну підсудність судових справ Донецького окружного адміністративного суду шляхом її передачі до Харківського окружного адміністративного суду.
Таким чином судом встановлено, що на теперішній час вказана адміністративна справа територіально підсудна Харківському окружному адміністративному суду.
Відповідно до частин першої, другої статті 30 КАС України спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються. Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.
Однак частиною першою статті 318 КАС України визначено, що рішення, прийняте судом першої інстанції з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу, є підставою для його скасування судом апеляційної інстанції з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Згідно із пунктом 1 частини третьої статті 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.
Суд, який розглядає справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно із якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Zand проти Австрії» зазначив, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, що регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з […] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів» (пункти 24-25 рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України»).
Правила передачі справ з одного суду до іншого суду визначають норми статті 29 КАС України.
Згідно пунктом 2 частини першої статті 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про передачу цієї справи на розгляд Харківському окружному адміністративному суду, оскільки позовна заява подана з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Керуючись статтями 3, 25, 29, 30, 43, 46, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Адміністративну справу № 160/23337/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії передати на розгляд Харківському окружному адміністративному суду (майдан Свободи, буд. 6, м. Харків, Харківська область, 61700).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.І. Чернявська