ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
(про відмову у забезпеченні позову)
10 серпня 2026 року м. Житомир справа № 240/26786/26
категорія 113080000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Куденков К.О., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
установив:
У серпні 2026 ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (Ружин) щодо взяття на військовий облік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , та щодо внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Ружин) виключити з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , та виключити дані з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- внести щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів наступні зміни: 1. Дані про перебування на обліку - «виключено»; 2. Підстава для зняття чи виключення - «непридатні»; 3. Постанова ВЛК - «непридатний з виключенням з військового обліку». 4. Дата ВЛК - « 21.03.2006 року»; 5. Категорія обліку - «невійськовозобов`язаний».
У наступному позивач подав заяву про забезпечення позову (від 10.08.2026), в якій просить:
- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання законної сили рішенням суду в цій справі вчиняти будь-які дії щодо направлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеня придатності до військової служби;
- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти будь-які дії щодо призову ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , на військову службу під час мобілізації (у тому числі звернення до правоохоронних органів із вимогами щодо розшуку, затримання та доставлення позивача до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) до набрання законної сили рішенням суду в цій справі.
На обґрунтування вказаної заяви зазначено, що у відповіді ІНФОРМАЦІЯ_4 № 1998 від 12.07.2026 відповідач, фактично, повідомив позивача про необхідність повторного проходження військово-лікарської комісії для підтвердження ступеня придатності до військової служби. Позивач посилається на існування реального, безпосереднього та підтвердженого документально ризику вчинення відповідачем подальших дій щодо Позивача, зокрема направлення його на повторний медичний огляд (військово-лікарську комісію), прийняття рішень на підставі результатів такого огляду, а також вчинення інших дій, що випливають із оскаржуваного повторного взяття позивача на військовий облік.
Також позивач вважає, що за відсутності заходів забезпечення позову відповідач може реалізувати зазначені наміри ще до ухвалення рішення суду по суті спору, що істотно ускладнить або навіть унеможливить ефективне поновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову, а також призведе до виникнення нових правовідносин та необхідності оскарження нових рішень і дій відповідача. За таких обставин існує реальна небезпека того, що до ухвалення рішення у справі відповідач продовжуватиме використовувати оскаржувані відомості Реєстру як підставу для прийняття подальших рішень щодо позивача.
Крім того, позивач зазначає, що в цій справі наявні очевидні ознаки протиправності оскаржуваних дій відповідача. Постановою військово-лікарської комісії від 21.03.2006 позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Зазначена постанова є чинною, не скасована, не змінена та не визнана незаконною у встановленому законом порядку. Незважаючи на це, відповідач, фактично, проігнорував існування зазначеної постанови, повторно взяв позивача на військовий облік та почав застосовувати щодо нього заходи, які можуть застосовуватися виключно до осіб, які перебувають на військовому обліку.
Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 826/16888/18 вказав, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
За Рекомендацією №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Частиною 2 статті 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частиною 1 ст. 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з ч. 2 вказаної статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Проаналізувавши доводи позивача, викладені в заяві про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що жоден, з наведених позивачем аргументів, не є свідченням очевидної протиправності дій відповідача, які є предметом спору.
Для перевірки наведених позивачем аргументів необхідне всебічне та повне з`ясування фактичних обставин у справі. Висновок про правомірність/протиправність дій відповідача та їх відповідність/невідповідність критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС, суд може зробити лише на наслідками розгляду справи по суті.
Будь-яких ознак, які поза обґрунтованим сумнівом свідчать про очевидну протиправність оспорюваних дій відповідача, а також про те, що вони явно суперечать вимогам закону, порушують права або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення, суд не виявив.
Отже, передбачені п. 2 ч. 2 ст. 150 КАС підстави забезпечення позову в цьому випадку відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС підставою для забезпечення позову є існування таких обставин, які можуть призвести не до будь-яких ускладнень для виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних інтересів позивача, а лише до істотних ускладнень чи взагалі до унеможливлення виконання рішення чи ефективного захисту прав.
Усі наведені позивачем доводи зводяться до ймовірності його направлення до військово-лікарської комісії, однак до суду не надано жодних доказів, які б підтверджували, що на час звернення ОСОБА_1 із цієї заявою про забезпечення позову відповідач вчиняє заходи, безпосередньо спрямовані на його призов на військову службу.
Отже, відсутні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Відмовити ОСОБА_1 у забезпеченні позову.
Ухвала складена в повному обсязі і підписана суддею 10 серпня 2026 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Куденков