ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
10 серпня 2026 р. Справа №160/23255/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О., розглянувши заяву адвоката Хорошилова Івана Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову в адміністративній справі № 160/23255/26 за позовом Хорошилова Івана Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
03.08.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Хорошилова Івана Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить:
-визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з військового обліку;
-зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (система «Оберіг») відомості про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виключений з військового обліку з 12.08.2022 на підставі довідки ВЛК № 5/5636 від 12.08.2022 та військового квитка № НОМЕР_1 від 10.08.2022.
07.08.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду Хорошиловим Іваном Сергійовичем, який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано заяву про забезпечення позову, в якій просить:
-заборонити ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також будь-якому іншому територіальному центру комплектування та соціальної підтримки вчиняти будь-які дії, пов`язані із заходами призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_1 (у тому числі направлення повісток, направлення на медичний огляд, оформлення призову), окрім дій, безпосередньо пов`язаних із перевіркою підстав щодо виключення з військового обліку та його оформленням, до набрання законної сили рішенням суду в цій адміністративній справі;
-заборонити ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також будь-якому іншому територіальному центру комплектування та соціальної підтримки вносити, змінювати чи використовувати відомості про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку та/або про порушення ним правил військового обліку в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів («Оберіг») до набрання законної сили рішенням суду в цій адміністративній справі.
В обґрунтування заяви зазначено, що відсутність внесених відомостей до Реєстру про виключення позивача з військового обліку, призводить до того, що він з боку держави в особі ТЦК та СП сприймається як військовозобов`язана особа, отже, може бути призваний на військову службу під час мобілізації. Існує ризик адміністративного затримання та доставлення позивача до ТЦК на підставі наявних у базах даних відомостей, що створить незворотні наслідки. Збереження позивача в реєстрі «Оберіг» як особи, яка перебуває на військовому обліку, створює постійний ризик застосування до нього заходів мобілізаційного характеру будь-яким ТЦК та СП.
Позивач вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують його права.
У зв`язку із цим, позивач звернувся із заявою про забезпечення позову.
Дослідивши заявлене позивачем клопотання та доводи, наведені в ньому, суддя зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
З наведених норм КАС України вбачається, що загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача є наявність відповідних підстав.
Тобто, забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача. Поряд з цим, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Відповідно до пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства, під час розгляду адміністративних справ, за змістом яких при розгляді заяв про забезпечення позову суд має навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
Інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Вжиття заходів забезпечення позову належить до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема, в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя.
Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення постанови в адміністративній справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.
Отже, застосування інституту забезпечення позову є дискреційним правом суду, а не його обов`язком, яке він реалізує залежно від обставин справи. Крім того, спосіб у який вживаються заходи забезпечення адміністративного позову не може бути причиною порушення чи звуження прав інших осіб.
Суд звертає увагу на те, що обставини, на які посилається позивач у заяві про забезпечення позову, можуть бути встановлені судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті.
У разі забезпечення позову суд фактично надасть правову оцінку правомірності дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку на підставі довідки ВЛК від 12.08.2022 № 5/5636 та військового квитка від 10.08.2022 № НОМЕР_1 .
На переконання судді, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
До того ж, забезпечивши позов у зазначений заявником спосіб, судом фактично вирішується спір без проведення правового аналізу та розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Таким чином, заява позивача про забезпечення позову ґрунтується лише на припущеннях, які не підтверджені доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Суд, згідно ч. 1 ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд оцінює з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог.
Суд має переконатися в тому, чи існує реальна загроза невиконання, чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник, позовним вимогам. Суд також враховує співмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
У ході розгляду поданої заяви суддею не виявлено фактів існування, на час постановлення даної ухвали, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.
За таких обставин, враховуючи викладене вище, приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні докази про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів, суддя дійшов до висновку, що заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою та передчасною, у зв`язку з чим, остання задоволенню не підлягає.
Суддею не приймаються до уваги посилання заявника на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2025 у справі № 320/43862/24, на постанову Верховного Суду від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 як на підтвердження того, що наведені заявником ризики адміністративного затримання та доставлення позивача до ТЦК на підставі наявних у базах даних відомостей створить незворотні наслідки, оскільки правовідносини та фактичні обставини у цих справах істотно відрізняються від предмета спору у цій справі. Тобто таке посилання не є належним обґрунтуванням заявленого заходу забезпечення позову, оскільки наведені судові рішення стосуються інших за змістом правовідносин та іншого предмету судового розгляду.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 241, 243, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви адвоката Хорошилова Івана Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову в адміністративній справі № 160/23255/26 за позовом Хорошилова Івана Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.О. Кисельова